Рішення № 139925578, 01.09.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2500/26

Провадження №2/751/1662/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого-судді Топіхи Р.М.,

секретаря судового засідання Островської А.С.,

учасники справи:

позивач ТОВ «КОШЕЛЬОК»,

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «КОШЕЛЬОК» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 30 липня 2021 року № 3135310184-414046 у розмірі 11 813 гривень

30 копійок, судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 30 липня 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладений Договір № 3135310184-414046 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Договір укладено за допомогою веб-сайту https://koshelok.ua/, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК». Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор - 8916 для підписання вказаного кредитного договору шляхом направлення електронного СМС-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний Позичальником під час реєстрації в особистому кабінеті. Відповідно до умов договору позичальнику наданий кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту становить 3400 гривень; початковий строк кредитування - 23 дні; дисконтна відсоткова ставка, становить 2,1499999999999999% на добу за початковий строк кредитування, базова процентна ставка, становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом.

ТОВ «КОШЕЛЬОК» зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті.

Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором від 30 липня 2021 року № 3135310184-414046 про надання коштів у позику не виконала, не повернула кредит та не сплатила проценти, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 11 813 гривень, яка складається із: заборгованості за сумою кредиту - 3400 гривень; заборгованості за відсотками за користування позикою - 8413 гривень 30 копійок.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 06 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

08 травня 2026 року на запит суду надійшла відповідь від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача, а також запропоновано ТОВ «КОШЕЛЬОК» надати докази на підтвердження перерахування коштів ОСОБА_1 за Кредитним договором від 30 липня 2021 року № 3135310184-414046.

18 червня 2026 року представник позивача подав додаткові пояснення у справі (а.с. 67-68). Зазначає, що в матеріалах справи, відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням його персональними даними. Також, відсутні відомості про припинення дії Договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку. Позивач виконав свої зобов`язання за Договором, надіславши гроші на банківську картку, яку зазначив відповідач, а відповідач прийняв ці гроші та використав їх на свої потреби. При цьому факт перерахування кредиту підтверджено повідомленням платіжної системи. Перерахування кредиту на зазначену відповідачем банківську карту третьої особи не може розцінюватись як доказ неукладення та/або непідписання вказаного Договору. Отже, вважають, що з урахування «балансу вірогідностей» на підставі доказів, які надав суду позивач, та які не спростовані відповідачем, можна дійти висновку про укладення між сторонами Договору, за яким відповідач отримав кредит.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

30 липня 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладений договір № 3135310184-414046 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту в електронній формі (а.с. 11 на звороті-16).

Невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та «Паспорт споживчого кредиту». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких знаходиться на Сайті Кредитодавця: https://koshelok.net (п.п. 9.4 Договору).

Відповідно до умов договору Кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 3400 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору). Кредит надається строком на 23 дні (далі - Лояльний період) (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний Позичальником у заявці.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом.

Згідно з п. 3.3 Договору сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до цього договору.

Відповідно до пунктів 3.6, 3.7, 3.8 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 730 процентів річних, що становить 2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.

Згідно з п. 9.1 Договору цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Паспорт споживчого кредиту та Договір № 3135310184-414046 від

30 липня 2021 року підписані відповідачем з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 8916, що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта. Підписанням паспорта споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були надані виходячи із обраних ним умов кредитування

(а.с. 10-11, 12-16, 17).

Відповідно до повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» 30 липня 2021 року через платіжну систему проведено успішне зарахування на карту клієнта НОМЕР_3 грошових коштів у сумі 3400 гривень за Договором № 3135310184-414046 (а.с. 21).

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за Договором № 3135310184-414046 про надання коштів у позику від 30 липня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 складає 11 813 гривень 30 копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 3400 гривень, заборгованість по відсотках - 8413 гривень 30 копійок, що складається з нарахованих % в межах Лояльного періоду - 1681 гривня 30 копійок та % за продовжений строк користування позикою - 6732 гривні (а.с. 19-20).

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з положеннями частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

При цьому, згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов до таких висновків.

Представник позивача ТОВ «Кошельок» зазначає, що Договір № 3135310184-414046 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 30 липня 2021 року, був укладений у електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, разом з тим вказаний договір не містить зразків підпису сторін електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», будь-який первинний документ, що фіксує господарську операцію, повинен мати підпис особи, яка її здійснила. Платіжне доручення чи повідомлення у паперовому вигляді без підпису та печатки банку не доводить факт реального списання та зарахування грошових коштів.

З урахуванням вимог ст. 41 Закону України «Про Національний банк України», Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій.

Отже, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

На підтвердження факту перерахування ТОВ «Кошельок» грошових коштів у розмірі 3400 гривень надано повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК»

(а.с. 21). Суд звертає увагу, що вказане повідомлення не є первинним бухгалтерським документом, є неналежним та недопустимим доказом перерахування відповідачу грошових коштів, оскільки не містить підписів, печаток, з його змісту неможливо встановити, чи платіж дійсно пройшов успішно, чи не був він скасований, а також не містить повних реквізитів відправника та отримувача, жодних даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Кошельок» коштів в сумі 3400 гривень на рахунок ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації, наданої АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) рахунки не знайдено. Також, надано виписку по картковому рахунку НОМЕР_5 , з якої вбачається, що банківська картка № НОМЕР_2 належить іншій особі, за період з 29 липня 2021 по 31 липня 2021 року відсутнє зарахування коштів на суму 3400 гривень на зазначену картку (а.с. 57, 58).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку, що надані позивачем докази, не підтверджують факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 3135310184-414046 від 30 липня 2021 року, отже позовні вимоги ТОВ «КОШЕЛЬОК» задоволенню не підлягають.

V. Розподіл судових витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 1, 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимоги, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати, понесені позивачем не стягуються.

На підставі наведеного, керуючись статтями 525-527, 530, 610, 611, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (місцезнаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А, ЄДРПОУ 40842831)

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Р.М. Топіха