Рішення № 139923807, 21.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2509/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 13) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвей Груп-ЛТД" (03134, м. Київ, вул. Миколи Трублаїні, буд. 2А) про стягнення 85120,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвей Груп-ЛТД" про стягнення збитки у розмірі 85120,00 грн., а також судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 85120,00 грн. за господарськими операціями за договором №2025/45 від 18.03.2025 з місцем виконання зобов`язання згідно з пунктом 5.2. договору: Україна, Харківська область, Харківський район, за межами міста Дергачі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі частини 5 статті 252 ГПК України.

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам".

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, учасники справи зобов`язані мати зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Таким чином, процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Матеріали справи свідчать, що учасники справи зареєстрували електронний кабінет в підсистемі електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до їх зареєстрованих електронних кабінетів, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Також, ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 по справі №922/2509/26 оприлюднено в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, а тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 18.03.2025 між Комунальним підприємством "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради (далі -позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінвей Груп-ЛТД" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір №2025/45 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах цього договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю сірчану кислоту (за кодом ДК 021:2015: 24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини) код номенклатурної позиції ДК 021:2015: 24311411-1 - сірчана кислота) на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість в порядку та на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, кількість, ціна товару та інші характеристики (у разі потреби) визначається згідно з специфікацією, яка є додатком 1 (надалі - специфікація), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з умовами пункту 2.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар за цінами, які визначені у специфікації.

Відповідно до пункту 2.2. договору ціна цього договору складається з суми вартості товару, що поставляється за даним договором та становить 1053360,00 грн., у тому числі ПДВ: 175560,00 грн.

Згідно умовами пункту 3.1. договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника: на підставі рахунку(ів) та/або видаткової(их) накладних, наданих постачальником покупцеві за цим договором.

Згідно з пунктом 3.2. договору покупець здійснює оплату за товар протягом 50 робочих днів після фактичного отримання товару на підставі видаткової (их) накладної(их), підписаної(их) уповноваженими представниками сторін. Покупець може здійснити попередню оплату у разі наявності коштів, на підставі наданого постачальником рахунку на оплату.

Згідно з пунктом 5.1. договору строк поставки: до 31.12.2025. Поставка товару здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця.

Умовами пункту 5.2. договору визначено місце поставки: Україна, Харківська область, Харківський район, за межами міста Дергачі. Комплекс з переробки твердих побутових відходів з системою збору, утилізації полігонного газу та виробництва електроенергії.

Згідно з пунктом 5.4 договору поставка партії товару повинна здійснюватися постачальником не пізніше 1 (одного) робочого дня у дати одержання відповідної заявки покупця. Датою поставки партії товару є дата, коли партію товару було передано у власність покуття в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної.

Відповідно до умов пункту 5.12. договору перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової(их) накладної(их) та отримання усіх супровідних документів на нього від постачальника.

Відповідно до пункту 9.1. договору строк дії договору встановлюється з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2025 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання сторонами.

Згідно з пунктом 11.11, 11.12. договору на момент укладення договору покупець є платником податку на загальних підставах. На момент укладення цього договору постачальник є платником ПДВ на загальних підставах.

Матеріали справи свідчать, що у межах виконання договору відповідачем було поставлено позивачу сірчану кислоту відповідно до видаткових накладних: №РН-0000020 від 21.03.2025 у кількості 5320 кг на суму 127680,00 грн., у тому числі ПДВ 21280,00 грн; №РН-0000021 від 31.03.2025 у кількості 5320 кг на суму 127680,00 грн., у тому числі ПДВ - 21280,00 грн.; №РН-00000041 від 16.05.2025 у кількості 10640 кг на суму 255360,00 грн., у тому числі ПДВ 42560,00 грн.

За вказаний товар позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти у загальному розмірі 510720,00 грн. відповідно до платіжних інструкцій: №478454 від 25.03.2025 на суму 127680,00 грн.; №489371 від 07.04.2025 на суму 127680,00 грн.; №515133 від 14.05.2025 на суму 255360,00 грн.

Позивачем зазначено, що відповідач був зобов`язаний за правилом першої події скласти: податкову накладну від 21.03.2025 (дата відвантаження товару за видатковою накладною від 21.03.2025 №РН-0000020) на суму ПДВ 21280,00 грн. та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше 18.04.2025; податкову накладну від 31.03.2025 (дата відвантаження товару за видатковою накладною від 31.03.2025 №РН-0000021) на суму ПДВ 21280,00 грн. та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше 18.04.2025; податкову накладну від 14.05.2025 (дата зарахування коштів як оплати за поставлений товар за видатковою накладною від 14.05.2025 №515133) на суму ПДВ 42560,00 грн. та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше 05.06.2025.

Разом з тим, позивачем також зазначено, що відповідач, хоча й склав податкові накладні: №3 від 21.03.2025 на суму ПДВ 21280,00 грн.; №7 від 31.03.2025 на суму ПДВ 21280,00 грн.; №40 від 14.05.2025 на суму ПДВ 42560,00 грн., проте не забезпечив їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки їх реєстрацію було зупинено, та, станом на сьогодні, вони все ще перебувають у цьому статусі.

