Ухвала суду № 139922351, 16.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"16" вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/168/26

Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши заяву представника відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття») адвоката Войцещук В.В. про визнання наказів господарського суду такими що не підлягають виконанню від 05.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/8652/26 від 07.09.2026) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ», код ЄДРПОУ 35379567, місцезнаходження 01021, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 18, офіс 3,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття», код ЄДРПОУ 44833129, місцезнаходження 90550, Закарпатська область, Тячівський район, село Теребля, вулиця Центральна, будинок 100,

про стягнення заборгованості за договором відсоткової позики, право вимоги за яким було передано позивачу на підставі договору відступлення права вимоги,

за участі представників сторін:

від позивача - адвокат Черкасов Д.О. (згідно ордеру серії АН №2011994 від 03.09.2026),

від відповідача адвокат Войцешук В.В. (згідно ордеру серії ВК №1231440 від 25.06.2026),

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» про стягнення заборгованості за договором відсоткової позики, право вимоги за яким було передано позивачу на підставі договору відступлення права вимоги.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2026 в справі №907/168/26 позов задоволено повністю та ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» 10002942,30 грн, а також стягнути 120035,31 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2026, Господарським судом Закарпатської області 21.07.2026 видано наказ у справі №907/168/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» 10002942,30 грн, а також стягнення 120035,31 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.06.2026 в справі №907/168/26 задоволено частково заяву представника позивача адвоката Паюнової Н.А. про відшкодування витрат на правничу допомогу від 12.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/5792/26 від 12.06.2026) та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» 12250,00 грн на відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу. В іншій частині заявленої позивачем до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

На примусове виконання додаткового рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.06.2026, Господарським судом Закарпатської області 17.08.2026 видано наказ у справі №907/168/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» 12250,00 грн на відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

07.09.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - адвоката Войцещук В.В. надійшла заява про визнання наказів господарського суду такими, що не підлягають виконанню від 05.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/8652/26) (далі заява), згідно з якою представник відповідача просить:

- визнати наказ від 21.07.2026 року, виданий Господарським судом Закарпатської області у справі №907/168/26 про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ» 10002942,30 та 120035,31 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору таким, що не підлягає виконанню;

- визнати наказ від 17.08.2026, виданий Господарським судом Закарпатської області у справі №907/168/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань»12250,00 грн на відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи дану заяву, представник відповідача зазначає, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2026 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» стягнуто 10002942,30 грн та 120035,31 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору, на виконання якого 21.07.2026 видано відповідний наказ, а додатковим рішенням того ж суду від 24.06.2026 стягнуто 12250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, на примусове виконання якого 17.08.2026 видано наказ, однак 25.08.2026 боржник добровільно та в повному обсязі виконав зазначені рішення суду, у зв`язку з чим обов`язок боржника припинився і видані у справі накази підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню.

Згідно з ухвалою від 08.09.2026 суд призначив до розгляду в судовому засіданні з викликом учасників справи на 16.09.2026 розгляд заяви представника відповідача адвоката Войцещук В.В. від 05.09.2026 про визнання наказів господарського суду в справі №907/168/26 такими що не підлягають виконанню та встановив позивачу строк - до 14.09.2026 для подання суду письмових пояснень та/чи заперечень щодо поданої заяви.

Згідно з ухвалою від 11.09.2026 суд задовольнив заяву представника позивача адвоката Черкасова Д.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 09.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/8843/26 від 10.09.2026).

Згідно з ухвалою від 16.09.2026 суд задовольнив заяви представника відповідача - адвоката Войцещук В.В. про поновлення строку на подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 16.09.2026 та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 16.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/9092/26).

15.09.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача адвоката Черкасова Д.О. надійшло заперечення проти заяви відповідача про визнання наказів господарського суду такими, що не підлягають виконанню від 14.09.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/8979/26), згідно з яким представник позивача просить відмовити у задоволенні такої заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття».

Заперечення представника позивача обґрунтовані тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання обов`язку зі сплати заборгованості, присудженої рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2026 та додатковим рішенням від 24.06.2026 у справі №907/168/26, на виконання яких було видано накази від 21.07.2026 та від 17.08.2026, а надані відповідачем до заяви від 05.09.2026 платіжні інструкції №K100000422 від 25.08.2026 на суму 120035,31 грн, №К100000423 від 25.08.2026 на суму 12250,00 грн, №К100000424 від 25.08.2026 на суму 2942,30 грн і №К100000421 від 25.08.2026 на суму 10000000,00 грн підтверджують здійснення банківських операцій та перерахування коштів зовсім іншою юридичною особою, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест», яке не є боржником у даній справі, при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності правової підстави для здійснення цим товариством відповідних платежів на виконання зобов`язань відповідача. На переконання позивача, самостійне зазначення платником у графі призначення платежу текстових формулювань щодо оплати заборгованості за відповідача самі по собі не доводять наявності підстав вважати такі платежі належним погашенням боргу саме відповідачем, що створює ризики подальшого звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» з вимогами про повернення вказаних коштів як безпідставно перерахованих на підставі ст.1212 ЦК України та позбавлення позивача належного виконання судових рішень. Представник позивача також вказує на те, що загальна сума перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» коштів становить 10135227,61 грн, що згідно з п. 8.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» та приписів ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» підпадає під критерії значного правочину, який перевищує 10000000,00 грн і потребує попередньої згоди загальних зборів учасників даного товариства, однак жодних рішень загальних зборів про надання згоди на вчинення такого правочину матеріали справи не містять. У зв`язку з наведеним, на переконання позивача, підстави для задоволення заяви відповідача та визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, відсутні.

15.09.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - адвоката Войцещук В.В. надійшла заява про спростування доводів заперечення від 15.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/9052/26), згідно з якою представник відповідача зазначає про безпідставність заперечень позивача від 14.09.2026, у яких той стверджує про не підтвердження виконання наказів суду через здійснення оплати за відповідача іншою особою, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест». Представник відповідача вказує, що згідно з приписами ст. 528 ЦК України, боржник має право покласти виконання свого обов`язку на іншу особу, а кредитор зобов`язаний прийняти таке виконання, якщо обов`язок особистого виконання не випливає з умов договору чи закону. При цьому, зі змісту графи «Призначення платежу» у доданих до заяви платіжних інструкціях чітко вбачається правова природа отриманих позивачем грошових коштів саме як оплата заборгованості за відповідача за рішеннями Господарського суду Закарпатської області у справі №907/168/26, і якби у позивача були сумніви щодо цієї правової природи, він повернув би кошти. Так як після отримання коштів у загальній сумі 10135227,61 грн, позивач не повернув такі кошти, то наведене свідчить про прийняття ним такого виконання зобов`язання іншою юридичною особою. На обґрунтування своїх доводів представник відповідача звертає увагу, що відповідач і раніше виконував свої зобов`язання аналогічним способом і таке виконання вже оцінювалося Господарським судом Закарпатської області як належне згідно з ухвалою від 17.07.2026 у справі №907/629/26.

Розглянувши в судовому засіданні 16.09.2026 за участі представників сторін заяву відповідача від 05.09.2026 про визнання наказів господарського суду в справі №907/168/26 такими, що не підлягають виконанню, заслухавши позицію представника заявника (відповідача, боржника в наказі) адвоката Войцешук В.В. на підтримання заяви та заперечення представника позивача (стягувача в наказі) - адвоката Черкасова Д.О. проти задоволення поданої заяви, суд дійшов висновку про задоволення поданої заяви ТОВ «Торговий дім «Сіль Закарпаття» з урахуванням такого.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частина 1 ст. 327 ГПК України передбачає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ є виконавчим документом.

