Рішення № 139925254, 07.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/21540/25-Е

Провадження № 2-о/522/23/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Шенцевої О.П.,

присяжних: Худоченко В.О., Шевченко О.М.,

за участі секретаря судового засідання Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 законним представником якої є ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення особи померлою, -

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси через систему «Електронний суд» 26.09.2025 року надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 законним представником якої є ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення особи померлої, у якій просила оголосити громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Херсонської області м. Херсон померлим під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації в районі н.п. Нижнє Попаснянського району Луганської області 28.04.2022 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_4 , майстер ремонтного відділення бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення, призваний на військову службу по мобілізації 06.03.2022 р. ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06.03.2022 р. призначений на посаду та прийнятий до виконання службових обов`язків військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується копією наказу №65 від 06.03.2022р.

З 23.04.2022 р. ОСОБА_4 разом з іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 зайняв район оборони в районі н.п. Нижнє Попаснянського району Луганської області, де почали облаштовувати взводні опорні та спостережні пункти, а саме будувати фортифікаційні споруди (окопи, бліндажи та укриття), де основна увага була зосереджена на опорний пункт «КАПЛЯ». ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 06:00 год. почався артилерійський обстріл зі ствольної артилерії та мінометів. Близько 18 години почалась атака позицій. В районі 21 години бій закінчився, але при перевірці особового складу місцезнаходження військовослужбовця ОСОБА_4 не вдалось можливим встановити.

Зайти в подальшому на позицію « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не було можливим у зв`язку з тим, що під час підходу до позиції противник відкривав щільний вогонь зі стрілецької зброї. За даних обставин, ОСОБА_4 має статус зниклого безвісти за особливих обставин.

Станом на день подання заяви повідомлення про перебування вищевказаного військовослужбовця у полоні противника не надходили, відомості про самовільне залишення військової частини, дезертирство під час бою, добровільну здачу в полон не підтвердились, місце перебування безвісті зниклого військовослужбовця не встановлено, спів-падіння ДНКпрофілей не надходило, про перебування в полоні інформація не надходила.

Оголошення ОСОБА_4 померлим необхідне заявниці для отримання свідоцтва про смерть, що в свою чергу надасть їй можливість для реалізації прав на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю батька та соціальних пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для виникнення та реалізації особистих та майнових прав заявника, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, розміщення кенотафу.

16 жовтня 2025 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/21540/25-Е за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 законним представником якої є ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_2 про оголошення фізичної особи померлою, передати на розгляд за підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Булах Є.М. від 28.11.2025, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 законним представником якої є ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_2 про оголошення особи померлою передано для розгляду за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Матеріали справи № 522/21540/25-Е надійшли до Приморського районного суду м Одеси 05.01.2026 та згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу було передано на розгляд судді Шенцевій О.П.

13 лютого 2026 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

01 червня 2026 року ухвалою суду було замінено неналежну заінтересовану особу: військову частину НОМЕР_2 на належну військову частину НОМЕР_1 згідно поданої заяви представником заявника 26.05.2026 року, а також залучено до участі у розгляді справи в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, місто Київ, просп. Повітряних сил України, 6). Також ухвалою суду від 01.06.2026 року було витребувано актові записи.

19 червня 2026 року до суд надійшли відповіді щодо витребування доказів.

15 липня 2026 року до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення у справі № 522/21540/25-Е, в яких просили здійснити розгляд справи за відсутністю представника військової частини НОМЕР_1 .

17 серпня 2026 року до суду від заявника надійшло клопотання.

07 вересня 2026 року заявником подано до суду заяву про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Інші учасники в судове засідання не прибули, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо наявні в матеріалах справи докази, які є належними, допустимими і достовірними у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження, визначений у частині 2 ст. 293 ЦПК серед яких є визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

У даній справі судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майстер ремонтного відділення бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення, призваний на військову службу по мобілізації 06.03.2022 р. ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06.03.2022 р. призначений на посаду та прийнятий до виконання службових обов`язків військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується копією наказу №65 від 06.03.2022р.

З матеріалів справи слідує, що 23.04.2022 р. ОСОБА_4 разом з іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 зайняв район оборони в районі н.п. Нижнє Попаснянського району Луганської області, де почали облаштовувати взводні опорні та спостережні пункти, а саме будувати фортифікаційні споруди (окопи, бліндажи та укриття), де основна увага була зосереджена на опорний пункт «КАПЛЯ». ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 06:00 год. почався артилерійський обстріл зі ствольної артилерії та мінометів. Близько 18 години почалась атака позицій. В районі 21 години бій закінчився, але при перевірці особового складу місцезнаходження військовослужбовця ОСОБА_4 не вдалось можливим встановити. Зайти в подальшому на позицію « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не було можливим у зв`язку з тим, що під час підходу до позиції противник відкривав щільний вогонь зі стрілецької зброї.

Таким чином, ОСОБА_4 має статус зниклого безвісти за особливих обставин.

Відповідно до копії свідоцтва про народження виданого 17 листопада 1994 р.н. міським відділом РАГСУ м. Херсон, копією свідоцтва про шлюб від 07.07.2015р., свідоцтва про шлюб від 05.05.2020р. ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу №20250610-1911 з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин має статус зниклого безвісти за особливих обставин.

Як вбачається з листа Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України №34.7-16591 від 06.08.2025 р. станом на сьогоднішній день повідомлення про перебування вищевказаного військовослужбовця у полоні противника не надходили, що додатково підтверджується копією листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» №08-11/26544 від 06.08.2025 року.

Відомості про самовільне залишення військової частини, дезертирство під час бою, добровільну здачу в полон не підтвердились, що підтверджується копією акту службового розслідування.

Згідно з листом СВ ГУ НП в Луганській області №111/18-2025 від 13.08.2025р. інформації щодо спів падіння до слідчого відділу не надходила, інформація про місце перебування ОСОБА_4 відсутня.

Отже, станом на день подання заяви, повідомлення про перебування вищевказаного військовослужбовця у полоні противника не надходили, відомості про самовільне залишення військової частини, дезертирство під час бою, добровільну здачу в полон не підтвердились, місце перебування безвісті зниклого військовослужбовця не встановлено, співпадіння ДНКпрофілей не надходило, про перебування в полоні інформація не надходила.

Оголошення ОСОБА_4 померлим необхідне заявниці для отримання свідоцтва про смерть, що в свою чергу надасть їй можливість для реалізації прав на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю батька та соціальних пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для виникнення та реалізації особистих та майнових прав заявника, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, розміщення кенотафу.

Під час судового розгляду також було досліджено:

- копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно з яким 16.03.2022 року відкрито кримінальне провадження та проводиться досудове розслідування кримінального провадження, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141360000336 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

- копію відповіді Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими №222/ КШ/25171 від 24.09.2025 про відсутність надходження відомостей зі сторони російської федерації про перебування вказаної особи у полоні, стану її здоров`я та місця утримання.

- копію відповіді Міністерства розвитку громад та територій України №7275/6/10-26 від 21.03.2026, де зазначено інформацію, що територія селища Нижнє Гірської міської територіальної громади відносилась до територій активних бойових дій з 24 лютого 2022 року по 23 червня 2022 року. Після 23.06.22р активні бойові дії на території не відбуваються, населений пункт належить до тимчасово окупованої території.

- копію акту службового розслідування;

-досліджено аналогічні рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області № 395/1931/25 провадження № 2-о/395/26/2026.

- актові записи про смерть батьків військовослужбовця ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Херсон.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

У відповідності до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.

Частиною 2 статті 46 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Відповідно до приписів ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною 2 статті 308 ЦПК України встановлено, що після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

За змістом ст. 47 ЦК України спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Згідно з ст. 309 ЦПК України у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років (а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців) у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

Суд оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у ч. 2 ст. 46 ЦК України, на підставі яких робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. Отже, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина (Постанова Верховного Суду від 26.02.2024 у справі №686/9938/23, провадження № 61 15733св23).

Аналізуючи зазначене, суд дійшов висновку, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Верховний Суду у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 154/2135/17 виснував, що виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20 та від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23, наголошується, що особливістю такої категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

Такі висновки відповідають правовим висновкам у подібних правовідносинах, зробленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 р. у справі №755/11021/22.

Так, відповідно до пунктів 85, 99, 100 розділу IV зазначеної постанови: Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності (п. 85). Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій (п. 99). У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності (п. 100).

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою і місце перебування якої невідоме.

Наведене тлумачення ст. 46 ЦК України відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec (2009) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 роз`яснено, що на відміну від встановлення факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених в ст.46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

У постановах від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 та від 25 квітня 2024 року № 278/970/23 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що шестимісячний строк, визначений у ч. 2 ст46 ЦК України для оголошення особи померлою, слід обраховувати з моменту настання події (яка могла призвести до смерті особи), а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.

Схожого висновку також дійшов Верховний Суд у справі № 759/22513/24 та від 18 лютого 2026 року.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц виклав правовий висновок, що встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією Російської Федерації.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як уже зазначалось, оголошення ОСОБА_4 померлим необхідне заявниці для отримання свідоцтва про смерть.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, заявниця є донькою ОСОБА_4 .

Оголошення померлим є необхідним для реалізації заявницею прав, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30 листопада 2016 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти».

Факт ймовірної загибелі ОСОБА_4 під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, знайшов своє підтвердження у наданих та досліджених матеріалах справи.

Зокрема, дані обставини підтверджуються доказами, дослідженими судом у їх сукупності, що свідчать про обставини зникнення особи за умов, які об`єктивно становили загрозу для її життя та унеможливили встановлення місцезнаходження.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт зникнення безвісти ОСОБА_4 за обставин, що свідчать про реальну загрозу для життя, внаслідок чого виникають правові підстави для його оголошення померлим відповідно до статті 46 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити заявниці, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 46-48 ЦК України, керуючись ст. ст. 7, 8, 19, 76-81, 263-265, 305-309 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 законним представником якої є ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення особи померлою - задовольнити.

Оголосити померлим громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон Херсонської, РНОКПП НОМЕР_3 громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Датою смерті громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон Херсонської, РНОКПП НОМЕР_3 громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Місцем смерті громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати н.п. Нижнє Попаснянського району Луганської області.

Вважати, що загибель ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 в населеному пункті Нижнє Попаснянського району Луганської області під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2026 року.

Суддя О.П.Шенцева

Присяжні Худоченко В.О.

Шевченко О.М.