Рішення № 139923960, 21.09.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2026 р. Справа № 924/775/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Державний земельний банк", м. Київ

до Фермерського господарства "Сім`я 2019", м. Ізяслав, Шепетівський район, Хмельницька область

про стягнення 604308,56 грн. штрафу та 604,31 грн. пені за прострочення сплати суборендної плати за 2026 рік за договором суборенди землі №153/24 від 20.12.2024

Представники сторін:

Позивач: Рева В.В. згідно довіреності (в режимі відеоконференції)

Відповідач: не з`явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2026 відкрито провадження у справі №924/775/26, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Ухвалою суду від 31.08.2026 задоволено клопотання Фермерського господарства "Сім`я 2019" від 04.08.2026 про розгляд справи №924/775/26 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, постановлено розгляд справи №924/775/26 здійснювати з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 11:00 год. 17.09.2026.

В судовому засіданні 17.09.2026 постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву на 11:30 год. 21.09.2026.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати за договором суборенди землі №153/24 від 20.12.2024. Зазначає, що річний розмір суборендної плати за 2026 рік визначено шляхом послідовного (кумулятивного) застосування до початкового річного розміру плати коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, визначених за 2024 рік у розмірі 1,12 та за 2025 рік у розмірі 1,08, без проміжного округлення, який становить 604308,56 грн. та підлягав сплаті не пізніше 25.01.2026 з урахуванням п. 4.5. договору. Повідомляє, що зазначена орендна плата сплачена 27.01.2026 згідно платіжної інструкції №3417.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання (за 27.01.2026), позивач просить стягнути 604308,56 грн. штрафу та 604,31 грн. пені.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 04.08.2026) зазначає, що не заперечує факту укладення договору суборенди землі №153/24 від 20.12.2024, розміру річної суборендної плати за 2026 рік та її фактичної сплати 27.01.2026. Водночас, не визнає вимоги про стягнення неустойки, оскільки конкретні обставини порушення виключають його вину відповідно до пункту 12.2. договору та статті 614 ЦК України. Вважає, що штраф у розмірі 100 % річної плати за вкрай коротке прострочення, за відсутності основного боргу та будь-яких доведених збитків, є очевидно надмірним і підлягає істотному зменшенню на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.

Повідомляє, що напередодні та у день настання строку платежу на території Хмельницької області мали місце аварійні відключення електроенергії, спричинені винятково складними погодними умовами, ожеледдю, обривами ліній електропередач та масовим пошкодженням електромереж. Ці обставини підтверджуються офіційними повідомленнями АТ "Хмельницькобленерго" від 27-28.01.2026.

Вказує, що наслідком аварійних вимкнень і перепадів напруги стало пошкодження елементів локальної електромережі та розподільчого щита в приміщенні відповідача. Для ліквідації аварії 23.01.2026 ФГ "Сім`я 2019" уклало з ФОП Караваном Романом Миколайовичем договір №1/01 на виконання електромонтажних і ремонтних робіт. Предмет договору прямо охоплював ремонт і заміну пошкоджених елементів локальної електромережі та відновлення роботи розподільчого щита за адресою відповідача. Завершення робіт 28.01.2026 підтверджено актом приймання-передачі послуг №2801. Зазначені обставини стали наслідком короткочасної затримки сплати суборендної плати.

Вважає, що в даному випадку наявні підстави для застосування пункту 12.2. договору та відмови у стягненні штрафу і пені.

Разом з тим, зазначає, що якщо суд не погодиться з доводами про повну відсутність вини, заявлений штраф у розмірі 604308,56 грн. підлягає істотному зменшенню відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України. Вважає, що за сукупністю обставин справедливим максимальним розміром штрафу, якщо суд визнає підстави для його стягнення, є 1 % річної суборендної плати 6043,09 грн. Такий розмір не нівелює сам факт відповідальності, але усуває очевидну диспропорцію між санкцією та наслідками порушення.

Також звертає увагу, що позивач включив до періоду нарахування пені 27.01.2026 - день фактичного виконання платежу. Однак пеня нараховується за час, протягом якого грошове зобов`язання залишається невиконаним. Після виконання платіжної інструкції 27.01.2026 прострочена сума припинила існувати, а день виконання не може одночасно вважатися повним днем невиконання.