Позивач наголошує, що за умови належного виконання відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних в ЄРПН, позивач би отримав податковий кредит у розмірі 85120,00 грн., та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання з ПДВ. Більше того, КП "МКПВ" вже сплачено відповідачу вартість поставленого товару та сплачену суму вже було включено ПДВ у розмірі 85120,00 грн. Тобто, позивач у складі вартості поставленого товару вже сплатив ПДВ, однак не отримав еквівалентну суму податкового кредиту, на яку він має право в силу положень ПК України.

Позивач акцентує увагу, що оскільки податкові накладні за фактом постачання сірчаної кислоти було складено 21.03.2025, 31.03.2025 та 14.05.2025, то граничною датою подання письмових пояснень та копій документі для прийняття рішення про реєстрацію таких накладних в ЄРПН було 21.03.2026, 31.03.2026 та 14.05.2026 відповідно. Однак відповідач цього не зробив, ані до вказаних вище дат, ані станом на сьогодні. Стверджує, що внаслідок бездіяльності відповідача, який не скористався своїм правом на подання пояснень та документів для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, відповідач безповоротно втратив можливість включити сплачену позивачем суму ПДВ до податкового кредиту, та, відповідно, зменшити на цю суми податкові зобов`язання з цього податку.

Зважаючи на наведене, оскільки відповідачем не вчинено жодних дій з метою виконання свого обов`язку з реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено, як і не було використано всіх передбачених законодавством способів для оскарження дій податкового органу, які по суті перешкоджають обов`язку відповідача з реєстрації податкових накладних, позивач констатує понесення збитків у розмірі не отриманого податкового кредиту, наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між такими збитками та діями відповідача.

З матеріалів справи убачається, що позивач листом №1.6/500 від 14.04.2026 звернувся до відповідача з проханням терміново вжити заходів щодо розблокування податкових накладних по договору, а у разі неможливості розблокування податкових накладних повернути суму сплаченого ПДВ. Позивачем зазначено, що відповідач листом №1-18/06-2026 від 18.06.2026 фактично визнавши бездіяльність щодо невжиття заходів з метою розблокування податкових накладних, відмовив у поверненні сплачених КП "МКПВ" сум ПДВ. ТОВ "Грінвей Груп-ЛТД" вказало, що з 01.01.2026 підприємство перейшло на спрощену систему оподаткування та стало платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5% без сплати ПДВ, відповідно з цієї дати воно не може зареєструвати податкові накладні. Втім, позивач наполягає, що ця обставина жодним чином не спростовує ні факту понесення КП "МКПВ" збитків, ні факту наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між такими збитками та діями відповідача.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Отже, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, що є належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України підставою для виникнення та існування обумовлених договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, дата зарахування - електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7. статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Таким чином, слід дійти висновку, що пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що у межах виконання договору відповідачем було поставлено позивачу сірчану кислоту відповідно до видаткових накладних: №РН-0000020 від 21.03.2025 у кількості 5320 кг на суму 127680,00 грн., у тому числі ПДВ 21280,00 грн.; №РН-0000021 від 31.03.2025 у кількості 5320 кг на суму 127680,00 грн., у тому числі ПДВ - 21280,00 грн.; №РН-00000041 від 16.05.2025 у кількості 10640 кг на суму 255360,00 грн., у тому числі ПДВ 42560,00 грн.

За вказаний товар позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти у загальному розмірі 510720,00 грн. відповідно до платіжних інструкцій: №478454 від 25.03.2025 на суму 127680,00 грн.; №489371 від 07.04.2025 на суму 127680,00 грн.; №515133 від 14.05.2025 на суму 255360,00 грн.

Позивачем зазначено, що відповідач був зобов`язаний за правилом першої події скласти: податкову накладну від 21.03.2025 (дата відвантаження товару за видатковою накладною від 21.03.2025 №РН-0000020) на суму ПДВ 21280,00 грн. та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше 18.04.2025; податкову накладну від 31.03.2025 (дата відвантаження товару за видатковою накладною від 31.03.2025 №РН-0000021) на суму ПДВ 21280,00 грн. та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше 18.04.2025; податкову накладну від 14.05.2025 (дата зарахування коштів як оплати за поставлений товар за видатковою накладною від 14.05.2025 №515133) на суму ПДВ 42560,00 грн. та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше 05.06.2025.

Разом з тим, позивачем також зазначено та матеріали справи свідчать, що відповідач склав податкові накладні: від 21.03.2025 №3 на суму ПДВ 21280,00 грн.; від 31.03.2025 №7 на суму ПДВ 21280,00 грн.; від 14.05.2025 №40 на суму ПДВ 42560,00 грн., проте не забезпечив їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки їх реєстрацію було зупинено.

Так, з матеріалів справи убачаються квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо вказаних податкових накладних з відміткою у полі "Результат обробки" "Документ збережено. Реєстрація зупинена", а саме: №9106727645 від 21.03.2025, №9106701445 від 31.03.2025, №9158467055 від 14.05.2025 з пропозицією надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок про зупинення).

Відповідно до пункту 6 Порядку про зупинення, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 10 Порядку про зупинення, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 4 Порядку про прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 в разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно пункту 6 Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно пункту 11 Порядку комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Як зазначено судом вище, для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної, контролюючим органом запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів.

Однак з матеріалів справи убачається, що відповідач своїм правом на подання контролюючому органу документів та пояснень для розблокування податкової накладної не скористався.

В контексті наведеного, суд зазначає, що зупинення податковими органами реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість податковим органам упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.

З огляду на вказане, матеріали справи свідчать, що відповідачем не подано пояснень та документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, що унеможливило отримання позивачем податкового кредиту відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування вказаної форми цивільно-правової відповідальності можливе за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

З матеріалів справи убачається, що позивач листом від 14.04.2026 №1.6/500 звернувся до відповідача з проханням терміново вжити заходів щодо розблокування податкових накладних по договору, а у разі неможливості розблокування податкових накладних повернути суму сплаченого ПДВ. При цьому відповідач листом №1-18/06-2026 від 18.06.2026 підтвердив, що за фактом здійснення господарських операцій відповідачем було складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні та реєстрація була зупинена контролюючим органом, а також зазначено, що ТОВ "Грінвей Груп-ЛТД" з 01.01.2026 перейшло на спрощену систему оподаткування та стало платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5% без сплати ПДВ. Також зазначено, що у разі відсутності зареєстрованих податкових накладних у відповідні строки покупець мав звернутись до постачальника із запитом, претензією або іншим письмовим повідомленням для оперативного врегулювання питання у 2025 році.

Натомість як зазначено судом вище, згідно з пунктом 11.11, 11.12. договору на момент укладення договору покупець є платником податку на загальних підставах. На момент укладення цього договору постачальник є платником ПДВ на загальних підставах. При цьому матеріали справи свідчать, що відповідачем оформлено податкові накладні: №3 від 21.03.2025 на суму ПДВ 21280,00 грн.; №7 від 31.03.2025 на суму ПДВ 21280,00 грн.; №40 від 14.05.2025 на суму ПДВ 42560,00 грн., проте згідно наведених вимог законодавства не забезпечено їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки їх реєстрацію було зупинено. Варто зазначити, що у разі зупинення контролюючим органом реєстрації спірних податкових накладних та надання можливості відповідачу вчинити передбачені законодавством дії з їх розблокування, саме відповідач, не очікуючи претензій або повідомлень від позивача, має проявити обачність та вжити відповідні заходи.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати права та забезпечити виконання обов`язків, що підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

3 огляду на викладене, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав їх зареєструвати. Оскільки саме від виконавця (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 виснував, що якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.

В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22 зазначено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 по справі №914/2524/21 звернув увагу, що очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Однак матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав вимог статті 201 ПК України, не надав на пропозицію контролюючого органу пояснень та документів після зупинення реєстрації податкової накладної на спростування наявності підстав для зупинення такої реєстрації.

Крім того, відповідно до положень ПК України та пункту 12 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерством фінансів України №520 від 12.12.2019, рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному та судовому порядку.

Натомість призупинення податковим органом реєстрації податкової накладної та рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних є чинним, в судовому порядку не оскаржено, а протилежного матеріалами справи не підтверджено, що свідчить про неналежне виконання відповідачем передбаченого законодавством обов`язку щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу вчинення визначених законодавством дій, спрямованих на належну реєстрацію (розблокування) спірних податкових накладних. При цьому матеріали справи свідчать, що відповідачем не здійснено всіх необхідних дій з ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати обов`язок з реєстрації податкових накладних.

Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідач в порушення вимог пункту 201.10. статті 201 ПК України належним чином не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений законного права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, а тому розмір збитків доведено позивачем належними та допустимими доказами.

У даному випадку наявний також прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належним чином зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

При цьому звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних є належним та ефективним способом захисту порушеного права, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності". Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази дають підстави дійти висновку про наявність у позивача права на "законне очікування" про стягнення коштів. При цьому неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 по справі №910/5444/17, від 30.10.2018 по справі №917/63/18).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Натомість будучи обізнаним про розгляд справи, всупереч статей 13, 74 ГПК України, жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості позовної заяви, відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд враховує, що згідно частин 1, 4 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За змістом частин 5, 6 статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №916/228/22 виснувала, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява надійшла до господарського суду в електронній формі через систему "Електронний суд", а тому враховуючи положення частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення з позовною заявою до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Водночас матеріали справи свідчать, що за звернення з позовною заявою до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн. згідно платіжної інструкції №79639 від 13.07.2026, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється з урахуванням суми судового збору, яка підлягала сплаті у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвей Груп-ЛТД" (03134, м. Київ, вул. Миколи Трублаїні, буд. 2А, код ЄДРПОУ 42590719) на користь Комунального підприємства "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 13, код ЄДРПОУ 30990215) збитки у розмірі 85120,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "21" вересня 2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова