Ухвала суду № 139927463, 22.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження

та призначення справи до судового розгляду по суті

22.09.2026м. ДніпроСправа № 904/2308/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Деркач І.П.

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: Оберемок Д.О.

від третьої особи-1: Пономарьов Р.О.

розглянувши матеріали справи №904/2308/26

за позовом Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙАТ ЕСТЕЙТ"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, СХІДНОГО ОФІСУ ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,

Суддя Дупляк С.А.

в с т а н о в и в:

Суд здійснює провадження у справі №904/2308/26.

На розгляді суду залишено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №904/2308/26 до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/20269(178/26) за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII та оприлюднення повного тексту відповідного рішення КСУ, яке через «Електронний суд» надійшло 26.05.2026.

Через систему "Електронний суд" 04.06.2026 від прокуратури надійшли заперечення проти зупинення провадження у справі.

Через систему "Електронний суд" 10.08.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення (доповнення) до клопотання про зупинення провадження у справі, у яких відповідач просить суд зупинити провадження у справі №904/2308/26 до настання пізнішої з таких подій: набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII (провадження №3-78/20269(178/26) та пов`язані конституційні провадження щодо цієї норми) та оприлюднення повного тексту такого рішення чи ухвалення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду рішення у справі №910/11553/25 щодо застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України у справах про визнання недійсними додаткових угод з підстав п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Позивач повідомляє, що новою обставиною для зупинення провадження у справі є те, що Верховний Суд передав питання про зупинення провадження у справах цієї категорії на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.07.2026 у справі №910/11553/25 справу з питання застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

На думку відповідача, справа №910/11553/25 є тотожною за категорією та правовою природою справі, що розглядається: її предметом є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, укладеного за результатами публічної закупівлі, з єдиної підстави - п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та стягнення коштів.

Підставою передачі стало те, що, як прямо констатував Верховний Суд, у Касаційному господарському суді існує різна практика застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України саме у питанні наявності чи відсутності правових підстав для зупинення провадження до вирішення Конституційним Судом України питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону. Зокрема, ухвалою від 07.07.2026 у справі № 910/9533/24 Верховний Суд таке провадження зупинив, тоді як у справі №924/560/24 відмовив у зупиненні. За відсутності однозначного висновку Верховного Суду щодо того, чи є невирішене питання конституційності норми, яка підлягає застосуванню, об`єктивною неможливістю розгляду справи у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, колегія суддів визнала, що не має повноважень самостійно вирішити це процесуальне питання, і передала його на розгляд об`єднаної палати.

Відповідач вважає, що передача справи №910/11553/25 на розгляд об`єднаної палати є самостійною додатковою підставою для зупинення провадження (п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України).

В судовому засіданні 11.08.2026 прокурор заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання додаткового часу для подання додаткових пояснень на клопотання (доповнене) (вх. 10.08.2026) відповідача про зупинення провадження у справі.

Враховуючи, що відповідач звернувся до суду з клопотанням (доповненим) про зупинення провадження у справі 10.08.2026, а отже напередодні судового засідання, суд визнав за можливе відкласти підготовче засідання на 08.09.2026 (про що постановив ухвалу) і надати прокурору та іншим учасникам процесу додатковий час для надання суду письмових пояснень щодо наявності/відсутності підстав для зупинення провадження у справі.

Через систему "Електронний суд" 02.09.2026 від прокуратури надійшли письмові пояснення щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі.

На думку прокурора, справа №904/2308/26 містить вичерпний обсяг належних, допустимих та достовірних доказів (договір та спірні додаткові угоди з усіма додатками, первинні бухгалтерські документи, розрахунки коливання цін, платіжні інструкції, рішення судів, матеріали перевірки контролюючими органами та інші), які дозволяють суду повністю встановити фактичні обставини справи, оцінити обґрунтованість підстав укладення додаткових угод, встановити наявність чи відсутність фактичного коливання ціни товару на ринку електричної енергії та ухвалити законне і обґрунтоване рішення по суті спору.

З огляду на це, будь-яка "об`єктивна неможливість" розгляду справи відсутня, а посилання відповідача на п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України є прямо протиправним.

Прокурор наголосив, що предмет розгляду в Об`єднаній палаті Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі №910/11553/25 є суто процесуальним. Колегія суддів Верховного Суду передала справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду виключно для вирішення питання щодо правомірності дій суду касаційної інстанції при застосуванні процесуальної норми п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. Об`єднана палата не переглядає і не змінює нормативно-правовий зміст п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» по суті матеріально-правових відносин.

Прокурор вважає, що намагання відповідача зупинити провадження у справі №904/2308/26 є виключно спробою затягнути процес, оскільки обставини неправомірності укладення додаткових угод до договору №2 від 15.12.2023 вже встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Встановлення порушень органом державного фінансового контролю: Східним офісом Держаудитслужби під час ревізії (Акт від 24.06.2025 №040420-24/34) у Вимозі від 11.07.2025 №040420-13/4284-2025 Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства встановлено, що Верхньодніпровська міська рада та відповідач, уклавши додаткові угоди до договору №2 від 15.12.2023, порушили п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Держаудитслужба встановила, що надані довідки ТПП не містили динаміки цін, були маніпулятивними та не є належним підтвердженням коливання ціни на ринку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 у справі №160/21871/25 (яка набрала законної сили 11.02.2026) скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 та відмовлено у задоволенні позову Верхньодніпровської міської ради про скасування п. 3 Вимоги від 11.07.2025 №040420-13/4284-2025 Східного офісу Держаудитслужби.

Апеляційний суд офіційно встановив, що доказів на підтвердження зміни ціни (інформації ДП «Оператор ринку») надано не було, а у довідках ТПП не наведена динаміка зміни ціни в бік збільшення або зменшення, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни з моменту укладення договору до дати укладення додаткових угод. Суд визнав законним п. 3 Вимоги про зобов`язання забезпечити відшкодування ТОВ «Хайат Естейт» надмірно сплачених коштів у сумі 291.477,62 грн.

Як зазначає прокурор, відповідач намагався оскаржити постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 в касаційному порядку. Однак ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі №160/21871/25 касаційну скаргу відповідача повернуто заявнику. Таким чином, постанова апеляційного суду, якою підтверджено протиправність додаткових угод №3, №6, №7, №8 за спірним договором №2 про постачання електричної енергії від 15.12.2023 та законність вимоги про стягнення з відповідача коштів у сумі 291.477,62 грн, є остаточною, підлягає безумовному виконанню та має беззаперечне преюдиційне значення для господарського суду під час розгляду справи №904/2308/26.

Прокурор вважає, що обставини щодо відсутності фактів коливання цін та протиправності збільшення вартості електроенергії за договором №2 від 15.12.2023 вже досліджені та доведені в адміністративній справі №160/21871/25. Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України ці обставини не потребують доказування повторно.

Через систему "Електронний суд" 08.09.2026 від прокуратури надійшли письмові пояснення щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі.

Жовтоводською окружною прокуратурою через систему ЕСІТС було надано письмові пояснення від 31.08.2026 (вх. 02.09.2026) щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі №904/2308/26. Водночас, прокурор, вважає за необхідне доповнити позицію прокуратури новими обставинами процесуального характеру, які, на думку останнього, остаточно спростовують доводи відповідача.

Прокурор повідомляє, що 20.08.2026 забезпечено надання загального доступу до ухвали Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2026 у справі №910/11553/25. Вказаною ухвалою Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повернула справу №910/11553/25 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду та виклала правові мотиви, які, як вважає прокурор, повністю спростовують доводи відповідача про необхідність зупинення провадження у справі №904/2308/26.

На думку прокурора, процесуальні підстави для зупинення провадження у справі №904/2308/26 відсутні, а розгляд справи підлягає продовженню по суті.

