Ухвала суду № 139923525, 08.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/10444/16-к

Провадження № 1-кп/490/362/2017

У Х В А Л А

«03» вересня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № № 12016150000000140 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 с. Баловне Новоодеського району Миколаївської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 368 Кримінального Кодексу України, -

встановив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. Обвинувачений звернулись до суду із клопотаннями, у якому по суті просив про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття відносно нього кримінального провадження в частині цього обвинувачення.

В обґрунтування послалась про те що, що строк давності його притягнення до кримінальної відповідальності за цим обвинуваченням сплинув.

2. Прокурор під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення заявленого клопотання не заперечувала.

Встановлених судом обставин із посиланням на докази

1. Відповідно до частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули передбачені законом строків.

Відповідно до частини 2 статті 49 Кримінального Кодексу України

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до частини 3 статті 49 Кримінального Кодексу України

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

2. Верховний суд у своїй практиці тлумачив норми статті 49 Кримінального Кодексу України неодноразово.

2.1. Зокрема, об`єднана палата Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду у Постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19 виснувала, окрім іншого, про таке:

Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

2.2. Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 зробила такі висновки про застосування частини 2 статті 49 Кримінального Кодексу України

-пункт 59 - У разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення.

-пункт 60 - Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального Кодексу України є можливим за наявності трьох умов:

1.закінчення зазначених у законі строків;

2.не ухилення особи від слідства або суду

3.не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості;

Вирішення питання про наявність таких у мов в цьому випадку призводить до такого.

Щодо закінчення зазначених законом строків.

Вирішуючи питання про те, чи сплили передбачені законом строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, суд, виходе з такого.

Відповідно до положень пунктів 1-5 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України, питання при закінчення строків давності вирішується, виходячи з:

-початкового моменту перебігу строку давності;

-передбаченої законом тривалість строку давності.

Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою діяння, що містить елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною Кримінального Кодексу України.

Тривалість строків давності відповідно до пунктів 1-5 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України визначається ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, в свою чергу, відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України, визначається відповідно до санкцій статей Особливої частини цього Кодексу.

Статті Кримінального Кодексу ж, санкції яких мають враховуватись при визначенні ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визначаються відповідно до вчиненого особою діяння та наявності в такому діянні елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Таке доводить, що для вирішення питання про закінчення строків давності слід визначити:

1.сутність діяння, у вчиненні якого особа обвинувачується, час вчинення такого діяння та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України;

2.ступінь тяжкості цього діяння;

3.тривалість строку давності

А……Вирішуючи питання про сутності діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , час його вчинення та наявність в цьому діянні елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, суд виходе з такого.

І……Норма статті 49 Кримінального Кодексу України на відміну від норм, що регулюють звільнення від кримінальної відповідальності з інших підстав, не пов`язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із визнанням цією особою своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, її каяттям у такому або відшкодуванням нею завданої нею шкоди.

Норми §2 глави 24 Кримінального Процесуального Кодексу України, що регулюють порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, зокрема, за цією обставиною, не передбачають, що для звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією обставиною необхідними є встановлення внаслідок досудового розслідування або судового розгляду як самого факту вчинення кримінального правопорушення, так й усіх обставин його вчинення. При цьому відповідно до частини 1 статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Таким чином, діюче законодавство не пов`язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й з встановленням часу та характеру вчиненого особою кримінального правопорушення внаслідок кримінального провадження.

В той же час, у частині 2 статті 285 Кримінального Кодексу України зазначається про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, як розтлумачив Верховний Суд України у пункті 3 своєї Постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328 К/С-16, системно-структурний аналіз норм Кримінального Процесуального Кодексу доводить, що обвинувачення особи пов`язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Таке доводить, що при вирішенні питання про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності сутність діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, слід визначати, на підставі версії державного обвинувачення про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, що викладена в обвинувальному акті.

ІІ……В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 368 Кримінального Кодексу України.

1. Як стверджується в обвинувальному акті, ОСОБА_8 вчинив таке:

обіймаючи посаду старшого інспектора сектору превентивної діяльності Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області та маючи спеціальне звання «капітан поліції», 13 липня 2016 року та 12 серпня 2016 року він вимагав та отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду за укриття факту прокату дитячих електромобілів без дозвільних документів та непритягнення за таке до адміністративної відповідальності.

Ці дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 1 статті 368 Кримінального Кодексу України - як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої йому влади та службового становища.

2. Як стверджується в обвинувальному акті, окрім того ОСОБА_8 вчинив таке

не маючи на те належного дозволу, він незаконно придбав 9-мм самозарядний пістолет "STALKER 2918-S" № НОМЕР_1 , перероблений на вогнепальну зброю, та 9 патронів до нього, які станом на 12 серпня 2016 року носив при собі.

Ці дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України як придбання, носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

ІІІ……Визначаючи на підставі наведеної версії державного обвинувачення сутність діянь, що інкримінуються ОСОБА_4 , час їх вчинення та наявність в них елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, суд констатує таке.

1. Викладена в обвинувальному акті версія про вчинення ОСОБА_4 злочину в цілому дозволяє при вирішенні питання про можливість його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності визначити сутність вчиненого ним діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, на підставі версії державного обвинувачення, за якою

-12 серпня 2016 року він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 368 Кримінального Кодексу України;

-12 серпня 2016 року він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України.

2. Таке дозволяє визначити початковим моментом перебігу строку давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності 12 серпня 2016 року.

Б……Говорячи про ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, що інкримінуються ОСОБА_4 , суд враховує санкції відповідних частин відповідних статей Кримінального Кодексу України та положення статті 12 цього Кодексу.

1. Санкція частини 1 статті 368 Кримінального Кодексу України передбачає основні покарання у вигляді

-штрафу у розмірі від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-пробаційного нагляду - на строк до трьох років

-позбавленням волі - на строк від двох до чотирьох років.

Відповідно до статті 12 цього Кодексу за такого кримінальне правопорушення, передбачене цією нормою, є нетяжким злочином.

2. Санкція частини 1 статті 263 Кримінального Кодексу України передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 03 до 07 років.

Відповідно до статті 12 цього Кодексу за такого кримінальне правопорушення, передбачене цією нормою, є тяжким злочином.

В……Вирішуючи питання щодо тривалості строків давності у зв`язку із вчиненням вказаних в обвинувальному акті кримінальних правопорушень, суд виходе з приписів статті 49 Кримінального Кодексу України.

1. Відповідно до пункту 3 частини 1 цієї статті у разі вчинення нетяжкого злочину строк давності становить п`ять років.

2. Відповідно до пункту 4 частини 1 цієї статті у разі вчинення тяжкого злочину строк давності становить десять років.

Щодо неухилення обвинуваченого від слідства та суду.

Матеріали справи поза розумним сумнівом свідчать, що під час здійснення цього кримінального провадження ОСОБА_4 не вчиняв дій, які могли бути кваліфікованими, як ухилення від слідства або суду.

Щодо переривання строків давності.

Відповідно до частини 3 статті 49 Кримінального Кодексу України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частині першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

В зв`язку з цим суд відзначає, що матеріали кримінального провадження доводять, що після 12 серпня 2016 року ОСОБА_4 будь-яких злочинів не вчиняв.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали по суті заявленого клопотання.

І……Відповідно до статті 286 Кримінального Процесуального Кодексу України суд розглядає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за клопотання сторони кримінального провадження

Відповідно до частини 2 статті 288 цього ж Кодексу суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому Верховний Суд у своїй Постанові від 02 липня 2025 року у справі № 202/7821/24 зазначив, окрім іншого, таке

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

ІІ…… З огляду на таке суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає наступне.

1. Як неодноразово зазначалось вище, в межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 368, частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України.

2. Далі, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності в зв`язку з обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України тривав до (12 серпня 2016 року + 10 років) 12 серпня 2026 року.

Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності в зв`язку з обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 368 Кримінального Кодексу України тривав до (12 серпня 2016 року + 05 років) 12 серпня 2021 року

Отже, наразі строк давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, про які йдеться в межах цього кримінального провадження, сплинув.

3. Як доведено вище, цей строк не переривався та не зупинявся.

3. Про наслідки звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 є освіченим.

Також йому роз`яснене право на розгляд справи у повному обсязі та можливість під час такого розгляду за наявності до того підстав бути визнаним невинуватим у вчиненні інкримінованого злочину.

Але таким правом ОСОБА_4 скористатись не побажав та наполягав на задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині обвинувачення за частиною 2 статті 240 Кримінального Кодексу України.

Отже, клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, обвинувачений звільнений від кримінальної відповідальності, а провадження у справі відносно нього закриттю.

Вирішення питання про долю речових доказів.

І……Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_10 від 21 жовтня 2016 року речовими доказами у кримінальному провадженні визнані, зокрема:

-2.000 гривень (4 купюри по 200 грн.та 12 купюр по 100 грн.);

-мобільний телефон марки «Самсунг»;

-110 доларів США

Вирішуючи питання про подальшу долю цих речових доказів, суд дійшов такого.

1. Порядок вирішення подальшої долі цих речових доказів є врегульованим такими приписами законодавства та настановами судової практики.

1.1. Відповідно до частини 6 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України, речові докази, що не містять на собі слідів кримінального правопорушення, повертаються їх власнику.

1.2. Відповідно до частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України

-«… гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання» /пункт 1/;

-«гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку» /пункт 5/;

-«гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються» /пункт 6/

1.3. Відповідно до частини 1 статті 961 Кримінального Кодексу України

Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відповідно до статті 962 Кримінального Процесуального Кодексу України

Спеціальна конфіскація застосовується , якщо гроші, цінності та інше майно:

1)одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2)призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3)були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4)були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

/частина 1/

…

Спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв`язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

/частина 3/

1.4. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів": "Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права".

(а) У постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 761/48436/18 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду зробив такий висновок про застосування норм права

пунктом 1 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України регулюються питання щодо процесуального порядку застосування спеціальної конфіскації, тоді як матеріально-правові підстави її застосування визначені законом України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 96-1 та ст. 96-2 КК України.

(б) Далі у цій же постанові суд зазначив, що

виходячи з того, що у касаційній скарзі не вказується на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 96-1 та ст. 96-2 КК України, та не порушується питання щодо погіршення становища засудженого через необхідність застосування відносно нього зазначених положень закону про кримінальну відповідальність , Верховний Суд позбавлений можливості самостійно вирішувати, чи існували в цьому випадку матеріально-правові підстави для застосування спеціальної конфіскації.

2. З огляду на ці приписи законодавства та настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

2.1. В цьому випадку обвинувачений звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.

Відповідно до прямих приписів щойно процитованої частини 3 статті 962 Кримінального Кодексу України за такого спеціальна конфіскація в обставинах цього кримінального провадження застосованою бути не може.

2.2. Відповідно до дороговказів, що містяться у щойно процитованій Постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 761/48436/18, таке виключає конфіскацію вказаних речових доказів п порядку пунктів 1, 5 або 6 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України.

2.3. При цьому очевидним є те, що вказані речові докази не мають слідів злочину.

Отже, вказані предмети слід повернути їх володільцю ОСОБА_4

ІІ……Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_10 від 21 жовтня 2016 року речовими доказами у кримінальному провадженні визнані також предмет, схожий на пістолет з маркуванням « НОМЕР_1 » з 9 патронами.

Відповідно до прямих приписів пункту 3 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України це майно, як таке, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, слід знищити.

ІІІ……Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_10 від 21 жовтня 2016 року речовими доказами у кримінальному провадженні визнані також:

-супровідний лист без реєстрації за підписом заступника начальника Центрального ВП ОСОБА_11 на матеріали адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_9 за ст.. 152 КУпАП на 1 арк. з інформаційною карткою про адміністративне правопорушення, складеною ОСОБА_4 відносно ОСОБА_9 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 152 КУпАП на 1 арк.;

-супровідний лист без реєстрації за підписом заступника начальника Центрального ВП ОСОБА_11 на матеріали адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_9 за ст.. 152 КУпАП на 1 арк.;

-справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ст.. 152 КУпАП (складається з титульної сторінки, протоколу про адміністративне правопорушення серії АА 264746, складеного ОСОБА_4 відносно ОСОБА_9 за ст.. 152 КУпАП від 12.05.2016 року, пояснень ОСОБА_9 від 15.05.2015 року, рапорту ОСОБА_4 від 12.05.2016 про складання протоколу АА № 264746

Відповідно до прямих приписів пункту 7 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України ці речові докази, як документи, слід залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирішення питання про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_12 від 13 серпня 2016 року на вказані речові докази накладений арешт.

Вирішуючи питання про подальше застосування цих заходів забезпечення кримінального провадження, суд враховує таке.

1. Відповідно до частини 4 статті 174 Кримінального Процесуального Кодексу України

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

2. З огляду на ці приписи законодавства суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

Як доведено вище, в цьому випадку провадження у справі закривається, при цьому вказані предмети спеціальній конфіскації не підлягають.

Відповідно до прямих приписів щойно процитованої частини 4 статті 174 Кримінального Процесуального Кодексу України за таких обставин арешт, накладений згаданою ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва, підлягає скасуванню.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжні заходи в межах цього кримінального провадження наразі не застосовуються..

Вирішення питання про розподіл судових витрат.

В межах цього кримінального провадження на проведення за ініціативною сторони обвинувачення експертиз було витрачено загалом 3.871 грн. 44 коп.

Вирішуючи питання про порядок розподілу цих витрат суд виходе з висновку про застосування норм права, що був робленим Об`єднаною Палатою Касаційного Кримінального Суду у Постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17

Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

З огляду на ці настанови судової практики, понесені під час здійснення цього кримінального провадження судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 369-372, 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

1.Клопотання обвинуваченого - задовольнити.

1.1. Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності в зв`язку з обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 368 Кримінального Кодексу України в зв`язку з закінченням строків давності.

1.2. Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 368 Кримінального Кодексу України - закрити.

2.Речові докази у справі:

-2.000 гривень (4 купюри по 200 грн.та 12 купюр по 100 грн.);

-мобільний телефон марки «Самсунг»;

-110 доларів США

повернути ОСОБА_4 .

Речові докази у справі - на пістолет з маркуванням « НОМЕР_1 » з 9 патронами знищити.

Речові докази у справі:

-супровідний лист без реєстрації за підписом заступника начальника Центрального ВП ОСОБА_11 на матеріали адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_9 за ст.. 152 КУпАП на 1 арк. з інформаційною карткою про адміністративне правопорушення, складеною ОСОБА_4 відносно ОСОБА_9 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 152 КУпАП на 1 арк.;

-супровідний лист без реєстрації за підписом заступника начальника Центрального ВП ОСОБА_11 на матеріали адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_9 за ст.. 152 КУпАП на 1 арк.;

-справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ст.. 152 КУпАП (складається з титульної сторінки, протоколу про адміністративне правопорушення серії АА 264746, складеного ОСОБА_4 відносно ОСОБА_9 за ст.. 152 КУпАП від 12.05.2016 року, пояснень ОСОБА_9 від 15.05.2015 року, рапорту ОСОБА_4 від 12.05.2016 про складання протоколу АА № 264746

- залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

3.Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_12 від 13 серпня 2016 року скасувати.

Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя = ОСОБА_13 =