Рішення № 139922171, 21.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3329/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна 42", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

відповідача-2: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна 42" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, відповідача-2: Криворізької міської ради про стягнення заборгованості в загальному розмірі 41025,99 грн.

Ухвалою від 10.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

12.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій він уточнив позовні вимоги та просить солідарно на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГАГАРІНА 42» з Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, з Криворізької міської ради заборгованість за несплачені внески (платежі) за управління багатоквартирним будинком (утримання будинку та прибудинкової території) в розмірі 29470,50 грн.; 3% річних в розмірі 3401,85 грн.; інфляційні втрати в розмірі 15705,99 грн.

Ухвалою від 17.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

29.06.2026 від відповідача-2 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив та просить застосувати позовну давність.

Крім того, 29.06.2026 від відповідача-2 через систему «Електронний суд» надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

01.07.2026 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив та просить застосувати позовну давність.

Крім того, відповідач-1 просив залучити в якості третьої особи Комунальне підприємство «Парковка та реклама» Криворізької міської ради, Фізичну особа-підприємця Жукова Андрія Володимировича.

Також відповідач-1 просив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

09.07.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 17.09.2026 в задоволенні клопотання Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено. В задоволенні клопотання Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про залучення в якості третіх осіб Комунального підприємства Парковка та реклама Криворізької міської ради, Фізичної особи-підприємця Жукова Андрія Володимировича відмовлено.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, 21.09.2026 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами обов`язку щодо сплати внесків (платежів) за управління багатоквартирним будинком (утримання будинку та прибудинкової території) за нежитлове приміщення (цокольний поверх) загальною площею 55,5 м2 за адресою: 50027, м. Кривий Ріг, просп. Університетський (раніше Гагаріна), яке є комунальною власністю Криворізької міської територіальної громади.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА-1.

Відповідач-1 стверджує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наступних обставин: включення управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради до реєстру співвласників ОСББ «Гагаріна 42», звернення управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради до Позивача з заявою про приєднання до ОСББ «Гагаріна 42», повідомлення позивачем управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про прийняте Загальними зборами рішення про затвердження внесків і платежів співвласниками на утримання будинку (управління будинку) .

Таким чином, відповідач-1 вважає позовні вимоги до управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради безпідставними та необгрунтованими.

Відповідач-1 вказує, що повноваження управління чітко визначені міською радою, здійснюються в межах рішень міської ради і не свідчать про виконання всіх функцій власника комунального майна. Серед делегованих відсутні повноваження утримання, обслуговування об`єктів, оплати послуг за користування нерухомим майном комунальної власності, оскільки вказані функції не передбачають здійснення повноважень, безпосередньо пов`язаних з виконанням завдань і функцій місцевого самоврядування.

Управління є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування, діяльність якого забезпечується коштом бюджету Криворізької міської територіальної громади.

Відповідач-1 зазначив, що відповідно до рішення виконкому Криворізької міської ради від 13.03.2019 №153 Про затвердження переліків підприємств, закладів і установ комунальної власності міста, що перебувають в управлінні уповноважених органів: відділів, управлінь, інших виконавчих органів міської ради та виконкомів районних у місті рад управлінню підпорядковано Комунальне підприємство Парковка та реклама Криворізької міської ради.

Комунальне підприємство Парковка та реклама Криворізької міської ради діє на підставі Статуту. Відповідно до положень Статуту у своїй діяльності: - підконтрольне Власнику Криворізькій міській територіальній громаді в особі Криворізької міської ради, підпорядковане та підзвітне управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, яке виконує функції уповноваженого органу управління згідно з чинним законодавством України; - забезпечує належне утримання, ефективне використання та збереження комунального майна, його схоронність.

Відповідач-1 зазначає, що відповідно до мети діяльності предметом діяльності підприємства є управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, виконання комплексу послуг із забезпечення збереження, функціонування та ефективного використання нерухомого майна (нежилих приміщень, будівель, споруд) та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

В свою чергу, між управлінням та підпорядкованим комунальним підприємством укладено Договір на господарське відання майном територіальної громади міста Кривого Рогу від 11 липня 2019 року предметом якого є закріплення майна Криворізької міської територіальної громади в його господарське відання для здійснення господарської діяльності. Згідно з умовами цього Договору Комунальне підприємство Парковка та реклама Криворізької міської ради зобов`язано утримувати майно та прилеглу територію в належному стані.

Відповідач-1 зазначає, що за даними Реєстру об`єктів нерухомого майна комунальної власності міста Кривого Рогу, який формується на підставі інвентаризаційних описів комунальних підприємств, закладів, установ міста, в комунальній власності Криворізької міської територіальної громади значиться нежитлове приміщення, вбудоване в цокольний поверх 5-поверхового житлового будинку площею 55,50 кв. м за адресою: пр-т Університетський (Гагаріна), 42, яке перебуває з 09.08.2021 на балансовому обліку Комунального підприємства Парковка та реклама Криворізької міської ради.

Відповідач-1 вказує, що на балансовий облік КП Парковка та реклама КМР вищевказане приміщення передано з балансового обліку департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на виконання наказууправління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 09.08.2021 №141-ум Про надання згоди на передачу основних засобів від департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на балансовий облік Комунального підприємства Парковка та реклама Криворізької міської ради з закріпленням на праві господарського відання.

Відповідач-1 наполягає, що обов`язок оплати комунальних послуг є похідним елементом речових прав щодо володіння та користування майном, яким наділений суб`єкт якому майно передано на праві господарського відання.

Відповідач-1 звертає увагу, що нежитлове приміщення загальною площею 55,5 м2, вбудоване у цокольний поверх житлового будинку за адресою: пр. Університетський, 42 перебувало в орендному користуванні фізичної особи-підприємця Шаповалова Юрія Олексійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) з серпня 2013 року по 27.08.2024 року (договори оренди № 9/40 від 28.08.2013, № 9/28 від 18.11.2016, № 9/2 від 31.01.2020).

З 05.11.2024 року дане нежитлове приміщення на підставі договору оренди № 9/16 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади (надалі Договір оренди № 9/16) передано в орендне користування фізичній особі- підприємцю Жукову Андрію Володимировичу (РНОКПП НОМЕР_2 ), строком на 5 років з дня набрання чинності цим договором.

Також відповідач-1 зазначає, що якщо заборгованість виникла ще до зупинення перебігу позовної давності, то такий строк розбивається на два відрізки: перший рахується з дати виникнення заборгованості і до 2 квітня 2020 року, другий - із 4 вересня 2025 року.

Враховуючи, що позовна заява ОСББ «ГАГАРІНА 42» була сформована в системі «Електронний суд» 11.06.2026, відовідач-1 переконаний, що у період виникнення заборгованості, зазначений в позовній заяві, включено місяці, за якими закінчилась позовна давність, а саме липень 2017 р., серпень 2017 р., вересень 2017 р. та жовтень 2017 р.

Крім того, відповідач-1 вважає, що управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є неналежним відповідачем у даній справі.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА-2.

Відповідач-2 зазначає, що Криворізька міська рада є органом місцевого самоврядування та здійснює оплату фактично отриманих послуг за рахунок коштів міського бюджету виключно на підставі договорів, укладених відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач-2 вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наступних обставин: включення Криворізької міської ради до реєстру співвласників ОСББ «Гагаріна 42», звернення Криворізькою міською радою до Позивача з заявою про приєднання до ОСББ «Гагаріна 42», повідомлення позивачем Криворізькку міськку раду про прийняте Загальними зборами рішення про затвердження внесків і платежів співвласниками на утримання будинку (управління будинку) .

З огляду на вищевикладене позовні вимоги до Криворізької міської ради відповідач-2 вважає безпідставними та необгрунтованими.

Також відповідач-2 зазначає, що Криворізька міська рада не відповідає ознакам індивідуального споживача, не отримує послуги, що є предметом дослідження даної справи , в тому числі в зв`язку з чим заявлені до органу місцевого самоврядування позовні вимоги вважаємо безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до листа Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради №7-23/16/1112 від 26.06.2026 року-профільного структурного підрозділу виконавчого комітету Криворізької міської ради, приміщення, вбудоване в цокольний поверх 5-поверхового житлового будинку площею 55,50 кв. м за адресою: пр-т Університетський (Гагаріна), 42, перебуває з 09.08.2021 на балансовому обліку Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради.

Відповідач-2 зазначає, що на балансовий облік КП «Парковка та реклама» КМР вищевказане приміщення передано з балансового обліку департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на виконання наказу управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 09.08.2021 №141-ум «Про надання згоди на передачу основних засобів від департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на балансовий облік Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради».

Відповідач-2 звертає увагу, що нежитлове приміщення загальною площею 55,5 м2, вбудоване у цокольний поверх житлового будинку за адресою: пр. Університетський, 42 перебувало в орендному користуванні фізичної особи-підприємця Шаповалова Юрія Олексійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) з серпня 2013 року по 27.08.2024 року (договори оренди № 9/40 від 28.08.2013, № 9/28 від 18.11.2016, № 9/2 від 31.01.2020).

З 05.11.2024 року дане нежитлове приміщення на підставі договору оренди № 9/16 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади (надалі Договір оренди № 9/16) передано в орендне користування фізичній особі-підприємцю Жукову Андрію Володимировичу (РНОКПП НОМЕР_2 ), строком на 5 років з дня набрання чинності цим договором.

Відповідач-2 просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Позивач вказує, що Відповідачі помилково застосовують до спірних правовідносин Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII та норми ЦК України про договір (ст. 11, 14, 509, 626 ЦК), стверджуючи, що за відсутності договору обов`язок сплати внесків не виникає.

Позивач звертає увагу, що предметом спору є стягнення внесків (платежів) на утримання будинку та прибудинкової території, які встановлені рішеннями загальних зборів співвласників ОСББ. Такі внески за своєю правовою природою не є житлово-комунальною послугою у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Правовідносини щодо їх сплати врегульовані спеціальним законом Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III (далі Закон № 2866-III), за яким обов`язок співвласника сплачувати внески є статутним і виникає в силу закону, незалежно від укладення будь-якого окремого договору.

Посилання Відповідачів на ст. 11 ЦК України, на думку позивача, є хибним, оскільки ця норма серед підстав виникнення зобов`язань прямо називає не лише договори, а й інші юридичні факти, зокрема акти цивільного законодавства. Обов`язок власника сплачувати внески ОСББ виникає саме на підставі закону, а не договору.

Позивач вказує, що обов`язок сплати внесків не залежить ані від членства в ОСББ, ані від формального «приєднання» до нього, ані від включення до будь-якого «реєстру співвласників». Статус співвласника виникає безпосередньо з права власності на приміщення у багатоквартирному будинку (ст. 1, ст. 15 Закону № 2866-III), а не з добровільного вступу до об`єднання. Приналежність спірного нежитлового приміщення до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади Відповідачами не заперечується та підтверджена їхніми ж відповідями (УКВМ вих. № 12/16/741 від 27.04.2026; КП «Парковка та реклама» вих. № 2804-1 від 28.04.2026).

Позивач зазначає, що відповідач-2 будує захист на тому, що він не відповідає ознакам «індивідуального споживача» (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII) та не отримує послуги, посилаючись на постанову ВС від 10.11.2021 у справі № 904/2111/20.

Цей довід, на думку позивача, не стосується предмета спору. Категорія «індивідуальний споживач» та вказана практика застосовуються до житлово-комунальних послуг, тоді як предметом цього позову є внески ОСББ, які, як зазначено у розділі I, житлово-комунальною послугою не є. Отже, увесь блок аргументації КМР про «споживача» є нерелевантним і ґрунтується на підміні правової природи спірного платежу з метою штучного застосування вигідного Відповідачу-2 правового режиму.

Також позивач зазначає, що ч. 4 ст. 12 Закону № 417-VIII регулює виключно внутрішні відносини між власником та орендарем (власник вправі покласти витрати на орендаря за договором оренди), проте не звільняє власника від його зовнішнього обов`язку перед ОСББ. ОСББ не має і не може мати вимоги до орендаря відповідальність перед об`єднанням несе саме власник приміщення. Отже, на думку позивача, посилання Відповідачів на орендаря обертається на користь Позивача: оскільки стягнути внески з орендаря в судовому порядку неможливо, обов`язок їх сплати лежить на власнику комунального майна.

Щодо посилання відповідачів, що з 09.08.2021 спірне приміщення закріплене за Комунальним підприємством «Парковка та реклама» на праві господарського відання (наказ УКВМ № 141-ум), у зв`язку з чим тягар утримання нібито несе балансоутримувач, а не власник, позивач зазначив, що не заперечує проти встановлення судом повного кола зобов`язаних осіб. Водночас належним відповідачем-власником у цій справі є Криворізька міська рада, на яку в силу закону покладено обов`язок утримання належного громаді майна.

Позивач погоджується, що щодо найранніших періодів заборгованості (липень жовтень 2017р.) з урахуванням часу, що минув до зупинення строку, позовна давність могла сплинути. У зв`язку з цим Позивач залишає на розсуд суду питання щодо застосування позовної давності до вимог за вказані місяці та готовий подати уточнений (скоригований) розрахунок, виключивши відповідні періоди, що не впливає на обґрунтованість решти вимог.

Позивач наголошує, що часткове застосування позовної давності до найранніших місяців жодним чином не спростовує обов`язку Відповідачів сплатити заборгованість за решту періоду, який становить переважну частину заявлених вимог.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини щодо виконання/невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, 16.03.2016 р. в багатоквартирному будинку №42 за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Гагаріна утворено та зареєстровано об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГАГАРІНА 42».

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Статуту, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна42 створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 42, що розташований за місцезнаходженням: 50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр.. Гагаріна, 42 відповідно до Закону України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку.

Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (п. 1 розділу ІІ Статуту).

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання (п. 2 розд. ІІ Статуту).

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Статуту завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; забезпечення сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання (п. 1 розд. ІІІ Статуту).

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік (п. 2 розд. ІІІ Статуту).

Згідно п.3 розд. ІІІ Статуту до виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; визначення порядку сплати внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціацій об`єднань співвласників багатоквартирного будинку; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (п. 11 розд. ІІІ Статуту).

Пунктом 2 розділу ІV Статуту встановлено, що сплата встановлених загальними зборами внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів у розмірах і строки, що встановлені загальними зборами, є обов`язковою для всіх співвласників.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та цього статуту.

Загальні збори об`єднання можуть прийняти рішення про списання боргів співвласників у разі виконання ними робіт, необхідних для утримання спільного майна, на суму боргу.

Співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені цим статутом; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені цим статутом обов`язки перед об`єднанням (п. 2 розд. V Статуту).

Позивач зазначає, що в багатоквартирному будинку об`єднання знаходиться нежитлове приміщення (цокольний поверх) загальною площею 55,5 м2, власником якого виступає Криворізька міська територіальна громада.

ОСББ «ГАГАРІНА 42» на виконання вимог статутних цілей щодо сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг та інших послуг, як юридична особа, забезпечує належне утримання будинку та прибудинкової території.

З метою підтвердження зазначених відомостей щодо власника вказаного нежитлового приміщення представником позивача спрямовано адвокатський запит, серед іншого, до виконавчого комітету Криворізької міської ради та комунального підприємства «Парковка та реклама» виконкому Криворізької міської ради.

Згідно з відповідями Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (надалі УКВМ або Управління) за вих.№12/16/741 від 27.04.2026 р. та комунального підприємства «Парковка та реклама» виконкому Криворізької міської ради (надалі Паркова та реклама) за вих.№ 2804-1 від 28.04.2026 р. нежитлове приміщення (цокольний поверх) загальною площею 55,5 м2 за адресою: 50027, м. Кривий Ріг, просп. Університетський (раніше Гагаріна) є комунальною власністю Криворізької міської територіальної громади.

У відповідності до п.1.1 та п.1.2 положення про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 26.12.2018 р. №3330 Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (надалі Управління) є самостійним структурним підрозділом виконавчого комітету міської ради, створюється та ліквідується відповідно до ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням міської ради в межах затвердженої нею структури за пропозицією міського голови та реєструється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» й іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність неприбуткової організації. Управління підзвітне й підконтрольне міській раді, підпорядковане її виконавчому комітету та міському голові; є юридичною особою; має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в управлінні Державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, печатку із зображенням Державного герба України, печатку (без зображення герба), штамп і бланки зі своїм найменуванням; розпоряджається коштами в межах затверджених кошторисів.

Згідно з п.1.3 положення у межах повноважень, наданих міською радою, Управління вступає в договірні відносини з юридичними та фізичними особами, несе зобов`язання, виступає позивачем і відповідачем у судових органах, а також використовує всі права та обов`язки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» (зокрема, виступає стягувачем у виконавчих провадженнях).

Відтак ,позивач вказує, що Криворізька міська рада є власником вищезазначеного нежитлового приміщення, УКВМ виступає утвореним органом місцевого самоврядування, що управляє комунальною власністю міста.

03.03.2016 загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна 42" прийнято рішення, оформлене протоколом №2,згідно якого затверджено кошторис та внески з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у розмірі 3,50 грн. за м2 з загальної площі приміщення, без урахування витрат на вивіз твердого сміття, тепло- електро-, та газопостачання, водовідведення та водопостачання.

01.03.2018 загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна 42" прийнято рішення, оформлене протоколом №12,згідно якого затверджено кошторис та внески з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у розмірі 4,50 грн. за м2 з загальної площі приміщення, без урахування витрат на вивіз твердого сміття, тепло- електро-, та газопостачання, водовідведення та водопостачання.

28.08.2024 загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна 42" прийнято рішення, оформлене протоколом №13,згідно якого затверджено кошторис та внески з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у розмірі 8,00 грн. за м2 з загальної площі приміщення, без урахування витрат на вивіз твердого сміття, тепло- електро-, та газопостачання, водовідведення та водопостачання.

Позивач вказує, що станом на березень 2026 р. за відповідачами, як власниками нежитлового приміщення та співвласниками ОСББ, обліковується заборгованість в розмірі 29470,50 грн. за період з липня 2017 по березень 2026.

Позивач зазначає, що відповідачами не здійснено жодних заходів направлених на погашення вищезазначеної існуючої заборгованості в розмірі 29470,50 грн.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, статтею 319 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Як зазначено в частині 4 статті 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (ч.2 ст. 382 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (ст. 4 ЗУ "Про ОСББ").

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання (ст. 12 ЗУ "Про ОСББ").

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (ст. 10 ЗУ "Про ОСББ").

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ст. 13 ЗУ "Про ОСББ").

Відповідно до статті 15 ЗУ " Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 ЗУ "Про ОСББ").

Згідно ст. 17 ЗУ "Про ОСББ" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про ОСББ").

Стаття 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" регулює питання забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку.

Так, для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідачів виникла заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2017 по березень 2026 включно.

За загальним правилом ч. 1 ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги.

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом (ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку")

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень (ч. 3, 4 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми ст. 322 ЦК України та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Позивачем підтверджено належними і допустимими доказами вартість наданих послуг та застосовані тарифи, затверджені рішеннями загальних зборів об`єднання, оформлені протоколами №2 від 03.03.2016, №12 від 01.03.2018, №13 від 28.08.2024..

При цьому, вказані рішення станом на час розгляду справи не скасовані, тарифи нечинними не визнавалися, а тому вони є обов`язковими для виконання відповідачами, який є власником нежитлового приміщення і зобов`язаний нести обов`язки співвласника майна у багатоквартирному будинку (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №925/1377/22).

Таким чином, особа, яка є власником приміщення, де створено ОСББ, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, а тому така сума боргу підлягає стягненню (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №916/2197/13 (№3-28гс15) та від 11.11.2015 у справі №914/189/14 (№ 3-945гс15), також у постанові Верховного суду України від 27.07.2016 у справі №904/8242/14).

Витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.02.2018 у справі №910/13182/17).

Відповідачі помилково застосовують до спірних правовідносин Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII та норми ЦК України про договір (ст. 11, 14, 509, 626 ЦК), стверджуючи, що за відсутності договору обов`язок сплати внесків не виникає.

Предметом спору в даній справі є стягнення внесків (платежів) на утримання будинку та прибудинкової території, які встановлені рішеннями загальних зборів співвласників ОСББ. Такі внески за своєю правовою природою не є житлово-комунальною послугою у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Правовідносини щодо їх сплати врегульовані спеціальним законом Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III (далі Закон № 2866-III), за яким обов`язок співвласника сплачувати внески є статутним і виникає в силу закону, незалежно від укладення будь-якого окремого договору.

Відповідно до ст. 15 Закону № 2866-III співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 3 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII невикористання власником належного йому приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Посилання Відповідачів на ст. 11 ЦК України є хибним, оскільки ця норма серед підстав виникнення зобов`язань прямо називає не лише договори, а й інші юридичні факти, зокрема акти цивільного законодавства. Обов`язок власника сплачувати внески ОСББ виникає саме на підставі закону, а не договору.

Наведена позиція узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 906/884/19 Верховний Суд прямо зазначив, що рішення загальних зборів ОСББ, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для власника нежитлових приміщень (у тій справі для міської ради), який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна; при цьому ОСББ не зобов`язане укладати договір з власником приміщення.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач-1, як балансоутримувач спірного об`єкта комунальної власності, безпосередньо користується зазначеним майном та отримує при цьому житлово-комунальні послуги для власних потреб.

З урахуванням наведеного, оскільки в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII від 09.11.2017 Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради не є споживачем житлової послуги, що надаються для спірного нежитлового приміщень, не являється власником такого приміщення, не користується ними та не отримує житлові послуги для власних потреб, належним відповідачем щодо сплати витрат на утримання такого приміщення є його власник Криворізька міська рада.

Власник квартири чи нежитлового приміщення в будинку, в якому створено ОСББ, автоматично стає співвласником усього багатоквартирного будинку, набуває всіх прав та обов`язків співвласника ОСББ.

01.07.2015 набрав чинності Закон України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку", відповідно до якого поняття членства відсутнє, як і відсутня відповідна процедура щодо набуття членства в ОСББ.

Таким чином, Криворізька міська рада є співвласником будинку, як власник спірних приміщень з моменту набуття на них права власності.

Таким чином, саме відповідач-2 як власник майна, несе тягар відповідальності щодо сплати внесків.

Доводи Відповідача-2 про недоведеність включення їх до реєстру співвласників, звернення із заявою про приєднання до ОСББ та повідомлення про рішення загальних зборів є юридично безпідставними ,оскільки обов`язок сплати внесків не залежить ані від членства в ОСББ, ані від формального «приєднання» до нього, ані від включення до будь-якого «реєстру співвласників». Статус співвласника виникає безпосередньо з права власності на приміщення у багатоквартирному будинку (ст. 1, ст. 15 Закону № 2866-III), а не з добровільного вступу до об`єднання.

Приналежність спірного нежитлового приміщення до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади Відповідачами не заперечується та підтверджена їхніми ж відповідями (УКВМ вих. № 12/16/741 від 27.04.2026; КП «Парковка та реклама» вих. № 2804-1 від 28.04.2026).

Верховний Суд неодноразово підтверджував, що відсутність договору про надання послуг та відсутність членства в ОСББ не є підставою для звільнення власника (споживача) від оплати (постанови від 19.08.2019 у справі № 641/7403/16-ц, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц).

Щодо посилання відповідача-2 на те, що він не є індивідуальним споживачем, суд зазначає, що категорія «індивідуальний споживач» застосовується до житлово-комунальних послуг, тоді як предметом цього позову є внески ОСББ, які не житлово-комунальною послугою.

Відповідачі посилаються на ч. 4 ст. 12 Закону № 417-VIII, за якою зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в оренду приміщень комунальної власності несуть орендарі.

Суд зазначає, що постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 Верховний Суд, тлумачачи ч. 4 ст. 12 Закону № 417-VIII, прямо констатував: визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (ч. 6 ст. 13 Закону № 2866-III).

Таким чином, ч. 4 ст. 12 Закону № 417-VIII регулює виключно внутрішні відносини між власником та орендарем (власник вправі покласти витрати на орендаря за договором оренди), проте не звільняє власника від його зовнішнього обов`язку перед ОСББ. ОСББ не має і не може мати вимоги до орендаря відповідальність перед об`єднанням несе саме власник приміщення.

Щодо твердження відповідачів, що з 09.08.2021 спірне приміщення закріплене за Комунальним підприємством «Парковка та реклама» на праві господарського відання (наказ УКВМ № 141-ум), у зв`язку з чим тягар утримання несе балансоутримувач, а не власник, суд вказує, що це твердження не звільняє відповідача-2 від відповідальності перед ОСББ з таких підстав.

Право господарського відання не припиняє права комунальної власності. Власником спірного приміщення залишається територіальна громада в особі Криворізької міської ради (ст. 327 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Закріплення майна за комунальним підприємством є внутрішнім актом управління власником своїм майном і не може погіршувати становище ОСББ як третьої особи, яка не є стороною відповідних внутрішніх актів (наказу № 141-ум, договору про господарське відання від 11.07.2019).

Наявність особи з правом господарського відання не виключає обов`язку власника перед об`єднанням, а лише розширює коло зобов`язаних осіб у внутрішніх відносинах. За практикою Верховного Суду (постанова від 24.01.2020 у справі № 910/1395/19) на особу, за якою майно закріплене на праві господарського відання, покладається обов`язок виконувати рішення статутних органів ОСББ та сплачувати внески; проте це не звільняє власника від відповідальності перед ОСББ за наявності спору.

Значна частина заявленого періоду заборгованості (з липня 2017 року до передачі майна КП 09.08.2021) не охоплюється доводом про господарське відання, оскільки в цей період майно перебувало безпосередньо у розпорядженні власника. За цей період відповідальність власника є безумовною.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що порядок сплати внесків має бути визначений загальними зборами ОСББ.

Позивачем до матеріалів справи не додано рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, в якому було б зазначено строки сплати внесків на утримання будинку. Статутом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сімферепольська, 19" також не визначено строків сплати внесків на управління та утримання будинку.

Тому, щодо строків сплати внесків на управління та утримання будинку, судом враховано правову позицію Верховного Суду, яку викладено у постанові від 06.07.2018 у справі №910/582/17, стосовно того, що законодавством, в будь-якому випадку (незалежно від встановлення строків сплати внесків і платежів у статуті) покладено на співвласника обов`язок своєчасної сплати відповідних платежів, які є щомісячними.

Відтак, терміном сплати внесків є останнє число місяця, виходячи з того, що внески були встановлені загальними зборами як щомісячні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3087/17 від 11 травня 2018 року).

Господарський суд зазначає, що розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території, встановлений рішенням загальних зборів співвласників, є сталим.

За таких обставин, строк сплати внесків на утримання будинку вважається таким, що настав.

Щодо застосування позовної давності, заявленого відповідачами, суд зазначає таке.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Установлено, що позивач звернувся з позовом до суду 05.06.2026 про стягнення заборгованості за період із липня 2017 по березень 2026.

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 від 11.11.2020 №1100, установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України карантин.

В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Слід зазначити, що запровадження на території України карантину та його дія є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину"; Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено, зокрема пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Поряд із цим, через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022). Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який у свою чергу продовжено та триває на даний час.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено та перебіг строків позовної давності, які діяли до введення воєнного стану відновлено.

Отже, враховуючи викладене, суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості зі сплати внесків (платежів) за утримання будинку та прибудинкової території, дійшов висновку про часткове застосування позовної давності до вимог про сплат внесків (платежів) за утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2017 по листопад 2017, оскільки позов подано 05.06.2026, а позовна давність за цей період закінчилась: за вимогою зі сплати заборгованості в розмірі 194,25 грн. за липень 2017 - 16.01.2026, за вимогою зі сплати заборгованості в розмірі 194,25 грн. за серпень 2017 - 16.02.2026, за вимогою зі сплати заборгованості в розмірі 194,25 грн. за вересень 2017 - 16.03.2026, за вимогою зі сплати заборгованості в розмірі 194,25 грн. за жовтень 2017- 16.04.2026 та за вимогою зі сплати заборгованості в розмірі 194,25 грн. за листопад 2017- 16.05.2026.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідач-2 як власник майна несе відповідальність зі сплати внесків (платежів) за утримання будинку та прибудинкової території, суд частково задовольняє позов в цій частині зі стягненням з відповідача-2 на користь позивача заборгованості зі сплати внесків (платежів) за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 28 499, 25 грн. за період з грудня 2017 по березень 2026.

В частині стягнення заборгованості зі сплати внесків (платежів) за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 971,25 грн. слід відмовити.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за загальний період прострочення оплати з 22.08.2017 по 30.04.2026, розмір яких склав суму 3 401,85 грн.

Суд перевірив розрахунки в межах періодів, заявлених позивачем, зважаючи на відмову в задоволенні позову в частині стягнення внесків (платежів) за утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2017 по листопад 2017 у зв`язку із спливом позовної давності, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача-2 на користь позивача 3% річних у розмірі 3 153,47 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 248,38 грн. слід відмовити.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 15 705,99 грн. за загальний період прострочення з 22.08.2017 по 30.04.2026.

Суд перевірив розрахунки в межах періодів, заявлених позивачем, зважаючи на відмову в задоволенні позову в частині стягнення внесків (платежів) за утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2017 по листопад 2017 у зв`язку із спливом позовної давності, позов в цій частині підлягає частковому 14 466,92 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1239,07 грн. слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача-2 на користь позивача заборгованості в розмірі 28 499,25 грн., 3% річних у розмірі 3 153,47грн. та інфляційних втрат у розмірі 14 466,92 грн.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 971,25 грн., 3% річних у розмірі 248,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 1239,07 грн. слід відмовити.

В частині позовних вимог до відповідача-1 слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам зі стягненням з відповідача-2 судового збору в розмірі 2527,65 грн..

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна 42" до відповідача-1: Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, відповідача-2: Криворізької міської ради про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд.1, код ЄДРПОУ 33874388) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна 42" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, просп. Університетський (Гагаріна), буд.42, код ЄДРПОУ 40348629) заборгованість зі сплати внесків (платежів) за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 28 499,25 грн., 3% річних у розмірі 3 153,47грн, втрати від інфляції у розмірі 14 466,92грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 527,65грн., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 971,25 грн., 3% річних у розмірі 248,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 1239,07 грн. відмовити.

В частині позовних вимог до відповідача-1 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано - 21.09.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко