Рішення № 139924811, 21.09.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5068/26

Провадження №2/442/2182/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання - Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова Компанія „Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейс" звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить на підставі ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором № 452999057 від 08.07.2024 у розмірі 25 071 грн 52 коп.; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 08.07.2024 ТОВ „Манівео швидка фінансова допомога" та відповідач уклали Кредитний договір № 452999057 (далі - Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму 10 005 грн. Вказує, що кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора QGBW-8989. Зазначає, що саме відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Зазначає, що первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 10 005грн. Також зазначає, що позивачу перейшло право вимоги до відповідача. Вказує, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви становить 29 548 грн 68 коп., яка складається з: 8 954 грн 32 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 16 117 грн 20 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 477 грн 16 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Проте, вказує, що позивач не заявляє вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 25 071 грн 52 коп. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення у справі заочного рішення - не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про слухання справи по останньому відомому місцю проживання та на офіційному веб-сайті судової влади України. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача не поважною, провівши розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 452999057. Умовами даного договору передбачено, що За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 10 005грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю „Манівео швидка фінансова допомога".

На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,5 відсотків річних. Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 13.07.2024, а саме протягом 5 (п`яти) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 07.08.2029.

Відповідно до довідки щодо дій Позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю „Манівео швидка фінансова допомога" відповідач акцептував оферту (підписав договір одноразовим ідентифікатором): одноразовий ідентифікатор: QGBW-8989; ідентифікатор відправлено позичальнику: 08.07.2024 о 00:24:11 год.; номер телефону: НОМЕР_1 ; ідентифікатор введено позичальником: 08.07.2024 о 00:24:59 год.; перерахування грошових коштів позичальнику: 08.07.2024 о 00:25:10 год.

З платіжного доручення від 08.07.2024 вбачається, що Товариства з обмеженою відповідальністю „Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 005 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ „Манівео швидка фінансова допомога" станом на 13.08.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 18 329 грн 72 коп., яка складається з: 8 954 грн 32 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 4 898 грн 24 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 477 грн 16 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ „Таліон Плюс" у ОСОБА_1 станом на 28.05.2025 наявна заборгованість у розмірі 29 548 грн 68 коп., яка складається з: 8 954 грн 32 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 16 117 грн 20 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 477 грн 16 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Згідно з випискою з особового рахунку за Договором кредитної лінії № 452999057 від 08.07.2024 за період 16.07.2025 - 18.03.2026 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 29 548 грн 68 коп., яка складається з: 8 954 грн 32 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 16 117 грн 20 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 477 грн 16 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

28.11.2018 ТОВ „Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) та ТОВ „Таліон Плюс" (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019.

28.11.2019 ТОВ „Манівео" та ТОВ „Таліон Плюс" уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. даного Договору визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до з реєстру прав вимоги № 297 від 13.08.2024 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ „Таліон Плюс" отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 452999057 від 08.07.2024.

Також судом досліджено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 297 від 13.08.2024 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

28.05.2025 між ТОВ „Таліон Плюс" та ТОВ „ФК „Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу № 28/0525-01. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 28.05.2025 до Договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 від ТОВ „Таліон Плюс" до ТОВ „ФК „Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 452999057 від 08.07.2024.

16.07.2025 ТОВ „ФК „Онлайн Фінанс" та ТОВ „Фінансова компанія „ЕЙС" уклали Договір факторингу № 16/07/25-Е.

За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників.

Відповідно до п. 1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 за Договором факторингу 16/07/25-Е від 16.07.2025 Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників в кількості 6715, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.

Відповідно до Реєстру Боржників № 1 за Договором факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 від ТОВ „ФК „Онлайн Фінанс" до ТОВ „Фінансова компанія „ЕЙС" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 452999057 від 08.07.2024.

Ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України „Про електронну комерцію" та Законом України „Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України „Про електронну комерцію" та Законом України „Про електронний цифровий підпис".

Статтею 1 Закону України „Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України „Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України „Про електронний цифровий підпис" передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про електронну комерцію" електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України „Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України „Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України „Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю „Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 Договору № 452999057 від 08.07.2024, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора.

Щодо переходу до позивача права вимоги

Згідно із ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейс" фактично перейшло право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 452999057 від 08.07.2024.

Щодо суми позики та процентів за користування позикою

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за Договором про надання фінансового кредиту № 452999057 від 08.07.2024 у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Позивач ТОВ „Фінансова компанія „Ейс" просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором № 452999057 від 08.07.2024 у розмірі 25 071 грн 52 коп., з яких: 8 954 грн 32 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 16 117 грн 20 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються.

Таким чином, зважаючи на те, що до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейс" фактично перейшло право вимоги за договором № 936143012 від 11.06.2021, а також, враховуючи те, що станом на день розгляду справи борг за кредитним договором у повному обсязі відповідачем не повернуто, відзиву на позов на надано, розмір заборгованості не спростовано, альтернативного розрахунку суду не надіслано, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором 452999057 від 08.07.2024 у розмірі 25 071 грн 52 коп., з яких: 8 954 грн 32 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 16 117 грн 20 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивачем у позові заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження чого надано: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, додаткову угоду № 25771125660 від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026. Достовірність таких доказів позивачем не ставиться під сумнів.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг, адвокатом в процесі захисту прав клієнта щодо стягнення заборгованості за кредитним договором за яким позичальником є ОСОБА_1 було надано наступні види послуг:

- вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості - 1 000 гривень (2 години витраченого часу);

- складання позовної заяви - 5 000,00 гривень (2 години витраченого часу);

- підготовка адвокатського запиту - 500,00 гривень (1 година витраченого часу);

- підготовка та подача клопотання про витребування доказів - 500,00 гривень (1 година витраченого часу).

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

При вирішенні питання щодо розміру стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Заперечень проти суми витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.

Враховуючи наведене, позивачем доведено понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2 662 грн 40 коп., та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейс" заборгованість за кредитним договором № 452999057 від 08.07.2024 у розмірі 25 071 (двадцять п`ять тисяч сімдесят один) грн 52 коп., з яких: 8 954 грн 32 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 16 117 грн 20 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, - а також судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейс" (02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005; ідентифікаційний код: 42986956; e-mail: FincomEICE@gmail.com; тел. +380955092154).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст судового рішення складено 21.09.2026.

Суддя Ю.С. Кучаковський