Рішення № 139925696, 15.09.2026, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/230/26 провадження № 2/403/420/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту рішення - ТОВ «Споживчий центр») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором станом на дату подання позову в загальному розмірі 58905 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 19500 грн. 00 коп., за процентами - 25755 грн. 00 коп., за комісією за надання кредиту - 975,00 грн., комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 2925 грн. 00 коп. та за відсотками, нарахованими по ст.625 ЦК України, - 9750 грн. 00 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 13 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір (оферти) №13.09.2025-100000102 за яким відповідачу а умовах строковості, платності і поворотності шляхом перерахування на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу 4441-11ХХ-ХХХХ-6681, був наданий кредит в сумі 15000,00 грн. строком на 168 днів. Вказаний кредитний договір був укладений відповідно до ст.ст.11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі шляхом підписання відповідачем електронним цифровим підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки на отримання кредиту, що свідчить про акцептування ним умов договору, в тому числі: процентної ставки «Стандарт» у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, та процентної ставки «Економ» у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за періодами застосовування процентної ставки «Стандарт»; комісії в розмірі 5% від суми кредиту (тобто 750,00 грн.), повязаної з наданням кредиту, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 750,00 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, а також сплати процентів за прострочення відповідно до ст.625 ЦК України. 17 вересня 2025 року між сторонами по справі був укладений додатковий договір до кредитного договору від 13 вересня 2025 року, за умовами якого сума кредиту була збільшена до 19500,00 грн.. Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості, а також понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп..

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.

Згідно письмових пояснень у справі від 21 липня 2026 року представник відповідача - адвокат Скрибка І.Ю. прохав суд відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. На обгрунтування заперечень проти позову зазначив про те, що: факт отримання відповідачем грошових коштів є недоведеним; позивач не підтвердив належність карткового рахунку, на який були перераховані грошові кошти, саме відповідачу; в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які повязані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, не надано доказів їх наявності та погодження зі споживачем при укладенні договору, а тому пункт щодо встановлення комісії від суми кредиту є нікчемним відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»; відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України, а тому проценти за користування ним кредитом не нараховуються відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; нарахування позивачем платежів за ст.625 ЦК України за період з вересня 2025 року є неправомірним в силу дії мораторію, встановленого п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України; позивачем не надано доказів отримання SMS та введення коду саме відповідачем та саме із пристрою, який належить відповідачу, а тому встановити, що відповідач самостійно укладав такий договір неможливо (а.с.82-88).

У поданих до суду додаткових пояснень представником позивача ТОВ «Споживчий центр» зазначено про те, що: надання відповідачем лише формальних заперечень без будь-якого доказового підтвердження порушує баланс процесуальних прав сторін та суперечить самій суті змагального процесу; відповідач заперечуючи проти отримання кредитних коштів не подав виписки по рахунку або клопотання про витребування таких доказів на спростування доказів, наданих стороною позивача; кредитний договір укладений в електронній формі, яка прирівнюється до письмової, і він є чинним, презумпція його правомірності відповідачем не спростована, а тому він підлягає до виконання його сторонами; позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет- еквайрингу шляхом обміну електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами позивача та надавачем послуг еквайрингу, що відповідає вимогам Закону України «Про платіжні послуги»; під час укладення кредитного договору ідентифікацію відповідача було здійснено через систему BankID, відомості про яку були додані до позовної заяви, і відповідачем належність такої ідентифікації не була спростована відповідними засобами доказування (а.с.100-109).

У поданих до суду 10 вересня 2026 року письмових поясненнях представником відповідача - адвокатом Скрибка І.Ю. на обгрунтування заперечень проти позову зазначено про те, що позивач не надав суду додаткового договору від 17 вересня 2025 року, оскільки до позовної заяви долучені примірна пропозиція про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) та примірна відповідь кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії), що є шаблонами, а не укладеним правочином; позивач не надав виписки з його поточного рахунку на підтвердження переказу коштів платіжній установі; розрахунок заборгованості не є доказом отримання відповідачем кредитних коштів; у матеріалах справи немає жодного доказу того, що номер 0665880376 належав або належить відповідачу, як позичальнику; у межах одного правочину використано чотири різні одноразові ідентифікатори (для паспорту споживчого кредиту від 13.09.2025; пропозиції (оферти), заявки, акцепт від 13.09.2025; для паспорту споживчого кредиту від 17.09.2025 та примірної пропозиції та примірного акцепту додаткового договору); фактична денна процентна ставка становить 1,23% і перевищує законодавчу межу; комісія за надання кредиту в розмірі 5% від суми кредиту є прихованою складовою плати за користування кредитом і комісії у сумі 3900,00 грн. є нікчемними (а.с.141-148).

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «Споживчий центр» згідно письмового клопотання, викладеного в прохальній частині позовної заяви, прохала розглянути справу без її участі та не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с.10).

Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 та його представника - адвоката Скрибки І.Ю. в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про відкладення судового розгляду, витребування доказів, зупинення провадження у справі на дату проведення судового засідання 15 вересня 2026 року не надходило.

31 липня 2026 року представником позивача ТОВ «Споживчий центр» подано заяву про зміну позовних вимог шляхом їх зменшення, а саме: стягнення з відповідача ОСОБА_1 з 58905,00 грн. до 23400,00 грн. (тіло кредиту, комісія та додаткова комісія) (а.с.120).

15 вересня 2026 року представником позивача ТОВ «Споживчий центр» подане клопотання про витребування від Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформації про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 , належності відповідачу банківської картки із цим номером та прізвище, імя та по батькові отримувача грошових коштів, які були перераховані на вказану картку (а.с.152-153).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15 травня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.48-49).

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року, постановленою в порядку ч.5 ст.259 ЦПК України, розгляд справи відкладено на інші дату та час за клопотанням представника відповідача - адвоката Скрибки І.Ю. (а.с.70).

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року з урахуванням відомостей, зазначених в письмових поясненнях представника відповідача - адвоката Скрибки І.Ю. про проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України, зобовязано відповідача в строк до 14 вересня 2026 року надати суду повні та достовірні пояснення з приводу продовження судового розгляду справи чи зупинення провадження у справі на період проходження ним військової служби (а.с.117-118).

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року подану представником ТОВ «Споживчий центр» 31 липня 2026 року заяву про зменшення розміру позовних вимог визнано такою, що подана з пропуском встановленого законом процесуального строку без поважних причин та продовжено розгляд справи за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ «Споживчий центр» про витребування доказів.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір №13.09.2025-100000102 (кредитної лінії), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі шляхом підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Е952 (код з смс-повідомлення), надісланого йому позивачем на зазначений ним фінансовий номер 0665880376, електронних документів, що містять істотні умови договору, а саме: 1) пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), розміщеної на веб-сайті кредитодавця в загальному доступі, а також в особистому кабінету позичальника на веб-сайті кредитодавця; 2) заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; 3) відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), сформованої на сайті кредитодавця, та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при її ідентифікації на сайті (а.с.13-19).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3, 4.4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти): 1) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності; способом перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту є банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-6681; 2) днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з його поточного рахунку; 3) проценти нараховуються щоденно з дня надання позичальнику кредиту включно до дати фактичного повернення; комісія нараховується у порядку, встановленому договором (а.с.13-16).

Відповідно до умов кредитування, визначених в заявці кредитного договору №13.09.2025-100000102 (кредитної лінії), датою надання кредиту є 13 вересня 2025 року; сума кредиту становить 15000,00 грн.; строк, на який надається кредит, становить 168 днів з дати його надання; датою повернення (виплати) кредиту є 27 лютого 2026 року; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,0% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процента ставка «Економ» - фіксована незмінна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, повязана з наданням кредиту, - 5% від суми кредиту, що дорівнює 750,00 грн.; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 750,00 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; нарахування процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення, а у разі, якщо розмір процентів, нарахованих за один день прострочення, перевищує 225,00 грн., то розмір процентів річних за один день становить 225,00 грн. (а.с.16-17).

Прийняття (акцептування) відповідачем ОСОБА_1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) підтверджується наданою ним, як позичальником, відповіддю про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №13.09.2025-100000102 (кредитної лінії) на умовах, які містяться у зазначених вище оферті та заявці (а.с.17 зворот-19).

13 вересня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» на виконання умов кредитного договору №13.09.2025-100000102 було здійснено переказ грошових коштів в сумі 15000 грн. 00 коп. на картковий рахунок отримувача за номером картки НОМЕР_1 , що відповідає сумі кредиту та способу його надання на платіжну карту позичальника згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору (а.с.31).

17 вересня 2025 року позивачем ТОВ «Споживчий центр», як кредитодавцем, були акцептовані умови додаткового договору до кредитного договору №13.09.2025-100000102, що містяться в пропозиції про укладення додаткового договору (оферті) відповідача ОСОБА_1 , підписаній ним одноразовим ідентифікатором К735, згідно з яким сума кредиту становить 19500,00 грн. та складається з усіх траншів, зазначених в Договорі та укладених додаткових договорах, у звязку з чим кредитодавець зобовязується надати позичальнику другий транш у розмірі 4500,00 грн. (а.с.27-29).

17 вересня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» на виконання умов додаткового договору до кредитного договору №13.09.2025-100000102 було здійснено переказ грошових коштів в сумі 4500 грн. 00 коп. на картковий рахунок отримувача за номером картки НОМЕР_1 , що відповідає сумі кредиту та способу його надання на платіжну карту позичальника згідно з умовами укладеного між сторонами додаткового договору (а.с.30).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №13.09.2025-100000102 за період з 13 вересня 2025 року по 28 лютого 2026 року загальна сума заборгованості відповідача становить 58905,00 грн., з яких: основний борг - 19500,00 грн., проценти - 25755,00 грн., комісії - 3900,00 грн. та відсотки за ст.625 ЦК України - 9750,00 грн.. Суми внесених відповідачем платежів відсутні (а.с.37-39).

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 13 вересня 2025 року кредитного договору та 17 вересня 2025 року додаткового договору до кредитного договору, а також отримання від позивача кредитних коштів у загальному розмірі 19500,00 грн..

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі або частково відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним учасниками цивільного процесу, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що кредитний договір №13.09.2025-100000102 від 13 вересня 2025 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Е952, отриманого ним на номер фінансового телефону НОМЕР_2 у вигляді смс-повідомлення, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

Додатковий договір від 17 вересня 2025 року до кредитного договору був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора К735.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним зазначених вище одноразових ідентифікаторів у виді смс-повідомлень, укладення кредитного договору та додаткового договору до нього було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «Споживчий центр» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора Е952 та додаткового договору до нього за допомогою одноразового ідентифікатора К735 суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Цивільне судочинство України ґрунтується, зокрема, на принципах змагальності сторін та диспозитивності (п.п.4, 5 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч.3 ст.2, ст.ст.12, 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст.77, 80 ЦПК України.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобовязані сприяти своєчасному, всебічному, повному та обєктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, у цивільному судочинстві обовязок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання до суду доказів для підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позиції сторін, а також тих обставин, які визначаються нормою права, що регулює спірні правовідносини. Результат змагальності сторін має за мету усунення невизначеності щодо фактів, прав та обовязків учасників у спірних правовідносинах.

Крім того, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі №500/6150/14).

За змістом ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обовязки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Обовязковість договору як одного з фундаментів, на якому базується цивільне право, закріплена у ст.629 ЦК України. З укладенням договору та виникненням зобовязання його сторони набувають обовязки (а не лише субєктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обовязок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

З огляду на викладене судом враховується, що доказів оскарження в судовому порядку кредитного договору та додаткового договору до нього з підстав неотримання кредитних коштів, а також доказів на підтвердження не отримання кредиту в загальній сумі 19500,00 грн., відповідачем суду надано не було.

Натомість під час дослідження доказів, наданих позивачем, судом встановлено, що при оформленні кредитного договору №13.09.2025-100000102 від 13 вересня 2025 року та додаткового договору до нього від 17 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, зазначив свої персональні дані, зокрема, і номер особистого електронного платіжного засобу: 4441-111хх-хххх-6681.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжний інструмент - персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції; держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту; платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Неналежною платіжною операцією в значенні цього Закону є платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі , а неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної опера ції в готівковій формі. Позивачем ТОВ «Споживчий центр» на підтвердження перерахування відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів в загальному розмірі 19500,00 грн. на підставі кредитного договору та додаткового договору до нього до позовної заяви були додані інформаційні довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про здійснення 13 вересня 2025 року та 17 вересня 2025 року платником ТОВ «Споживчий центр» переказу грошових коштів в загальній сумі 19500 грн. 00 коп. (15000,00 грн. та 4500,00 грн.) на картковий рахунок клієнта, номером платіжного інструменту до якого є картка 4441114417166681. Судом встановлено, що дати перерахування коштів та номер картки (електронного платіжного засобу) збігаються із датами укладення кредитного договору 13 вересня 2025 року та додаткового договору до нього від 17 вересня 2025 року, номером особистого електронного платіжного засобу, який був зазначений відповідачем під час укладання кредитного договору та додаткового договору до нього, що безпосередньо вказує на те, що кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» за умовами укладеного між сторонами кредитного договору надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 19500,00 грн, а останній отримав вказані грошові кошти. Доказів протилежного, зокрема того, що зазначена сума кредиту на картковий рахунок відповідача не надходила чи грошові кошти за кредитним договором були перераховані на картку (електронний платіжний засіб), яка йому не належить, відповідачем ОСОБА_1 суду надано не було і в матеріалах цивільної справи такі докази теж відсутні.

Отже, наданими позивачем та дослідженими судом доказами підтверджено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №13.09.2025-100000102 від 13 вересня 2025 року та додаткового договору до нього від 17 вересня 2025 року, а також виконання ТОВ «Споживчий центр», кредитодавцем, своїх зобовязань перед позичальником шляхом переказу грошових коштів в загальній сумі 19500,00 грн..

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором вбачається, що станом на 25 жовтня 2025 року загальна сума заборгованості за комісією складає 3900,00 грн., з яких: станом на 13 вересня 2025 року - 750,00 грн., 17 вересня 2025 року - 225,00 грн., 27 вересня, 11 жовтня та 25 жовтня 2025 року - по 975,00 грн..

Відповідно до пункту 8 кредитного договору (заявки кредитного договору) комісія за надання кредиту становить 5,00% від суми кредиту, що становить 750,00 грн..

Згідно з пунктом 9 кредитного договору (заяви кредитного договору) за обслуговування кредитної заборгованості у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, нараховується комісія у сумі по 750,00 грн. за кожний період, яка сплачується згідно з Графіком платежів.

Графіком платежів встановлена сплата комісії за надання кредиту за період з 13 вересня по 26 вересня 2025 року в сумі 750,00 грн. та комісії за обслуговування в сумі по 750,00 грн. (5,00% від 15000,00 грн.) за кожний із трьох розрахункових періодів (14 календарних днів), а саме: з 27 вересня по 10 жовтня 2025 року - 750,00 грн., з 11 жовтня по 24 жовтня 2025 року - по 750,00 грн. та з 25 жовтня по 07 листопада 2025 року - по 750,00 грн. (а.с.17).

Відповідно до умов, викладених в пунктах 1.3 та 1.4 додаткового договору від 17 вересня 2025 року до кредитного договору позичальник зобов`язаний сплатити комісію за надання 2-го траншу в розмір 5% від суми 2-го траншу, що дорівнює 225,00 грн., а комісія за обслуговування з дати укладення додаткового договору встановлюється в розмірі 975,00 грн., починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. При цьому кількість і порядкові номери чергових періодів, у яких сплачується комісія за обслуговування, не змінюється додатковим договором та здійснюється згідно Графіку платежів.

Графіком платежів встановлена сплата комісії за обслуговування в сумі по 975,00 грн. (5,00% від 19500,00 грн.) за кожний із трьох розрахункових періодів (14 календарних днів), а саме: з 27 вересня по 10 жовтня 2025 року - 975,00 грн., з 11 жовтня по 24 жовтня 2025 року - по 975,00 грн. та з 25 жовтня по 07 листопада 2025 року - по 975,00 грн., що становить суму 2925,00 грн. (3 чергові періоди х 975,00 грн.) (а.с.27 зворот).

Отже, загальна сума комісій (за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості) становить 3900,00 грн. (975,00 грн. (750,00 грн. + 225,00 грн.) + 2925,00 грн.)).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до акті цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано факту добровільного укладення ним 13 вересня 2025 року кредитного договору та 17 вересня 2025 року додаткового договору до нього, які є предметом судового розгляду, та які містять умови щодо сплати комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості. За відсутності доказів протилежного, судом враховується, що відповідач належно і у доступній формі ознайомився з усіма умовами договорів, повністю і однаково з кредитором їх розумів, вважав їх справедливими, адекватними, розумними і жодних заперечень не мав. Діючи покроково та надаючи свої персональні дані, генеруючи ідентифікаційний підпис, врешті решт відповідач отримав кредит та не відмовився від отриманого кредиту протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання грошових коштів за кредитним договором та додатковим договором до нього. Вибір контрагента правочину та підписання кредитного договору, як і додаткового договору до нього в електронній формі, було здійснено відповідачем добровільно, його волевиявлення, як позичальника, було вільним, не під впливом помилки, тиску чи тяжких обставин, відповідало його внутрішній волі та намірам безумовного і реального виконання взятих на себе зобовязань. Обставин, які б суперечили волевиявленню відповідача ОСОБА_1 , як позичальника, при укладанні кредитного договору та додаткового договору до нього, а також про наявність у діях кредитодавця ТОВ «Споживчий центр» умислу, спрямованого на введення відповідача в оману судом не встановлено.

Доводи представника відповідача - адвоката Скрибки І.Ю. про те, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які повязані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, внаслідок чого пункт щодо встановлення комісії від суми кредиту є нікчемним відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» не беруться судом до уваги, оскільки в укладеному сторонами кредитному договорі №13.09.2025-100000102 від 13 вересня 2025 року (пункт 9 заявки кредитного договору), презумпція правомірності якого не була спростована відповідачем під час судового розгляду справи, міститься детальний перелік послуг, за який встановлюється комісія за обслуговування, зокрема: надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті; забезпечення можливості робити платежі онлайн на відділеннях; надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет; інформування про дати чергового платежу; консультаційні послуги та ін.. При цьому позивачем чітко окреслено, що до комісії за обслуговування не включено послуги, які кредитодавець зобовязаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Отже, підстави для визнання нікчемними умов кредитного договору щодо нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості відсутні.

З урахуванням викладеного, включення позивачем, як кредитодавцем, до суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором заборгованості по комісії за надання кредиту в загальній сумі 975,00 грн. (з урахуванням пункту 1.3 додаткового договору) та комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в загальній сумі 2925,00 грн. (з урахуванням суми платежу за кожен з трьох розрахункових періодів по 975,00 грн. (975,00 грн. х 3, де 975,00 грн. - це 5,00% від 19500,00 грн.), а всього в загальному розмірі 3900,00 грн. (975,00 грн. + 2925,00 грн.), відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», та є правомірним.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором №13.09.2025-100000102 від 13 вересня 2025 року вбачається, що сума заборгованості за відсотками складає 25755,00 грн..

Надаючи оцінку правомірності нарахування процентів за кредитним договором, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на весь час призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до обєктів житлового фонду, та/або автомобіля. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 викладено правовий висновок про те, що перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобовязаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

З наявних в матеріалах цивільної справи довідки №5987 від 10 грудня 2025 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією в військовій частині НОМЕР_3 (а.с.90).

Проходження відповідачем ОСОБА_1 військової служби, починаючи з 29 квітня 2022 року та станом на 28 лютого 2026 року, підтверджується записами у належному йому військовому квитку (а.с.94-96).

Отже, враховуючи, що в період часу з квітня 2022 року і по 28 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 був військовослужбовцем та проходив військову службу у складі Збройних Сил України, на нього поширюються положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому правові підстави для нарахування йому процентів за користування кредитом за період з 13 вересня 2025 року по 28 лютого 2026 року в загальній сумі 25755,00 грн. відсутні, внаслідок чого позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору від 13 вересня 2025 року та додаткового договору до нього від 17 вересня 2025 року, укладених між ним та позивачем ТОВ «Споживчий центр».

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавалися судом недійсним.

Судом також враховується, що у даній справі відповідачем дії позивача, як фінансової установи, щодо виконання кредитного договору та додаткового договору до нього не оскаржені, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту та комісією.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобовязань за кредитним договором №13.09.2025-100000102 від 13 вересня 2025 року та додатковим договором до нього від 17 вересня 2025 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ними платежів (зокрема, комісій) у розмірах та строки, встановлені цими договорами, внаслідок чого приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 19500 грн. 00 коп., комісії за надання кредиту в сумі 975 грн. 00 коп. та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 2925,00 грн., а всього в загальному розмірі 23400 грн. 00 коп..

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків, нарахованих згідно зі ст.625 ЦК України, в розмірі 9750 грн. 00 коп., суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що нарахування процентів за ст.625 ЦК України здійснювалось ТОВ «Споживчий центр» згідно з пунктом 17 Договору (заявки кредитного договору) в розмірі 292,50 грн. в день, починаючи з 27 вересня 2025 року по 29 жовтня 2025 року, на суму 9652,50 грн. та за 30 жовтня 2025 року на суму - 97,50 грн., а всього - 9750,00 грн..

Разом з тим, відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування (ч.3 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, від 12 лютого 2025 року №758/5318/23), згідно яких тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення сторонами по справі кредитного договору №13.09.2025-100000102 - 13 вересня 2025 року та додаткового договору до нього - 17 вересня 2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, відповідач ОСОБА_1 був звільнений від сплати процентів, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, тобто від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором, а нараховані позикодавцем проценти за таке прострочення на підставі ст.625 ЦК України підлягали списанню кредитодавцем.

Отже, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача відсотків, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, в сумі 9750,00 грн. 00 коп., як складової частини заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому позов ТОВ «Споживчий центр» в цій частині задоволенню не підлягає.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом майнового характеру в електронній формі, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. з урахуванням пониження ставки судового збору на коефіцієнт 0,8 (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «Споживчий центр» кошти по сплаті судового збору в розмірі 1057 грн. 64 коп. (2662 грн. 40 коп. (100%) - 1604 грн. 76 коп. (60,275019%), при цьому 60,275019% = 35505 грн. 00 коп. (сума заборгованості, у стягненні якої судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Інші судові витрати, повязані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №13.09.2025-100000102 (кредитної лінії) від 13 вересня 2025 року в загальній сумі 23400 грн. 00 коп. (двадцять три тисячі чотириста гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1057 грн. 64 коп. (одна тисяча п`ятдесят сім гривень шістдесят чотири копійки).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: вул.Саксаганського, буд.№133-А м.Київ, поштовий індекс 01032, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 21 вересня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова