Ухвала суду № 139924693, 16.09.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Ст. 1 із 17

Справа № 303/5297/26

1-кп/303/370/26

У Х В А Л А

16 вересня 2026 року м. Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі головуючого - судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строків запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево Закарпатської

області, зареєстрованого в

АДРЕСА_1 , жителя

АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Лалово Мукачівського

району Закарпатської області, жителя

АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Мукачево Закарпатської

області, зареєстрованого в

АДРЕСА_4 , жителя

АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Мукачево Закарпатської

області, зареєстрованого в

АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

Ст. 2 із 17

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с.Подгорноє Аркадського

району Саратовської області російської федерації,

зареєстрованої в

АДРЕСА_7 , жительки

АДРЕСА_8 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с.Пузняківці

Мукачівського району, зареєстрованої в

АДРЕСА_2 ,

жительки

АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

з участю: прокурора ОСОБА_10

представника потерпілого ОСОБА_11

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції),

ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2026 року за № 12026071050000201.

До початку судового розгляду від захисника обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_5 до суду надійшло письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт у визначений судом час доби та із визначенням обвинуваченому ОСОБА_3 процесуальних обов`язків, яке вмотивоване наступним.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення не має жодних фактів чи обґрунтованих ризиків щодо того, що обвинувачений може ухилятися від суду. ОСОБА_3 бажає надавати покази у справі, переховуватися не збирається та не бажає, має постійне місце проживання, буде прибувати по кожному виклику суду. Крім цього, у нього наявні місці соціальні зв`язки, він одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Має ряд тяжких захворювань, щойно переніс стаціонарне лікування і потребує подальшого амбулаторного лікування. Під час перебування під вартою стан здоров`я ОСОБА_3 значно погіршився та погіршується і надалі. На адвокатський запит отримано відповідь, яка підтверджує погішення стану здоров`я обвинуваченого, зокрема, у нього діагностовано хронічний гепатит, наслідки перенесеної ЗЧМТ, діагноз F06.7, F10.2, тобто когнітивний розлад, розлади психіки та поведінки. Окрім цього, на зазначене в

Ст. 3 із 17

інформації захисника та звернень обвинуваченого до медиків щодо тестування у нього незалежними донорськими працівниками залізоанемії, тобто концентрації гемоглобіну в крові на рівні 69 одиниць, що є неприпустимим та може призвести навіть до летального наслідку, а медичною частиною філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» взагалі не прийнято ніяких заходів реагування щодо належного діагностування стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 , надання йому необхідної медичної допомоги, що свідчить про неспроможність надання йому належної медичної допомоги та є прямим порушенням норм Конституції України.

Щодо ризиків, то досудове розслідування у справі закінчено, всі письмові, речові та електронні докази перебувають у сторони обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_15 не може їх знищити, спотворити, тощо, бажає надавати показання у справі для встановлення у ній істини. Обвинувачений яких-небуть покладених на нього обов`язків не порушував. Підозрюваний ОСОБА_3 має постійне місце проживання, має стійкі соціальні зв`язки, користується повагою серед сусідів, раніше не судимий, характеризується виключно позитивно, до будь-якого виду кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Крім цього, мама обвинуваченого ОСОБА_16 має ряд захворювань, потребує також догляду. Подальше застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує можливість реалізації права на охорону здоров`я, медичну допомогу, права на працю.

Таким чином, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, міцні соціальні зв`язки, позитивна характеристика, необхідність у продовженні лікуванні, терміновому належному обстеженні стану здоров`я ОСОБА_3 та надання необхідної медичної допомоги свідчать про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та дають підстави для зміни запобіжного заходу на менш суворий, тобто домашній арешт з визначеним судом періодом доби, під час якого ОСОБА_3 зобов`язується виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, не переховуватися від суду, з`являтися на судові виклики, ніяким чином не впливати на свідків у справі чи перешкоджати кримінальному провадженні будь-яким іншим чином, не вчиняти ніяких інших правопорушень.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_5 підтримав подане ним суду клопотання про зміну запобіжного заходу відносно його підзахисного ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_17 просив змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт, оскільки вказані прокурором ризики відсутні.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт, з тих підстав, що встановлені раніше судом при застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 ризики, на даний час наявні, не зменшилися з урахуванням інкримінованих ОСОБА_3 тяжкого та особливо тяжкого злочинів та тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання його судом винним. Вважає, що запропонований у клопотанні захисником запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не буде забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не буде запобігати можливості настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Представник потерпілого ОСОБА_11 підтримав позицію прокурора з наведених ним підстав.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_14 кожен окремо, підтримали клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 .

Ст. 4 із 17

Обвинувачена ОСОБА_8 не заперечила проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_17 .

Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник ОСОБА_12 , кожен окремо, підтримали клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_7 також не заперечив щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_17 .

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_13 кожен окремо, підтримали клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт.

Також від прокурора ОСОБА_10 до суду надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, встановивши її в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень, яке вмотивоване наступним.

ОСОБА_3 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, - тобто шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки та ч. 2 ст. 209 КК України, - тобто розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі шляхом здійснення фінансової операції, вчиненому особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Своїми протиправними діями, ОСОБА_3 завдав потерпілому АТ КБ «Приват банк» матеріальної шкоди на загальну суму у розмірі 1 993 700 гривень.

У зв`язку з чим, 16 квітня 2026 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України. Обставинами, що дають підтави обвинувачувати ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, підтверджуються показами представника потерпілого АТ КБ «Приват банк» ОСОБА_11 , матеріалами проведених тимчасових доступів до речей та документів, що становлять банківську таємницю, а саме до банківських рахунків фігурантів та до відео та фото з банкоматів АТ КБ «Приват банк», де фігуранти здійснювали поповнення сувенірними коштами, протоколами оглядів місця події, протоколами заяв про вчинення правопоушення, протоколами огляду вилученої інформації в ході проведення тимчасових доступів, аналізом відеозаписів з камер спостереження та іншими матеріалами кримінального провадження зібраними в результаті здійснення досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив ряд кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, покарання за вчинення яких передбачене у вигляді позбавлення волі на сток від п`яти до дванадцяти років (ч. 5 ст. 190 КК України) та у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років (ч. 2 ст. 209 КК України).

Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 20.04.2026 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб з визначенням розміру застави 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень, який було продовжено. 12.06.2026 року обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні, в порядку ст. 291 КПК України направлено до Мукачівського міськрайонного суду.

Ст. 5 із 17

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 21.07.2026 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб з визначенням розміру застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осівб, що становить 998 400 грн.

Сторона обвинувачення вважає, що існують окремі ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема обвинувачений з метою ухилитися від кримінальної відповідальності може: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

У даному випадку ініціювання перед судом питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, його тяжкості, а також особи обвинуваченого. Висновки сторін обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю. З цих підстав більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України. На підставі вищенаведеного є необхідним продовжити строк дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із можливістю внесення застави, встановивши її в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень.

Прокурор ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 із можливістю внесення застави, встановивши її в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень та просив його задовольнити.

Представник потерпілого ОСОБА_11 підтримав клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , із можливістю внесення застави у зазначеному прокурором розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно нього строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_18 ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого відносно його підзахисного з підстав відсутності письмових підтверджуючих доказів, які свідчать про подальше існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які на думку прокурора є беззаперечною підставою для застосування відносно ОСОБА_3 найсуворішого запобіжного заходу. Просив суд взяти до уваги те, що ОСОБА_3 має ряд хронічних захворювань, у місці ізоляції ДУ «Закарпатська УВП (№ «9»), його стан здоров`я значно погіршився, тому подальше його утримання без надання медичної допомоги на належному рівні може в майбутньому призвести до негативних та навіть летальних наслідків. У той же час просив взяти до уваги позитивні характеризуючі дані особи обвинуваченого, наявність у нього міцних соціальних зв`язків в місці його проживання.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_14 , кожен окремо, підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_18 та його захисника.

Обвинувачена ОСОБА_8 підтримала позицію обвинуваченого ОСОБА_18 та захисника ОСОБА_5 .

Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник ОСОБА_12 , кожен окремо, підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_18 та його захисника.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_18 та його захисника.

Ст. 6 із 17

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_13 , кожен окремо, підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_18 та його захисника.

Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, клопотання прокурора ОСОБА_10 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , заслухавши доводи та заперечення учасників кримінального провадження з приводу даних клопотань, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 190 КК України, - тобто шахрайство, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, в особливо великих розмірах та ч. 2 ст. 209 КК України, тобто розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинене особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом та у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинене особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 липня 2026 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 до 18 вересня 2026 року включно.

Одночасно зменшено розмір застави та визначено обвинуваченому ОСОБА_3 заставу у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Також, на обвинуваченого ОСОБА_3 покладено, у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до Мукачівського міськрайонного суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання до Головного управління ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

До вказаної дати суд не має можливості закінчити розгляд вказаного кримінального провадження.

У відповідності до вимог ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно вимог ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На даний час ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні строку запобіжного заходу

Ст. 7 із 17

відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати.

При розгляді клопотань сторони обвинувачення та сторони захисту щодо запобіжного заходу, суд бере до уваги, що за час перебування під вартою ОСОБА_18 в місцях ізоляції, зокрема в ДУ «Закарпатська установа (№9), з його боку не були вчинені жодних дій, які б свідчили про будь-які вплив чи намагання впливу на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, потерпілих, свідків або інших осіб.

Також, суд бере до уваги, що в обвинуваченого ОСОБА_3 . погіршився стан здоров`я, про що свідчить письмовий лист Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» «Щодо стану здоров`я ОСОБА_3 » від 31.08.2026 року, згідно якого, ув`язнений ОСОБА_3 оглядався в ДУ «Закарпатська УВП (№9)» медичним працівником Закарпатської міської медичної установи №9, в результаті огляду якого було встановлено діагноз: хронічний гепатит екзогенної етіології (алкогольної), оглядався лікарем-неврологом, в результаті огляду якого встановлено діагноз: наслідки після перенесеної ЗЧМТ 2019 без неврологічного дефіциту, та оглядався лікарем-психіатром, в результаті огляду якого у ОСОБА_3 встановлений діагноз: F06./7. F10.2 та призначено амбулаторне медикаментозне лікування.

Також в матеріалах кримінального провадження наявна інша медична документації щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до виписки № 602 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17.04.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на стаціонарному лікуванні у диспансерному відділенні КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м.Берегова» ЗОР з 02 квітня по 17 квітня 2026 року, з діагнозом: F06.7. Органічний розлад внаслідок перенесеної ЗЧМТ, порушення функції печінки з помірними когнітивними порушеннями. Супутні захворювання: F10.3. Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, стан відміни. F10.2. розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. У зв`язку з чим ОСОБА_3 рекомендовано продовжити лікування амбулаторно: взаємопогоджена комплексна індивідуалізована програма психологічної та медико-біологічної реабілітації; нагляд психіатра, невролога та сімейного лікаря; дієтичні рекомендації вимоги до режиму праці.

Як свідчать відомості, зазначені у огляді сімейного лікаря від 16.06.2026 року, мати обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_16 має діагнози: К86-Гіпертонія неускладнена, К76- ІХС без стенокардії; Т90- Інсулінонезалежний цукровий діабет; F50-Ретинопатія.

Відповідно до консультації нарколога від 13.11.2023 року, у ОСОБА_3 встановлено діагноз: F10.1. Психічні розлади, викликані вживанням алкоголю згубне вживання.

Згідно з відомостями зазначених у цифровій рентгенографії легень, виданої КНП «Лікарня Святого Мартина» від 24.03.2026 року, у ОСОБА_3 наявний діагноз (заключення): петрифікати на рівні 3-4 ребла зліва.

Також суд бере до уваги дані, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема відповідно до характеристики виданої головою ОСББ «Закарпатська-10» № 5 від 15.06.2026 року, ОСОБА_3 за місцем проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, є доброзичливою і чуйною людиною, приймає активну участь по благоустрою прибудинкової територіїі ОСББ «Закарпатська», скарг на його поведінку від мешканців будинку та сусідів не надходило.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.10.2007 року, 20 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 укладено шлюб.

Згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 27.01.2016 року та серії НОМЕР_3 від 06.09.2008 року, у ОСОБА_3 та ОСОБА_20 народилося двоє дітей: син ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та донька ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Ст. 8 із 17

Із акту про склад сім`ї, виданого 15.06.2026 року головою ОСББ «Закарпатська-10» за №4 вбачається, що ОСОБА_3 проживає разом з сім`єю: дружиною ОСОБА_20 , 1982 року народження, сином ОСОБА_17 , 2008 року народження, та донькою ОСОБА_17 , 2016 року народження.

Згідно досудової доповіді, складеної органом пробації стосовно ОСОБА_3 , ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній; орган пробації вважає, виправлення особи без ізоляції від суспільства у даному випадку можлива.

Також при вирішенні вказаних клопотань суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 утримується під вартою значний період часу, а саме з квітня 2026 року, що на переконання суду, перевищує розумний строк такого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України, одним із запобіжних заходів є домашній арешт.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, тощо.

Суд враховує наявність встановлених судом ризиків, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень у яких він обвинувачується, його особу, майновий та сімейний стан, наявність постійного місця проживання, позитивну репутацію, відсутність у нього судимостей, тривале застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу.

Згідно вимог ч. 4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу), суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно положень, викладених у ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 84 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 30 січня 2018 року «Макаренко проти України», суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо

Ст. 9 із 17

продемонстроване органами влади. Вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов`язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Відповідно п.86 вищевказаного рішення ЄСПЛ, презумпція завжди діє на користь звільнення.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. «с» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що прокурор не довів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

У той же час визначення альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень виходячи із характеризуючих відомостей щодо особи обвинуваченого, а саме відсутності у нього офіційних доходів, низки хронічних захворювань, наявністю на утриманні дружини, двох неповнолітніх дітей, матері, яка хворіє і потребує стороннього догляду, є завідомо непомірним для обвинуваченого та призвело б до безальтернативного тримання його під вартою.

Отже, на думку суду, достатнім буде обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за місцем його фактичного проживання, а саме за адресою АДРЕСА_5 , який фактично буде прирівняним до тримання під вартою.

Таким чином клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_18 ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 та клопотання прокурора ОСОБА_10 продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 із можливістю внесення застави підлягають до часткового задоволення

Також, на обвинуваченого ОСОБА_18 на період дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід покласти обов`язки, передбачені абз.1 п. 3, 4, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України.

Крім того, від прокурора ОСОБА_10 до суду надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із можливістю внесення застави, встановивши, в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень, яке вмотивоване наступним.

ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, як шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки та ч. 2 ст. 209 КК України, як у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі шляхом здійснення фінансової операції, вчиненому особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому АТ КБ «Приват банк» матеріальної шкоди на загальну суму у розмірі 1 993 700 гривень. 16 квітня 2026 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України. Обставинами, що дають підтави обвинувачувати ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, підтверджуються показами представника потерпілого АТ КБ «Приват банк» ОСОБА_11 , матеріалами проведених тимчасових доступів до речей та документів, що становлять банківську таємницю, а саме до банківських рахунків фігурантів та до відео та фото з банкоматів АТ КБ «Приват банк», де фігуранти здійснювали

Ст. 10 із 17

поповнення сувенірними коштами, протоколами оглядів місця події, протоколами заяв про вчинення правопоушення, протоколами огляду вилученої інформації в ході проведення тимчасових доступів, аналізом відеозаписів з камер спостереження, та іншими матеріалами кримінального провадження зібраними в результаті здійснення досудового розлідування.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив ряд кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, покарання за вчинення яких передбачене у вигляді позбавлення волі на сток від п`яти до дванадцяти років (ч. 5 ст. 190 КК України) та у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років (ч. 2 ст. 209 КК України). Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 16.04.2026 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб з визначенням розміру застави 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень, який неодноразово продовжувався. 12.06.2026 року обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні, в порядку ст. 291 КПК України направлено до Мукачівського міськрайонного суду.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 21.07.2026 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням розміру застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 грн.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема того, що обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності може: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

У даному випадку ініціювання перед судом питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, його тяжкості, а також особи обвинуваченого. Висновки сторін обвиунвачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю. З цих підстав більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України. У зв`язку з чим є необхідним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із можливістю внесення застави, встановивши, в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень.

Прокурор ОСОБА_10 підтримав подане клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 із можливістю внесення застави, встановивши, в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Представник потерпілого ОСОБА_11 підтримав клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, із можливістю внесення застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно нього строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно нього домашній арешт у нічний час, оскільки наведені прокурором ризики є відсутніми.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_13 заперечила щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого відносно її підзахисного, просила взяти до уваги обставини, викладені нею у поданому письмовому запереченні до суду, зокрема

Ст. 11 із 17

наступне. З 16 квітня 2026 року до обвинуваченого ОСОБА_4 ухалами суду застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням непосильної застави в рамках криімнального провадження внесеного до ЄРДР 30.03.2026 року №12026071050000201 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4, 5 статті 190, чатсиною 2 статті 209 КК України. Фактично майже 6 місяців ОСОБА_4 утримується під вартою за відсутності обвинувального вироку відносно нього, при цьому ОСОБА_4 не підозрюється у вчиненні корупційного діяння, його дії не загрожують Державі, розмір шкоди, яку він ймовірно завдав потерпілій стороні, виходячи із наявного в матеріалах справи цивільного позову складає 342700 грн., а не 1 933 700 грн., як це стверджує прокурор. Прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 998 400 грн., при цьому прокурором не визначено на який строк він просить продовжити запобіжний захід. Також прокурор голослівно вказує, що існують ризики: ухилення від суду, тиск на учасників процесу, можливість вчинення іншого кримінального правопоуршення, і жодним належними та допустими доказами не доводить наявність цих ризиків, її підзахисник не має наміру переховуватися від суду, ризик впливу на учасників процесу відсутній, скоювати нові злочини останній не збирається. Справа знаходиться в суді, тобто орган обвинувачення зібрав усі докази, для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, після пред`явлення обвинувачення та матеріалів кримінального провадження досудове слідство закінчене, свідки, інші обвинувачені допитані з попередженням про кримінальну відповідальноість за ст.ст. 348, 349 КК України. Тобто, яким чином ОСОБА_4 може вплинути на них та на їх покази невідомо.

У той же час, ОСОБА_4 має вищу юридичну освіту, є майором поліції, йому відомі неслідки невиконання процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні, які обіцяє виконувати і ні разу не порушив. Доказів того, що ОСОБА_4 має намір уникати правосуддя, порушити свої процесуальні обовов`язки, прокурор на надав. ОСОБА_4 прослужив у Національній поліції 12 років, був командиром загону спецпризначення «Корд», неодноразово нагороджувався відомчими нагородами, характеризується виключно позитивно. З початку війни став на захист Батьківщини, внаслідок чого отримав черепно мозкову травму, хворіє на психіатричне захворювання із відповідними наслідками та симптомами хвороби. ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався. Має місці соціальні зв`язки, є учасником бойових дій. Внаслідок отриманих поранень, контузій під час захисту України постійно перебуває під наглядом лікарів психіатрів, проходить лікування при якому переривання прийняття ліків протипоказане. За повідомленням медичної установи за місцем утримання, він знаходиться під постійним наглядом лікаря-психіатра, його лікування підлягало корегуванню 15.07.2026 року та 24.08.2026 року із-за погіршення стану здоров`я направлявся на консультації лікаря-психіатра до Обласного закладу психіатричної допомоги у м.Берегово. У зв`язку з триманням під вартою ОСОБА_4 , у нього загострилися супутні хвороби, йому важко підніматися з ліжка, додатково проходить лікування у невролога. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №476 КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м.Берегова» ЗОР психіатричне відділення №8, в останнє на стаціонарному лікуванні з 11.03.2026 року по 27.03.2026 року рекомендовано після виписки, у тому числі спостережння у психіатра за місцем проживання, медикаментозна терапія з подальшою корекцією дозування та тримвалості прийому у ліків. Згідно медичного висновку, викладеного у виписці із медичної картки стаціонарного хворого №1468 від 21.05.2025 року рекомендовано хірургічне лікування головного мозку. Відповідно до виписки із мед.картки амбулаторно хворого поліклінічного відділення КНП «Лікарня Святого Мартина» №53340 крім призначеного лікування потребує консультації психотерапевта. Окрім того ОСОБА_4 був доставлений на консультацію до лікаря психіатра «Обласного закладу з надання психіатричної допомоги м.Берегова», за

Ст. 12 із 17

наслідками огляду якого встановлено діагноз: F06.6 емоційно лабільний (астенічний) розлад органічного ґенезу, що входить до переліку психічних захворювань (розладів), та лікарем значно підвищена доза медичного препарату.

Також ОСОБА_21 має постійне місце роботи, є директором заснованого ним Товариства, яке створив після звільнення та яке перебуває на стадії організації роботи, тому доходу ще не має, що пітверджуться довідкою форми ОК-7 про доходи за 2026 рік, з березня 2026 року не отримує заробітну плату, з 16.04.2026 року знаходиться під вартою, тобто коштів для сплати застави не має. Крім того ОСОБА_4 має постійне місце проживання та сім`ю, яка не може внести за нього заставу, сама потребує матеріальної допомоги, оскільки ОСОБА_4 має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_22 та матір ОСОБА_23 , яка є особою з інвалідністю та потребує догляду. Вважає, що вказаний прокурором у клопотанні розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого та його родини, просила відмовити прокурору у задоволенні клопотання та у випадку, якщо суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід, просила застосувати більш м`який запобіжний захід - нічний домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 , кожен окремо, підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_13 .

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_14 , кожен окремо, підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_13 .

Обвинувачена ОСОБА_8 також підтримала позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_13 .

Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник ОСОБА_12 , кожен окремо, підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_13 .

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_4 .

Суд, дослідивши в сукупності письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу та письмове заперечення захисника, заслухавши думки з цього приводу учасників судового розгляду, прийшов до наступного.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 190 КК України, - шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки та ч. 2 ст. 209 КК України, - розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі шляхом здійснення фінансової операції, вчиненому особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

Як свідчить ухвала Мукачівського міськрайонного суду від 21 липня 2026 року продовжено відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18 вересня 2026 року включно.

Також зменшено розмір застави та визначено обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Покладено на обвинуваченого ОСОБА_4 , в разі внесення застави, такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання до Головного управління ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

До вказаної дати суд не має можливості закінчити розгляд вказаного кримінального провадження.

У відповідності до вимог ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити,

Ст. 13 із 17

скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно вимог ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На даний час ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, тощо.

Суд враховує наявність встановлених судом ризиків, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень у яких він обвинувачується, його особу, майновий та сімейний стан, наявність постійного місця проживання, позитивну репутацію, відсутність у нього судимостей, тривале застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу.

Згідно вимог ч. 4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу), суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

При цьому, суд бере до уваги, що в обвинуваченого ОСОБА_4 погіршився стан здоров`я, має діагнози: ЗЧМТ; струс головного мозку з лікворно-венозною дистенезією у вигляді стійкого помірного цефалічного синдрому, помірними стато-координаторними розладами та помірним порушенням функції нервової системи; гіпертонічна хвороба 2 стадії, 2 ступеня, ризик високий; гіпертензивне серце зі збереженою СЗМ ФВ 59 %; дилятація висхідного відділу аорти на рівні с.Вальсальви 38 мм, аортальна недостатність 1 ступеня; мітральна недостатність 1 ступеня; трикуспідальна недостатність 1 ступеня; деформуючий двобічний гонартроз 1-2 ступеня з помірним порушенням функції;

Ст. 14 із 17

спондильоз поперекового відділу хребта, помірне порушення функції; емоційні (афективні) розлади, пов`язані з органічним ушкодження головного мозку, не уточнене; зміщення переділки носа. Всі вище перераховані захворювання є хронічними з погіршеним перебігом. Враховуючи, що ОСОБА_4 постійно потребує перебування під наглядом лікарів - психіатрів, проходить лікування при якому переривання прийняття ліків протипоказане, його лікування підлягає постіному корегуванню, із-за погіршення стану здоров`я, а згідно медичного висновку, викладеного у виписці із медичної картки стаціонарного хворого №1468 від 21.05.2025 року йому рекомендовано хірургічне лікування головного мозку.

