Ухвала суду № 139927259, 17.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

17 вересня 2026 року Справа № 903/591/25 (161/2180/26) Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши скаргу фізичної особи ОСОБА_1

на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця

у справі №903/591/25(161/2180/26)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес позика, м. Київ

до Васюти Мирослава Богдановича, м. Луцьк

про стягнення 31 130 грн,

поданою в межах справи № 903/591/25

за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , м. Луцьк

про неплатоспроможність,

за участю представників:

від заявника (боржника): н/з,

від кредиторів: н/з,

приватний виконавець виконавчого округу у Волинській області Пирога С.С.: н/з,

в с т а н о в и в:

09.06.2025 до Господарського суду Волинської області надійшла заява від 06.06.2025 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 16.06.2025 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було прийнято до розгляду; справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 19.06.2025.

Ухвалою суду від 19.06.2025 відкладено підготовче судове засідання на 10.07.2025.

Ухвалою суду від 10.07.2025 було відкрито провадження у справі № 903/591/25 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; керуючим реструктуризацією боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича; попереднє судове засідання призначено на 28.08.2025.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 11.07.2025 за №76604 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалами суду від 28.08.2025 визнано грошові вимоги кредиторів:

- Акціонерного товариства Сенс Банк до ОСОБА_1 на загальну суму 71382,97 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 4844,80 грн - витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (позачергово); 66538,17 грн - вимоги другої черги;

- Акціонерного товариства Акцент - Банк до ОСОБА_1 на загальну суму 78 613,78 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 6056,00 грн - витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (позачергово); 72 557,78 грн - вимоги другої черги;

- Акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1 на загальну суму 106 458,36 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 4844,80 грн - витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (позачергово); 101 613,56 грн - вимоги другої черги;

- Акціонерного товариства Таскомбанк до ОСОБА_1 на загальну суму 73 807,67 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 6056,00 грн - витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (позачергово) (без права вирішального голосу на зборах кредиторів); 67 751,67 грн - вимоги другої черги (без права вирішального голосу на зборах кредиторів).

Ухвалою суду від 28.08.2025 визначено перелік та розмір усіх визнаних вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 , які підлягають внесенню керуючим реструктуризацією боргів боржника до реєстру вимог кредиторів боржника, зобов`язано керуючого реструктуризацією боргів боржника, арбітражного керуючого Рабана М. Т. належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду у десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду, зобов`язано керуючого реструктуризацією боргів боржника Рабана М. Т. провести збори кредиторів у порядку, передбаченому п. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства; засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 18.09.2025.

Ухвалою суду від 18.09.2025 було задоволено заяву керуючого реструктуризацією Рабана М.Т. від 17.09.2025 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 ; постановлено затвердити план реструктуризації боргів боржника у справі № 903/591/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 у редакції, поданій керуючим реструктуризацією Рабаном М. Т.; припинено повноваження керуючого реструктуризацією Рабана М. Т.; зобов`язано фізичну особу ОСОБА_1 не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів з належними доказами погашення вимог кредиторів.

Згідно з розділом ІІІ плану Прикінцеві положення строк виконання плану реструктуризації боргів боржника становить 60 місяців з дати затвердження судом.

Ухвалою суду від 04.05.2026 було прийнято до розгляду справу № 161/2180/26 за позовом ТзОВ "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення 31130,00 грн в межах справи № 903/591/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та присвоєно № 903/591/25(161/2180/26).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.07.2026 у справі №903/591/25(161/2180/26) було постановлено позов ТзОВ "Бізнес позика" задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за кредитом - 11 000 грн, заборгованість за процентами - 12 430 грн, заборгованість за комісією - 2 200 грн, 2191 грн 95 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору; у задоволенні позову про стягнення 5 500 грн відмовлено.

29.07.2026 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 06.07.2026 у справі №903/591/25(161/2180/26) було видано наказ.

11.08.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою Сергієм Степановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81717878 щодо ОСОБА_1 та постанову про арешт коштів боржника на підставі наказу Господарського суду Волинської області №903/591/25(161/2180/26)-1 від 29.07.2026.

03.09.2026 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла скарга фізичної особи ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, у якій він просить:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу у Волинській області Пироги Сергія Степановича щодо не зняття арештів з рахунків ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 81717878;

- зобов`язати приватного виконавця Пирогу Сергія Степановича зняти арешти з рахунків Васюти Мирослава Богдановича у виконавчому провадженні № 81717878.

На обґрунтування скарги заявник посилається на те, що приватним виконавцем виконавчого округу у Волинській області Пирогою Сергієм Степановичем в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 120, п. 2 ч. 2 ст 121 КУзПБ накладено арешти на кошти боржника, які перешкоджають виконання ним плану реструктуризації боргів.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою суду від 08.09.2026 прийнято до провадження скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у справі №903/591/25(161/2180/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес позика до ОСОБА_1 про стягнення 31 130 грн, яка розглядалась у межах справи № 903/591/25 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність, розгляд скарги призначено на 17.09.2026.

В судове засідання 17.09.2026 сторони/учасники справи не з`явилися.

Неявка сторін/учасників справи не перешкоджає проведенню судового засідання у зв`язку з тим, що сторони/учасники належним чином були повідомлені про судовий розгляд.

Скарга фізичної особи ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу у Волинській області Пироги Сергія Степановича у справі №903/591/25(161/2180/26) не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до господарського суду із скаргою, якщо вважають, що рішеннями, діями чи бездіяльністю державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За змістом статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, якою, зокрема, у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує відповідного виконавця усунути порушення.

Отже, задоволення скарги можливе лише у разі встановлення судом факту неправомірності конкретного рішення, дії чи бездіяльності виконавця та порушення внаслідок цього прав чи охоронюваних законом інтересів скаржника.

Предметом оскарження у цій справі є саме бездіяльність приватного виконавця, яка полягає у тому, що він не знімає арешти після винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.

У процесі розгляду скарги встановлено, що арешти на кошти та майно були накладені на підставі постанов від 11.08.2026 у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження №81717878.

12.08.2026 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу у Волинській області Пироги Сергія Степановича із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій.

17.08.2026 приватним виконавцем Пирогою С.С. було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 81717878.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Таким чином, винесення приватним виконавцем постанови від 17.08.2026 про зупинення виконавчих дій відповідає передбаченому законом механізму взаємодії виконавчого провадження та провадження у справі про неплатоспроможність.

Разом із тим саме по собі зупинення виконавчих дій не має наслідком автоматичного зняття арешту, накладеного на майно чи кошти боржника.

Частиною четвертою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Зупинення виконавчого провадження або окремих виконавчих дій не означає припинення дії постанови про арешт коштів.

Навпаки, відповідно до прямої норми частини четвертої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» під час такого зупинення арешт має зберігатися.

Таким чином, невчинення приватним виконавцем дій щодо зняття арештів після винесення постанови від 17.08.2026 саме по собі не може бути кваліфіковане як протиправна бездіяльність, оскільки така поведінка відповідає прямій законодавчій забороні щодо зняття арешту протягом строку зупинення виконавчих дій.

Щодо посилань заявника на положення Кодексу України з процедур банкрутства

Доводи заявника про те, що відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи породжує спеціальні правові наслідки для виконання вимог кредиторів, відповідає приписам законодавства.

Відповідно до статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність встановлюються передбачені Кодексом обмеження щодо задоволення вимог кредиторів та розпорядження майном боржника.

Відповідно до статті 121 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється стягнення з боржника за виконавчими документами, за винятками, встановленими законом.

Однак, із наведених норм не випливає, що сам факт запровадження мораторію автоматично припиняє дію арешту, накладеного у виконавчому провадженні.

Навпаки, спеціальна норма частини четвертої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачає збереження арешту на період зупинення виконавчих дій.

При цьому положення пункту 2 частини першої статті 120 КУзПБ про те, що з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, не змінює встановленого Законом України «Про виконавче провадження» порядку дії раніше накладеного арешту на період зупинення виконавчих дій.

Зазначена норма визначає компетенцію господарського суду щодо застосування нових арештів та інших обмежень після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, однак сама по собі не встановлює правила, відповідно до якого приватний виконавець повинен зняти арешт лише через факт винесення постанови про зупинення виконавчих дій.

Судовий контроль передбачає перевірку конкретної поведінки виконавця на відповідність законодавству, а не автоматичне припинення всіх заходів забезпечення виконання рішення.

Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович після отримання інформації про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вчинив передбачену законом процесуальну дію - виніс постанову від 17.08.2026 про зупинення виконавчих дій.

Чинна редакція частини четвертої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» прямо встановлює, що протягом строку такого зупинення арешт не знімається.

Тому висновок заявника про те, що після зупинення виконавчих дій приватний виконавець був зобов`язаний зняти арешт з рахунків, з майна, ґрунтується на неправильному тлумаченні співвідношення норм КУзПБ та Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо посилання заявника на статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження»

Частиною другою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено випадки зняття арешту виконавцем, зокрема, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника.

Частина четверта цієї статті встановлює інші спеціальні підстави для зняття арешту виконавцем, а частина п`ята передбачає, що в інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Заявником не надано доказів наявності передбачених статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» обставин, які б покладали на приватного виконавця обов`язок винести постанову про зняття арешту саме в період зупинення виконавчих дій.

Зокрема, відсутні докази:

- надходження до приватного виконавця документів, які підтверджують, що відповідний рахунок має спеціальний режим використання;

- наявності іншої передбаченої статтею 59 Закону підстави для обов`язкового зняття арешту;

- набрання законної сили судовим рішенням, яким безпосередньо вирішено питання про зняття відповідного арешту.

Саме лише посилання заявника на те, що на відповідні рахунки надходить заробітна плата, не створює автоматичної підстави для зняття арешту з усіх рахунків боржника.

Більше того, відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» на період зупинення виконавчих дій встановлено, що арешт не знімається.

Щодо доводів заявника про перешкоджання проведенню процедури реструктуризації.

Посилання заявника на те, що арешт рахунків перешкоджає виконанню плану реструктуризації боргів саме по собі не свідчить про неправомірність бездіяльності приватного виконавця.

План реструктуризації боргів фізичної особи є складовою процедури неплатоспроможності та підлягає виконанню у порядку, визначеному КУзПБ.

Однак, до повноважень приватного виконавця не належить самостійне визначення того, яким чином має бути забезпечено виконання плану реструктуризації всупереч прямим приписам Закону України «Про виконавче провадження».

Якщо для належного виконання затвердженого судом плану реструктуризації необхідне зняття конкретного арешту, таке питання підлягає вирішенню господарським судом у межах справи про неплатоспроможність з урахуванням положень КУзПБ, характеру вимог кредитора та правових підстав накладення відповідного арешту.

Отже, саме по собі збереження арешту приватним виконавцем у період зупинення виконавчих дій не є доказом невиконання ним обов`язків, передбачених законом.

Щодо доводів заявника про особливий правовий режим боржника.

Відкриття провадження у справі про банкрутство змінює правовий режим майнових відносин боржника та встановлює спеціальні правила задоволення вимог кредиторів.

Разом з цим правовий режим неплатоспроможності не означає автоматичного припинення будь-яких заходів, які були вжиті у виконавчому провадженні до або під час виникнення відповідних правових підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 сформульовано висновки щодо особливого правового режиму боржника у процедурі банкрутства.

Однак, наведений правовий висновок не скасовує прямої дії частини четвертої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює спеціальне правило щодо арешту майна та коштів боржника на період зупинення виконавчих дій.

З огляду на викладене приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, прийнявши 17.08.2026 постанову про зупинення виконавчих дій та не знімаючи арешт у період зупинення, діяв у межах та у спосіб, які визначені законом.

Отже, у процесі розгляду скарги фізичної особи ОСОБА_1 не встановлено обставин, які б свідчили про неправомірну бездіяльність приватного виконавця у розумінні статей 339 - 343 ГПК України.

Предметом розгляду цієї скарги є саме бездіяльність щодо незняття арештів, а не питання про правомірність постанов від 11.08.2026 про накладення арешту на кошти і майно боржника.

Якщо фізична особа ОСОБА_1 вважає, що постанови про арешт коштів майна винесені з порушенням вимог КУзПБ або після моменту, коли відповідні повноваження щодо застосування обмежень перейшли виключно до господарського суду, такі доводи можуть бути предметом окремої оцінки судом у межах належно сформульованого предмета оскарження.

Фізична особа ОСОБА_1 не позбавлений права в такому випадку звернутися до суду з окремою заявою про зняття арештів в межах справи про неплатоспроможність у порядку та з підстав, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства та Законом України «Про виконавче провадження».

Проте, суд не може підміняти предмет заявленої скарги та визнавати неправомірною бездіяльність виконавця лише на підставі доводів про можливу незаконність іншого процесуального рішення, яке безпосередньо у цій скарзі не оскаржується.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, підстави для задоволення скарги та визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця відсутні.

Керуючись, статтями 34, 35, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 120, 121 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ухвалив:

у задоволенні скарги фізичної особи ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича під час примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/591/25(161/2180/26) -1 від 29.07.2026 відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено і ухвала підписана 22.09.2026.

Суддя І. О. Якушева