Ухвала суду № 139925573, 16.09.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/9665/26

Провадження №1-кс/751/3605/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року місто Чернігів

Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кримінального провадження №12026270340002187 від 14.09.2026 за ч. 4 ст. 186 КК України

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділу Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7 звернулась до суду з клопотанням, погодженим прокурором Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кримінального провадження №12026270340002187 від 14.09.2026 за ч. 4 ст. 186 КК України.

В обґрунтування даного клопотання зазначено, що 13.09.2026 року близько «22» години «00» хвилин ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , перебуваючи неподалік буд. 6 по вул. Небесної сотні в м. Чернігові, маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу, з метою відкритого викрадення чужого майна підійшли до потерпілого ОСОБА_4 , після чого ОСОБА_8 наніс один удар кулаком правої руки в область лівого ока потерпілого, тим самим застосовуючи насильство до останнього, яке не є небезпечним для його життя чи здоров`я, внаслідок якого ОСОБА_4 впав спиною на землю. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , тримаючи потерпілого ОСОБА_4 за одяг та не даючи йому змоги втекти, відкрито викрали у останнього мобільний телефон марки «iPhone 13 mini», 256 GB синього кольору вартістю 8910 грн 52 коп., який перебував у руках потерпілого та зникли з місця вчинення злочину, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

За підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у порядку ст. 208 КПК України (час фактичного затримання 18 год. 51 хв. 14.09.2026) затримано: ОСОБА_5 .

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували щодо клопотання, оскільки вказані в клопотанні ризики не доведені, зазначили, що ОСОБА_5 примирився з потерпілим, докази не обґрунтовані. Просять обрати домашній арешт.

Потерпілий в судовому засіданні підтримав позицію сторони захисту. вказав, що наданий час примирився з підозрюваними. Вважає, що відсутні підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, у судовому засіданні встановлено, що у провадженні Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026270340002187 від 14.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

За підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у порядку ст. 208 КПК України (час фактичного затримання 18 год. 51 хв. 14.09.2026) затримано: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано (для даної стадії досудового розслідування) підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та підозра підтверджується зібраними у справі доказами, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 ; протоколом впізнання особи за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_4 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_4 ; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ; протоколом затримання ОСОБА_8 у порядку ст. 208 КПК України; протоколом затримання ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України; іншими матеріалами кримінального провадження.

Підозрюваним та його захисником у ході дослідження матеріалів клопотання в судовому засіданні не було наведено аргументів, які би ставили під сумнів обґрунтованість підозри на даній стадії кримінального провадження.

При цьому слідчий суддя зауважує, що в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом оцінюється ступінь обґрунтованості підозри виключно для даної стадії кримінального провадження та виключно в аспекті наявності підстав для застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не вирішує питання про винуватість або невинуватість особи. Згідно з положеннями статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

При цьому, на даному етапі оцінці підлягає встановленню, чи є підозра обґрунтованою та розумною. Так, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 32 рішення ЄСПЛ від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

У ході судового розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів згідно ст. 12 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Останньому достеменно відомо про кримінально-правові негативні наслідки у разі доведення у суді його вини та ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність реального покарання, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

- Вчинення іншого кримінального правопорушення. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що 21.05.2026 відносно ОСОБА_5 скеровано обвинувальний акт до Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України за який, в разі визнання його винним, передбачене безальтернативне покарання, у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що свідчить про ризик вчинення в подальшому кримінальних правопорушень підозрюваним.

Також слідчим суддею враховано відсутність медичних протипоказань для тримання ОСОБА_5 під вартою.

Щодо посилань сторони захисту на відсутність ризиків, слідчий суддя доходить висновку про відхилення таких аргументів з огляду на те, що станом на даний момент досудове розслідування не закінчено, повний обсяг слідчих дій не проведено, а ризики переховування та продовження вчинення аналогічних кримінальних правопорушень є об`єктивними та не спростовуються наведеними стороною захисту аргументами. При цьому слідчий суддя зауважує, що ризики у кримінальному провадженні можуть змінюватися в бік зменшення або збільшення в залежності, зокрема, від стадії кримінального провадження. У період після безпосереднього повідомлення особі про підозру у кримінальному правопорушенні ризики мають тенденцію до збільшення, оскільки викриття може спричинити спроби порушення процесуальних обов`язків або переховування від органу досудового розслідування чи суду.

Крім того, слідчим суддею враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я підозрюваного, відсутність протипоказань для утримання під вартою.

Ураховуючи зазначені обставини, а також тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вік та стан його здоров`я, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Стороною захисту не надано даних про наявність підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання зазначеним ризикам та досягнення дієвості цього кримінального провадження.

За наведених вище умов застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, на переконання суду, не може запобігти передбаченим статтею 177 КПК України ризикам.

Отже, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому слідчий суддя зазначає, що в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом оцінюється ступінь обґрунтованості підозри виключно для даної стадії кримінального провадження та виключно в аспекті наявності підстав для застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не вирішує питання про винуватість або невинуватість особи. Згідно з положеннями статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Щодо заяви потерпілого у кримінальному провадженні, в якій останній просить не застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя зауважує таке. Правові наслідки примиринення обвинуваченого із потерпілим врегульовано кримінальним законом (ст. 46 КК України), і вирішення питання про це не належить до повноважень слідчого судді. Кримінальне провадження за ч. 4 ст. 186 КК України не належить до справ приватного обвинувачення, а є справою публічного обвинувачення. Існуючі у кримінальному провадженні ризики становлять небезпеку не лише для потерпілого, а для публічного порядку. За таких умов, слідчий суддя вважає за необхідне дану заяву потерпілого відхилити.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово висловлювалася думка про те, що розмір застави повинен встановлюватися головною мірою з урахуванням особи підсудного, належної йому власності, його стосунків з поручителями, іншими словами - з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (Неймайстер проти Австрії, рішення від 27.06.1968 р.; Гафа проти Мальти, рішення від 22.05.2018).

13 січня 2022 року Європейський Суд ухвалив рішення в справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), у якому зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Виходячи з наведених норм, беручи до уваги мотиви кримінальних правопорушень, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 грн, з тією ж вірогідністю, що вказаний розмір застави зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства і держави та інтереси підозрюваного.

Застава у вказаному розмірі, на переконання суду, не є завідомо непомірною для підозрюваної.

При цьому слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, яка може бути внесена у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Керуючись статтями ст.ст. 176-178, 184, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя

Ухвалив:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з часу фактичного затримання о 18 год. 51 хв. 14 вересня 2026 року до 12 листопада 2026 року включно, з утриманням в Державній установі «Чернігівській слідчий ізолятор».

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у кримінальному провадженні 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 грн 00 коп, яка може бути внесена як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСА України у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора, слідчого судді та суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, перелік яких має бути наданий слідчим у кримінальному провадженні, а також зі потерпілим та з іншим підозрюваним у кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до УДМС України в Чернігівській області паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити термін дії зазначених обов`язків до 12 листопада 2026 року включно.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`являвся за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та проголошено 21 вересня 2026 року.

Слідчий cуддя ОСОБА_1