Також суд враховує характеризуючи відомості особи обвинуваченого, зокрема ОСОБА_4 є учасником бойових дій, отримав 20 % (двадцять відсотків) поранень, пов`язане з виконанням службових обов`язків, займав посаду майора поліції, інспектора 3-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління «Корпус оперативно-раптової дії» Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (з 20 грудня 2024 року звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням), за час служби в органах поліції зарекомендував себе з позитивного боку, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є несудимим, одружений, на утриманні у нього перебуває неповнолітня донька, його мати є особою з третьою групою інвалідності.

При розгляді клопотання сторони обвинувачення щодо запобіжного заходу, суд бере до уваги, що за час перебування під вартою ОСОБА_4 в місцях ізоляції, зокрема в ДУ «Закарпатська установа (№9), з його боку не були вчинені жодних дій, які б свідчили про будь-які вплив чи намагання впливу на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, потерпілих, свідків або інших осіб.

Згідно досудової доповіді, складеної органом пробації стосовно ОСОБА_4 , ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній; орган пробації вважає, виправлення особи без ізоляції від суспільства у даному випадку можлива.

Окрім вищенаведеного, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 утримується під вартою значний період часу, а саме з квітня 2026 року, що на переконання суду, перевищує розумний строк такого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Суд враховує наявність встановлених судом ризиків, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень у вчиненні яких він обвинувачується, його особу, майновий та сімейний стан, наявність постійного місця реєстрації та проживання, тривалого застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу.

Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 84 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 30 січня 2018 року «Макаренко проти України», суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Вирішуючи питання про звільнення або подальше

Ст. 15 із 17

тримання особи під вартою, органи влади зобов`язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Відповідно п.86 вищевказаного рішення ЄСПЛ, презумпція завжди діє на користь звільнення.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. «с» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що прокурор не довів під час розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України, одним із запобіжних заходів є домашній арешт.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

У той же час визначити альтернативний триманню під вартою запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень, виходячи із характеризуючих даних особи обвинуваченого, а саме відсутності офіційних доходів, низки хронічних захворювань, наявністю на утриманні дружини, неповнолітньої доньки, матері, яка має третю групу інвалідності та потребує стороннього нагляду, є завідомо непомірним для обвинуваченого та призвело б до безальтернативного його тримання під вартою.

Отже, на думку суду, обґрунтованим та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 буде застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за місцем його проживання, який фактично буде прирівняним до тримання під вартою.

На підставі вищенаведеного, суд прийшов до переконання, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу підлягає до часткового задоволення.

Крім того, на обвинуваченого ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, передбачені абз.1 п. 3, 4, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 181, 199, 201, 331, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_5 із застосуванням електронного засобу контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у період дії запобіжного заходу такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із квартири за адресою: АДРЕСА_5 без дозволу суду;

Ст. 16 із 17

- утримуватися від спілкування з обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та свідками у цьому ж кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії даної ухвали встановити до 16 листопада 2026 року включно.

Доручити органу поліції негайно доставити ОСОБА_3 до місця проживання ( АДРЕСА_5 ), і звільнити його з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 із застосуванням електронного засобу контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у період дії запобіжного заходу такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із квартири за адресою: АДРЕСА_3 без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та свідками у цьому ж кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії даної ухвали встановити до 16 листопада 2026 року включно.

Доручити органу поліції негайно доставити ОСОБА_4 до місця проживання ( АДРЕСА_3 ), і звільнити його з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ст. 17 із 17

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала суду щодо зміни і застосування запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Мукачівському РУП ГУНП у Закарпатській області та вручити обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 негайно після її оголошення.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1