Рішення № 139923364, 21.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2843/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/2843/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮФК ГРУП (65038, Одеська обл., м. Одеса, вул. Тімірязєва, буд. 46А, код ЄДРПОУ 40378832)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фрателлі Вайнері (65496, Одеська область, Одеський р-н, смт Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 43743836)

про стягнення 248206,99 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю ЮФК ГРУП звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фрателлі Вайнері заборгованості за Договором поставки №18 від 13 серпня 2024 року у розмірі 248206,99 грн., яка складається з наступного: сума заборгованості - 210000,00 грн., інфляційні нарахування 10694,11 грн., сума санкції 3% річних 2485,48грн., сукупний розмір пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ 25027,40грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №18 від 13 серпня 2024 року щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) від 27.07.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. Встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив протягом 7 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк на подання до суду заперечень на відповідь на відзив протягом 7 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 30.07.2026 №1562/0/15-26 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2843/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026р. справу №916/2843/26 передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2026р. прийнято справу №916/2843/26 до провадження. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

19.08.2026р. до суду відповідачем надано відзив.

27.08.2026р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮФК ГРУП» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрателлі Вайнері» (Покупець) був укладений Договір поставки № 18 від 13 серпня 2024 р., згідно умов якого позивач зобов`язувався поставити і передати товар, а саме піддон 1200 х 800 мм. полегшений у кількості 700 (сімсот) штук, а відповідач зобов`язувався сплатити грошові кошти за поставлений товар на умовах передбачених в Договорі та Специфікації до нього.

За доводами позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮФК ГРУП» належним чином виконало свої зобов`язання за Договором, що підтверджується видатковою накладною №37 від 28 січня 2026р., підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками підприємств, відповідно до якої відповідач отримав товар у повному обсязі на загальну суму 210000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.5.1. Договору. відповідач оплачує поставлений товар за цінами, вказаними у Специфікації, Заявці та товаросупроводжувальній документації, на умовах Договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до положень п.5.2. Договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється за умовою відтермінування 10 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Позивачем було пояснено суду, що останній строк належної оплати товару сплинув 07 лютого 2026 р. та свої зобов`язання оплати товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрателлі Вайнері» не виконало.

Заборгованість за Договором складає 210000, 00 грн. та прострочення з оплати товару на дату підписання цієї позовної заяви з 08 лютого 2026 року по 02 липня 2026 року складає 144 календарних дні.

Позивачем було пояснено суду, що факт здійснення господарської операції з поставки товару також підтверджується податковою накладною № 30 від 28 січня 2026 року, складеною відповідно до вимог чинного податкового законодавства України та зазначена податкова накладна підписана позивачем, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому законом порядку та прийнята відповідачем, що додатково підтверджує факт поставки товару, реальність здійснення господарської операції та виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати поставленого товару.

Додатково позивачем було зазначено, що з метою досудового врегулювання спору ним було направлено на адресу відповідача письмову претензію вих. № 4 від 14 травня 2026 року, у якій було зазначено про факт укладення Договору поставки № 18 від 13 серпня 2024 року, наявність непогашеної заборгованості та порушення строків виконання грошового зобов`язання. У зазначеній претензії відповідачу було запропоновано у строк до 25 травня 2026 року погасити основну заборгованість та сплатити нараховану пеню.

Однак, як стверджує позивач суду, відповідач залишив зазначену претензію без відповіді, не надав жодних письмових пояснень чи заперечень та у встановлений строк заборгованість не погасив.

Згідно п.7.2. Договору, за несвоєчасну оплату Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 25027,40 грн., а також 3% річних 2485,48 грн. та інфляційні втрати 10694,11 грн.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що в ході вивчення копій документів доданих позивачем до позовної заяви, було виявлено, що в первинних документах, а саме в копії Видаткової накладної №37 від 28 січня 2026р. в графі «Отримав» міститься підпис неуповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрателлі Вайнері» на отримання товару, а також не зазначена ні посада ні прізвище відповідальної особи за здійснення господарських операцій. Також позивачем не було надано до позовної заяви у якості доказу товарно-транспортна накладна.

За доводами відповідача, видаткова накладна не може бути належним доказом передання та отримання товару відповідачем в розумінні ст.ст. 73-78 Господарсько процесуального кодексу України.

За твердженням відповідача, станом на сьогоднішній день заборгованість за поставлений товар відсутня.

