Ухвала суду № 139924917, 30.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/6421/26

1-кп/465/1131/26

У Х В А Л А

судового засідання

30.07.2026 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого - адвоката: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12026141370000259 від 07.05.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_4 за ч.ч.2, 3 ст.307 КК України.

Прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, аргументуючи свої вимоги тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу та в подальшому судом при його продовженні, що повністю виправдовують пролонгацію терміну дії обвинуваченому ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою. Наголосив, що строк тримання обвинуваченого під вартою завершується 10.08.2026 року, судовий розгляд кримінального провадження перебуває на початковій стадії, тому просив клопотання задоволити.

Додатково публічний обвинувач звернув увагу на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним обігом наркотиків та психотропів, інкриміновані обвинуваченому злочини відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, а тому, з урахуванням суворості можливого покарання, яке може бути призначене ОСОБА_4 в разі доведеності його винуватості, існує реальний ризик того, що, в разі звільнення обвинуваченого з-під варти, останній може вжити заходів для ухилення від суду, а також для продовження злочинної діяльності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, зазначивши, що застосований до його підзахисного запобіжний захід явно не відповідає особі обвинуваченого. Так, на переконання захисника, не може залишатися поза увагою суду та підлягає врахуванню те, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має позитивні соціальні зв`язки, проживає у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований. Крім цього, зазначив, що обвинувачений не має можливості внести альтернативно визначену заставу, адже перебуває під вартою, відповідно, ніяких доходів не отримує. У зв`язку з цим, на переконання сторони захисту, раніше обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою підлягає зміні на більш м`який, а тому адвокат ОСОБА_6 самостійно звернувся в інтересах свого підзахисного із клопотанням від 28.07.2026 року про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, тобто з 23.00 год. до 06.00 год. В такому наголошується, що подальше тримання особи під вартою не може бути обґрунтоване виключно тяжкістю скоєного і суворістю можливого майбутнього покарання, тому захисник у судовому засіданні клопотав про задоволення поданого ним клопотання та відмову у задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_4 позицію свого захисника, як і подане останнім клопотання від 28.07.2026 року, підтримав, зазначивши, що наміру уникати суду не має.

Обвинувачена ОСОБА_5 зазначила, що вважає доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 обґрунтованими.

Заслухавши позиції сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.

За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді клопотання суд оцінює в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_4 , які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, стан здоров`я обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв`язків, обставини, які свідчать про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпали, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, за скоєння яких санкцією кримінального закону передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. З огляду на встановлені обставини при розгляді клопотання, суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості ухилення обвинуваченого від суду та впливу на свідків. Зазначені ризики з часу попереднього рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою не зменшилися.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслуговує також на увагу те, що ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів і психотропних речовин в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні дій, пов`язаних із поширенням наркотиків і психотропів, що становить високий ступінь суспільної небезпеки у зв`язку із посяганням таких кримінальних правопорушень на встановлений в державі порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та здоров`я населення.

За змістом обвинувачення ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень у співучасті, тобто за попередньою змовою групою осіб, та щодо особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах.

Крім цього, не може залишатися поза увагою суду те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, відповідно, особою, яка за родом своєї служби, має у розпорядженні вогнепальну зброю, розуміє свій статус та підвищені вимоги держави до його поведінки в умовах воєнного стану.

Водночас у судовому засіданні обвинувачений так і не зміг чітко вказати, з якою метою він перебував у м. Львові, пропри те, що зареєстрований на території Закарпатської області і на час інкримінованих йому дій не знаходився у розташуванні Військової частини НОМЕР_1 , де проходить військову службу. Також ОСОБА_4 не надав відомостей про те, в якому саме правовому статусі як військовослужбовець він перебуває на даний час (діючий, виведений в розпорядження командира військової частини, сзч тощо), що, на переконання суду, вказує на бажання обвинуваченого значною мірою скрити дійсні дані щодо своєї особи.

При цьому, суд вважає неспроможними доводи сторони захисту про наявність в обвинуваченого сталих соціальних зв`язків позитивного спрямування. В контексті наведеного варто зазначити, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів в співучасті з особою, стосовно якої судами розглядається кілька справ про кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, в тому числі, передбачених ст.307 КК України. Крім цього, будь-яких доказів в рамках змагального процесу про наявність в обвинуваченого дружини, дитини, на що посилався, зокрема, захисник в судовому засіданні, стороною захисту не представлено.

Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Зокрема, характер інкримінованих ОСОБА_4 злочинів вказують на реальність ризику того, що обвинувачений може продовжити свою діяльність, вчинити кримінальні правопорушення, а також вчиняти інші дії, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, переховування від суду, здійснення тиску на свідків з метою зміни ними викривальних показань у справі.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

У ході судового розгляду з`ясовано, що вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування, жодних заборон застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом його здоров`я на даний час немає.

Тому, оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання у разі визнання винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, наявність у справі свідків, які можуть піддаватися незаконному впливу зі сторони обвинуваченого, що загалом свідчить про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпала, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, а також особу обвинуваченого, вік, стан його здоров`я та стадію розгляду кримінального провадження, зокрема перехід до судового розгляду, суд визнає обґрунтованим клопотання прокурора та вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У даному випадку враховується, що обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02.07.2026 року визначено альтернативний розмір застави у сумі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998400 грн. 00 коп. Відповідно, при прийнятті рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою підстав не визначати альтернативну заставу немає.

Проте, що стосується доводів обвинуваченого та його захисника про доцільність зменшення раніше визначеної застави, то суд вважає такі неспроможними. При цьому, враховується те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України. За змістом обвинувачення ОСОБА_4 інкриміновано придбання і зберігання з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин в особливо великих розмірах. Наведене, об`єктивно, вимагає наявності значного фінансового ресурсу для набуття у соє розпорядження заборонених до обігу речовин.

Водночас, заявляючи про необхідність зменшення такого розміру застави, стороною захисту не надано жодних доказів на підтвердження існування будь-яких обставин, які б могли слугувати підставою для перегляду розміру раніше визначеної застави в сторону її зменшення.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 є працездатною особою, військовослужбовцем, отримував у зв`язку із своєю діяльністю дохід. Останній самостійно себе матеріально забезпечував, на будь-чиєму утриманні до затримання не перебував.

За таких обставин підстав для зменшення обвинуваченому ОСОБА_4 раніше визначеного розміру альтернативної застави суд не вбачає. Більш того, суд звертає увагу сторони захисту на те, що розмір застави визначається з урахуванням потреби у дійсному забезпеченні виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, у разі внесення застави, та не може встановлюватися виключно за наполяганням сторони захисту у бажаному для обвинуваченому розмірі, оскільки це суперечитиме завданням кримінального провадження та не враховуватиме наявних у справі ризиків.

Що стосується клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 від 28.07.2026 року про зміну обвинуваченому застосованого до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, то суд не може вважати таке обґрунтованим, адже воно не містить доводів, які б були спроможні спростувати наявність підстав для подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою. Більш того, заявляючи про можливість перебування обвинуваченого під домашнім арештом, сторона захисту не враховує, що виконання такого запобіжного заходу до обвинуваченого, який є військовослужбовцем, фактично неможливе, адже саме по собі породжує колізію, при якій військовослужбовець за рішенням суду зобов`язаний перебувати вдома, а не на військовій службі за місцем дислокування військової частини. Також суд наголошує, що запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту не здатний мінімізувати ризики, наявність яких встановлено у справі. Так, не може залишатися поза увагою суду те, що ОСОБА_4 зареєстрованого місця проживання на території м. Львова та Львівської області не має, проходить військову службу, відповідно, мобільний в плані зміни місця свого проживання і перебування, що становить реальний ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду та, в разі зміни запобіжного заходу, з метою уникнення кримінальної відповідальності вибути в напрямку, який перешкоджатиме подальшому здійсненню кримінального провадження. А тому, підстави для задоволення заявленого захисником клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.

Керуючись ст.ст.177,178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 задоволити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 27 вересня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у раніше обраному розмірі в сумі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- не відлучатися з м. Львова без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.

Визначити 2-місячний строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Львівської установи виконання покарань (№19) УДПтСУ у Львівській області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на неї обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 від 28.07.2026 року, підтриманого обвинуваченим ОСОБА_4 , про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1