Відповідь позивача на відзив відповідача.

Позивач у відповіді на відзив (від 10.08.2026) вказує, що для звільнення від відповідальності недостатньо підтвердити існування зовнішньої обставини. Відповідач повинен довести одночасно конкретний вплив цієї обставини на можливість виконати саме платіж за договором до 26.01.2026, безпосередній причинний зв`язок між перешкодою і простроченням, а також використання всіх доступних способів виконання.

Зазначає, що надані відповідачем докази не підтверджують безперервної та об`єктивної неможливості проведення платежу протягом строку виконання. Лист АТ "Хмельницькобленерго" підтверджує окремі періоди припинення розподілу електричної енергії за адресою: м. Ізяслав, вул. Онищука, 59-А. Цей документ не містить відомостей про пошкодження внутрішньої електромережі Відповідача, відсутність доступу до мережі Інтернет, несправність комп`ютерної техніки або неможливість сформувати та подати платіжну інструкцію.

Звертає увагу, що відповідач не надав доказів блокування рахунку, відмови банку прийняти або виконати платіжну інструкцію, несправності банківської системи, припинення мобільного зв`язку, звернення до банку за альтернативним способом проведення платежу або неможливості виконати платіж уповноваженою особою з іншого місця. Тому посилання на пункт 12.2 договору та статтю 614 Цивільного кодексу України не спростовує відповідальності за пунктом 4.9 договору.

Стверджує, що відповідач не довів вжиття всіх залежних від нього заходів для своєчасного виконання. Зазначає, що платіжна інструкція № 3417 від 27.01.2026 підтверджує виконання зобов`язання раніше дати акта № 2801 від 28.01.2026 про прийняття ремонтних робіт. Інструкція не містить часу її формування, а акт часу фактичного завершення ремонту. Тому наведена у відзиві послідовність подій не підтверджує заявленого причинного зв`язку.

Вказує, що відповідач не надав доказів звернення до банку, неможливості виконати платіж уповноваженою особою з іншого місця чи з іншого пристрою.

Зазначає, що період прострочення охоплює 27.01.2026 року. Звертає увагу, що строк виконання сплив 26.01.2026. Платіжну інструкцію №3419 складено, прийнято до виконання та виконано 28.01.2026. Отже, з початку 27.01.2026 зобов`язання було простроченим. Сам факт виконання у певний календарний день не перетворює цей день на день належного виконання та не усуває порушення, яке існувало до проведення платежу.

Повідомляє, що розмір штрафу визначений договором, а право на його стягнення виникло в перший день прострочення. Пункт 4.9 договору встановлює штраф у розмірі 100 відсотків річної суборендної плати у разі її невнесення у строк, визначений пунктом 4.5. договору. Право на штраф виникло 27.01.2026 після спливу останнього дня належного виконання 26.01.2026.

Зазначає, що договір укладено за результатами конкурентних земельних торгів, відповідач самостійно визначив цінову пропозицію, підписав пункт 4.9. без застережень і не оспорював його дійсність. Відповідно до статей 525, 526, 627 та 629 Цивільного кодексу України погоджена умова є обов`язковою до її зміни або визнання недійсною у встановленому законом порядку.

Заперечення відповідача.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив (від 18.08.2026) зазначає, що подача напруги оператором розподілу до зовнішньої межі балансової належності протягом 6 годин 42 хвилин не означає автоматичного отримання електроенергії та, тим більше, відновлення працездатності внутрішньої мережі, комп`ютерної техніки та доступу до мережі Інтернет робочих станцій, якщо внутрішній розподільчий щит перебуває в аварійному, згорілому чи пошкодженому стані від причин, що не залежали від відповідача. Для усунення цієї аварії відповідач ще 23.01.2026 (у день першого тривалого аварійного відключення) залучив підрядну організацію ФОП Каравана Р. М. згідно з договором № 1/01 на виконання електромонтажних і ремонтних робіт. Ремонтні роботи тривали до 28.01.2026. Відповідно, у проміжки часу 26.01.2026, коли АТ "Хмельницькобленерго" подавало напругу, відповідач фізично не міг скористатися цією електроенергією для живлення своєї комп`ютерної техніки та формування платіжних інструкцій через несправність локальної інфраструктури, яка перебувала у стані ремонту.

Вказує, що 27.01.2026, після відновлення базового фукціонування техніки, відповідач негайно сформував та виконав платіжну інструкцію №3417 на всю суму орендної плати 604308,56 грн., що виключає умисел чи недбалість у простроченні.

Звертає увагу, що при вигоранні локальної мережі відповідач був раптово позбавлений доступу до корпоративного клієнт-банку. Програмне забезпечення, файли бухгалтерського обліку та захищені апаратні носії (токени) з кваліфікованими електронними підписами (КЕП) директора та бухгалтера знаходилися виключно в офісі на стаціонарних комп`ютерних робочих станціях. Перенесення такої захищеної інфраструктури на особисті мобільні пристрої або в інше приміщення (додому до працівників) у момент аварії без належної технічної підготовки було неможливим. Тому вважає, що вимога позивача довести "негативні факти" (неможливість зробити щось в іншому місці) є юридично некоректною.

Зазначає, що умови застосування договірної неустойки сторони добровільно та однозначно врегулювали у договорі, який було надано відповідачу в редакції позивача. Пункт 12.2 договору є спеціальною договірною нормою, яка прямо передбачає: "сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося не з її вини".

Вказує, що фактичний період прострочення, що підлягає санкціонуванню, становить 0 днів, оскільки 26.01.2026 був останнім дозволеним днем виконання, а 27.01.2026 - днем фактичного погашення. Тому, вимога про стягнення пені у розмірі 604,31 грн не ґрунтується на законі та підлягає відхиленню.

Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (штрафу).

18.08.2026 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (штрафу), в якому у разі якщо суд дійде висновку про недоведеність підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності та наявності правових підстав для застосування до відповідача договірної неустойки, просить застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір заявленого позивачем штрафу з 604308,56 грн. до 6043,09 грн.

Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач зазначає, що застосування договірного штрафу в розмірі 100% від суми виконаного основного зобов`язання (604308,56 грн) за один неповний день технічної затримки платежу, спричинену доведеними аварійними обставинами, за умови повної відсутності збитків у кредитора, є економічно та юридично необґрунтованим, а також перебуває поза межами справедливості.

При цьому посилається на постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, ВП ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19.

Заперечення позивача на клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (штрафу).

Позивач у запереченнях від 24.08.2026 на клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (штрафу) зазначає, що сукупність установлених у справі обставин не підтверджує наявності достатніх підстав для майже повного усунення договірної відповідальності, а наведена відповідачем судова практика не встановлює ані презумпції зменшення неустойки, ані універсального розміру, до якого суд повинен її зменшити.

Вказує, що заявлена позивачем сума штрафу 604308,56 грн. відповідає прямо встановленому договором способу його визначення. Натомість запропонована відповідачем сума 6043,09 грн. не ґрунтується ані на умовах договору, ані на положеннях закону, ані на будь-якому визначеному Верховним Судом алгоритмі зменшення, оскільки такого алгоритму судова практика не встановлює. Єдиною підставою її визначення є арифметичне залишення одного відсотка від договірної санкції. Саме такий підхід Об`єднана Палата у справі № 911/2269/22 визнала недостатнім, оскільки процент зменшення сам по собі не відображає сукупності обставин спору.

Вважає, що сукупності обставин, яка б виправдовувала істотне зменшення погодженого сторонами розміру відповідальності до рівня одного відсотка. наявні у справі факти, навпаки, вимагають врахування чинності пункту 4.9 договору, добровільного погодження його відповідачем, відсутності належних доказів об`єктивної неможливості своєчасного виконання грошового зобов`язання, фактичної доступності банківської операції у спірний період та суперечливості пояснень щодо причин прострочення.

Таким чином, позивач просить відмовити у задоволенні клопотання ФГ "Сім`я 2019" від 18.08.2026 про зменшення розміру неустойки.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

20.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Державний земельний банк" (Орендар) та Фермерським господарством "Сім`я 2019" (Суборендар) укладено договір суборенди землі №153/24, відповідно до п. 1.1 якого орендар за результатами земельних торгів у формі електронного аукціону, оформлених Протоколом про результати земельних торгів № LRE001-UA-20241025-87863 від 25.11.2024, надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 27,7341 га з кадастровим номером 6823989200:04:024:0001, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Улашанівської сільської територіальної громади (Цвітоська сільська рада Славутського району) Шепетівського району Хмельницької області, без зміни цільового призначення.

Згідно з п. 2.1. договору в суборенду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 27,7341 га, з них: рілля 27,7341 га, яка перебуває в користуванні Орендаря на підставі Договору оренди землі № 13/57-24-ДО/181 від 14.10.2024, укладеного між Орендарем та Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області. Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.10.2024 року, № запису про речове право 57249607.

Відповідно до п. 2.2. договору право передачі земельної ділянки або її частини іншій особі у суборенду без зміни цільового призначення виключно на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону) належить орендареві на підставі пункту 8.3.6. договору оренди землі, вказаного в п. 2.1. цього договору.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату його укладення становила 263829,81 грн. та підлягала щорічній індексації (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що договір укладено строком на 14 років з дати його укладення. Датою укладення договору є дата його підписання суборендарем шляхом накладення електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

У п. 4.1. договору погоджено, що за суборенду земельної ділянки суборендар сплачує суборендну плату у грошовій формі у національній валюті України на розрахунковий рахунок орендаря.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що річна суборендна плата, визначена за результатами земельних торгів, становить 416328,10 грн без податку на додану вартість. Податок на додану вартість за ставкою 20 відсотків становить 83265,62 грн, а загальний початковий розмір річної суборендної плати з податком на додану вартість 499593,72 грн.

Пунктом 4.3. договору визначено, що обчислення розміру річної суборендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов цього договору.

Відповідно до п. 4.5. договору суборендна плата вноситься суборендарем у такі строки: за перший рік суборенди одноразово протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладання цього договору; за неповний рік суборенди у 2025 році одноразово не пізніше 30.11.2025; за період суборенди з 01.01.2026 року та до завершення терміну до 25 січня кожного року суборенди. Сторонами погоджено, що розмір суборендної плати за неповний рік суборенди визначається шляхом ділення розміру річної суборендної плати на кількість календарних днів у році та множиться на кількість днів фактичного перебування земельної ділянки в суборенді протягом такого року користування.

Згідно з пунктом 4.6 договору передбачено, що розмір суборендної плати переглядається сторонами щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (у такому разі Суборендар самостійно обчислює розмір суборендної плати в порядку, визначеному п. 4.4. цього договору на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку і додаткова угода щодо зміни розміру суборендної плати не укладається); зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 4.7. договору розмір суборендної плати переглядається щорічно без внесення змін та доповнень до цього договору. Змінений розмір суборендної плати доводиться до суборендаря орендарем безпосередньо в платіжних документах.

Пунктом 4.9. договору сторони погодили, що у разі невнесення суборендної плати у строки, встановлені пунктом 4.5 договору, суборендар сплачує штраф у розмірі 100 (ста) відсотків річної суборендної плати, встановленої договором, та пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 договору позивач має право вимагати від суборендаря своєчасного та повного внесення суборендної плати, а підпунктом 8.4.5 пункту 8.4 договору на суборендаря покладено обов`язок своєчасно, у повному обсязі, у порядку та строки, визначені договором, вносити суборендну плату.

Сторона, яка порушила зобов`язання за Договором, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (п. 12.2 договору).

Договір підписаний електронними підписами сторін.

Згідно витягу № НВ-9902322532026 від 14.01.2026 нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6823989200:04:024:0001 становить 319055,84 грн.

06.02.2025 в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право суборенди земельної ділянки площею 27,7341 га з кадастровим номером 6823989200:04:024:0001 на підставі договору суборенди №153/24 від 20.12.2024, орендар, суборендар: ФГ "Сім`я 2019"; орендодавець, суборендодавець ТОВ "Державний земельний банк", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №412834988 від 12.02.2025.

06.02.2026 позивач направив відповідачу претензію № вих 02/318 від 06.02.2026, в якій вимагав сплатити штраф у розмірі 604308,56 грн. та пеню у розмірі 604,31 грн. Претензію направлено через сервіс електронного документообігу "Вчасно" 06.02.2026, отримано відповідачем того самого дня та переглянуто 09.02.2026.

Також дана претензія направлена відповідачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення від 10.02.2026.

Листом від 11.02.2026 за №11 відповідач визнав факт внесення суборендної плати із затримкою, однак послався на відключення електроенергії та відсутність інтернет-зв`язку, а також на пункт 12.2 договору щодо звільнення сторони від відповідальності у разі доведення відсутності її вини.

Листом від 05.03.2026 позивач відхилив зазначені заперечення та повторно вимагав виконати претензію від 06.02.2026 за № вих 02/318.

В матеріалах справи наявні платіжні інструкції на підтвердження сплати орендної плати: №2398 від 16.09.2025 на суму 5091,75 грн., №3084 від 27.11.2025 на суму 32323,59 грн., №3417 від 27.01.2026 на суму 604308,56 грн.

Згідно детального розрахунку позовних вимог від 13.07.2026 позивачем нараховано пеню за період за 27.01.2026 в розмірі 604,31 грн. та штраф у розмірі 604912,87 грн. (із суми заборгованості 604912,87 грн.).

Відповідачем до матеріалів справи надано договір №1/01 на виконання електромонтажних і ремонтних робіт від 23.01.2026, укладений ФГ "СІМ`Я 2019" з ФОП Караваном Романом Миколайовичем, предмет якого передбачав ремонт і заміну пошкоджених елементів локальної електромережі та відновлення роботи розподільчого щита за адресою відповідача.

Згідно акту приймання-передачі послуг №2801 від 28.01.2026 загальна вартість робіт становить 16000 грн., яка оплачена відповідачем згідно платіжної інструкції №3797 від 31.03.2026.

В матеріалах справи наявні повідомлення АТ "Хмельницькобленерго" від 27 28.01.2026 про відключення електроенергії, спричинені складними погодними умовами, ожеледдю, обривами ліній електропередач.

Листом від 18.03.2026 АТ "Хмельницькобленерго" повідомило про 13 аварійних відключень за адресою відповідача: вул. Онищука, 59А, м. Ізяслав в період з 23.01.2026 по 28.01.2026.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За змістом положень ст. ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Державний земельний банк" (Орендар) та Фермерським господарством "Сім`я 2019" (Суборендар) укладено договір суборенди землі №153/24, відповідно до п. 1.1 якого орендар за результатами земельних торгів у формі електронного аукціону, оформлених Протоколом про результати земельних торгів № LRE001-UA-20241025-87863 від 25.11.2024, надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 27,7341 га з кадастровим номером 6823989200:04:024:0001, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Улашанівської сільської територіальної громади (Цвітоська сільська рада Славутського району) Шепетівського району Хмельницької області, без зміни цільового призначення.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує з п. 4.5 договору суборенди, річна суборендна плата за 2026 рік підлягала внесенню до 25.01.2026 (неділя).

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи, що 25.01.2026 припадало на вихідний день (неділю), останнім днем виконання зобов`язань згідно з положеннями ч. 5 ст. 254 ЦК України є 26.01.2026.

Суборендну плату в розмірі 604308,56 грн. відповідачем сплачено 27.01.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №3417 від 27.01.2026.

Таким чином, відповідачем було прострочено сплату суборендної плати за 2026 рік.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання за договором №153/24 від 20.12.2024 позивачем за один день прострочення 27.01.2026 здійснено нарахування пені в розмірі 604,31 грн. та штраф у розмірі 604308,56 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 546 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.9. договору сторони погодили, що у разі невнесення суборендної плати у строки, встановлені пунктом 4.5. договору, суборендар сплачує штраф у розмірі 100 відсотків річної суборендної плати, встановленої договором, та пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочення.

Як слідує з розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені за 27.01.2026, який є днем фактичного виконання платежу. Однак, нарахування неустойки за день, коли відповідач виконав свої зобов`язання, є неправомірним.

Висновок суду, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється нарахування пені відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 922/449/21, від 10.04.2019 у справі № 910/13064/17, від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 25.02.2020 у справі №910/2615/18.

Таким чином, у стягненні пені в розмірі 604,31 необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 100% річної суборендної плати -604308,56 грн. у зв`язку з допущенням прострочення сплати орендної плати.

Відповідач у клопотанні від 18.08.2026 просить зменшити розмір штрафу з 604308,56 грн. до 6043,09 грн., посилаючись на те, що технічна затримка платежу за один неповний день спричинена доведеними аварійними обставинами, у кредитора відсутні збитки, а застосування штрафу в розмірі 100% від суми виконаного є економічно та юридично необґрунтованим та перебуває поза межами справедливості.

Судом враховується, що у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом враховується, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2025 у справі №904/69/21.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки фактично не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У постанові від 19.01.2024 зі справи №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, виснувала, що: розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання; категорії „значно та „надмірно, які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником; чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер; а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду; поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, прострочення сплати суборендної плати за 2026 рік становило один неповний день - 27.01.2026, в який відбулася сплата. При цьому, судом враховуються аргументи відповідача про те, що напередодні та у день настання строку платежу на території Хмельницької області мали місце аварійні відключення електроенергії, спричинені винятково складними погодними умовами, ожеледдю, обривами ліній електропередач. Зазначені обставини підтверджуються офіційними повідомленнями АТ "Хмельницькобленерго" від 27-28.01.2026. Листом від 18.03.2026 АТ "Хмельницькобленерго" повідомило про 13 аварійних відключень за адресою відповідача: вул. Онищука, 59А, м. Ізяслав в період з 23.01.2026 по 28.01.2026.

ФГ "Сім`я 2019" на підтвердження ремонту і заміни пошкоджених елементів локальної електромережі та відновлення роботи розподільчого щита надано договір №1/01 на виконання електромонтажних і ремонтних робіт від 23.01.2026, укладений з ФОП Караваном Р.М., акт приймання-передачі послуг №2801 від 28.01.2026 на суму 16000 грн. та платіжну інструкцію №3797 від 31.03.2026 про сплату послуг в розмірі 16000 грн.

Відповідач здійснив сплату за договором суборенди №153/24 від 20.12.2024 на розрахунковий рахунок орендаря ще до завершення ремонтних робіт 27.01.2026, після відновлення базового фукціонування техніки.

Відповідно до положень статей 549-551 ЦК України, неустойка (штраф, пеня) виконує дві основні функції: забезпечувальну (стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання) та компенсаційну (відшкодування кредитору ймовірних втрат від прострочення). Неустойка не може бути інструментом покарання або способом отримання надприбутків за рахунок контрагента.

Заявлений позивачем штраф за один неповний день прострочення сплати становить 604308,56 грн., що дорівнює всій сумі річної суборендної плати за земельну ділянку за 2026 рік. Такий розмір штрафних санкцій за один день прострочення грошового зобов`язання втрачає свій забезпечувальний чи компенсаційний характер і стає виключно каральною, що не узгоджується з висновкам Великої Палати Верховного Суду (зокрема, справа №902/417/18) щодо необхідності дотримання принципів розумності та справедливості.

Судом береться до уваги правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Зважаючи на вищевикладене, обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, справедливість, добросовісність та розумність, суд доходить висновку про доцільність зменшення штрафних санкцій, заявлених до стягнення з відповідача до 75% (453231,42 грн.), що є справедливим, розумним та співрозмірним в контексті інтересів обох сторін з урахуванням обставин, наведених сторонами в обґрунтування позицій.

Подібної позиції стосовно зменшення штрафних санкцій дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18.

З огляду на вище викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 453231,42 грн.

В решті позову щодо стягнення 152681,45 грн., з яких: 604,31 грн. - пеня та 152077,14 грн. - штраф необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зважає на те, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 126, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Сім`я 2019" (30300, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Ізяслав, вул. Онищука, 59А, код ЄДРПОУ 43204740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Державний земельний банк" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 00692334) 453231,42 грн. (чотириста п`ятдесят три тисячі двісті тридцять одну гривню 42 коп.) штрафу, 7251,70 грн. (сім тисяч двісті п`ятдесят одну гривню 70 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 21.09.2025.

Суддя О.Є. Танасюк