Рішення № 139923102, 14.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 Справа № 914/1948/26

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, розглянувши матеріали

позовом Приватного акціонерного товариства Львівобленерго, місто Львів

до відповідача Державного підприємства Державний інститут проектування міст Містопроект м.Львів, місто Львів

про стягнення 109 095,58 грн.

Без виклику сторін.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Львівобленерго до Державного підприємства Державний інститутпроектування міст Містопроект м.Львів про стягнення 109 095,58 грн, з яких 108 746,93 грн заборгованості за послугу з розподілу електричної енергії, 348,55 грн заборгованості з перетікання реактивної електричної енергії.

Ухвалою від 29.06.2026 суд залишив без руху позовну заяву Приватного акціонерного товариства Львівобленерго, надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку із усуненням 06.07.2026 позивачем недоліків позовної заяви суд ухвалою від 13.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 про прийняття справи до провадження, була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд, що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 14.07.2026.

22.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 22.07.2026 (вх.№20776/26).

24.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 24.07.2026 (вх.№21024/26).

05.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про вступ у справу представника.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, суд не знаходить підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство (неплатоспроможність); 2) щодо процедури превентивної реструктуризації; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього кодексу; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

Згідно з статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з частини 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України частини друга - шоста статті 250 Господарського процесуального кодексу України (вирішення питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження) не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження. Вказана правова норма є імперативною, справа № 914/1948/26 є малозначною.

Відтак підстави для розгляду справи за правилами загального позовного провадження відсутні.

Згідно з частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи предмет доказування у справі, характер спірних правовідносин, ціну позову у суду відсутні й підстави для розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів зазначене у відзиві на позовну заяву (вх.№20776/26 від 22.07.2026) суд зазначає наступне.

У відзиві відповідач просив витребувати у позивача: картку особового рахунку (оборотно-сальдову відомість) за договором чи особовим рахунком № 60278 за період із 01.12.2024 до дати подання позову із відображенням усіх нарахувань, платежів, їх зарахування та залишку після кожної операції; рахунок; акт приймання-передавання послуги та первинні дані комерційного обліку за січень 2026 року, на підставі яких сформовано сальдо 111 552,13 грн станом на 01.02.2026; показники засобів комерційного обліку, звіти зчитування, інші документи, на підставі яких визначено обсяги 45 524 кВттод за лютий 2026 року та 13 357 кВт год за березень 2026 року;- технічні журнали, квитанції або інші відомості інформаційної системи, які підтверджують дату й час розміщення кожного спірного рахунку та акта в особистому кабінеті відповідача; повні відомості про рух поштового відправлення № 79018324456633, докази його вручення адресату або повернення відправнику; детальний розрахунок плати за перетікання реактивної електричної енергії за грудень 2024 року із зазначенням формули, всіх вихідних показників і коефіцієнтів, а також чинний для ДП ДІПМ «Містопроект» індивідуальний Порядок розрахунків і документи щодо актуальних технічних параметрів об`єкта.

Відповідач зазначив, що вище вказані документи необхідні для встановлення структури початкового сальдо та порядку зарахування платежів; факту й обсягу послуг за січень 2026 року; достовірності обсягів за лютий-березень 2026 року; дати отримання рахунків і настання строку оплати; а також правильності нарахування 348,65 грн за реактивну електричну енергію.

За змістом статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У відповідності до частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Клопотання про витребування документів не містить зазначення заходів, яких відповідач вживав для отримання доказів; не надано доказів вжиття самостійних заходів для отримання зазначених доказів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державне підприємство Державний інститут проектування міст Містопроект м.Львів, з 01.01.2019 приєдналося до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком №60278.

Сторони погодили використання системи онлайн-розрахунків «Персональний кабінет» на веб-сайті постачальника за доменною адресою: https://ihfo.loe.lviv.ua зокрема подання інформації щодо даних розрахункових засобів обліку, отримання актів про використану електричну енергію, актів про прийняття-передавання товарної продукції, актів звірки розрахунків, отримання рахунків на оплату електричної енергії та ін. (пункт 3 додаткової угоди від 26.06.2018 до договору про постачання №60278 від 19.08.2009).

Позивач зазначив, що відповідачу повторно було надіслано рахунки за послугу з розподілу електричної енергії за лютий-березень 2026 та акти приймання-передавання товарної продукції за послугу з розподілу електричної енергії за лютий-березень 2026.

Однак, в порушення умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідачем не здійснено своєчасної оплати за послугу з розподілу електричної енергії, внаслідок чого виникла заборгованість за лютий-березень 2026 на суму 108 746,93 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 109 095,58 грн заборгованості, з яких 108 746,93 грн заборгованість за послугу з розподілу електричної енергії, 348,55 грн заборгованості з перетікання реактивної електричної енергії.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві.

Зокрема представником у відзиві зазначено, що позивач не підтвердив первинними документами повну структуру заявленої заборгованості за лютий, березень 2026. Поданий позивачем розрахунок починається із сальдо станом на 01.02.2026 у розмірі 111 552,13 грн.

Надані позивачем платіжні інструкції підтверджують лише факт перерахування відповідачем 105 000,00 грн, 2 000,00 грн, 5 000,00 грн та 40 000,00 грн із зазначенням у призначенні платежу оплати послуг з розподілу електроенергії за січень 2026 року. Такі документи не є первинними документами позивача щодо обсягу та вартості наданої послуги і самі по собі не доводять правильності визначеного позивачем початкового сальдо, обсягу нарахувань за лютий-березень 2026 року чи залишку боргу станом на дату звернення до суду. Всі чотири платіжні інструкції мають однакове цільове призначення - за січень 2026.

Відповідач зазначив, що позивач не надав картки розрахунків або іншого бухгалтерського документа, що відображав би послідовність такого зарахування, залишок переплати чи заборгованості після кожної операції та підставу перенесення коштів на наступні розрахункові періоди.

Обсяги розподіленої електричної енергії не підтверджені даними комерційного обліку. Не надано показників засобів комерційного обліку на початок і кінець відповідних періодів, звітів автоматизованої системи обліку, протоколів зчитування, валідованих даних комерційного обліку або інших документів, які дозволяли б перевірити заявлені обсяги.

Позивачем не доведено належного вручення рахунків та актів і настання строку оплати

Відповідач стверджує, що вимога позивача про стягнення 348,65 грн за реактивну електричну енергію є недоведеною.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач просить суд відмовити повністю, а у разі їх розподілу - зменшити розмір відшкодування до 3 000,00 грн.

Обставини встановлені судом.

19.08.2009 між ПрАТ «Львівобленерго» та ДП ДІПМ «Містопроект» м.Львів укладено договір про постачання електричної енергії №60278, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами. У випадку зміни законодавства сторони зобов`язуються дотримуватись вимог нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 1.1 договору цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (надалі договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи.

Згідно з пунктом 11.1 договору, договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє до кінця поточного календарного року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднанні.

Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 11.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи .

Згідно з пунктом 3.1.договору,облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається оператором системи розподілу та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №311 (далі Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього договору.

За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт/год).

Відповідно до пункту 3.2 договору за підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комерційного обліку (оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу не залежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача.

Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача .

Підпунктом 4 пункту 6.1 договору передбачено, що оператор системи зобов`язався здійснювати розподіл (передачу) електричної енергії споживачу, із дотриманням показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Згідно з пунктом 12.8 договору, невід`ємною частиною договору є додатки: 1) Заява-приєднання; 2) Паспорт точки/точок розподілу електричної енергії; 3) Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії; 4) Порядок розрахунків; 5) Порядок участі споживача в графіках обмеження електроспоживання та графіках аварійних відключень; 6) Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (за наявності); 7) Однолінійна схема електропостачання; 8) Порядок розрахунку втрат електроенергії в мережах споживача; 9) Акти екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача; 10) Договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (крім побутових споживачів); 11) Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії субспоживачів (оператора системи) .

Відповідно до пункту 8.1 договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (далі договір ДНПЗПРЕ), договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії і діє протягом дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Пунктом 1.1 договору про надання послуг із забезпечення перетікання електричної енергії передбачено, що оператор системи надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.

Згідно з пунктом 2.1 договору ДНПЗПРЕ, оператор системи надає споживачу послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, а споживач здійснює оплату за надані на межі балансової належності електромереж послуги згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами .

Відповідно до пункту 3.2 договору ДНПЗПРЕ, споживач зобов`язується, зокрема, здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії .

Пунктом 4.1 договору ДНПЗПРЕ передбачено, що оператор системи має право на отримання від споживача плати за перетікання реактивної електричної енергії, визначеної відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі.

Згідно з пунктом 5.1 договору ДНПЗПРЕ вимірювання та облік активної та реактивної електричної енергії у споживача, струмоприймачі якого приєднані до електричних мереж оператора системи, здійснюється згідно з вимогами Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №311 та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312 .

У порядку передбаченому додатком №4 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, споживачем та оператором системи оформлюються такі документи: акт про прийняття-передавання наданої послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії; акт результатів замірів електричної потужності (пункт 5.2 договору ДНПЗПРЕ).

Розрахунок плати за перетікання реактивної електричної здійснюється відповідно до Методики обчислення плати та оформляється згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток до договору ДНПЗПРЕ). Термін оплати рахунків зазначається на платіжному повідомленні та не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунків споживачем. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період оператором системи враховуються суми проведених попередніх платежів у поточному розрахунковому періоді. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово. Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок оператора системи (пункт 5.4 договору про надання послуг із забезпечення перетікання електричної енергії).

Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії складено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №87 від 6 лютого 2018 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 02 квітня 2018 року за №392/31844.

Відповідно до неї обчислення ЕЕРП виконується на основі інформаційної бази розрахункових схем магістральних мереж оператора системи передачі, розподільних мереж оператора системи розподілу і технологічних мереж споживачів електроенергії (пункт 8 порядку розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії).

Оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії здійснюється на поточний рахунок оператора системи на підставі рахунків, наданих оператором системи або самостійно сформованих електронному вигляді в персональному кабінеті. Термін оплати рахунка, зазначений на платіжному повідомленні, не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання (формування) рахунків споживачем (пункт 11 порядку розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії).

Додатковою угодою до договору про постачання електричної енергії №60278 від 19 серпня 2009 року сторони погодили, що через сервіс онлайн-розрахунків Персональний кабінет здійснюватиметься подання інформації про покази засобів обліку, а також отримання звітів, рахунків на оплату, актів прийняття-передавання товарної продукції та актів звірки.

Згідно з умовами цієї додаткової угоди, усі документи, якими сторони обмінюються через Персональний кабінет, визнаються офіційними. Споживач самостійно отримує рахунки на оплату в електронному кабінеті, і такі документи вважаються офіційно наданими оператором та такими, з якими споживач ознайомлений. Якщо ж можливість електронного обміну відсутня, споживач зобов`язаний подавати або отримувати документи в паперовому вигляді безпосередньо у розрахунковій групі оператора системи.

Угода встановлює відповідальність сторін щодо електронного документообігу та актуальності даних. Зокрема, якщо споживач не отримує підтвердження про прийняття надісланого електронного документа протягом однієї години (у робочий час) або отримує сповіщення про помилку, він зобов`язаний надіслати його повторно. Крім того, оператор залишає за собою право в односторонньому порядку припинити використання системи онлайн-розрахунків, якщо споживач не подає звіти про покази лічильників протягом двох розрахункових періодів поспіль. Споживач, зі свого боку, зобов`язується не розголошувати пароль доступу та вчасно повідомляти про зміну своїх реєстраційних даних (електронної пошти чи номера телефону).

Відповідно до пункт 5.1 договору, ціною договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача зазначені у в паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача .

Згідно пункт 5.2 договору, оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора (

Пунктом 5.3 договору передбачено, що тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 Порядок розрахунків.

Розрахунок споживача з оператором системи здійснюється у грошовій формі за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕКП, згідно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (пункт 1 порядку розрахунків).

Відповідно до пункту 2 порядку розрахунків, тариф (ціна) за послуги з розподілу електричної енергії на ринку електричної енергії затверджується Регулятором та розміщується на офіційному сайті оператора системи.

Розрахунковим місяцем (періодом) вважається календарний місяць (пункт 3 порядку розрахунків).

Обсяг спожитої електричної енергії визначається згідно з Кодексом комерційного обліку (пункт 5 порядку розрахунків).

Пунктом 7 порядку розрахунків передбачено, що під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період оператором системи враховуються суми проведених попередніх платежів у поточному розрахунковому періоді (пункт 7 порядку розрахунків).

Надлишкові кошти зараховуються оператором системи в першу чергу, на погашення заборгованості (з найдавнішим терміном її виникнення) за цим договором, у другу чергу в рахунок наступних платежів.

Кошти, перераховані споживачем в більшому розмірі ніж виставлений рахунок або не в терміни, визначені договором, без погодження із споживачем можуть бути повернуті оператором системи на поточний рахунок споживача.

Відповідно до пункту 8 порядку розрахунків, платежі за надання послуг з розподілу електричної енергії, послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, пеня та інші нарахування згідно умов даного договору, оформлені рахунками оператора системи, оплачуються споживачем самостійно протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунків споживачем.

Згідно пунктом 10 порядку розрахунків, датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок оператора системи.

Оплата вартості недорахованої електричної енергії здійснюється на поточний рахунок оператора системи розподілу.

Згідно з пунктом 13 порядку розрахунків за підсумками розрахункового місяця (періоду) оператор системи оформляє та направляє (надає) споживачу такі документи: акт про прийняття-передавання наданої послуги з розподілу електричної енергії; акт про прийняття-передавання наданої послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

Оформлені належним чином акти споживач повертає оператору системи у п`ятиденний термін .

У разі неповернення споживачем належно підтвердженого акта та відсутності заперечень, останній вважається підтвердженим.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії за період лютий, березень 2026 року, які підписані позивачем та скріплені його печаткою.

Згідно акта приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії за період лютий 2026 року, послуга з розподілу електричної енергії (2 клас) від 28.02.2026 , загальна кількість (обсяг)- 45524 кВТ.год на суму 115 350,35 грн.

Згідно акта приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії за період березень 2026 року, послуга з розподілу електричної енергії (2 клас) від 31.03.2026 , загальна кількість (обсяг) - 13357 кВТ.год на суму 33 844,45 грн.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що споживач оплачує послугу з розподілу (передачі) оператору системи якщо згідно з умовами договору про постачання споживач забезпечує оплату послуги з розподілу (передачі), або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку.

Постачальник оплачує послугу з розподілу (передачу) оператору системи якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу (передачі) забезпечує постачальник.

Оператор системи в особовому рахунку споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих споживачу послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (пункт 5.5 договору).

Матеріали справи містять платіжні інструкції №5135 від 25.02.2026 на суму 105 000,00 грн призначення платежу оплата за послуги з розподілу електроенергії за 01.2026 по договору №60278, №5136 від 27.02.2026 на суму 2 000,00 грн. призначення платежу оплата за послуги з розподілу електроенергії за 01.2026 по договору № 60278, №5137 від 27.02.2026 на суму 5 000,00 грн призначення платежу оплата за послуги з розподілу електроенергії за 01.2026 по договору №60278, №5188 від 06.05.2026 на суму 40 000,00 грн призначення платежу оплата за послуги з розподілу електроенергії за 01.2026 по договору № 60278.

Крім того, матеріали справи містять рахунки на оплату за послуги з розподілу електричної енергії на суму 114 902,48 грн за лютий 2026 та на суму 148 746 93 грн станом за березень.

Відповідач 06.05.2026 оплатив 40 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №5188 від 06.05.2026.

Отже, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача існувала заборгованість на суму 108 746,93 грн.

Підпунктом 9 пункту 6.2 договору передбачено, що споживач зобов`язується у разі здійснення оплати за послугу з розподілу (передачу) безпосередньо оператору системи здійснювати таку оплату у терміни передбачені додатком до цього договору.

Відомостей про інші оплати відповідача за послуги з розподілу електричної енергії за лютий, березень 2026 року матеріали справи не містять.

Підпунктом 1 пункту 7.1 договору передбачено, що оператор системи має право на отримання від споживача своєчасної оплати за надання послуги з розподілу (передачі) електричної енергії у разі, якщо умовами глави 5 цього договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу (передачі) споживач здійснює безпосередньо оператору системи та на отримання своєчасної оплати за надання послуги з розподілу (передачі) електричної енергії від постачальника у разі, якщо умовами глави 5 цього договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу (передачі) оператору системи здійснює постачальник.

Позивач на підставі заборгованості, яка утворилася за спірний період, надіслав відповідачу цінним листом з описом вкладення наведені вище рахунки на оплату отриманих послуг та акти приймання-передавання товарної продукції за лютий, березень 2026 року, рахунок на реактивну електричну енергію, акт приймання передавання товарної продукції за послугу з перетоків реактивної електричної енергії за грудень 2024, претензію № 203-07-2196 від 24.03.2026 та лист № 203 -07-2207 від 24.04.2026, що підтверджується описом вкладення цінного листа, накладної № 7901832445633 та фіскальним чеком від 27.04.2026.

Як зазначалось вище, у пункті 13 порядку розрахунків за підсумками розрахункового місяця (періоду) оператор системи оформляє та направляє (надає) споживачу такі документи: акт про прийняття-передавання наданої послуги з розподілу електричної енергії; акт про прийняття-передавання наданої послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

Оформлені належним чином акти споживач повертає оператору системи у п`ятиденний термін .

У разі неповернення споживачем належно підтвердженого акта та відсутності заперечень, останній вважається підтвердженим.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем за період лютий, березень 2026 року, заборгованість відповідача за спірний період складає 109 095,58 грн, з яких 108 746,93 грн заборгованості за послугу з розподілу електричної енергії, 348,55 грн заборгованості з перетікання реактивної електричної енергії.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відносини сторін регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України Про ринок електричної енергії, Правилами роздрібного ринку електричної енергії (в подальшому - ПРРЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, договором про постачання електричної енергії №60278 від 19.08.2009, публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 №312, яка набрала чинності 19.04.2018, затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ).

Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку (п. 1.1.1. ПРРЕЕ).

Згідно Постанови НКРЕКП від 23.11.2018 р. №1479, ПрАТ Львівобленерго (код ЄДРПОУ 00131587) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, яка набуває чинності з 01 січня 2019 року, у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Львівської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) ПрАТ Львівобленерго, та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно із законодавством).

Отже, позивач є оператором системи розподілу електричної енергії.

Пунктом 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 Про затвердження ПРРЕЕ передбачено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог ПРРЕЕ здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633,634,641,642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 2.1.6 ПРРЕЕ фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії. У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об`єкт. Дане твердження підтверджується і в Постанові Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного господарського суду по справі №908/637/19 від 19.05.2020 р.

Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо (пункт 6 постанови).

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, у тому числі у формі електронного документа, підписаного з використанням електронної ідентифікації, у разі укладення договору за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, сплата рахунка оператора системи, за відсутності заперечень оператора системи (пункт 2.1.7 ПРРЕЕ).

19.08.2009 між Приватним акціонерним товариством Львівобленерго та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії №60278 з додатками, в подальшому учасник роздрібного ринку електричної енергії ОСР ПрАТ Львівобленерго, який діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії повідомляє про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом ПрАТ Львівобленерго та приєднання споживача з 01.01.2019 до договору споживача про надання послуги з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії/користування електричною енергією за особовим рахунком №60278.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Споживання електричної енергії у відповідності з п.2.1.6 ПРРЕЕ свідчить про приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору).

За приписами п. 5.5.5. ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

Згідно п. 1.2.1. ПРРЕЕ, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивач за лютий , березень 2026 належним чином надав, а відповідач прийняв послуги з розподілу електричної енергії, що підтверджується актом приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії за період лютий 2026 року, послуга з розподілу електричної енергії (2 клас) від 28.02.2026 , загальна кількість (обсяг)- 45524 кВТ.год на суму 115 350,35 грн та актом приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії за період березень 2026 року, послуга з розподілу електричної енергії (2 клас) від 31.03.2026 , загальна кількість (обсяг)- 13357 кВТ.год на суму 33 844,45 грн.

На оплату цих послуг позивачем було сформовано та надіслано відповідачу відповідні рахунки.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем 06.05.2026 здійснено часткову оплату на суму 40 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №5188 від 06.05.2026

З огляду на це, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з розподілу електричної енергії становить 108 746,93 грн.

Враховуючи вищенаведені суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 108 746,93 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 348,65 грн заборгованості за перетікання реактивної енергії зазначає наступне.

Підпунктом 7 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний врегулювати у порядку, визначеному Кодексом систем розподілу та цими правилами, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу шляхом укладення окремого договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (або у формі додатка до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії).

Відповідно до пункту 5.5.14 ПРРЕЕ непобутовий споживач зобов`язаний здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії з метою енергозбереження та дотримання показників якості електричної енергії.

Згідно з пунктами 4.33 та 4.34 розділу IV ПРРЕЕ споживачі, які відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, зобов`язані здійснювати розрахунки за перетікання реактивної електричної енергії, вносять плату за перетікання реактивної електричної енергії на поточний рахунок оператора системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднані електроустановки споживачів, відповідно до умов договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який може бути додатком до договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії. Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії визначається оператором системи відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, та цих правил, та зазначається у договорі про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

Згідно з пунктом 11.8.2 Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №310, сума оплати послуг з розподілу визначається виходячи з обсягу електричної енергії, яка була розподілена оператором системи розподілу для відповідного користувача, та тарифу на розподіл електричної енергії.

Проте, позивачем долучено до матеріалів справи порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії споживача ДКП «ЛЕПЗПІП», адреса: вулиця Рудненська, 10, місто Львів, Львівський район, Львівська область 79052, а відповідачем у даній справі є Державне підприємство Державний інститут проектування міст Містопроект м.Львів - 79044, місто Львів, вулиця Ген.Чупринки, будинок 71; ідентифікаційний код юридичної особи 02497909)

Відтак, суд позов в частині стягнення з відповідача 348,65 грн заборгованості за перетікання реактивної енергії залишає без розгляду.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві суд зазначає наступне:

Положеннями ПРРЕЕ визначено, що договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на основі типового договору (п. 2.1.4 ПРРЕЕ).

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку оператора системи розподілу та/абодокументально підтверджене споживання електричної енергії (п. 2.1.6 ПРРЕЕ).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об`єкт. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі №908/637/19 від 19.05.2020.

Відповідач не надав доказів звернення до позивача із заявою про припинення розподілу електричної енергії на його об`єкт.

Згідно платіжної інструкції №5135 від 25.02.2026 відповідач оплатив за послугу з розподілу електричної енергії згідно рахунку, відтак відповідач здійснює споживання електричної енергії та здійснює оплату за послугу з розподілу і реактивну електричну енергію. Дане споживання електричної енергії у відповідності з пунктом 2.1.6 ПРРЕЕ свідчить про приєднання споживача - Державного підприємства «Державний інститут проектування міст «Містопроект» м.Львів до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акпептування договору).

До позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості, який деталізовано по періодах, сумах нарахувань та оплатах за спірний період.

Відповідно до ПРРЕЕ, дані комерційного обліку є єдиним легітимним джерелом інформації про обсяги спожитої/розподіленої електроенергії. Позивач зафіксував обсяги на підставі показів лічильників, які подані споживачем.

Рахунки та акти про прийняття-передавання направлялися відповідачу в порядку, передбаченому договором та додатковою угодою до даного договору від 26.06.2018, а саме: в Персональний кабінет споживача.

Крім того, позивачем повторно було надіслано відповідачем супровідним листом №203-07-2207 від 24.04.2026 через АТ «Укрпошта» (трекінг 7901832445633) та поштою вручено 29.04.2026. Відповідні докази позивачем долучено до матеріалів справи, а саме опис, накладна та фіскальний чек.

Договором та нормами ПРРЕЕ чітко врегульовано порядок та строки оплати. Навіть у разі неотримання рахунку, споживач не звільняється від обов`язку платити. Договором передбачено самостійне отримання рахунків в електронному кабінеті та вважається, що рахунок є врученим після відправки на електронну пошту споживача. З моменту спливу 5 денного строку на оплату, борг стає простроченим.

У відзиві відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено первинними документами повну структуру боргу, даними комерційного обліку не підтверджено обсяги розподілу електричної енергії, не доведено вручення рахунків, актів та настання строків оплати, а також не доведено вимогу боргу за реактивну енергію.

На думку суду вказані твердження відповідача є безпідставними, оскільки до відзиву ним не долучено жодного доказу на їх підтвердження.

До позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості, який деталізовано по періодах, сумах нарахувань та оплатах за спірний період. Ці дані повністю корелюються із виставленими рахунками та актами прийняття-передавання. Структура заборгованості є прозорою.

Відповідач безпідставно заявляє про відсутність первинних документів, оскільки всі необхідні розрахунки та фінансові документи долучені до позовної заяви на підставі яких суд перевірив суму заборгованості.

У Електронному кабінеті споживача є всі наявні дані для перевірки заявлених обсягів, тому відповідач може самостійно їх отримати та перевірити, а також в загальному доступі знаходяться встановлені тарифи на послуги, які враховані при визначені суми боргу.

Обсяги розподілу електроенергії повністю підтверджуються даними комерційного обліку, які подані споживачем через Персональний кабінет оператору системи розподілу, що підтверджується довідкою про обсяги спожитої електроенергії ДП «ДІПМ «Містопроект» (договір №60278ВЦ).

Відповідно до ПРРЕЕ, дані комерційного обліку є єдиним джерелом інформації про обсяги спожитої/розподіленої електроенергії.

Позивач зафіксував обсяги на підставі показів лічильників, які подані споживачем.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково. Відповідач не спростував позовні вимоги належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 2 662,40 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №13033 від 12.05.2026 на суму 266,24 грн та №16400 від 19.06.2026 на суму 2 396, 16 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та керуючись пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частин 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено з матеріалів справи, 15 червня 2026 року між Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» (надалі Адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» (надалі клієнт) укладено договір №26/6-13 про надання правничої допомоги. За умовами цього договору адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання забезпечувати представництво клієнта у суді та надавати інші види правничої допомоги, а клієнт приймає на себе зобов`язання оплачувати надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання доручень клієнта. Попередня інформація по справі: Господарський суд Львівської області, позивач: ПрАТ «Львівобленерго», відповідач: ДП ДІПМ «Містопроект», предмет позову: стягнення 109 095,58 грн.

Відповідно до пункту 2.1. договору №26/6-13 Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання, в межах предмету договору: представляти інтереси клієнта в судах, а також інших органах при розгляді правових питань, зі всіма правами, наданими законом стороні, третій особі, заявнику, стягувану, боржнику, іншій особі, що бере участь у судовому процесі; складати процесуальні документи, листи, запити, виконувати необхідні розрахунки тощо; здійснювати самостійний пошук та виявлення документів і речей, які можуть бути доказами у справі; надавати роз`яснення з правових питань, рекомендації з оптимального вирішення справи; інформувати клієнта про перебіг справи, перспективи її вирішення; вживати заходи щодо добровільного вирішення спору і виконання боржником своїх зобов`язань в позасудовому порядку або під час розгляду справи у суді, у тому числі із застосуванням інститутів медіації та врегулювання спору за участю судді.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору №26/6-13 передбачено, що вартість правничої допомоги становить: авансова оплата 15 000,00 грн. Оплата здійснюється: авансова оплата - протягом 30 днів з часу підписання цього договору.

На виконання договору №26/6-13 Адвокатським об`єднанням виставлений рахунок на оплату №26/054 від 17.06.2026, у пункті 1 якого зазначено «оплата згідно з пункту 4.1. договору».

Повноваження адвоката Кухар Надії Василівни підтверджуються ордером серія ВС №1462692 від 15.06.2026 на надання правничої (правової) допомоги ПрАТ «Львівобленерго»; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000461 від 29.09.2016, виданим Головою Ради адвокатів Львівської області Павлишиним Б.Я., відповідно до рішення Ради адвокатів Львівської області від 02.09.2016 №58.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи в будь-якому випадку незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 22/445/19.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім згаданого у статті 126 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є верховенство права та пропорційність.

Слід зазначити, що Державним підприємством Державний інститут проектування міст Містопроект м.Львів, заявлено клопотання про відмову у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу, в у разі задоволення - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 частиною 7, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, надані представником позивача докази на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування саме в сумі 15 000,00 грн з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн зважаючи на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Ознайомившись із поданими позивачем документами, суд дійшов висновку, що з Державного підприємства Державний інститут проектування міст Містопроект м.Львів (відповідача) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» ( позивача) підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн. У задоволенні решти суми витрат слід відмовити.

При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує право на зменшення розміру цих витрат, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.

У додатковій постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №357/7395/20, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесенні нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить , що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом , є завищений щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік випадків, коли суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення: 1) якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що достатньо обгрунтованою сумою витрат позивача на професійну правничу допомогу є 7 500,00 грн, враховуючи категорію та складність справи, обсяг наданих представником позивача послуг та виконаних робіт, а відтак заява підлягає задоволенню частково. Суд вважає, що саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є достатньо обґрунтованим в даному випадку

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Державний інститут проектування міст Містопроект м.Львів (79044, Львівська область, місто Львів, вулиця Ген.Чупринки, будинок 71; ідентифікаційний код юридичної особи 02497909) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи 00131587) 108 746,93 заборгованості за послугу з розподілу електричної енергії, 2 653,89 грн судового збору та 7 500,00 грн витрат на професійну допомогу адвоката.

3. Позов у частині позовних вимог про стягнення 348,65 грн заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії залишити без розгляду.

4. У задоволенні витрат на професійну допомогу адвоката в сумі 7 500,00 грн відмовити.

5. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Суддя Сухович Ю.О.