Ухвала суду № 139923517, 13.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/6807/26

Провадження № 1-кп/490/1127/2026

У Х В А Л А

05 серпня 2026 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

його захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12026150000000334 про обвинувачення

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Оситняжка Новоукраїнського /на той час - Новомиргородського/ району Кіровоградської області, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України

В С Т А Н О В И В :

30 липня 2026 року в провадження Центрального районного суду міста Миколаєва надійшло кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України.

Після вивчення змісту обвинувального акту, доданих до його матеріалів, вислуховування прокурора та обвинуваченого суд дійшов такого.

А. Стосовно предмету кримінального провадження.

На розгляд суду надійшов складений 30 липня 2026 року слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_7 та у той же день затверджений прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_8 обвинувальний акт, у якому викладена версія обвинувачення щодо вчинення злочину ОСОБА_4 .

Зміст цього обвинувального акту може бути усвідомленим таким чином.

1. На думку автора обвинувального акту, ОСОБА_4 вчинив злочин за таких обставин

у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, однак не пізніше 15.05.2026, ОСОБА_9 , маючи намір отримати посвідчення водія транспортних засобів категорії «В», при цьому не будучи достатньо обізнаним із встановленим законодавством порядком проходження підготовки, складання теоретичних та практичних іспитів у територіальних сервісних центрах МВС України, а також процедурою отримання посвідчення водія після завершення навчання, за рекомендацією свого знайомого вирішив звернутися за консультацією до особи, яка, зі слів останнього, могла надати допомогу та роз`яснення з вказаних питань.

З метою отримання відповідної консультації ОСОБА_9 здійснив телефонний дзвінок на абонентський номер телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 . Під час першої телефонної розмови між ними, ОСОБА_9 повідомив про своє бажання отримати посвідчення водія категорії «В», а також поцікавився порядком складання теоретичного та практичного іспитів у сервісних центрах РСЦ МВС.

Дізнавшись про намір ОСОБА_9 скласти теоретичний та практичний іспити з метою отримання посвідчення водія категорії «В», при цьому будучи достатньо обізнаним із встановленим законодавством порядком проходження підготовки, складання теоретичних та практичних іспитів у територіальних сервісних центрах МВС України, а також процедурою отримання посвідчення водія після завершення навчання, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямованим на одержання неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме службовою особою територіального сервісного центру РСЦ МВС, щодо забезпечення успішного складання ОСОБА_9 зазначених іспитів та подальшого отримання ним посвідчення водія.

Далі, ОСОБА_4 , підтримуючи розмову із ОСОБА_9 , повідомив останньому, що для більш детального обговорення зазначених питань та надання відповідних роз`яснень йому необхідно особисто прибути до м. Миколаєва. При цьому ОСОБА_4 зазначив, що під час особистої зустрічі зможе надати повну консультацію щодо механізму отримання посвідчення водія, особливостей проходження встановлених процедур, а також можливих способів успішного складання теоретичного та практичного іспитів.

Продовжуючи телефонну розмову, ОСОБА_4 з метою реалізації свого злочинного умислу, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повідомив ОСОБА_9 , що за успішне складання теоретичного та практичного іспитів для отримання посвідчення водія категорії «В» фактично неможливе без попереднього вирішення відповідних питань із посадовими особами територіальних сервісних центрів РСЦ МВС. Продовжуючи зазначену тему розмови, ОСОБА_4 повідомив, що для гарантованого та безперешкодного отримання позитивного результату під час складання іспитів необхідною умовою є надання неправомірної вигоди.

Після телефонної розмови із ОСОБА_4 , ОСОБА_9 усвідомлюючи, що останній вчиняє дії, направлені на отримання неправомірної вигоди, з метою викриття злочинних намірів та притягнення його до кримінальної відповідальності, 15.05.2026 звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів.

03.06.2026 о 19:09 год., ОСОБА_9 знаходячись по проспекту Центральному на перетині з вулицею Соборною в місті Миколаєві, під контролем правоохоронних органів, зустрівся з ОСОБА_4 та сів в транспортний засіб - легковий автомобіль HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого знаходився ОСОБА_4 . Під час особистої розмови між ними обговорювалося питання отримання ОСОБА_9 посвідчення водія підготовки та складання відповідних іспитів.

