Ухвала суду № 139924919, 02.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/6421/26

1-кп/465/1131/26

У Х В А Л А

судового засідання

02.07.2026 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених - адвокатів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Львові матеріали кримінального провадження № 12026141370000259 від 07.05.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, із незакінченою вищою освітою, неодруженої, не працюючої, студентки 4-го курсу юридичного факультету Львівського університету бізнесу та права, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_5 за ч.ч.2, 3 ст.307 КК України.

Прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, аргументуючи свої вимоги тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу та в подальшому судом при його продовженні, що повністю виправдовують пролонгацію терміну дії обвинуваченій ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою. Наголосив, що строк тримання обвинуваченої під вартою завершується 04.07.2026 року, судовий розгляд кримінального провадження перебуває на стадії підготовчого провадження, тому просив клопотання задоволити.

Окрім цього, наголосив, що ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів та особливо небезпечної психотропної речовини за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного із незаконним обігом наркотиків та психотропів, інкримінований обвинуваченій злочин відноситься до категорії тяжких, а тому, з урахуванням суворості можливого покарання, яке може бути призначене ОСОБА_8 в разі доведеності її винуватості, існує реальний ризик того, що, в разі звільнення обвинуваченої з-під варти, остання може вжити заходів для ухилення від суду, а також для продовження злочинної діяльності.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, зазначивши, що застосований до його підзахисної запобіжний захід є надміру суворим. При цьому, звернув увагу на те, що обвинувачена позитивно характеризується, навчається, є студенткою 4-го курсу приватного університету «Бізнесу і права», походить з багатодітної сім`ї, позбавлена батьківського піклування, оскільки батько в ранньому дитячому віці покинув матір і дітей, уникати суду та кримінальної відповідальності не прагне, може сумлінно виконувати свої процесуальні обов`язки при застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту, в тому числі з обов`язком носити електронний браслет.

Обвинувачена ОСОБА_4 позицію свого захисника підтримала, просила змінити застосований до неї запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_7 у вирішенні клопотання прокурора поклалась на розсуд суду, одночасно підтримавши доводи захисника обвинуваченої ОСОБА_4 .

Заслухавши позиції сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.

Як встановлено в ході підготовчого судового засідання, в рамках кримінального провадження №12020140080000259 від 07.05.2026 року ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Згідно обвинувального акта обвинуваченій ОСОБА_4 інкримінується незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів та особливо небезпечної психотропної речовини за попередньою змовою групою осіб.

Зібрані під час досудового розслідування докази послужили підставою для повідомлення ОСОБА_4 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, складання обвинувального акта та скерування такого до суду.

На даний час розгляд кримінального провадження судом перебуває лише на стадії підготовчого провадження.

Суд вважає, що завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та скерування обвинувального акта до суду свідчить про наявність достатніх підстав для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення. Разом з цим, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання переховуватися від суду, а також незаконно впливати на свідків.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

При розгляді клопотання суд оцінює в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_4 , які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, стан здоров`я обвинуваченої, відсутність в останньої міцних соціальних зв`язків, обставини, які свідчать про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпали, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, за скоєння яких санкцією кримінального закону передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. З огляду на встановлені обставини при розгляді клопотання, суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості ухилення обвинуваченої від суду та впливу на свідків. Зазначені ризики з часу попереднього рішення про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися.

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання її винуватою у вчиненні злочину, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслуговує також на увагу те, що ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів і особливо небезпечних психотропних речовин, тобто у вчиненні дій, пов`язаних із поширенням наркотиків і психотропів, що становить високий ступінь суспільної небезпеки у зв`язку із посяганням таких кримінальних правопорушень на встановлений в державі порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та здоров`я населення.

Як встановлено, ОСОБА_4 не має сталих соціальних зв`язків позитивного спрямування, а також не вперше притягається до кримінальної відповідальності за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин. Так, вироком Галицького районного суду м. Львова від 02.06.2026 року у справі №461/3922/26 ОСОБА_4 засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу. Вказаний вирок наразі оскаржується в апеляційному порядку та не набрав законної сили. Крім цього, на даний час Залізничним районним судом м. Львова здійснюється судове провадження у кримінальній справі №462/1009/26 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.ч.1, 2 ст.307 КК України. Вчинення нових кримінальних правопорушень згідно нового обвинувального акта, який надійшов на розгляд Франківського районного суду м. Львова, інкриміновано обвинуваченій ОСОБА_4 у період після того, як за попередніми обвинуваченням справи стосовно останньої було скеровано до суду. Наведене, на переконання суду, свідчить про наявність в ОСОБА_4 стійких девіантних установок, її схильність до порушень у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, а також бажання займатися злочинним промислом на систематичній основі.

Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Зокрема, характер інкримінованих ОСОБА_4 злочинів вказують на реальність ризику того, що обвинувачена може продовжити свою діяльність, вчинити кримінальні правопорушення, а також вчиняти інші дії, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, переховування від суду, здійснення тиску на свідків з метою зміни ними викривальних показань у справі.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, тобто, застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченої ОСОБА_4 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

У ході судового розгляду з`ясовано, що вік та стан здоров`я обвинуваченої дозволяє застосування до неї запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування, жодних заборон застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом її здоров`я на даний час немає.

Тому, оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема тяжкість покарання у разі визнання винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, відсутність в обвинуваченої міцних соціальних зв`язків, наявність у справі свідків, які можуть піддаватися незаконному впливу зі сторони обвинуваченої, що загалом свідчить про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпала, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, а також особу обвинуваченої, вік, стан її здоров`я та стадію розгляду кримінального провадження, зокрема здійснення підготовчого провадження, суд визнає обґрунтованим клопотання прокурора та вважає за необхідне продовжити обвинуваченій строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У даному випадку враховується, що обвинуваченій ОСОБА_4 при обрані запобіжного заходу на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді визначено альтернативний розмір застави у сумі 45 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 149760 грн. 00 коп. Відповідно, при прийнятті рішення про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою підстав не визначати альтернативну заставу немає.

Водночас суд вважає, що зазначений розмір застави є релевантним характеру інкримінованих ОСОБА_4 дій та особі обвинуваченої. Підстав для зміни раніше визначеного розміру альтернативної застави суд не вбачає, водночас вважає необґрунтованими посилання сторони захисту на потребу обвинуваченої здійснювати догляд за хворою матір`ю, адже доказів того, що мати обвинуваченої перебуває на утриманні ОСОБА_4 або ж остання здійснює над нею опіку суду не представлено.

За таких обставин клопотання прокурора підлягає задоволенню, а раніше застосований до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід продовженню у раніше визначеному обсязі. Водночас суд на даний час не вбачає підстав для продовження строку тримання обвинуваченої під вартою на 60 днів, як про це просить прокурор, та вважає за доцільне продовжити такий строк на 40 днів, враховуючи початкову стадію розгляду справи та можливість перевірки окремих обставин кримінального провадження на стадії судового розгляду.

Керуючись ст.ст.177,178, 183, 197, 199, 314, 315, 331 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 задоволити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк сорок днів - до 10 серпня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу в сумі 45 (сорока п`яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 149 760 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- не відлучатися з місця свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.

Визначити 2-місячний строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Львівської установи виконання покарань (№19) УДПтСУ у Львівській області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на неї обов`язків, а також якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_6 , підтриманого обвинуваченою ОСОБА_4 , про зміну обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченою, яка утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1