Рішення № 139922795, 21.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026Справа № 910/6215/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУТ»

про стягнення 749 702,39 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУТ» про стягнення 749 702,39 грн, з яких:

- заборгованість за надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 155 635,04 грн, інфляційна складова у розмірі 13 533,10 грн, 3% річних у розмірі 4435,11 грн та пеня у розмірі 765,24 грн;

- заборгованість за централізоване постачання гарячої води у розмірі 974,49 грн, інфляційна складова у розмірі 493,10 грн та 3% річних у розмірі 121,88 грн;

- заборгованість за надання послуги з постачання гарячої води у розмірі 458 629,70 грн, інфляційна складова у розмірі 84 792,74 грн, 3% річних у розмірі 26 387,99 грн та пеня у розмірі 2385,40 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 606,00 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 942,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2026 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

05.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6215/26, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень, а також строки для подання заяв/клопотань, пояснень.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом було надіслано ухвалу про відкриття провадження у даній справі на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «КУТ», однак поштовий конверт із вказаною ухвалою повернувся до суду не врученим, причиною повернення зазначено «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на вищевикладене та відсутність у суду інформації про перебування відповідача за іншою адресою, ніж та, яка вказана в позові та значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що ним належним чином виконано свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.06.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, визначений судом, не подав відзив на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Згідно з п. 2.2.1 Статуту КП «Київтеплоенерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.08.2024 № 389303407, Товариство з обмеженою відповідальністю «КУТ» з 16.07.2018 є власником нежитлового приміщення загальною площею 336,3 кв.м., група нежитлових приміщень № 37, 37а, за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70/16 (номер запису про право власності 27063236).

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що ним здійснювалось постачання теплової енергії, гарячої води до приміщення відповідача, однак останній не виконує своїх обов`язків щодо внесення плати за відповідні комунальні послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2024 року по грудень 2025 року у розмірі 155 635,04 грн, за послугу з централізованого постачання гарячої води за період з серпня по жовтень 2021 року у розмірі 974,49 грн, за послугу з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року у розмірі 458 629,70 грн, за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії в період листопад 2021 року - грудень 2025 року у розмірі 606,00 грн та абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води в період листопад 2021 року по грудень 2025 року у розмірі 942,60 грн. Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 319, 322 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021) індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

У зв`язку з набранням чинності 01.05.2021 Закону України від 03.12.2020 № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» внесено зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.

З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року № 1022.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

30.09.2021 позивачем на офіційному веб-сайті КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (https://kte.kmda.gov.ua/) опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 № 1022.

Крім того, цієї ж дати позивачем опубліковано на офіційному веб-сайті Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (https://kte.kmda.gov.ua/) текст договору про надання послуги з постачання гарячої води за формою, встановленою Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022.

Також позивачем зазначено, що ним було розміщено повідомлення про місце опублікування тексту договорів у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг в приміщеннях ЦОК.

У зв`язку з тим, що відповідач не звернувся самостійно до позивача з метою укладення відповідних договорів про надання комунальних послуг, 16.10.2024 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» направлено листом № 4/04.5/12075 Товариству з обмеженою відповідальністю «КУТ» проєкти договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 15.10.2024 № 753319410370100 з заявою-приєднання та договору про надання послуги з постачання гарячої води від 15.10.2024 № 753319410370100 з заявою-приєднання.

Зазначені проєкти договорів відповідач отримав 21.10.2024, що підтверджується долученими позивачем списком згрупованих відправлень за 16.10.2024 та роздруківкою трекінгу поштового відправлення № 0600973405648, яким відповідачу було надіслано вищевказаний лист.

Станом на дату подання позовної заяви договори на постачання теплової енергії та гарячої води зі сторони відповідача не підписані.

Також представниками позивача було проведено обстеження нежилих приміщень, власником яких є відповідач. Відповідно до Акта №05181 від 29.07.2024 виявлено внутрішньобудинкові системи центрального опалення, що проходять через нежиле приміщення відповідача.

Протоколом № 13 від 26.09.2024 за результатом розгляду документів Комісія з розгляду питань з проведення перерахунків вирішила на особовому рахунку відповідача встановити ознаку «відсутність опалення» та проводити нарахування на загальнобудинкові витрати та теплову енергію, яка надходить від транзитних ділянок трубопроводів, починаючи з листопада 2021 року.

У листі від 16.10.2024 № 4/04.5/12075 позивач повідомив відповідача у тому числі про те, що до нежитлового приміщення останнього за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70/16, КП «Київтеплоенерго» надається послуга з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та послуга з постачання гарячої води.

Крім того, у вказаному листі позивач зазначив, що у разі якщо у відповідача відсутня можливість споживання теплової енергії та гарячої води за вказаним об`єктом, про це необхідно повідомити позивача протягом 20-ти днів з моменту отримання даного листа та надати підтверджуючі документи. Також позивач вказав, що у разі не підписання та/або не повернення на адресу підписаних договорів, датою їх укладання буде вважатися дата підписання КП «Київтеплоенерго».

З огляду на наведене та відсутність будь-яких відповідей відповідача, суд визнає, що договір про надання послуги з постачання теплової енергії та договір про надання послуги з постачання гарячої води між сторонами є укладеними.

Так, за умовами договору про надання послуги з постачання теплової енергії:

- виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 5);

- виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску; постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 7);

- виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку) (п. 8);

- обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (надалі - Методика розподілу); якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліки послуги (п. 11);

- у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будинку протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів; після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов`язаний провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем; перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу, але не більш як за 12 розрахункових періодів (п. 20);

- споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка з складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи із розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця; у разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (п. 30);

- вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця; у разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору; виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті; у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31);

- розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць; плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця (п. 32);

- виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу; рахунок надається на паперовому носії; на вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33);

- споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34);

- споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пп. 3 п. 41).

Статтею 5 Закону України «Про теплопостачання» визначено особливості відносин у сфері теплопостачання та передбачено, що регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» унормовано, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 Кодексу).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Окрім того, відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, зокрема, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Факт постачання до об`єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70/16, та відомостями споживання теплової енергії за вказаною адресою.

Водночас, на підтвердження обладнання житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70/16 будинковим приладом обліку, а також обсягів споживання послуги з постачання теплової енергії до матеріалів справи надано: Акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 08.12.2021, від 24.05.2022, від 19.08.2022, від 01.08.2023, від 14.08.2024, від 09.05.2025, від 23.10.2025, а також Акти перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача від 28.11.2023, від 06.11.2025.

Обсяг наданої відповідачеві послуги з постачання теплової енергії в Гкал, а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в Актах надання послуг з постачання теплової енергії за о/р № НОМЕР_1 , які підписані лише з боку позивача та не підписані представником відповідача.

Проте, суд зазначає, що акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів надання послуг з постачання теплової енергії не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії у спірний період.

Водночас, відповідач своїм правом на спростування факту та/або обсягів постачання позивачем у період з жовтня 2024 року по грудень 2025 року теплової енергії та її вартості не скористався, доказів відключення централізованого опалення у нежитловому приміщенні загальною площею 336,30 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70/16 у спірний період у встановленому законодавством порядку та погодження такого відключення з компетентними особами не надав.

З огляду на наведені обставини, суд вважає доведеними належними доказами обставини щодо наявності у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії у період з жовтня 2024 року по грудень 2025 року на загальну суму 155 635,04 грн.

Водночас, як передбачено умовами договору про надання послуги з постачання гарячої води:

- виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором; обсяг спожитої споживачем послуги визначаються як частина обсягу гарячої води, спожитої у будинку, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»; витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (надалі - Методика розподілу); витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розподіляються на всіх споживачів, у тому числі тих, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення (п. 5);

- виконавець забезпечує постачання послуги безперервно з гарантованим рівнем безпеки, температури та тиску (п. 7);

- надання послуги здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 8);

- обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг гарячої води, спожитої в будинку, за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу; обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розраховується відповідно до Методики розподілу; якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку гарячої води відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої гарячої води здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої споживачем гарячої води є куб. метр. Одиницею вимірювання обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є гігакалорія (Гкал) (п. 12);

- споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1023, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку; плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця (п. 30);

- вартістю послуг з постачання гарячої води та послуги з постачання теплової енергії є встановлені відповідно до законодавства тарифи. Розмір зазначених тарифів зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця (п. 31);

- розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування та плата за послугу нараховується щомісяця (п. 32).

- виконавець формує та надає споживачу рахунок на оплату спожитої послуги та обсягів теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, зокрема за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33).

- споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34).

- споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору (п. 38).

- споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пп. 3) п. 41).

На підтвердження факту постачання гарячої води у період з листопада 2021 року по грудень 2025 року, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви складені в спірний період корінці нарядів, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, акти надання послуг з постачання гарячої води та інформацію щодо здійсненого КП «Київтеплоенерго» перерахунку нарахувань за послугу з постачання гарячої води за період листопад 2021 - липень 2022.

Суд встановив, що акти надання послуг з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року також не підписані представником відповідача.

Як зазначалось вище, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Отже, матеріалами справи підтверджується постачання позивачем гарячої води Товариству з обмеженою відповідальністю «КУТ» за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року загальною вартістю 458 629,70 грн, а відповідачем в свою чергу не спростовано надання йому таких послуг.

Відтак, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 458 629,70 грн за спожиту гарячу воду підлягають задоволенню повністю.

Позивач вказує, що він здійснює централізоване водопостачання гарячої води безперебійно до будинку №70/16 по вул. Саксаганського у м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

На підставі ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. 2, Виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску. 3. Параметри якості гарячої води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. 4. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. 5. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність.

У п. 1 Розділу ІІ Базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 "Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", наведено способи визначення загального обсягу теплової енергії на опалення будівлі/будинку.

Позивачем було складено акти надання відповідачу послуг з централізованого постачання гарячої води за період з серпня 2021 року по жовтень 2021 року з відображенням здійсненого перерахунку, проте відповідач свої зобов`язання щодо оплати послуг централізованого водопостачання гарячої води не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість за такі послуги в розмірі 974,49 грн, яка відповідачем не спростована.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у вказаній частині також підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу плату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у період з жовтня 2024 року по грудень 2025 року, розмір якої визначено в сумі 606,00 грн, а також плату за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року у розмірі 942,60 грн.

Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - це платіж, якій споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговування внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» споживачем щомісяця однією сумою вноситься виконавцю комунальної послуги плата за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, і яка є платежем, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат, пов`язаних з укладенням договору, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонента за індивідуальним договором (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води).

Згідно з п. 39 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Плата за абонентське обслуговування розраховується позивачем на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг».

З огляду на викладене, відповідач зобов`язаний сплати позивачу плату за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Позивачем сформовано розрахунок заборгованості плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2024 року до грудня 2025 року; акт звіряння взаєморозрахунків плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2024 року до грудня 2025 року, а також складено акти виконання робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії та рахунок, згідно з якими за вказаний період заборгованість відповідача із плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії складає 606,00 грн.

Крім того, позивачем сформовано розрахунок заборгованості плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року до грудня 2025 року; акт звіряння взаєморозрахунків плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року до грудня 2025 року, а також складено акти виконання робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води та рахунок, згідно з якими за вказаний період заборгованість відповідача із плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води складала 942,60 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 606,00 грн та плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 942,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано відповідачу пеню на суму боргу за теплову енергію за період з жовтня 2024 року по грудень 2025 року на суму 765,24 грн та на суму боргу за постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року на суму 2385,40 грн.

Згідно п. 45 договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Однак, суд встановив, що позивачем невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії та гарячої води, а саме не враховано п. 34 договорів в якому вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Наприклад, позивач нараховує пеню на суму боргу у розмірі 5684,75 грн за теплову енергію, яка була спожита у листопаді 2024 року, з 01.12.2024, однак, враховуючи п. 34 договору про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідач повинен був оплатити вказану суму до 31.12.2024 включно (останній день місяця, що настає за розрахунковим періодом), а відтак є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з 01.01.2025. Аналогічних помилок було допущено і у подальших нарахуваннях пені за прострочення оплати послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, суд дійшов висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КУТ» пені у розмірі 607,99 грн (в частині прострочення оплати послуги з постачання теплової енергії) та у розмірі 1911,83 грн (в частині прострочення оплати послуги з постачання гарячої води), у зв`язку з чим позовні вимоги у вказаній частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії, гарячої води та централізованого постачання гарячої води.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, у межах визначених позивачем періодів, судом встановлено, що нараховані суми 3% річних та інфляційних втрат є більшими ніж заявлено позивачем до стягнення, однак керуючись приписами ч.2 ст.237 ГПК України, вказані суми суд задовольняє в межах заявлених вимог, а саме:

13 533,10 грн інфляційних та 4435,11 грн 3% річних за прострочення оплати послуг з постачання теплової енергії;

493,10 грн інфляційних та 121,88 грн 3% річних за прострочення оплати послуг з централізованого постачання гарячої води;

84 792,74 грн інфляційних та 26 387,99 грн 3% річних за прострочення оплати послуг з постачання гарячої води.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Враховуючи вищевикладене та встановлені судом обставини, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КУТ» (вул. Саксаганського, 70, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 21602453) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість за надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 155 635,04 грн, інфляційну складову у розмірі 13 533,10 грн, 3% річних у розмірі 4435,11 грн та пеню у розмірі 607,99 грн; заборгованість з централізованого постачання гарячої води у розмірі 974,49 грн, інфляційну складову у розмірі 493,10 грн та 3% річних у розмірі 121,88 грн; заборгованість за надання послуги з постачання гарячої води у розмірі 458 629,70 грн, інфляційну складову у розмірі 84 792,74 грн, 3% річних у розмірі 26 387,99 грн та пеню у розмірі 1911,83 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 606,00 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 942,60 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 236,07 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано: 21.09.2026.

Суддя Т. Ю. Трофименко