Рішення № 139923173, 10.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 Справа № 914/1236/26

За позовною заявою: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба, с.Бруховичі, Ковельський район, Волинська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РадСтар, м.Радехів, Шептицький район, Львівська область

про: стягнення 1588668,15грн за договором поставки №0903/1 від 09.06.2025

Суддя Ділай У.І.

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: Л.В.Добросько представник

Від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 справу №914/1236/26 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 29.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.05.2026.

11.05.2026 від позивача до суду надійшла заява, до якої долучено для огляду оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Ухвалами від 20.05.2026 та від 09.06.2026 розгляд справи відкладено.

Ухвалою від 23.06.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2026.

Ухвалою від 23.07.2026 розгляд справи відкладено на 10.07.2026.

Представник позивача в судовому засіданні від 10.07.2026 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судове засідання від 10.07.2026 відповідач явку повноважного представника не забезпечив.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з позовом, 09.06.2025 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» (надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РадСтар» (надалі відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 0906/1, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити (передати у власність покупця) товар, а саме: кукурудзу, врожаю 2024 року (надалі товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.3 договору, поставка товару здійснюється партіями. Під партією товари сторони розуміють товар, що поставляється згідно відповідної видаткової накладної. Усі видаткові накладні підписані сторонами, починаючи з дати укладення цього договору і до закінчення строку його дії, є його невід`ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей договір.

09.06.2026 між сторонами укладено Специфікацію № 1 на поставку товару (200 т кукурудзи врожаю 2024 року) на загальну суму 2 040 000,00 грн.

11.06.2025 між сторонами укладено Специфікацію № 2 на поставку товару (500 т кукурудзи врожаю 2024 року) на загальну суму 5 100 000,90 грн.

На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 636 325,17 грн. На підтвердження подано: видаткову накладну № 42 від 10.06.2025 на суму 1 023 060,18 грн та ТТН № 57, № 58, № 59, №60 від 10.06.2025; видаткову накладну № 43 від 11.06.2025 на суму 504 390,09 грн та ТТН № 61, № 62 від 11.06.2025; видаткову накладну № 44 від 12.06.2025 на суму 1 542 444,27 грн та ТТН № 63, № 64, № 65, №66, № 67, № 68 від 12.06.2025; видаткову накладну № 45 від 13.06.2025 на суму 1 020 306,18 грн та ТТН № 70, № 71, № 72, № 73 від 13.06.2025; видаткову накладну № 47 від 16.06.2025 на суму 1 526 226,27 грн та ТТН № 76, № 77, № 78, №79, № 80, №81, №82 від 16.06.2025; видаткову накладну № 50 від 17.06.2025 на суму 1 019 898,18грн та ТТН № 83, № 84, №85 від 17.06.2025 (оригінали судом оглянуто).

Як зазначено в позові після поставки товару відповідачу позивач направляв рахунки та видаткові накладні для підпису та здійснення оплату товару.

18.06.2026 позивач повторно надіслав відповідачу документи на підпис та оплату за допомогою «Нової пошти». Проте покупець не підписав оригінали документів і не повернув один примірник відповідачу.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок в наступному порядку:

- 86 % вартості товару оплачується згідно виставленого рахунку по факту завантаження;

- 14% вартості рахунку фактури оплачується після реєстрації податкових накладних.

Такі ж самі умови оплати товару зазначені в обох Специфікаціях до Договору № 0906/1 від 09.06.2025

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, залишок заборгованості становить 1 141 462,72 грн.

У порядку досудового врегулювання спору позивач скеровував відповідачу вимоги про сплату боргу, які залишені останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач повністю не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ТОВ «АгроТерра Україна» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 1 141 462,72 грн основного боргу.

Крім того, в порядку п.5.1. договору за період з 18.06.2025 по 23.04.2026 позивач нарахував 352711,98 грн пені, а також, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, за період з 18.06.2025 по 23.04.2026 позивач нарахував 64 928,08 грн інфляційних втрат та 29 565,37 грн 3% річних.

Також позивач просить зазначити у рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 1 141 462,72 грн, починаючи з 24.04.2026 до виконання судового рішення за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Товариства з обмеженою відповідальністю «РадСтар» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «РадСтар» суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.

Відповідно до розділу 3 договору поставки, при заключенні договору постачальник надає:

копію форми звітності ф. 4-сг (звіт про посівні площі за попередній рік...);

копію останньої форми звітності ф. 29-сг (звіт для зборів урожай).

Спеціальним застереженням, закріпленим у цьому ж розділі договору (абзац, що слідує за переліком документів, - п. 3.3 договору), передбачено, покупець має право припинити оплату партії товару, на яку постачальник не передав документів, зазначених у цьому пункті.

За твердженням відповідача, позивач не надав ТОВ «РадСтар» копії звітів за формами № 4-СГ та № 29-СГ. Відтак, оскільки позивач не виконав свого обов`язку із надання критично важливої аграрної звітності, ТзОВ «РадСтар» скористалося своїм договірним та законним правом припинити оплату решти вартості товару (основного боргу в розмірі 1 141 462,72 грн). Таким чином, за міркуваннями відповідача в нього відсутнє прострочення зобов`язання та позивачем проведено безпідставне нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Також відповідач повідомив, що відсутність форм № 4-СГ та № 29-СГ є не просто формальним документальним недоліком. ТзОВ «РадСтар» закуповувало кукурудзу врожаю 2024 року з чіткою та погодженою метою - для подальшої переробки на спиртзаводах у спирт та біоетанол з метою їх експорту за кордон та виконання зобов`язань перед іноземними партнерами. Відповідно до чинного законодавства України, без підтвердження походження сировини (що здійснюється саме через державні форми статистичної звітності виробника ф. 4-сг та ф. 29- сг). експорт виготовленого спирту та біоетанолу є неможливим.

Отже, відповідач вважає, що через бездіяльність позивача ТзОВ «РадСтар»: не змогло вчасно поставити готову продукцію закордонним контрагентам; зазнало суттєвих матеріальних збитків у вигляді неотримання прибутку та штрафних санкцій від іноземних партнерів; понесло значні репутаційні втрати на міжнародному ринку.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки № 0906/1 від 09.06.2025, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За договором поставки, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 6 636 325,17 грн за товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до позову (оригінал судом оглянуто).

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача у накладних не зазначено.

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору (п.3.1 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок в наступному порядку:

- 86 % вартості товару оплачується згідно виставленого рахунку по факту завантаження;

- 14% вартості рахунку фактури оплачується після реєстрації податкових накладних.

Такі ж самі умови оплати товару зазначені в обох Специфікаціях до Договору № 0906/1 від 09.06.2025

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару. Згідно з позовними вимогами заборгованість відповідача становить 1 141 462,72 грн.

За обставинами цієї справи відповідач про дійсність отриманого товару не заперечив, доказів повної оплати за товар не надав, доводів позовної заяви не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

У порядку досудового врегулювання спору позивач скеровував відповідачу вимоги про сплату боргу, які залишені останнім без відповіді та задоволення.

Покликання відповідача на умови п.3.3 договору поставки та про відсутність прострочення зобов`язання господарський суд відхиляє з огляду на таке.

Пункт 3.3 договору передбачає лише право покупця притримати оплату партії товару, на яку не передані відповідні документи. Водночас вказана умова договору не звільняє покупця від обов`язку оплатити фактично отриманий товар, не передбачає можливості безстрокового утримання грошових коштів, не встановлює припинення або скасування грошового зобов`язання та не пов`язує перехід права власності на товар із передачею форм статистичної звітності.

Пункт 2.3 договору визначає порядок оплати товару та жодних додаткових умов щодо обов`язкової попередньої передачі форм 4-СГ та 29-СГ для проведення остаточного розрахунку не містить.

За обставинами цієї справи, після укладення договору та протягом усього періоду його виконання відповідач не звертався до постачальника із письмовою чи усною вимогою про надання форм № 4-сг та № 29-сг, не направляв запитів, претензій чи повідомлень про їх відсутність, не складав жодних актів розбіжностей та не заявляв про неможливість використання товару або здійснення оплати у зв`язку з відсутністю зазначених документів. Крім того, відповідач не заявив зустрічного позову про відшкодування збитків внаслідок неотримання відповідних документів та отримання репутаційних втрат перед своїми контрагентами, не визначив розміру понесених збитків у встановленому законом порядку та не довів наявність всіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності. Лише після звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості відповідач почав посилатися на відсутність зазначених документів як на підставу для несплати отриманого товару.

Факт отримання від позивача товару відповідач не заперечив.

Під час розгляду цієї справи господарський суд враховує принципи "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".

Доктрина "естопель" бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Суд зауважує, що поведінка відповідача (спочатку отримання товару без заперечень, в тому числі про неотримання всіх необхідних документів передбачених договором; потім заперечення виникнення зобов`язання та про наявність заборгованості у зв`язку із відсутністю всіх документів) не відповідають принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Підсумовуючи викладене, Господарський суд Львівської області дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин, які звільняють його від відповідальності.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку сплати за поставлений товар є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 1 141 462,72 грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування за період з 18.06.2025 по 23.04.2026 суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні заявлених вимог, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 64 928,08 грн інфляційних втрат та 29 565,37 грн 3% річних слід задоволити.

Щодо вимоги про стягнення 352711,98 грн пені за період з 18.06.2025 по 23.04.2026 суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку прострочення виконання зобов`язань винна сторона сплачує на користь іншої сторони неустойку в розмірі 0,1% від вартості простроченого зобов`язання (суми боргу чи вартості непоставленого товару або своєчасно не заміненого товару) за кожен день прострочення виконання цього зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Перевіривши поданий розрахунок, відповідно до положень договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні заявлених вимог, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 352711,98 грн пені за період з 18.06.2025 по 23.04.2026 слід задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РадСтар» (80200, Львівська область, Шептицький район, місто Радехів, вулиця Львівська, 62, ідентифікаційний код 44705278) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» (45073, Волинська область, Ковельський район, село Бруховичі, вулиця Ставкова, 5, ідентифікаційний код 03736948) 1 141 462,72 грн основного боргу, 64 928,08 грн інфляційних втрат, 29 565,37 грн 3% річних, 352711,98 грн пені та 19064,02грн судового збору.

3.Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 1 141 462,72 грн., починаючи з 24.04.2026р. до виконання судового рішення за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати боржником основної заборгованості нарахування відсотків здійснюється на залишок заборгованості.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 21.09.2026.

Суддя Уляна ДІЛАЙ