Через систему "Електронний суд" 08.09.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

За результатами судового засідання 08.09.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому розгляді. Ухвалою від 09.09.2026 учасників процесу повідомлено про те, що наступне засідання у справі відбудеться 22.09.2026.

В судове засідання 22.09.2026 з`явилися представники прокуратури, відповідача та третьої особи-1. Представник позивач не з`явився.

В судовому засіданні 22.09.2026 суд заслухав позиції учасників справи щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №904/2308/26 та розглянув його по суті.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідачу відомо, що 07.05.2026 Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України відкрила конституційне провадження у справі №3-78/20269(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (вх. №16/178 від 06.04.2026) щодо відповідності Конституції України п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Факт відкриття конституційного провадження підтверджується офіційним повідомленням КСУ від 07.05.2026, розміщеним на офіційному сайті Конституційного Суду України: https://ccu.gov.ua. Однак станом на день подання цього клопотання ухвали про відкриття конституційного провадження поки що не розміщено у вільному доступі.

Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи, на думку відповідача, обумовлена такими чинниками:

по-перше, суд загальної юрисдикції не має повноважень самостійно вирішувати питання конституційності норми закону - це є виключною компетенцією Конституційного Суду України (ст. 147, 150 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про Конституційний Суд України»);

по-друге, якщо Конституційний Суд України визнає п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» неконституційним, позов прокуратури в цій справі буде позбавлений будь-якого правового підґрунтя: норму, на якій ґрунтується вся аргументація позивача, не можна буде застосовувати. Продовження розгляду справи за таких умов означатиме постановлення рішення, яке заздалегідь суперечитиме Конституції України;

по-третє, відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення КСУ є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Відтак після ухвалення рішення Конституційного Суду України ні суд апеляційної, ні касаційної інстанції не зможуть усунути конституційну невідповідність рішення, прийнятого на підставі норми, що визнана неконституційною.

Також відповідач послався на процесуальні документи, у яких аналогічні клопотання були задоволені судом.

Стислий виклад позиції прокуратури

Прокурор наголосив, що предметом даного спору є те, що сторонами договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» внесено зміни до його істотних умов в частині збільшення ціни за одиницю товару.

Норма, визначена у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є чинною, порядок її застосування був неодноразово досліджений Верховним Судом. У постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду вкотре підтвердила свої сталі висновки про те, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Крім того згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться також і у ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

З урахуванням викладеного прокурор просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №904/2308/26.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За частиною 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: - чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; - чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 у справі №924/645/18, від 20.12.2019 у справі №910/13234/18, від 13.09.2019 у справі №912/872/18, від 21.02.2019 у справі №910/974/18.

При цьому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

Оцінюючи доводи відповідача, суд враховує, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій.

Зазначені обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів.

Натомість конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

За змістом ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Подібний висновок наведений у п. 74 постанови Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №600/778/21-а та постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №120/14973/21-а.

Крім того згідно з ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчитиме про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/5425/18).

Разом з тим клопотання про зупинення провадження не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи, та всупереч вимогам п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того слід вказати, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, відповідно до ч. 3 ст. 320 ГПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постановах від 12.05.2026 у справі №924/560/24, від 19.05.2026 у справі №916/4682/24, від 20.05.2026 у справі №910/4865/24.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII.

Таким чином суд доходить висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у cправі №924/560/24, постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 у справі №922/2066/26, постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 у справі №906/525/26, постанові Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі №908/582/24, ухвалах Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі №918/1239/25, Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №922/1124/25.

Суд установив, що 18.08.2026 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду постановив ухвалу у справі №910/11553/25, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.08.2026.

Верховний Суд ухвалою від 27.07.2026 справу №910/11553/25 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата) у зв`язку з наявністю різних підходів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду до застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК у питанні про зупинення касаційного провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми матеріального права, яка підлягає застосуванню у спорі.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду ухвалу у справі №910/11553/25 мотивувала таким чином.

« 31. Положення п.5 ч.1 ст.227 ГПК щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними положенням п. 3 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та п. 6 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України.

32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі №800/235/17 (провадження №11-271сап18) сформулювала висновок щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС у питанні зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Скасовуючи ухвалу про зупинення провадження як передчасну, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що суд повинен мотивувати зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції та предметом спору, конкретизувати, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства, та зазначити, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила абсолютної заборони зупиняти провадження до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак визначила обов`язковий стандарт обґрунтування такого зупинення, за яким сам лише факт розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню у справі, не є достатнім.

33. Розвиваючи наведений підхід, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі №826/25204/15 сформулювала висновок щодо застосування тотожної норми п. 3 ч. 1 ст.2 36 КАС, за яким: під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи (п. 35 постанови); зупинення провадження з підстав неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи, тоді як в інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України (п. 37 постанови); вирішуючи питання щодо зупинення провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі (п. 38 постанови).

34. Об`єднана палата підтримує наведений підхід Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, який з огляду на тотожність зазначених норм процесуального права є релевантним для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК незалежно від того, що його сформульовано в іншій юрисдикції. За цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

35. Водночас зупинення провадження до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме у разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99). Вплив рішення Конституційного Суду України на вирішення спору не виключається також тоді, коли спірні правовідносини тривають і правове регулювання прав та обов`язків їх учасників на майбутнє безпосередньо залежить від чинності норми, конституційність якої перевіряється (ч.2 ст.152 Конституції України). Проте і в цих випадках суд повинен обґрунтувати зупинення провадження за наведеними вище критеріями.

36. Так, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

37. Стаття 58 передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

38. Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

39. У цій справі відповідачем є юридична особа - ТОВ "Укр Газ Ресурс", а не фізична особа. Окрім цього предметом спору є вимога про стягнення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна, про що вказує зокрема прокурор у відзиві. Більше того, спірні правовідносини, що виникли з виконання Договору, завершені у 2022- 2023 роках, відповідно, майбутнє рішення Конституційного Суду України на їх правове регулювання не вплине.

40. Згідно з ч. 1 ст. 320 ГПК рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

41. Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК).

42. Також, відповідно до ст. 78 Закону "Про Конституційний Суд України" при розгляді конституційної скарги Велика палата, у виняткових випадках, з власної ініціативи може вжити заходів щодо забезпечення конституційної скарги, видавши забезпечувальний наказ, який є виконавчим документом. Підставою для забезпечення конституційної скарги є необхідність запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв`язку з виконанням остаточного судового рішення.

43. Отже, інтерес особи, яка є заявником конституційної скарги, законодавець захистив такими спеціальними механізмами як (І) перегляд судових рішень за виключними обставинами (п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК) та (ІІ) забезпечувальний наказ Великої палати Конституційного Суду України (ст. 78 Закону "Про Конституційний Суд України").

44. Тобто сам зміст законодавства виходить з того, заявник конституційної скарги, у випадку її задоволення, отримує захист не через зупинення розгляду судової справи, а через зазначені вище механізми (п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК та ст. 78 Закону "Про Конституційний Суд України").

45. Таким чином, статус заявника, не породжує об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, натомість надає йому можливість застосувати інші інструменти (механізми).

46. Розбіжність підходів, наведена в ухвалі від 27.07.2026, зумовлена не відсутністю чи суперечливістю правових висновків щодо застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК, а тим, що мотивування ухвал Верховного Суду від 04.06.2026 у справі №927/1704/23 та від 07.07.2026 у справі №910/9533/24 обмежується констатацією факту розгляду Конституційним Судом України конституційних скарг щодо застосованої судами норми, що само по собі (без додаткової аргументації) не є достатньою підставою для зупинення відповідно до усталеної практики Верховного Суду. При цьому зазначені ухвали не є постановами Верховного Суду та не містять висновків щодо застосування норми права в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК, які підлягали б врахуванню судами чи потребували б відступу в порядку ст. 302 ГПК.

47. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, утворюють ієрархію за їх юридичною силою. Найвищу силу в цій ієрархії мають висновки Великої Палати Верховного Суду: вони підлягають врахуванню всіма судами під час застосування відповідних норм права (ч. 4 ст. 236 ГПК, ч. 6 ст. 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів") та є обов`язковими для всіх складів Верховного Суду, які не можуть ані самостійно відступити від них, ані знехтувати ними, - відступ від висновку Великої Палати може здійснити виключно сама Велика Палата (ч. 4 ст. 302 ГПК). Висновки колегій суддів, палат та об`єднаних палат касаційних судів мають нижчу силу і не можуть застосовуватися всупереч висновку Великої Палати: у разі суперечності між висновками різних рівнів застосуванню підлягає висновок вищого рівня, тоді як суперечність між висновками одного рівня усувається у порядку, встановленому ст. 302 ГПК. Тому склад суду, який поділяє висновок Великої Палати Верховного Суду, застосовує його безпосередньо, а якщо вважає за необхідне відступити від нього - передає справу на розгляд Великої Палати.

48. Об`єднана палата вже зазначала, що справа підлягає поверненню відповідній колегії суддів, якщо колегія фактично порушує питання, яке вже вирішене у висновку щодо застосування норми права, викладеного в рішеннях Великої Палати Верховного Суду. У такому разі ще один відступ вже на рівні Об`єднаної палати не є потрібним, адже застосуванню підлягає правова позиція Великої Палати Верховного Суду.

49. Отже, передача справи на розгляд Об`єднаної палати відповідно до ч. 2 ст.3 02 ГПК здійснюється лише тоді, коли колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту ухвали від 27.07.2026 не вбачається наміру колегії суддів відступити від наведених висновків Великої Палати Верховного Суду та Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду - порушене колегією суддів питання вирішується шляхом безпосереднього застосування цих висновків під час розгляду клопотання про зупинення провадження, що належить до повноважень самої колегії суддів і не потребує застосування механізму, передбаченого ст.302 ГПК. Якщо ж колегія суддів вважатиме за необхідне відступити від зазначених висновків, вирішення такого питання згідно з частинами 3, 4 ст. 302 ГПК належить виключно до повноважень Великої Палати Верховного Суду.

50. З огляду на це Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 302 ГПК, для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати, а тому справа №910/11553/25 за касаційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Відповідач не довів суду, що рішення Конституційного Суду України може вплинути на вирішення спору у даній справі.

Більш того Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

У цій справі відповідачем є юридична особа - Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙАТ ЕСТЕЙТ", а не фізична особа. Окрім цього предметом спору є вимога про стягнення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна, про що вказує зокрема прокурор у відзиві. Більше того, спірні правовідносини, що виникли з виконання договору, завершені у 2023-2024 роках, відповідно, майбутнє рішення Конституційного Суду України на їх правове регулювання не вплине.

Отже підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

В судовому засіданні 22.09.2026 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Враховуючи відсутність в учасників справи інших заяв (клопотань), які підлягають вирішенню у підготовчому судовому засіданні, а також те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

При цьому суд роз`яснює учасникам судового процесу, що до першого засідання по суті вони можуть подати додаткові докази та пояснення.

Керуючись ст. 185, 228, 234, 235 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити підготовче провадження.

Призначити справу до судового розгляду по суті на 06.10.2026 о 14:20 год. у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області за адресою: місто Дніпро, вулиця Володимира Винниченка, будинок 1 в залі судових засідань №1-107.

Для представника відповідача (Дениса ОБЕРЕМКА) судове засідання відбудеться в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Роз`яснити учасникам судового процесу, що до першого засідання по суті вони можуть подати додаткові докази та пояснення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її (оголошення) підписання та оскарженню не підлягає.

Повна ухвала складена 22.09.2026

Суддя С.А. Дупляк