Рішення № 139925756, 21.09.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7940/26

н/п 2/953/4569/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Засєєвої С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 58 699,72 грн та судових витрат.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із своєчасного повернення кредитних коштів, процентів за користування ними, комісії, інфляційних збитків та нарахованих 3 % річних.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, розгляд справи просив здійснювати за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача, зокрема, поштові конверти з відміткою про повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно з усталеною практикою Верховного Суду вважається належним повідомленням.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 15.09.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Договір № 0288-2403 від 09.01.2020

Судом встановлено, що 09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0288-2403, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А218 (а.с. 25).

Умовами Договору № 0288-2403 від 09.01.2020 передбачено: строк кредиту 14 днів; термін платежу 22.01.2020; сума кредиту 7 000,00 грн; нараховані проценти 1 960,00 грн; протягом строку кредиту розмір процентів складає 2 % від суми кредиту за кожен день користування (а.с. 25).

На підтвердження позовних вимог, позивач додав до позовної заяви Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Укр кредит фінанс», які регулюють порядок надання грошових коштів у кредит та які за своєю природою є пропозицією щодо укладення договору (а.с. 28).

Факт перерахування кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн відповідачу підтверджується рухом грошових коштів по рахунку відповідача, наданим АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 22.07.2026.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21), виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Відступлення права вимоги за Договором № 0288-2403 від 09.01.2020

28.10.2021 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» укладено договір факторингу № 02/10/2021, згідно п 3.1.3. якого, право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання ними відповідного реєстру боржників у формі наведеної в додатку № 1 до цього договору (а.с. 63).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 02/10/2021 від 28.10.2021, під порядковим номером 3105 зазначено відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка є боржником за Договором № 0288-2403 від 09.01.2020 у загальному розмірі 8 960,00 грн, з яких: 7 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 1 960,00 заборгованість за процентами (а.с. 71).

Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс», з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.

Договір № 0971298624 від 11.01.2020

11.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (далі ТОВ «Інфінанс») та ОСОБА_1 укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971298624, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6j6z2n (а.с. 30-33).

Умовами п. 1.2. Договору № 0971298624 від 11.01.2020 передбачено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту (а.с. 30).

Як слідує з умов п. 1.6. Договору, максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) 30 календарних днів; діючий ліміт (сума) кредиту 20 000,00 грн; максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75 % (а.с. 30).

Як убачається з акцепту-оферти від 30.01.2020 на отримання 2 траншу кредиту згідно Заявки-анкети № 2628533441 від 30.01.2020 в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971298624 від 11.01.2020, ОСОБА_1 погодилась з умовами оферти від ТОВ «Інфінанс», умовами правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», затверджених наказом № 11/1 від 11.05.2019, погодилася отримати 2 транш кредиту в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971298624 від 11.01.2020 на наступних умовах: розмір кредиту (траншу) 2 000,00 грн; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом (а.с. 81). Даний документ у вигляді акцепту-оферти відповідач ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6j3w7d.

Факт перерахування кредитних коштів у сумі 2 000,00 грн відповідачу підтверджується рухом грошових коштів по рахунку відповідача, наданим АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 22.07.2026.

На підтвердження позовних вимог, позивач додав до позовної заяви Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», які регулюють порядок надання грошових коштів у кредит та які за своєю природою є пропозицією щодо укладення договору з ТОВ «Інфінанс» (а.с. 98-99).

Відступлення права вимоги за Договором № 0971298624 від 11.01.2020

14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 14-07/21, згідно п. 6.1.4. якого, право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток № 2) (а.с. 49 зв.с.).

На підтвердження оплати згідно Договору відступлення прав вимоги № 14-07/21 від 14.07.2021 у сумі 1 561 454,09 грн, позивачем надано платіжне доручення № М1 від 14.07.2021 (а.с. 54).

14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» підписано Акт приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором Фаткорингу № 14-07/21 від 14.07.2021 (а.с. 55).

Відповідно до витягу з додатку № 3 до договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021, під порядковим номером 1786 зазначено відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка є боржником за Договором № 0971298624 від 11.01.2020 у загальному розмірі 20 620,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 18 620,00 заборгованість за процентами (а.с. 60).

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 0971298624 від 11.01.2020, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість відповідача ОСОБА_1 у загальному розмірі становить 39 695,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 37 695,00 заборгованість за процентами (а.с. 36).

Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал», з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, згідно п. 5.2. якого, права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4) (а.с. 73 зв.с.).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (а.с. 80).

Відповідно до витягу з додатку № 3 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, під порядковим номером 31515 зазначено відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка є боржником за Договором № 0971298624 від 11.01.2020 у загальному розмірі 39 695,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 37 695,00 заборгованість за процентами (а.с. 86).

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 0971298624 від 11.01.2020, складеного ТОВ «Коллект Центр», заборгованість відповідача ОСОБА_1 у загальному розмірі становить 39 730,00 грн, з яких: з яких: 2 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 37 730,00 заборгованість за процентами (а.с. 40).

Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.

28.08.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно п. 5.2. якого, права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4) (а.с. 87 зв.с.).

28.08.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді за Договором № 28-08/25 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 28.08.2025 (а.с. 93).

Відповідно до витягу з додатку № 3 до договору № 28-08/25 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги від 28.08.2025, під порядковим номером 490 зазначено відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка є боржником за Договором № 0971298624 від 11.01.2020 у загальному розмірі 39 730,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 37 730,00 заборгованість за процентами (а.с. 100).

Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс», з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.

Договір № 455970 від 22.01.2020

22.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» (далі ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 455970, який підписано відповідачем власноручно.

Умовами Договору № 455970 від 22.01.2020 передбачено: розмір (сума) кредиту 5 000,00 грн; термін (дата) повернення кредиту 06.02.2020; кредит надається строком на 15 днів, з 22.01.2020 по 06.02.2020; з 1-го по 15-й день Позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,9000 %. У зв`язку з підвищенням ступеню кредитного ризику, в момент повернення фінансового кредиту Позичальник зобов`язується сплатити Кредитору процент за користування грошовими коштами за останній день строку користування кредиту, що дорівнює 15,00 % від суми кредиту, тобто 750,00 грн (а.с. 17).

Крім того, згідно п. 1.5. Договору, у випадку несплати Позичальником процентів (плати за користування грошовими коштами) та процентів за підвищений ступінь ризику у строк, встановлений в п. 1.3, Позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку дії цього Договору по 19.02.2020 (а.с. 17).

Як визначено у п. 1.6. Договору, після продовження строку дії Договору, визначеного п. 1.5, Позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) з 16-го по 28-й день у розмірі 4,95 % за кожен день строку користування кредитом (а.с. 17).

На підтвердження позовних вимог, позивач додав до позовної заяви внутрішні Правила надання коштів у позику і тому числі на умовах фінансово кредиту ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», які регулюють порядок надання грошових коштів у позику та які за своєю природою є пропозицією щодо укладення договору (а.с. 21-22).

Факт перерахування кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн відповідачу підтверджується видатковим чеком ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» від 22.01.2020 (а.с. 23).

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 455970 від 22.01.2020, відповідач ОСОБА_1 , станом на дату відступлення прав вимоги, має заборгованість у загальному розмірі 9 642,50 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 3 892,50 грн заборгованість за процентами; 750,00 заборгованість за комісіями (а.с. 24).

Відступлення права вимоги за Договором № 455970 від 22.01.2020

29.04.2020 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір факторингу № Ф29-04/20, згідно умов п. 2.4. якого, відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за основним зобов`язанням, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги (а.с. 44).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № Ф29-04/20 від 29.04.2020, під порядковим номером 7201 зазначено відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка є боржником за Договором № 455970 від 22.01.2020 у загальному розмірі 9 642,50 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 3 892,50 заборгованість за процентами; 750,00 грн комісія (а.с. 48).

Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.

01.12.2025 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 01-12/25, згідно п. 6.2.3. якого, права вимоги переходять до фактора у день здійснення повного розрахунку фактора з клієнтом у сумі, зазначеній у пункті 7.1. цього Договору, що підтверджується документом про оплату (а.с. 102).

На підтвердження виконання вимог п. 7.1. Договору, позивачем надано платіжну інструкцію № 0584320000 від 02.12.2025 на суму 2 708 312,88 грн (а.с. 107).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 01-12/25 від 01.12.2025, під порядковим номером 9219 зазначено відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка є боржником за Договором № 455970 від 22.01.2020 у загальному розмірі 9 642,50 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 3 892,50 заборгованість за процентами; 750,00 грн комісія (а.с. 114).

Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс», з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, договори № 0288-2403 від 09.01.2020 та№ 0971298624 від 11.01.2020 укладено сторонами в електронній формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625, 629 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був ознайомлений з умовами договорів, які підписав на умовах йому відомих, тобто сторони погодили конкретні умови кредитування, сплату відсотків та інших платежів пов`язаних з користуванням грошовими коштами. Отже, відповідач був ознайомлений з вказаними умовами кредитування під підпис.

Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями у добровільному порядку.

Отже, суд вважає доведеними вимоги позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» в частині стягнення заборгованості за договором № 0288-2403 від 09.01.2020 у сумі 7 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), у сумі 305,66 грн інфляційні збитки та у сумі 61,56 грн 3 % річних; за договором № 0971298624 від 11.01.2020 у сумі 2 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); за договором № 455970 від 22.01.2020 у сумі 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту) та у сумі 3 892,50 грн заборгованість за процентами.

Щодо заборгованості за процентами, нарахованими на дату відступлення права вимоги за Договором № 0288-2403 від 09.01.2020 у сумі 1 960,00 грн, то відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення по Договору № 0288-2403 від 09.01.2020, 22.01.2020 відповідачем погашено заборгованість за процентами у сумі 1 960,00 грн (а.с. 37). Враховуючи, що умовами Договору № 0288-2403 від 09.01.2020 передбачено: строк кредиту 14 днів; термін платежу 22.01.2020; сума кредиту 7 000,00 грн; нараховані проценти 1 960,00 грн; протягом строку кредиту розмір процентів складає 2 % від суми кредиту за кожен день користування (а.с. 25), заборгованість за процентами відповідачем погашена вчасно, у строк, визначений договором, у зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо заборгованості за процентами за Договором № 0971298624 від 11.01.2020 у сумі 37 730,00 грн, суд зазначає наступне.

Судом було встановлено, що умовами п. 1.2. Договору № 0971298624 від 11.01.2020 передбачено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту (а.с. 30).

Як слідує з умов п. 1.6. Договору, максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) 30 календарних днів; діючий ліміт (сума) кредиту 20 000,00 грн; максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75 % (а.с. 30).

Як убачається з акцепту-оферти від 30.01.2020 на отримання 2 траншу кредиту згідно Заявки-анкети № 2628533441 від 30.01.2020 в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971298624 від 11.01.2020, ОСОБА_1 погодилась з умовами оферти від ТОВ «Інфінанс», умовами правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», затверджених наказом № 11/1 від 11.05.2019, погодилася отримати 2 транш кредиту в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971298624 від 11.01.2020 на наступних умовах: розмір кредиту (траншу) 2 000,00 грн; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом (а.с. 81).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача, що, на підставі ст. 599 та ч. 1 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України в разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вказав на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню в таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Судом встановлено, що умовами даного конкретного кредитного договору встановлено строк користування кредитом 30 днів. Відповідно до п. 2.8. зазначеного договору, позичальник має право на умовах, визначених в правилах, продовжити строк дії користування поточним кредитом (траншем). У той же час, Правила надання грошових коштів у позику, у розділі 8 яких передбачено порядок зміни/продовження строку дії фінансового кредиту, не є складовою Договору № 0971298624 від 11.01.2020, оскільки відсутній підпис позичальника про його ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Тобто в даній справі відсутні правові підстави для нарахування та стягнення відсотків після закінчення строку користування кредитом (траншем).

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Сумського апеляційного суду від 28.04.2026 по справі № 585/331/26 (номер провадження 22-ц/816/1932/26).

Суд зазначає, що оскільки строк кредитування закінчився до набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24.12.2023), перехідні положення Закону щодо максимального розміру денної процентної ставки не застосовуються, і розрахунок процентів, у даному випадку, відбувається з урахуванням визначеної у Договорі процентної ставки 1,75 %, у межах строку кредитування 30 днів.

Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами за Договором № 0971298624 від 11.01.2020 у розмірі 1 050,00 грн (2 000,00 х 1,75 х 30).

Щодо заборгованості за комісією за Договором № 0971298624 від 11.01.2020 у сумі 750,00 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Між тим, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які була встановлена комісія, відповідна умова кредиту є нікчемною згідно частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Умовами Договору № 455970 від 22.01.2020 передбачено: розмір (сума) кредиту 5 000,00 грн; термін (дата) повернення кредиту 06.02.2020; кредит надається строком на 15 днів, з 22.01.2020 по 06.02.2020; з 1-го по 15-й день Позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,9000 %. У зв`язку з підвищенням ступеню кредитного ризику, в момент повернення фінансового кредиту Позичальник зобов`язується сплатити Кредитору процент за користування грошовими коштами за останній день строку користування кредиту, що дорівнює 15,00 % від суми кредиту, тобто 750,00 грн.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Позивач просить стягнути заборгованість за комісіями у сумі 750,00 грн (а.с. 9), проте Договором передбачено лише підвищений процент за користування грошовими коштами за останній день строку користування кредиту, що дорівнює 15,00 % від суми кредиту, тобто 750,00 грн. Комісія у вигляді будь-якої плати за послуги кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, договором не передбачена.

Отже, заборгованість за комісією у розмірі 750,00 грн стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача не підлягає.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановленого та положень вказаних норм, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та має непогашену заборгованість.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та принцип змагальності, наданий позивачем розрахунок, та те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов`язання за договорами, внаслідок чого існує у відповідача заборгованість за договором № 0288-2403 від 09.01.2020 у загальному розмірі 7 367,22 грн, з яких: 7 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), 305,66 грн інфляційні збитки, 61,56 грн 3 % річних; за договором № 0971298624 від 11.01.2020 у загальному розмірі 3 050,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 1 050,00 грн заборгованість за процентами; за договором № 455970 від 22.01.2020 у загальному розмірі 8 892,50 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), 3 892,50 грн заборгованість за процентами,що у загальному розмірі становить 19 309,72 грн, суд дійшов висновку щодо часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про часткову доведеність позивачем заявлених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором № 0288-2403 від 09.01.2020 у загальному розмірі 7 367,22 грн, з яких: 7 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), 305,66 грн інфляційні збитки, 61,56 грн 3 % річних; за договором № 0971298624 від 11.01.2020 у загальному розмірі 3 050,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 1 050,00 грн заборгованість за процентами; за договором № 455970 від 22.01.2020 у загальному розмірі 8 892,50 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), 3 892,50 грн заборгованість за процентами,що у загальному розмірі становить 19 309,72 грн,тобто позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» є адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 (а.с. 122-124).

Позивач на підтвердження понесених витрат у розмірі 16 000,00 грн надав: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 (а.с. 122-124); прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений Рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025 (а.с. 126-127); заявку на надання юридичної допомоги № 181 від 01.05.2026 (а.с. 128); витяг з Акту № 35 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 (а.с. 130).

Відповідно до п. 4.1. Договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього Договору (форма заявки визначена у Додатку № 1 до Договору) (а.с. 122 зв.с.).

Згідно витягу з Акту № 35 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026, сторони погодили надання наступних правових послуг АО «Лігал Ассістанс» клієнту ТОВ «Факторинг Партнерс»: надання усної консультації, 2 год, 4 000,00 грн; складання позовної заяви, 4 год, 12 000,00 грн (а.с. 130).

У Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Суд враховує, що (І) складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, (ІІ) позовна заява в цій справі є рамочною (уніфікованою) для позивача, (ІІІ) адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, (IV) справа розглядається у спрощеному провадженні, (V) позивач участі у судових засідань не приймав, тобто надання правничої допомоги адвокатому цій справі зводилося до складання позовної заяви.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 2 500,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог на 32,90 % (58 699,72 х 100 : 19 309,72) від заявленої до стягнення суми заборгованості, то судовий збір який підлягає стягненню з відповідача становить 875,82 грн (2 662,40 х 32,90 %).

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 13, 78, 83, 141, 259, 263, 265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним логовором № 0288-2403 від 09.01.2020 у загальному розмірі 7 367,22 грн, з яких: 7 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), 305,66 грн інфляційні збитки, 61,56 грн 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971298624 від 11.01.2020 у загальному розмірі 3 050,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 1 050,00 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 455970 від 22.01.2020 у загальному розмірі 8 892,50 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), 3 892,50 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 875,82 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 21.09.2026.

Суддя О.М. Дяченко