В ході спілкування ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_9 , що останній вже успішно пройшов теоретичну підготовку в Новоодеському районному спортивно-технічному клубі ТСОУ та отримав свідоцтво про закінчення теоретичного курсу підготовки водіїв транспортних засобів категорії «В». У зв`язку з цим, зі слів ОСОБА_4 , наступним обов`язковим етапом для отримання посвідчення водія є складання теоретичного іспиту в одному із сервісних центрів МВС України.

Крім того, ОСОБА_4 детально роз`яснив порядок реєстрації та складання зазначеного іспиту. Зокрема, він повідомив, що для отримання можливості скласти теоретичний іспит ОСОБА_9 необхідно самостійно здійснити авторизацію на офіційному електронному сервісі ГСЦ МВС України «Е-Запис», після чого обрати відповідну адміністративну послугу та отримати електронний талон на складання теоретичного іспиту в територіальному сервісному центрі № 4842 (на правах відділу, м. Первомайськ) РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області.

Надалі, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_9 , що він має відповідні зв`язки та можливості впливати на посадових осіб територіального сервісного центру ГСЦ МВС, які уповноважені здійснювати приймання теоретичних та практичних іспитів у кандидатів водіїв, які в подальшому забезпечать успішне складання ОСОБА_9 як теоретичного, так і практичного іспитів незалежно від фактичного рівня його підготовки.

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди, під час розмови із ОСОБА_9 , ОСОБА_4 висунув вимогу про надання йому особисто неправомірної вигоди в сумі 28 000 (двадцять вісім тисяч) гривень за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме службовими особами сервісного центру РСЦ МВС, з метою успішного складання теоретичного іспиту для подальшого отримання посвідчення водія.

Під час розмови ОСОБА_4 також наголосив, що після успішного отримання електронного талону ОСОБА_9 необхідно за допомогою мобільного телефону або іншого технічного засобу здійснити фотографування вказаного талону, на якому будуть відображені дата, час складання іспиту та інші реєстраційні дані. Після цього, за вказівкою ОСОБА_4 , фотографію талону необхідно буде надіслати йому за допомогою одного із доступних засобів електронного зв`язку.

При цьому ОСОБА_4 пояснив, що отримання ним фотографії талону та інформації про його номер необхідне для подальшого повідомлення відповідних відомостей посадовим особам територіального сервісного цетру № 4842 (на правах відділу, м. Первомайськ) РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області. Зі слів ОСОБА_4 , після отримання зазначеної інформації він має намір передати номер талону та інші відомості посадовим особам вказаного сервісного центру для інформування останніх про дату та час складання іспитів ОСОБА_9 за для сприяння у його успішному складанні.

11.06.2026 в ході телефонної розмови ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_4 про успішне отримання електронного талону до сервісного центру та про можливість їх зустрічі для виконання раніше висунутих вимог останнього щодо надання йому грошових коштів в сумі 28 000 (двадцять вісім тисяч) гривень за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме службовими особами сервісного центру ГСЦ МВС. з метою успішного складання теоретичного іспиту для подальшого отримання посвідчення водія. Після чого ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_9 про необхідність особистої зустрічі 12.06.2026, у вечірній час, у місті Миколаєві.

12.06.2026 о 16:26 год. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_9 , та останні домовились про особисту зустріч в районі перехрестя вулиць Великої Морської та Маріупольської в місті Миколаєві.

В цей же день, о 16:46 год., ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_9 у заздалегідь обумовленому місці, в районі перехрестя вулиць Великої Морської та Маріупольської у місті Миколаєві. В подальшому ОСОБА_9 , діючи під контролем правоохоронних органів, передав ОСОБА_4 на його вимогу грошові кошти в сумі 28 000 (двадцять вісім тисяч) гривень за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме службовими особами сервісного центру РСЦ МВС, з метою успішного складання теоретичного іспиту ОСОБА_9 для подальшого отримання посвідчення водія.

2. Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодерксу України - як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

.

В. Стосовно обставин, пов`язаних із вирішенням питання про призначення справи до судового розгляду.

1.В межах цього кримінального провадження будь-яких угод не укладено, через що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України є відсутніми.

2. Підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 3 статті 314 КПК України на цей час також відсутні.

