Рішення № 139923316, 08.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/705/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,

розглянувши справу № 916/705/26

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮЕНЕРДЖІ» (65032, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4 А; код ЄДРПОУ 35048670)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" (50095, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1; код ЄДРПОУ 24432974)

про стягнення 207 420,00 грн;

представники учасників справи:

від позивача - Хлабистін Д. М. (в режимі відеоконференції),

від відповідача - Бриленко К. Б.,

від третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - позивач, Укрзалізниця) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮЕНЕРДЖІ» (далі - відповідач, Товариство) 207 420,00 грн штрафу, нарахованого в порядку ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильне зазначення в залізничній накладній № 41716648 маси вантажу у вагонах № 53569208 та № 61239257, які були відправлені відповідачем у червні 2025 року зі станції Ізмаїл ЦПС на станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

Ухвалою від 04.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/705/26, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи відповідно до ст. 165-167 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою суд роз`яснив сторонам порядок подання до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

20.03.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 9934/26 від 23.03.2026), згідно з яким заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що дійсно, у червні 2025 року відбулось навантаження щебню доломітового на вантажні вагони навалом, що підтверджується накладною № 41716648 від 15.06.2025, відповідно до якої Товариство здійснило відправку вантажу масою 615 490 кг шляхом завантаження на 9 залізничних вагонів. Вказує, що загальна маса вантажу на момент завантаження була визначена на справних автомобільних вагах (заводський № 6110709), що також зазначено у накладній. Стверджує, що 22.06.2025 зазначений вантаж прибув на станцію призначення, а 23.06.2025 - отриманий одержувачем. В подальшому, як зазначає представник відповідача, 20.11.2025 на адресу Товариства надійшла претензія № Д-05/615, в якій позивач вимагає сплати 207 420,00 грн, у зв`язку із виявленням невідповідності зазначеної маси у двох вагонах із дев`яти. Зауважує, що перевірка маси була здійснена на підставі заяви вантажоотримувача, поданої відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України щодо здійснення перевантажування саме двох вагонів. Зазначає, що на підставі виявленої невідповідності маси вантажу позивач склав комерційний акт № 467004/193 від 23.06.2025 та здійснив нарахування штрафу у вигляді п`ятикратної провізної плати. Дії Укрзалізниці по нарахуванню штрафу, на думку представника відповідача, не відповідають приписам чинного законодавства України. Покликаючись на положення ст. 908, 924 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 122, 129 Статуту залізниць України, представник відповідача вказує, що позивач мав правові підстави для складання комерційного акту та нарахування штрафу за умови, якщо розбіжності маси прийнятого вантажу та маси вантажу, встановленої на станції призначення, зменшився більш ніж на 1,5 %. Представник відповідача вважає дивним зважування лише двох вагонів (№ 61239257 та № 53569208) із дев`яти. На його переконання, позивач не мав підстав для складання комерційного акта та нарахування штрафу по конкретному вагону. Поряд із цим, він зауважує, що з наданих до суду документів неможливо встановити, вантаж якою масою був отриманий вантажоодержувачем та чи можливо застосувати до отриманої маси вантажу 1,5%-ву норму природної втрати вантажу. Додатково представник відповідача стверджує про невідповідність порядку складання комерційного акту вимогам законодавства. Крім того, звертає увагу, що до позовної заяви наданий в копії технічний паспорт на ваги, однак відсутнє свідоцтво про проходження періодичної повірки, що не дозволяє дійти висновку про наявність та розмір похибки у зважуванні.

Того ж дня представник відповідача подав до суду клопотання (вх. № 9937/26 від 23.03.2026) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, яке мотивовано тим, що справа є технічно складною та її розгляд потребує дослідження методики зважування, повірки засобів вимірювання, повноважень підписантів комерційного акту та застосування норм природної втрати до загальної маси групової відправки. Зауважує, що розгляд справи без виклику сторін позбавляє відповідача можливості надати усні пояснення, поставити питання представнику позивача та повноцінно реалізувати своє право на захист.

24.03.2026 від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просив суд об`єднати в одне провадження справи № 916/705/26 та № 916/798/26, що перебувають у провадженні Господарського суду Одеської області.

26.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, а 31.03.2026 - заперечення на відповідь на відзив.

02.04.2026 представник позивача подав до суду клопотання про залучення до участі у справі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою від 03.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про об`єднання справ № 916/705/26 та № 916/798/26 в одне провадження, задоволено його клопотання про розгляд справи № 916/705/26 у судовому засіданні з повідомленням сторін, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 27.04.2026, викликано представників сторін у судове засідання.

06.04.2026 від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою від 27.04.2026 оголошено перерву в засіданні до 04.05.2026. Ухвалу занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 04.05.2026 суд перейшов до розгляду справи № 916/705/26 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27.05.2026. Цією ж ухвалою за клопотанням представника позивача було залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою від 27.05.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 24.06.2026.

Ухвалою від 24.06.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2026.

29.07.2026 оголошено перерву в засіданні до 08.09.2026.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

08.09.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до електронного повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-35048670/2020-001 від 31.03.2020, Укрзалізниця засвідчила прийняття від Товариства заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Так, відповідача було приєднано до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).

Вартість послуг визначається відповідно до розділу 3 договору.

Відповідно до п. 12.1 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення вдію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на вебсайті https://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення.

15.06.2025 за накладною № 41716648 Товариство здійснило відправку вантажу (щебню доломітового) зі станції Ізмаїл ЦПС на станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці, зокрема вагонами № 53569208 та № 61239257.

Власником вантажу є ТОВ «СЕЙЛ-ЕКОКСИМ», а отримувачем - ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ».

Провізна плата за перевезення вантажу становить 20 742,00 грн за кожен вагон.

22.06.2025 вантаж за накладною № 41716648 прибув на станцію призначення Кривий Ріг - Головний.

Після прибуття вагонів на станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці, на підставі заявки вантажоодержувача від 22.06.2025 № 25, було проведено контрольне зважування вантажу на справних статистичних 150-тонних вагах № 10021, повірених 24.03.2025 ДП «Кривбасстандартметрологією».

За результатами перевірки встановлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній № 41716648, про що складено комерційний акт від 23.06.2025 № 467004/193 (форма ГУ-22).

Зафіксовані в комерційному акті результати зважування свідчать про таке:

- у вагоні № 53569208 вказана у накладній маса вантажу (нетто) становить 68 440 кг, в той час як фактична маса - 67 600 кг, що на 840 кг менше, ніж у накладній;

- у вагоні № 61239257 вказана у накладній маса вантажу (нетто) становить 68 460 кг, в той час як фактична маса - 66 400 кг, що на 2 060 кг менше, ніж у накладній.

Комерційний акт від 23.06.2025 № 467004/193 містить підписи заступника начальника станції Ясінської О. Ю., комерційних агентів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також представника вантажоодержувача ОСОБА_3 .

У листі від 06.02.2026 № 125 начальник станції Кривий Ріг-Головний регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» повідомив про те, що згідно зі штатним розписом до 30.06.2025 на станції Кривий Ріг-Головний була передбачена одиниця посади начальника району (вантажного), однак фактично ця посада була вакантною з 24.09.2024. Також в листі зазначено, що у зв`язку зі створенням опорної станції з 01.07.2025 посада начальника району (вантажного) по станції Кривий Ріг-Головний була відсутня.

Наказом виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» станції Кривий Ріг-Головний регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 16.05.2025 № 70/ДС «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти», який підписано начальником станції Андрієм Марущаком, на виконання вимог пункту 10 Правил складання актів та забезпечення оперативного розслідування обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці або відправника, встановлено порядок підписання комерційних актів по станції Кривий Ріг-Головний, визначено перелік посадових осіб, уповноважених на їх підписання, зокрема начальника станції, а за його відсутності - головного інженера або заступника начальника станції; при складанні актів на вантажному районі - начальника вантажного району або особу, яка його заміщає; при складанні актів на під`їзній колії ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - визначених наказом агентів комерційних ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), а також змінного агента комерційного, який проводив видачу вантажу.

Згідно з ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив нарахований позивачем штраф (п`ятикратний розмір провізної плати), позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

Так, предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача 207 420,00 грн штрафу, нарахованого відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення у залізничній накладній № 41716648 маси вантажу у вагонах № 53569208 та № 61239257.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд керується таким.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 920 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут).

За приписами ст. 2, 3 Статуту ним визначаються обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Згідно ст. 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

В силу ст. 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Отже, саме на відправника законодавством покладено обов`язок заповнення комплекту перевізних документів.

Згідно зі ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За умовами ст. 118, 122 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до вимог пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Під час застосування статей 118 та 122 Статуту необхідно враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Таким чином, недотримання вимог, визначених Статутом, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, що користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту. При цьому зазначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.

Стаття 52 Статуту залізниць України визначає, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами (частина перша статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт").

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила).

Пунктом 10 Правил визначено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, у пункті 10 Правил визначено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) і начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За наявності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт вважатиметься таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.

Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, проте зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковими реквізитами комерційного акта.

За змістом частин першої, третьої статті 64 та частини третьої статті 65 Господарського кодексу України (був чинний на час виникнення спірних правовідносин) підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Відтак, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.

Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено в постановах від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17 та від 21.08.2019 у справі № 905/2360/18.

Матеріали справи свідчать, що комерційний акт від 23.06.2025 № 467004/193 містить підписи заступника начальника станції Ясінської О. Ю., комерційних агентів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також представника вантажоодержувача ОСОБА_3 .

Водночас, листом від 06.02.2026 № 125 начальник станції Кривий Ріг-Головний регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» повідомив про те, що згідно зі штатним розписом на станції Кривий Ріг-Головний до 30.06.2025 була передбачена одиниця посади начальника району (вантажного), однак фактично ця посада була вакантною з 24.09.2024. Також в листі зазначено, що у зв`язку зі створенням опорної станції з 01.07.2025 посада начальника району (вантажного) по станції Кривий Ріг-Головний була відсутня.

При цьому, наказом виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» станції Кривий Ріг-Головний регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 16.05.2025 № 70/ДС «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти», який підписано начальником станції Андрієм Марушаком, на виконання вимог пункту 10 Правил складання актів та забезпечення оперативного розслідування обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці або відправника, встановлено порядок підписання комерційних актів по станції Кривий Ріг-Головний, визначено перелік посадових осіб, уповноважених на їх підписання, зокрема начальника станції, а за його відсутності - головного інженера або заступника начальника станції; при складанні актів на вантажному районі - начальника вантажного району або особу, яка його заміщає; при складанні актів на під`їзній колії ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - визначених наказом агентів комерційних ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), а також змінного агента комерційного, який проводив видачу вантажу.

Таким чином, станом на час складання комерційного акта від 23.06.2025 № 467004/193, у штатному розписі станції Кривий Ріг-Головний була передбачена посада начальника вантажного району, яка хоча фактично і залишалася вакантною, однак не була виключена зі штатного розпису.

За таких обставин відсутність працівника, який обіймав відповідну посаду, сама собою не надавала начальнику станції права змінювати визначений пунктом 10 Правил обов`язковий суб`єктний склад осіб, уповноважених на підписання комерційного акта. Положення пункту 10 Правил мають імперативний характер та прямо передбачають підписання комерційного акта, зокрема начальником вантажного району або відповідною посадовою особою, визначеною цим пунктом. Відтак, у разі вакантності посади начальника вантажного району належним способом забезпечення виконання вимог Правил мало бути покладення в установленому порядку виконання обов`язків начальника вантажного району на іншого працівника станції на період існування вакансії, із наданням такому працівнику всього обсягу відповідних посадових повноважень. Натомість наказом від 16.05.2025 № 70/ДС не було покладено на конкретного працівника виконання обов`язків начальника вантажного району та не визначено особу, яка заміщує його саме за посадою. Цим наказом лише встановлено перелік агентів комерційних, уповноважених підписувати комерційні акти при їх складанні на під`їзній колії ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Водночас саме по собі надання агентам комерційним права підпису комерційних актів внутрішнім наказом не свідчить про набуття ними статусу начальника вантажного району або особи, яка в установленому порядку виконує його обов`язки, та не може підміняти вимоги пункту 10 Правил щодо обов`язкового складу підписантів.

Отже, на дату складання спірного комерційного акта посада начальника вантажного району продовжувала існувати у штатному розписі станції, а тому вимога пункту 10 Правил щодо участі начальника вантажного району або особи, яка його заміщує, зберігала свою чинність. Факт вакантності цієї посади не змінював установленого Правилами порядку складання комерційних актів.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що на дату складання комерційного акта на когось із працівників станції було покладено виконання обов`язків начальника вантажного району. Сам наказ від 16.05.2025 № 70/ДС таких повноважень конкретному працівнику не надає, а лише визначає працівників, уповноважених підписувати комерційні акти при їх складанні на під`їзній колії ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Таким чином, наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повноважень на підписання комерційних актів не означає, що вони набули статусу начальника вантажного району або осіб, які виконують його обов`язки. Відтак, їх підписи не можуть вважатися такими, що замінюють передбачений пунктом 10 Правил підпис начальника вантажного району або належним чином уповноваженої особи.

З огляду на викладене, комерційний акт від 23.06.2025 № 467004/193 складено без дотримання встановленого пунктом 10 Правил порядку, оскільки його підписано без участі передбаченої цим пунктом посадової особи. Така обставина має істотне значення для оцінки доказів у цій справі, оскільки саме зазначений комерційний акт покладено позивачем в основу підтвердження факту невідповідності фактичної маси вантажу даним, зазначеним у накладній.

Отже, з урахуванням викладеного, оскільки комерційний акт від 23.06.2025 № 467004/193 не містить підпису начальника вантажного району або особи, на яку належним чином було покладено виконання його обов`язків, суд дійшов висновку, що такий комерційний акт складено з порушенням вимог пункту 10 Правил та підписано неналежним суб`єктним складом працівників залізниці.

За таких обставин зазначений комерційний акт не може вважатися належно оформленим документом, який відповідно до статті 129 Статуту залізниць України засвідчує обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності відправника, а тому не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси вантажу відомостям, зазначеним у накладній.

За ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Так, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, здійснивши ґрунтовний аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 41716648, оскільки покладений в основу позовних вимог комерційний акт від 23.06.2025 № 467004/193 складено з порушенням установленого пунктом 10 Правил складання актів порядку щодо суб`єктного складу його підписантів. За відсутності належного доказу зазначеної обставини правові підстави для застосування до Товариства відповідальності, передбаченої статтею 122 Статуту залізниць України, та стягнення штрафу у розмірі 207 420,00 грн відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд врахував, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 08 вересня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 18 вересня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков