Рішення № 139923141, 15.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 Справа № 914/638/26

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Рейзен Біс», м.Хмельницький,

про: стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі №914/638/26

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Рейзен Біс», м.Хмельницький,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватного підприємства «Корпорація ліній розвитку», м.Хмельницький,

про: стягнення 112 300 грн.

за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів,

до відповідача (позивача за первісним позовом): Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Рейзен Біс», м.Хмельницький,

про: стягнення 13 091,63 грн.

Суддя І. КОЗАК

При секретарі Р.Волошин

Представники сторін:

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився;

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом): Гавенко О.В.

Представник третьої особи: не з`явився.

На адресу Господарського суду Львівської області 04.06.2026 надійшла заява від ТОВ «Люкс-Рейзен Біс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№2621/26).

Ухвалою суду від 08.06.2026 заяву ТОВ «Люкс-Рейзен Біс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2026. В судовому засіданні 30.06.2026 оголошено перерву до 07.07.2026.

Ухвалою від 07.07.2026 зупинено розгляд заяви ТОВ «Люкс-Рейзен Біс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/638/26 до розгляду Західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПАТ «Львівобленерго» на рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2026 та повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 у справі №914/638/26 апеляційну скаргу ПАТ «Львівобленерго» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2026 залишено без змін.

Ухвалою суду від 09.09.2026 поновлено розгляд заяви ТОВ «Люкс-Рейзен Біс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/638/26, судове засідання призначено на 15.09.2026.

У судове засідання 15.09.2026 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) не з`явився. У поданій заяві просить суд стягнути з ПАТ «Львівобленерго» на користь ТОВ «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи №914/638/26.

У судове засідання 15.09.2026 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) з`явився, проти задоволення заяви про відшкодування судових витрат заперечив із підстав наведених у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№16057/26 від 05.06.2026). Вказує, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн є явно завищеними та неспівмірними із складністю справи, а відтак задоволенню не підлягає.

У судове засідання 15.09.2026 представник третьої особи не з`явився.

Суд, розглянувши заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як зазначено в ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві було заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До правової (правничої) допомоги належать надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу адвоката в сумі 15 000 грн ним надано:

- Договір про надання правничої допомоги № ЛРБ-02012026 від 02.01.2026;

- Додаткову угоду №б/н до Договору про надання правничої допомоги від 09.02.2026;

- Акт приймання-передачі наданих послуг від 25.03.2026.

- Ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВХ №1117514 від 02.02.2026.

Так, Додатковою угодою № б/ н від 09.02.2026 року погоджено фіксований розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у справі № 914/638/26 у розмірі 15 000 грн (пункт 1 Додаткової угоди).

Правнича допомога фактично надана, що підтверджується Актом приймання- передачі наданих послуг від 25.03.2026 року

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом даної справи.

В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечив проти задоволення клопотання про стягнення судових витрат із підстав наведених у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№16057/26 від 05.06.2026). Вказує, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн є явно завищеними та неспівмірними із складністю справи. Зокрема, засідання 31.03.2026 тривало 5 хвилин. Засідання носило виключно процесуальний характер: суд встановив осіб учасників, роз`яснив права та обов`язки, з`ясував наявність клопотань (обидві сторони заявили про відсутність клопотань) та оголосив перерву до 05.05.2026. По суті спору жодних дій вчинено не було.

Засідання 05.05.2026 тривало 6 хвилин. Засідання також носило виключно процесуальний характер: розглядалося клопотання представника позивача про оголошення перерви для подання додаткових доказів. Після обговорення суд постановив оголосити перерву до 26.05.2026. По суті спору в межах цього засідання жодних дій вчинено не було.

Засідання 26.05.2026 тривало 18 хвилин. У межах цього засідання представником позивача було заявлено клопотання про поновлення строку на подання нових доказів та їх долучення до матеріалів справи. В подальшому представник позивача самостійно відкликав подане клопотання, просивши залишити його без розгляду. Таким чином, жодного процесуального результату за наслідками цього засідання досягнуто не було, а витрачений на нього час обумовлений виключно процесуальною поведінкою самого позивача, а не відповідача (позивачем подане явно безпідставне клопотання, яке в процесі його розгляду ним же і відкликано, оскільки цим клопотанням позивач просив долучити до матеріалів справи докази, які ним вже були долучені раніше).

Засідання 02.06.2026 тривало 45 хвилин та є єдиним засіданням, в якому справа розглядалася по суті. Таким чином, із чотирьох судових засідань в трьох (31.03, 05.05 та 26.05) вирішувались виключно процесуальні питання, які жодним чином не стосувалися вирішення спору по суті. При цьому засідання 31.03 та 05.05 тривали менше 7 хвилин кожне, а засідання 26.05 відбулося виключно через подання позивачем клопотання, яке він сам же згодом відкликав.

Враховуючи вказане, стягнення значних витрат за участь у трьох засіданнях суто процесуального характеру, двоє з яких тривали менше семи хвилин, є явно неспівмірним та необґрунтованим. Окремо звертає увагу суду на те, що подані представником позивача заяви по суті спору мають беззаперечні ознаки використання штучного інтелекту з притаманними йому елементами галюцинацій, на що відповідачем зверталася увага суду під час розгляду справи, що додатково свідчить про відсутність підстав для відшкодування заявленого розміру витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з чим заявлений позивачем розмір понесених судових витрат на правову допомогу (15 000 грн) є необґрунтованим та не співмірним із складністю справи, а відтак задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 (провадження № 12-43гс22))

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Висновки, аналогічні відображеним, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Щодо заперечень відповідача (позивача за зустрічним позовом) то суд наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи ПАТ «Львівобленерго» не надало.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

ПАТ «Львівобленерго», зазначивши про незначну тривалість судового засідання, не обґрунтувало та не надало належних доказів реально затраченого часу адвокатом на участь у судовому засіданні, у тому числі розрахунків, які свідчили би про необґрунтованість чи неправильність розрахунку витрат. ПАТ «Львівобленерго» не надало суду доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи.

Аналогічних висновків щодо наявності підстав для відмови в задоволенні клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 02.12.2021 у справі №922/3649/20.

У зв`язку з наведеним суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а відтак заява ТОВ «Люкс-Рейзен Біс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн підлягає до задоволення повністю.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Рейзен Біс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (адреса: 79026, Львівська обл., місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 3; ідентифікаційний код: 00131587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Рейзен Біс» (адреса: 29011, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Вінницьке шосе, будинок 12/2; ідентифікаційний код: 42759248) 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 21.09.2026.

Суддя Козак І.Б.