3. У наданому на розгляд суду обвинувальному акті орган досудового розслідування вказав, місце, час, дату та дії обвинуваченого, які, на думку органу досудового розслідування, мають ознаки кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.

Сторони про наявність недоліків обвинувального акту, які здатні перешкодити початку судового розгляду, не посилаються.

Отже, наданий суду обвинувальний акт містить всі обставини, які необхідні для початку судового розгляду кримінального провадження.

Таке доводить, що підстави для повернення цього обвинувального акту, що передбачені пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України, наразі також є відсутніми.

4. Це кримінальне провадження підсудне Центральному районному суду міста Миколаєва, заперечень проти такого сторонами не наведено.

Отже, підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктом 4 частини 3 статті 314 КПК України, в цьому випадку також є відсутніми.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 314, частини 1 статті 315 КПК України за такого справу необхідно призначити до судового розгляду, провівши задля цього підготовчі дії, що передбачені частиною 2 цієї статті.

Г. Стосовно питань, пов`язаних із підготовкою справи до судового розгляду.

1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 31 Кримінального Процесуального Кодексу України це кримінальне провадження слід здійснювати суддею одноособово.

2. Далі, суд має відповідно до пункту 1 частини 2 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України визначити дату та місце проведення судового засідання з розгляду цього кримінального провадження.

Враховуючи його предмет та навантаження суду та учасників кримінального провадження (зокрема - захисника), суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд цього кримінального провадження на 23 вересня 2026 року на 15:00 годину.

3. Судове засідання слід проводити за участі обвинуваченого, його захисника та прокурора.

4. Враховуючи, що про проведення закритого судового засідання сторони не просять, та передбачені законом підстави для такого є відсутніми, розгляд справи слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.

5. При цьому представнику персоналу органу пробації слід доручити скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_4 у строк до 22 вересня 2026 року.

Ґ. Стосовно запобіжного заходу, який має бути застосованим відносно обвинуваченого.

І……Під час здійснення цього кримінального провадження прокурор заявила клопотання про продовження строку застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період з 2200 години до 0600 години наступного дня.

1. В обґрунтування послалась про те, що той обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 02 до 05 років та існують ризики того, що, перебуваючи на волі, він може вдатись до ухилення від суду, незаконно впливати на свідка ОСОБА_9 та вчинити інше кримінальне правопорушення.

2. Обвинувачений та його захисник вважали, що наявність вказаних прокурором ризиків не є доведеною.

ІІ……Вирішуючи заявлене прокурором клопотання суд, окрім наведених вище обставин, враховує й таке.

1. Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 червня 2026 року ОСОБА_10 відносно ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період часу з 22:00 години до 06:00 години наступного дня.

Одночасно на обвинуваченого були покладені такі обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-не відлучатись з міста Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, а також іншими підозрюваними, якщо такі будуть виявлені;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

2. Під час обрання цього запобіжного заходу слідчий суддя виходив з наявності ризиків того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідка ОСОБА_9 та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Одночасно слідчий суддя виснував про «практичну відсутність» ризиків того, що обвинувачений може:

-переховуватись від слідства та суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

3. Суд також звертає увагу на ту обставину, що обвинувачений є особою похилого віку - наразі йому виповнилось 71 рік, він тривалий час є пенсіонером.

ІІІ……Під час вирішення заявленого клопотання суд враховує такі приписи законодавства та настанови судової практики.

1. Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

2. Відповідно до статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України

метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.

3. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України одним з запобіжних заходів є домашній арешт.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

4. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України? ? «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»? ? від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

4.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.

4.2. У рішенні від 19 березня 2024 року у справі «Parildak v. Turkey»1 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке

Стаття 5 Конвенції гарантує фундаментальне право на свободу та безпеку. Це право має велике значення в «демократичному суспільстві» за духом Конвенції.

Кожен має право на захист цього права, тобто - не бути та не залишатись позбавленим свободи інакше, як відповідно до вимог пункту 1 статті 5. Перелік виключень, наведений у пункті 1 статті 5, є виключним та лише його вузьке тлумачення відповідає меті та завданням цього положення, гарантуючи, що ніхто не буде свавільно позбавленим волі.

Підпункт (с) пункту 1 статті 5 не вимагає, щоб слідчі органи зібрали достатні докази для висунення обвинувачення ані - під час арешту, ані - під час утримання під вартою в поліції. Метою допиту при затриманні відповідно до цього пункту є завершення розслідування шляхом підтвердження чи виключення конкретних підозр, що обґрунтовували арешт. отже, факти що є підставами для підозри, не мають бути того ж рівня, що ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку та навіть - для висунення обвинувачення

Менше з тим, «правдоподібність» підозр, якими має бути обґрунтований арешт, являє собою суттєвий елемент захисту, передбачений статтею 5 § 1 (с) Конвенції від свавільного позбавлення волі. Ось чому самої по собі «добросовісної» підозри недостатньо.

Слова «правдоподібні підстави» означають, що повинні існувати факти чи інформація, здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Те, що є «правдоподібним», залежить від сукупності обставин. … Таким чином, уряд-відповідач зобов`язаний повідомити Суду принаймні певні факти чи інформацію, здатну переконати його в тому, що існували вірогідні підстави підозрювати заарештовану особу у вчиненні передбачуваного злочину.

Термін «правдоподібність» також стосується порогу, якого має досягти підозра, щоби переконати об`єктивного спостерігача в правдоподібності звинувачень. Як правило, проблеми в цій сфері виникають на рівні фактів. Додатково до фактичного аспекту існування «імовірних підстав для підозри» у значенні статті 5 § 1 c) вимагає, щоб факти, на які посилаються, могли обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під дію одного з розділів Кримінального кодексу, який стосується кримінальної поведінки. Таким чином, вочевидь не може бути «розумної підозри», якщо дії або факти, висунуті затриманому, не утворювали складу злочину в момент їх вчинення.

/пункти 55 - 62/

4.3. У пункті 48 рішення у справі «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.

"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання

При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецедентну практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об`єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.

4.4. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах «Гуццарді проти Італії» (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); «Корбан проти України» (пункти 138 - 139) та інші/.

При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув`язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов`язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув`язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» (пункти 111 - 114); «Корбан проти України» (пункти 138 - 139)/

4.5. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.

Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання".

/див. рішення у справі «Тодоров проти України» від 12.01.2012 року, «Пунцельт проти Чехії», «Харченко проти України» та інші/

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (рішення від 26.06.1991 року), «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку» (п.51).

5. Відповідно до частини 4 статті 196 Кримінального Процесуального Кодексу України

Суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді ... домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом,

Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності підстав для застосування такого запобіжного заходу та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

6. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

-не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

-пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

-докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

.

ІV......Системний аналіз процитованих вище приписів законодавства та настанов міжнародної судової практики доводить, окрім іншого, що продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є можливим за одночасної наявності таких умов:

1)наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину;

2)наявності бодай одного з передбачених законом ризиків;

3)неможливість закінчення кримінального провадження до спливу строків дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу;

4)наявність винятково вагомих причини; при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під домашнім арештом протягом досить тривалого строку

V…...З огляду на таке суд, повертаючись до обставин розгляду цього кримінального провадження, відзначає таке.

1. В обставинах цього кримінального провадження слідчим суддею встановлена, зокрема, наявність ризику протиправного впливу обвинуваченого на свідка.

Та прокурор посилається про те, що наразі цей ризик продовжує існувати.

Але стосовно наявності цього ризику суд відзначає таке.

1.1. В обґрунтування наявності цього ризику слідчий суддя посилається про те, що:

-«усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також - невідворотність кримінальної відповідальності», ОСОБА_4 може здійснити вплив на свідка ОСОБА_9 «з метою спотворення раніше наданих показань чи взагалі відмовитись надавати показання, чим перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні»;

-«на даний час не встановлено інших осіб...які ще не допитані у кримінальному провадженні, однак на даний час вживаються заходи до їх встановлення та проведення за їх участі слідчих дій з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення»

1.2. З огляду на це суд спершу відзначає, що наразі у справі складений обвинувальний акт та кримінальне провадження є переданим до суду, що із встановленням «інших осіб» не є сумісним.

Оскільки ж можливістю встановлення таких осіб й обґрунтовувалась наявність ризику впливу на свідків, зникнення такої можливості автоматично тягне за собою зменшення вірогідності цього ризику.

1.3. Прокурор стверджує, що навіть на цій стадії кримінального провадження обвинувачений може вдатись до незаконного впливу на свідка ОСОБА_9 з метою «спотворення раніше наданих показань чи взагалі відмовитись надавати показання, чим перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні»

Але стосовно цих посилань прокурора неможливо не відзначити таке.

(а) За твердженнями прокурора, обставини справи, у яких брав участь ОСОБА_9 , є достатньою мірою зафіксованими за допомогою негласних слідчих дій, що само по собі унеможливлює навіть у разі зміни показань ОСОБА_9 «перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні».

(б) Далі. в обставинах цього кримінального провадження ОСОБА_4 , за твердженнями прокурора, не спромігся «вплинути» на ОСОБА_9 під час подій, що є предметом розгляду кримінального провадження, зокрема - завадити тому звернутись до правоохоронних органів задля викриття діяльності обвинуваченого.

Та прокурор не наводить доводів щодо обставин, які свідчать, що «вплив» ОСОБА_4 на цього свідка із передачею кримінального провадження до суду збільшився.

(в) Твердження прокурора про «тяжкість» кримінально відповідальності, що загрожує ОСОБА_4 , є вочевидь надуманими, адже злочин, про який йдеться в обвинувальному акті, відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України є нетяжким; вийти за межі висунутого обвинувачення ж суд не справі.

(г) Додатково суд відзначає, що в обставинах цього кримінального провадження навіть у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення закон передбачає призначення не тільки згаданого прокурором покарання у вигляді позбавлення волі, але - також покарання у вигляді штрафу.

За такого у разі усвідомлення обвинуваченим «невідворотності» покарання (на що посилається прокурор) таке здатне спонукати обвинуваченого скоріш - до сприяння у розгляді справи, ніж - до протиправних дій, зокрема - щодо впливу на свідка. Так, очевидним є те, що саме у випадку вчинення протиправних дій можливість призначення менш суворого покарання істотно зменшується та виникає ризик призначення покарання у вигляді позбавлення волі.

Наведене у сукупності доводить, що вірогідність впливу на свідків з боку ОСОБА_4 в обставинах цього кримінального провадження є практично відсутньою.

З огляду на таке суд вважає доведеним, що на теперішній час ризик такого є відсутнім.

2. Ухвалою слідчого судді встановлена наявність ризику перешкоджання з боку обвинуваченого у здійсненні кримінального провадження «іншим чином».

Проте, про існування цього ризику на теперішній час прокурор не посилається, вийти за межі клопотання прокурора суд не справі.

За такого суд не може не прийти до висновку про те, що цей врахований слідчим суддею ризик наразі є відсутнім.

3. Прокурор у своєму клопотанні посилається про наявність ризиків того, що ОСОБА_4 може:

-переховуватись від суду;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Але стосовно цих посилань прокурора суд відзначає таке.

3.1. Як зазначалось вище, слідчим суддею в ухвалі від 19 червня 2026 року встановлено, що ці ризики є відсутніми.

3.2. Про обставини, які свідчать про те, що ці ризики виникли після 19 червня 2026 року, прокурор не посилається.

Таке не дозволяє суду прийти до висновку про те, що ці ризики існують на теперішній час, що, в свою чергу, доводить відсутність таких ризиків.

4. Про наявність інших ризиків, що відповідно до законодавства виправдовують застосування запобіжного заходу, зокрема - домашнього арешту - сторони не посилаються.

Отже, в обставинах цього кримінального провадження є відсутніми ризики, що виправдовують застосування до ОСОБА_4 будь-якого запобіжного заходу, зокрема - запропонованого прокурором заходу у вигляді домашнього арешту.

За такого у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 369-372; 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України - прийняти до провадження Центрального районного суду міста Миколаєва.

2.Здійснювати розгляд цього кримінального провадження одноособово.

3.Призначити кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України - до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 вересня 2026 року на 15:00 годину.

4.У судове засідання викликати обвинуваченого, його захисника та прокурора.

5.У задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 - відмовити.

6.Доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_4 у строк до 22 вересня 2026 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя = ОСОБА_1 =

1 - https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22sort%22:[%22kpdate%20Descending%22],%22itemid%22:[%22001-231602%22]}