Частина 1 ст. 328 ГПК України передбачає, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов`язується із наявністю самого обов`язку. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 18.07.2022 у справі №917/313/18.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 328 ГПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року в справі №520/1466/14-ц, провадження №61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, провадження №61-10482ав21, від 09 червня 2022 року в справі №2-118/2001, провадження №61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року в справі №824/85/21.

Верховний Суд, аналізуючи ч.2 ст.432 ЦПК України (зміст якої є тотожним змісту ч. 2 ст. 328 ГПК України), у постанові від 19.12.2019 у справі №548/391/18 зазначив, що закон передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак, наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Отже, відсутність обов`язку боржника відшкодувати стягувачу заборгованість та його судові витрати у справі, що виник на підставі рішення суду, внаслідок його добровільного виконання, є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню відповідного виконавчого документа, що виданий на примусове виконання такого судового рішення.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження обставин добровільного виконання рішень суду в справі №907/168/26, відповідачем надано чотири платіжні інструкції.

Так, згідно з платіжною інструкцією №K100000421 від 25.08.2026, платником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» (код ЄДРПОУ 39508760) перераховано отримувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» (код ЄДРПОУ - 35379567) грошові кошти у сумі 10000000,00 грн без ПДВ. У призначенні платежу зазначено: «Оплата заборгованості ТОВ ТД СЗ за рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2026 року у справі №907/168/26 за договором відсоткової позики від 22.11.2022 № Ю (П)-22/11-8 в сумі 10000000 грн. Без ПДВ.».

Відповідно до платіжної інструкції №K100000424 від 25.08.2026, платником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» (код ЄДРПОУ - 39508760) перераховано отримувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» (код ЄДРПОУ 35379567) грошові кошти у сумі 2942,30 грн без ПДВ. У призначенні платежу визначено: «Оплата відсотків ТОВ ТД СЗ за рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2026 у справі №90716826-2942,30 грн. Без ПДВ.".

Згідно з платіжною інструкцією №K100000422 від 25.08.2026, платником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» (код ЄДРПОУ - 39508760) перераховано отримувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань»(код ЄДРПОУ - 35379567) грошові кошти у сумі 120035,31 грн без ПДВ. Призначення платежу визначено як: «Оплата в повернення сплаченого судового збору ТОВ ТД СЗ за рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2026 у справі №90716826-120035,31 грн. Без ПДВ.».

Крім того, відповідно до платіжної інструкції №K100000423 від 25.08.2026, платником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» (код ЄДРПОУ - 39508760) перераховано отримувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань»(код ЄДРПОУ - 35379567) грошові кошти у сумі 12250,00 грн без ПДВ. Призначення платежу зазначено наступним чином: «Оплата заборгованості ТОВ ТД СЗ за додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.06.2026 у справі №90716826-12250,00 грн., судових витрат на професійну правничу допомогу Без ПДВ.».

Судом досліджено надані відповідачем вище зазначені платіжні інструкції, зі змісту графи «Призначення платежу» яких чітко вбачається перерахування ТОВ «Катіон Інвест» коштів на виконання рішення суду від 08.06.2026 та додаткового рішення від 24.06.2026 у справі №907/168/26, за якими було видано відповідні накази про стягнення з ТОВ «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» 10002942,30 грн заборгованості за договором відсоткової позики №Ю(П)-22/11-8 від 22.11.2022, враховуючи укладення позивачем договору відступлення права вимоги №ПВ-181225/1 від 18.12.2025, стягнення 120035,31 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та стягнення 12250,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, платіжні документи містять точні ідентифікуючі ознаки справи, судових рішень та виконавчих документів, що дає змогу беззаперечно встановити правову природу здійснених платежів та цільове спрямування перерахованих коштів.

Отже, враховуючи зазначене ТОВ «Катіон Інвест» призначення платежів у платіжних інструкціях №K100000421 від 25.08.2026, №K100000424 від 25.08.2026, №K100000422 від 25.08.2026, №K100000423 від 25.08.2026, суми перерахованих коштів відповідно до кожного платіжного документа; враховуючи отримувача коштів відповідно до платіжних інструкцій ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» (яке є стягувачем згідно виконавчих документів), суд виснує, що у ТОВ «Торговий дім «Сіль Закарпаття» відсутній обов`язок зі сплати цієї ж суми коштів стягувачеві за наказами Господарського суду Закарпатської області від 21.07.2026 та від 17.08.2026 по справі №907/168/26 у зв`язку з добровільним виконанням рішень судів у цій справі від 08.06.2026 і від 24.06.2026 іншою особою ТОВ «Катіон Інвест», що відповідно до приписів ч.2 ст. 328 ГПК України є підставою визнання означених наказів такими, що не підлягають виконанню.

Суд відхиляє заперечення позивача проти доводів заяви відповідача з посиланням на те, що присуджені до стягнення з відповідача кошти згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2026 та додаткового рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.06.2026 у справі №907/168/26 не були сплачені відповідачем (ТОВ «Торговий дім «Сіль Закарпаття»), а сплачені іншою юридичною особою та з посиланням на те, що сплата таких коштів ТОВ «Катіон Інвест» у загальному розмірі 10135227,61 грн потребувала попередньої згоди загальних зборів учасників ТОВ «Катіон Інвест» відповідно до п. 8.4 статуту означеного Товариства та приписів ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», так як означена господарська операція підпадала під критерії значного правочину, який перевищує 10000000,00 грн. На переконання суду, такі доводи позивача, за встановленого судом факту перерахунку ТОВ «Катіон Інвест» на користь ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» коштів згідно чотирьох платіжних інструкцій від 25.08.2026 із зазначенням сплати коштів на виконання рішень суду в даній справі від імені боржника, не вказують про наявність у ТОВ «Торговий дім «Сіль Закарпаття» обов`язку зі сплати коштів на користь стягувача за наказами Господарського суду Закарпатської області від 21.07.2026 та від 17.08.2026 по справі №907/168/26, так як зобов`язання відповідача у справі (боржника у наказах) перед позивачем (стягувачем у справі) є припиненими у зв`язку із сплатою усіх коштів за цими виконавчими документами на користь стягувача іншою юридичною особою. Такі висновки суду вбачаються з таких приписів матеріального і процесуального законодавства.

Так, за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Водночас, ч. 1 ст. 528 ЦК України визначено, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам (ч. 2 ст. 528 ЦК України).

Приписи ч. ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд також враховує, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

В даному випадку розумністю є певний стандарт поведінки, який означає необхідність діяти логічно, розсудливо та виважено. Цей критерій застосовується, коли закон не містить чіткого правила, і вимагає оцінки дій людини з позиції здорового глузду, справедливості та добросовісності.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав Верховний Суд у постанові від 04.09.2020 у справі №311/2145/19-ц врахував, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства.

Як було вказано вище, згідно з ч.2 ст.328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, так як положеннями законодавства не визначено обов`язок особистого виконання боржником згідно виконавчого документа (відповідачем у справі) свого зобов`язання, яке виникло на підставі рішення суду, перед стягувачем відповідно до виконавчого документа (позивачем у справі); так як за змістом ч.2 ст.328 ГПК України господарське процесуальне законодавства допускає добровільне виконання виконавчого документа замість боржника іншою особою, а відтак відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку за таким виконавчим документом може бути покладено означеним боржником на іншу особу та у цьому разі кредитор (стягувач за виконавчим документом) зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відтак, суд відхиляє заперечення позивача проти заяви відповідача про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, так як судом встановлено добровільне виконання ТОВ «Катіон Інвест» замість ТОВ «Торговий дім «Сіль Закарпаття» наказів Господарського суду Закарпатської області від 21.07.2026 та від 17.08.2026 у справі №907/168/26 про стягнення коштів у загальній сумі 10135227,61 грн шляхом перерахунку ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» коштів у вказаній сумі згідно платіжних інструкцій №K100000421 від 25.08.2026, №K100000424 від 25.08.2026, №K100000422 від 25.08.2026, №K100000423 від 25.08.2026, і таке добровільне виконання ТОВ «Катіон Інвест» зобов`язання замість ТОВ «Торговий дім «Сіль Закарпаття» перед ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» відповідає положенням ст.ст. 526, 528, 598, 599 ЦК України та принципам справедливості, добросовісності та розумності як загальним засадами цивільного законодавства.

При цьому, позивач (стягувач за виконавчими документами) прийняв надане виконання, отримав грошові кошти у повному обсязі та не вчинив жодних дій щодо їх повернення платнику. Посилання позивача на можливе виникнення в майбутньому спорів щодо повернення коштів ґрунтуються виключно на припущеннях та не спростовує факт реального надходження коштів на рахунок позивача у рахунок виконання рішень судів.

Відтак, не спростовує таких висновків про наявність підстав для визнання такими, що не підлягають виконанню, наказів суду в даній справі, доводи позивача про незаконність, на його думку, перерахування ТОВ «Катіон Інвест» на користь ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» коштів згідно платіжних інструкцій від 25.08.2026 у загальному розмірі 10135227,61 грн через відсутність згоди загальних зборів учасників ТОВ «Катіон Інвест» на вчинення значного правочину (на суму більше 10000000,00 грн), який був підставою перерахунку вказаних коштів, що вбачається з п. 8.4 статуту означеного Товариства та приписів ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Щодо цього суд також зазначає, за встановленого судом факту добровільного виконання ТОВ «Катіон Інвест» замість ТОВ «Торговий дім «Сіль Закарпаття» наказів Господарського суду Закарпатської області від 21.07.2026 та від 17.08.2026 у справі №907/168/26 про стягнення коштів у загальній сумі 10135227,61 грн та за встановленого судом факту неповернення ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» отриманих від ТОВ «Катіон Інвест» коштів у загальній сумі 10135227,61 грн, перерахованих згідно платіжних інструкцій №K100000421 від 25.08.2026, №K100000424 від 25.08.2026, №K100000422 від 25.08.2026, №K100000423 від 25.08.2026, що вказує про прийняття позивачем у справі (стягувачем за наказами) виконання зобов`язання ТОВ «Катіон Інвест» замість ТОВ «Торговий дім «Сіль Закарпаття» по означених наказах суду, відтак доводи позивача про недотримання вказаним Товариством вимог п. 8.4 його статуту та приписів ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не є предметом розгляду в даній справі по заяві відповідача про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, так як сутність процедури визнання судом відповідно до ч.2 ст.328 ГПК України виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, полягає у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення.

Враховуючи викладене, на підставі ч.2 ст. 328 ГПК України, суд дійшов висновку визнати такими, що не підлягають виконанню наказ Господарського суду Закарпатської області у справі №907/168/26 від 21.07.2026 про примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 червня 2026 року в справі №907/168/26 та наказ Господарського суду Закарпатської області у справі №907/168/26 від 17.08.2026 про примусове виконання додаткового рішення Господарського суду Закарпатської області від 24 червня 2026 року в справі №907/168/26.

Керуючись статтями 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області

П О С Т А Н О В И В :

1. Задовольнити заяву представника відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття») адвоката Войцещук В.В. про визнання наказів господарського суду такими, що не підлягають виконанню від 05.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/8652/26 від 07.09.2026).

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Закарпатської області у справі №907/168/26 від 21.07.2026 про примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 червня 2026 року в справі №907/168/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ» 10002942,30 грн, а також стягнення 120035,31 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Закарпатської області у справі №907/168/26 від 17.08.2026 про примусове виконання додаткового рішення Господарського суду Закарпатської області від 24 червня 2026 року в справі №907/168/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ» 12250,00 грн на відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 255 257 ГПК України.

Повна ухвала складена і підписана 21.09.2026.

Суддя С.В.Сисин