Рішення № 139921889, 21.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2026 р. Cправа № 902/901/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТ-агро" (вул. Філософська, буд. 84, корп. 28, прим. 130, м. Дніпро, 49006)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терралан" (вул. Героїв України, буд. 17, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400)

про стягнення 328 215,52 грн

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 07.07.2026 (вх. № 999/26 від 07.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТ-агро" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терралан" про стягнення 328 215,52 грн, з яких: 176 241,88 грн - основний борг; 18 370,23 грн - інфляційні втрати; 6 793,57 грн - 3% річних; 69 437,28 грн - пеня; 57 372,56 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 2024/10/01-01 від 01.10.2024 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 10.07.2026, постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТ-агро" № б/н від 07.07.2026 (вх. № 999/26 від 07.07.2026) залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № б/н від 14.07.2026, яка надійшла до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 14.07.2026 та зареєстрована загальним відділом "Канцелярія суду" 15.07.2026 за вхідним № 01-30/7115/26, позивач усунув недоліки позовної заяви.

Судом за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/901/26 за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання), про що 17.07.2026 була постановлена відповідна ухвала. Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Копію вказаної ухвали судом направлено відповідачу за адресою його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № R0 6723 3373 262 зазначене поштове відправлення вручено одержувачу 23.07.2026.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" бере до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом установлено таке.

01.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАТ-агро" (позивач, за Договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терралан" (відповідач, за Договором - Покупець) укладено Договір поставки № 2024/10/01-01 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку, на умовах і в строки, визначені цим Договором, поставити Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар і сплатити за нього визначену цим Договором ціну.

Згідно із п. 1.2 Договору Товаром за цим Договором є посівний матеріал (насіння) та/або засоби захисту рослин.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що найменування, загальна кількість та одиниця виміру Товару, ціна за одиницю Товару, загальна ціна (вартість) Товару, строк оплати, строки та умови поставки Товару, узгоджується Сторонами та визначається в окремій Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Умовами пунктів 1.4 та 1.5 Договору визначено, що Товар постачається однією або декількома партіями протягом терміну дії цього Договору. Під партією Товару Сторони визначають будь-яку кількість Товару, який призначений для поставки і підтверджується відповідними супровідними документами.

Сума цього Договору визначається кількістю оплаченого та отриманого Покупцем Товару протягом всього строку дії Договору. Ціна за одиницю Товару визначається Сторонами в Специфікаціях та видаткових накладних, що складені на підставі таких Специфікацій (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору Покупець зобов`язаний здійснити оплату Товару, відповідно до узгодженої обома Сторонами Специфікації на поставку Товару, протягом строку, встановленого в Специфікації.

Положеннями пунктів 2.3 та 2.4 Договору визначено, що підставою для оплати є рахунок-фактура, який надається Покупцю Постачальником. Розрахунки за Договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Місце, умови та строки поставки Сторони погоджують в Специфікаціях до даного Договору (п. 3.2 Договору).

Згідно із п. 3.4 Договору датою поставки Товару, а також моментом переходу ризиків випадкової втрати та права власності на Товар вважається дата (момент) виконання Постачальником своїх зобов`язань з поставки відповідної партії Товару згідно узгоджених сторонами умов поставки.

Розділом 5 Договору сторони визначили види та розмір відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань.

Так, відповідно до п. 5.6 Договору у випадку порушення строку оплати Товару Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню (в гривнях) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, а при простроченні оплати більше ніж на 30 календарних днів Покупець додатково та незалежно від сплати пені зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штраф в розмірі 30% від простроченої до оплати більше 30 днів суми платежу.

Згідно із п. 8.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується "31" грудня 2024 року, але до повного виконання зобов`язань Сторонами відповідно до цього Договору. У випадку, якщо жодна зі Сторін за двадцять днів до закінчення строку дії цього Договору, не заявить письмово про намір його припинити, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

На виконання умов Договору Сторонами погоджено та підписано Специфікації № 1, № 2 та № 3, якими визначено найменування, кількість, одиницю виміру, ціну та загальну вартість Товару, а також умови, строки поставки та порядок його оплати.

Так, 01.10.2024 Сторонами підписано Специфікацію № 1, якою визначено загальну вартість Товару у розмірі 10 000,01 грн. Відповідно до умов цієї Специфікації Покупець здійснює 100 % передоплату за Товар до 11.10.2024, а поставка Товару має бути здійснена до 14.10.2024 включно.

29.01.2025 Сторонами підписано Специфікації № 2 та № 3, якими визначено загальну вартість Товару у розмірі 193 298,40 грн та 67 320,00 грн відповідно.

За умовами Специфікацій № 2 та № 3 поставка Товару здійснюється на умовах CPT (у редакції Інкотермс 2020) склад Покупця за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, м. Бершадь, вул. Героїв України, буд. 17, або відділення оператора поштового зв`язку "Нова пошта" за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, м. Бершадь, вул. Шевченка, буд. 55. При цьому обов`язок Постачальника щодо поставки Товару вважається виконаним у момент передачі Товару перевізнику.

Умовами Специфікації № 2 передбачено оплату Товару у такому порядку: 10 % його вартості, що становить 19 329,84 грн на умовах передоплати, а 90 % у розмірі 173 968,56 грн до 07.04.2025 включно. Строк поставки Товару визначено до 05.03.2025 включно за умови отримання Постачальником відповідної передоплати.

За умовами Специфікації № 3 Покупець зобов`язаний сплатити 10 % вартості Товару, що становить 6 732,00 грн, на умовах передоплати, а решту 90 % у розмірі 60 588,00 грн до 07.04.2025 включно. Строк поставки Товару також визначено до 05.03.2025 включно за умови отримання Постачальником передоплати.

Пунктами 5.2 Специфікацій № 2 та № 3 передбачено, що на підтвердження факту поставки Сторони підписують та скріплюють печатками видаткову накладну.

На виконання умов Специфікації № 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАТ-агро" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Терралан" Товар на загальну суму 193 298,40 грн, у тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 87 від 05.03.2025.

За Специфікацією № 3 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАТ-агро" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Терралан" Товар на загальну суму 67 320,00 грн, у тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 86 від 05.03.2025.

За поставлений відповідно до Специфікації № 2 від 29.01.2025 Товар Товариство з обмеженою відповідальністю "Терралан" здійснило часткову оплату на загальну суму 77 644,52 грн, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТ-агро".

Зазначена оплата підтверджується платіжними інструкціями № 154 від 03.03.2025 на суму 42 644,52 грн, № 177 від 08.04.2025 на суму 20 000,00 грн, № 212 від 07.08.2025 на суму 5 000,00 грн, № 223 від 14.08.2025 на суму 5 000,00 грн та № 244 від 05.12.2025 на суму 5 000,00 грн.

За Специфікацією № 3 від 29.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Терралан" здійснено передоплату в розмірі 6 732,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 155 від 03.03.2025.

Позивач зазначає, що відповідач у порушення умов Договору не здійснив повної оплати отриманого Товару у встановлені строки.

За твердженням позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого Товару станом на 06.07.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 176 241,88 грн.

При цьому розмір заборгованості за поставлений за Специфікацією № 2 від 29.01.2025 Товар, за розрахунком позивача, становить 115 653,88 грн, а за поставлений за Специфікацією № 3 від 29.01.2025 Товар 60 588,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАТ-агро" 08.06.2026 направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Терралан" вимогу № 080626-01 про сплату заборгованості за поставлений та прийнятий Товар за Специфікаціями № 2 та № 3 у розмірі 176 241,88 грн.

У вимозі позивач вимагав сплатити зазначену суму заборгованості до 22.06.2026 на визначені у ній банківські реквізити.

Вимогу отримано уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Терралан" 12.06.2026, що підтверджується відомостями з офіційного вебсайту АТ "Укрпошта". Відповіді на вимогу відповідачем не надано, заборгованість у добровільному порядку не сплачено.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки № 2024/10/01-01 від 01.10.2024.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ним в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 176 241,88 грн.

В силу приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У цьому випадку Сторони скористалися правом визначити інший строк оплати Товару, погодивши його у Специфікаціях № 2 та № 3.

Так, відповідно до умов Специфікації № 2 остаточна оплата 90% вартості Товару у розмірі 173 968,56 грн мала бути здійснена до 07.04.2025 включно. За Специфікацією № 3 відповідний платіж у розмірі 60 588,00 грн також підлягав сплаті до 07.04.2025 включно.

Отже, з урахуванням умов Специфікацій № 2 та № 3, відповідач був зобов`язаний здійснити остаточну оплату поставленого Товару у строк до 07.04.2025 включно.

Оскільки у визначений строк повна оплата поставленого Товару відповідачем не здійснена, з 08.04.2025 має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, враховуючи умови Договору, приписи чинного законодавства України та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 173 968,56 грн основного боргу є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку, а тому підлягають задоволенню.

Водночас суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Поряд із вимогою про стягнення основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань позивачем заявлено вимоги про стягнення 18 370,23 грн інфляційних втрат, 6 793,57 грн 3 % річних, 69 437,28 грн пені та 57 372,56 грн штрафу.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 69 437,28 грн пені та 57 372,56 грн штрафу, суд зважає на таке.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У пункті 5.6 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати Товару Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню (в гривнях) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, а при простроченні оплати більше ніж на 30 календарних днів Покупець додатково та незалежно від сплати пені зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штраф в розмірі 30% від простроченої до оплати більше 30 днів суми платежу.

Судом установлено, що нарахування штрафу у розмірі 30% здійснено відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України, зокрема пункту 5.6 Договору. Зазначений розрахунок є обґрунтованим, арифметично правильним та таким, що відповідає матеріалам справи, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині щодо стягнення 57 372,56 грн підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за Договором поставки № 2024/10/01-01 від 01.10.2024 за Специфікаціями № 2 та № 3, судом виявлено помилку у визначенні періодів її нарахування.

Так, позивачем кінцевою датою відповідного періоду прострочення визначено день здійснення відповідачем часткової оплати. Проте здійснення платежу є моментом часткового виконання грошового зобов`язання та відповідного зменшення суми заборгованості. Тому день здійснення платежу не може включатися до періоду прострочення щодо суми, яка була сплачена.

Таким чином, останнім днем прострочення щодо відповідної суми заборгованості є день, що передує даті здійснення платежу, тоді як з дати такого платежу пеня підлягає нарахуванню вже на суму заборгованості, що залишилася несплаченою.

Отже, визначені позивачем періоди нарахування пені потребують коригування з урахуванням дат здійснення відповідачем часткових оплат та відповідного зменшення розміру заборгованості.

За результатами перевірки розрахунку пені, здійсненої судом за допомогою сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", з урахуванням установлених вище особливостей визначення періодів прострочення та фактично здійснених відповідачем часткових оплат, суд дійшов висновку, що обґрунтований розмір пені становить 69 424,54 грн.

Відтак позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 69 424,54 грн, а в решті позову (на суму 12,74 грн) слід відмовити.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 18 370,23 грн інфляційних втрат, 6 793,57 грн 3 % річних, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням наведених вище положень законодавства та фактичних обставин щодо здійснення відповідачем часткових оплат, дійшов висновку про необхідність його коригування.

Як і при розрахунку пені, позивачем не враховано відповідне зменшення суми заборгованості внаслідок здійснення відповідачем часткових оплат. Відтак розмір 3 % річних підлягає визначенню з урахуванням фактичного залишку заборгованості за кожний відповідний період прострочення.

При цьому розрахунок інфляційних втрат також має здійснюватися з урахуванням фактичного розміру заборгованості, що існувала у відповідні періоди прострочення, та встановлених індексів інфляції.

За результатами перевірки наданих позивачем розрахунків за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", з урахуванням фактично здійснених відповідачем часткових оплат та відповідного зменшення суми заборгованості, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат у розмірі 18 180,73 грн та 3 % річних у розмірі 6 792,33 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме: інфляційні втрати у розмірі 18 180,73 грн, 3 % річних у розмірі 6 792,33 грн. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 189,50 грн інфляційних втрат та 1,24 грн 3 % річних слід відмовити.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, а також враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги є належним чином обґрунтованими та такими, що мають правові підстави, у зв`язку з чим підлягають до часткового задоволення, з наведених вище мотивів.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити про нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних за період з 06.07.2026 до моменту виконання рішення суду, у зв`язку з чим суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання пені та 3% річних за час прострочення.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих пені та процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною десятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України, для зазначення у рішенні суду про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, трьох процентів річних на суму основного боргу в розмірі 176 241,88 грн до моменту повного виконання рішення суду.

Водночас, визначаючи початкову дату такого нарахування, суд враховує, що позивачем у позовній заяві трьох процентів річних заявлено до стягнення по 06.07.2026 включно. Отже, нарахування трьох процентів річних за 06.07.2026 у порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України призвело б до повторного нарахування за один і той самий період.

З огляду на викладене суд вважає, що нарахування трьох процентів річних на суму основного боргу в розмірі 176 241,88 грн у порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України має здійснюватися починаючи з 07.07.2026 і до моменту повного виконання рішення суду.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховується на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною в резолютивній частині рішення формулою.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з такого.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 936,14 грн, а в іншій частині понесені позивачем витрати зі сплати судового збору залишаються за ним.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При цьому суд зважає, що до матеріалів справи позивачем не додано ані Договору про надання правової допомоги, з якого можливо було б встановити розмір гонорару адвоката, ані акту виконаних робіт, ані доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем вартості послуг адвоката у строк, передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України. При цьому заяви представника позивача про намір подати такі докази після ухвалення рішення також до суду не надійшло.

З огляду викладене, беручи до уваги відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення таких витрат на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терралан" (вул. Героїв України, буд. 17, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400; код ЄДРПОУ 45385975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТ-агро" (вул. Філософська, буд. 84, корп. 28, прим. 130, м. Дніпро, 49006; код ЄДРПОУ 42260652; IBAN: НОМЕР_1 в ПАТ АБ "Південний") 176 241 грн 88 коп основного боргу; 57 372 грн 56 коп штрафу; 69 424 грн 54 коп пені; 18 180 грн 73 коп інфляційних втрат; 6 792 грн 33 коп 3% річних та 3 936 грн 14 коп витрат зі сплати судового збору.

У порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 21.09.2026 у справі № 902/901/26 здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 176 241 грн 88 коп, яка підлягає стягненню з Приватного підприємства "ТРІМ" (вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, буд. 31-а, м. Вінниця, 21018; код ЄДРПОУ 23107396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терралан" (вул. Героїв України, буд. 17, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400; код ЄДРПОУ 45385975), з 07.07.2026 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: Сх3хД:К:100, де: С - сума непогашеної заборгованості; 3 - розмір відсотків річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

В решті позову відмовити.

Примірник повного судового рішення надіслати позивачу - до електронного кабінету в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 21 вересня 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Героїв України, буд. 17, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400)