Відповідачем було зазначено суду, що надана позивачем до суду видаткова накладна визиває сумнів в підписанні їх особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрателлі Вайнері» Деревянко Галиною Миколаївною. Оскільки перевірка достовірності підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрателлі Вайнері», в документах можлива лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань в області почеркознавства, відповідач вважає, що необхідне призначити по справі №916/2843/26 судову почеркознавчу експертизу.

За доводами відповідача, вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про отримання відповідачем товару та виникнення у останнього зобов`язань по сплаті товару, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що укладення Договору створило для сторін відповідні господарські зобов`язання, а його виконання не може ставитися у залежність від подальшого волевиявлення сторони, яка отримала товар, але не бажає виконувати свій обов`язок щодо його оплати.

Видаткова накладна №37 від 28.01.2026р. містить відомості про дату її складання, сторони господарської операції, найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару, а також підписи та відбитки печаток сторін.

Позивачем було зазначено суду, що видаткова накладна №37 від 28.01.2026р. та товарно-транспортна накладна № 01/02 від 28.01.2026р. містять усі необхідні відомості для ідентифікації господарської операції: визначено сторони, дату її здійснення, найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, а також містяться підписи та відбитки печаток підприємств.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю ЮФК ГРУП, як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Фрателлі Вайнері, як Покупцем, виникли на підставі укладеного між ними 13.08.2024р. Договору поставки №18.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

За матеріалами справи судом з`ясовано, що позивачем на користь відповідача, в рамках виконання Договору поставки №18 від 13.08.2024р. було здійснено поставку товару на суму 210000,00 грн., що підтверджується накладною №37 від 28.01.2026р., копія якої міститься в матеріалах справи, та вказана видаткова накладна міститься підписи сторін, а також, скріплена печаткою, як з боку Товариства з обмеженою відповідальністю ЮФК ГРУП, як Постачальника, так і з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Фрателлі Вайнері, як Покупця.

Також, в якості доказу на підтвердження здійснення господарської операції, матеріали справи містять товарно-транспортну накладу №01/02 від 28.01.2026р., шо була надана позивачем.

Судом враховано, що підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та скріплення печаткою товариства - фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, та є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять відмови відповідача від товару, жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не надано.

Відповідач, набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначеної видаткової накладної, тим самим погодився із такою його ціною.

Суд зазначає, що отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання з оплатити за поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформленої відповідно до умов договору видаткової накладної.

На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що видаткова накладна №37 від 28.01.2026р. та товарно-транспортна накладна №01/02 від 28.01.2026р. містять необхідні відомості для ідентифікації господарської операції, сторонами було визначено дату її здійснення, найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, а також, судом враховано, що видаткова накладна містить підписи та відбитки печаток підприємств.

У справі №909/1073/17 Верховний Суд вказував, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів та пояснень відповідача щодо не справжності відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Фрателлі Вайнері, таких заперечень відповідачем надано не було.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів); - таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності господарського процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Стаття 79 ГПК України містить стандарт доказування "вірогідності доказів", який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були".

З урахуванням викладеного та зазначеного, з урахуванням доводів та ґрунтувань позивача, приймаючи заперечення відповідача, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, дослідивши обставини спору, суд приходить до висновку, що відповідачем було допущено неналежне виконання прийнятих на себе договірних щодо своєчасної сплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача боргу у розмірі 210000,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 2485,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10694,11 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних, вважає такий розрахунок вірними, а вимоги про стягнення правомірними.

При здійснені нарахування інфляційних втрат, позивачем було допущено арифметичні помилки та вірною до стягнення сумою інфляційних втрат є - 10473,42 грн.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.7.2. Договору, за несвоєчасну оплату Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 25027,40 грн.

Суд, переривши розрахунок пені позивача, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення правомірними.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу 210000,00 грн., 3% річних 2485,48 грн., інфляційних втрат - 10473,42 грн. та пені 25027,40грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2975,83 грн., сплачені за подання позовної заяви до суду та які розраховано пропорційно розміру задоволених вимог та судові витрати у розмірі 1331,20 грн., сплачені за подання до суду заяви про забезпечення позову, яка була задоволена судом, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЮФК ГРУП задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фрателлі Вайнері (65496, Одеська область, Одеський р-н, смт Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 43743836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮФК ГРУП (65038, Одеська обл., м. Одеса, вул. Тімірязєва, буд. 46А, код ЄДРПОУ 40378832) основний боргу у розмірі основний боргу у розмірі 210000 (двісті десять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн. 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 10473 (десять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 42 коп., пеню у розмірі 25027 (двадцять п`ять тисяч двадцять сім) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 2975 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 83 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову до суду у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 21 вересня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко