Рішення № 139917248, 18.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/6856/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також відповідач) про:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо застосування з 01.03.2026 обмеження пенсії максимальним розміром, припинення нарахування і виплати індексації, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», при нарахуванні і виплаті пенсії мені, ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії з 01.03.2026 з урахуванням індексації, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та без обмеження пенсії максимальним розміром.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду не нараховується та не виплачується індексація пенсії за 2022 рік, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та обмежено її виплату максимальним розміром.

22.06.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив у якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що нарахування та виплата пенсії здійснюється відповідно до норм чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в ГУПФ України в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також Закону №2262-ХІІ).

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.09.2025. яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі № 620/9350/25 у лютому 2026 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2024 без обмеженням її максимальним розміром та з 01.03.2025 без обмеженням її максимальним розміром без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 у період воєнного стану», з урахуванням фактично виплачених сум.

Згідно з перерахунком з 01.03.2026 позивачу не нарахована та не виплачується індексація за 2022 рік на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, яка раніше була нарахована та обмежено виплату пенсії максимальним розміром з 32597,00 грн до 27542,72 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено право громадяни на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»(далі-Закон№ 3668-VI) , який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення суду положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

У постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 17.02.2022 у справі № 640/11168/20, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне: " …на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців».

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI."

Починаючи з 2017 року та до моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 інших змін до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ не вносилося.

Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача є протиправним.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплати пенсію позивачу з урахуванням індексації, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», суд зазначає наступне.

З метою забезпечення у 2022-2023 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України щороку в межах бюджету Пенсійного фонду України визначав розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Зокрема, у 2022 році цей показник становив 1,14 відповідно до постанови КМУ №118.

Пунктом 1 постанови КМУ №118 установлено, що з 01 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року №124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14; у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Відповідно до пункту 2 постанови КМУ №118 з 01 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою КМУ №713.

Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2021 року відповідно до Закону №2262-XII, та перерахунку пенсії відповідно до Закону №2262-XII, крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 01 січня 2021 року до 28 лютого 2022 року за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 зазначеного Закону.

Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII.

Пунктом 1 постанови КМУ №168 установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.

Згідно з пунктом 2 постанови КМУ №168 передбачено, що з 01 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови КМУ №118 (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою КМУ №713.

Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022 року відповідно до Закону №2262-XII, та перерахунку пенсії відповідно до цього Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII.

Отже, для правильного вирішення цього спору визначальним є не сам факт проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення, а його матеріально-правова підстава, а також те, чи здійснювався у період, визначений статтею 64 Закону №2262-XII для проведення індексації за відповідний календарний рік, перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб.

Такий підхід забезпечує справедливий баланс між правом особи на належний рівень соціального забезпечення та суспільним інтересом у раціональному і правомірному використанні публічних фінансових ресурсів системи пенсійного страхування. Індексація пенсії та її перерахунок у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення є автономними матеріально-правовими механізмами, умови застосування яких чітко розмежовані законодавцем. Застосування за один і той самий календарний період обох механізмів за наявності прямої нормативної заборони щодо їх кумулятивного нарахування призводило б до виплати, не передбаченої законодавчими умовами, та порушувало б принцип пропорційності.

Аналізуючи положення постанов Уряду № 118 та № 168, Верховний Суд у рішенні від 16 грудня 2024 року у зразковій справі № 400/6254/24, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року, констатував, що перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виключає можливість подальшого застосування механізму індексації, встановленого зазначеними постановами Уряду.

У пункті 112 постанови від 13 березня 2025 року у справі №400/6254/24 Велика Палата Верховного Суду узагальнила, що перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом України про Державний бюджет на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ №704, є перерахунком пенсії з підвищенням, який за обставин зразкової справи був правомірною підставою для невиплати індексації за 2022 та 2023 роки. При цьому в зразковій справі №400/6254/24 пенсія особи була перерахована окремо з 01 лютого 2021 року, 01 лютого 2022 року та 01 лютого 2023 року на підставі довідок про розмір грошового забезпечення станом відповідно на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року.

Суд звертає увагу, що для цілей застосування статті 64 Закону №2262-XII юридично значущим є період, з якого проведено перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, а не дата фактичного вчинення пенсійним органом дій на виконання відповідного судового рішення.

Проведення такого перерахунку за минулий період означає відновлення належного розміру пенсії саме з дати виникнення права на нього та не змінює правових наслідків, які закон пов`язує з відповідним календарним періодом.

Інше тлумачення призводило б до того, що перерахунок, проведений за минулий час на виконання судового рішення, поширював би свої правові наслідки на періоди, яких він фактично не стосується, а обсяг пенсійних прав особи залежав би від тривалості судового розгляду та часу виконання судового рішення органом Пенсійного фонду, що не узгоджується з принципом юридичної визначеності.

Правовий висновок щодо кваліфікації такого перерахунку як перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення надалі застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 квітня 2025 року у справі №620/12317/24 та від 19 червня 2025 року у справі №240/15897/24.

Так, у постанові від 30 квітня 2025 року у справі №620/12317/24 Верховний Суд виходив із того, що перерахунок пенсії у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що мало наслідком зміну розміру складових грошового забезпечення, є перерахунком у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб.

Верховний Суд у пункті 9 цієї постанови також зазначив, що відсутність окремого рішення Кабінету Міністрів України про перерахунок пенсій за процедурою частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII не виключає такої правової кваліфікації, оскільки зміна розрахункової величини грошового забезпечення внаслідок щорічної зміни розміру прожиткового мінімуму сама по собі зумовлює підвищення відповідних складових грошового забезпечення.

Подібного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 19 червня 2025 року у справі №240/15897/24, зазначивши, що перерахунок пенсії на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених із застосуванням актуального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є перерахунком пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення.

Разом з тим суд зазначає, що правові висновки Верховного Суду у справах №620/12317/24 та №240/15897/24 у наведеній частині стосувалися насамперед кваліфікації перерахунку пенсії, проведеного з 01 лютого 2023 року, як перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб. Проте питання про наявність або відсутність перерахунку пенсії у періоді, який відповідно до статті 64 Закону №2262-XII має значення для проведення індексації пенсії з 01 березня 2022 року, у зазначених справах окремо не вирішувалося. Отже, у цих постановах не було сформульовано самостійного правового висновку щодо застосування статті 64 Закону №2262-XII залежно від наявності або відсутності перерахунку пенсії у відповідному календарному періоді.

Водночас подальша практика Верховного Суду конкретизувала застосування наведених висновків з огляду на календарний період, за який особа набула право на відповідне підвищення пенсії внаслідок індексації, та наявність у цьому періоді перерахунку пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення.

Так, у постанові від 03 лютого 2026 року у справі №560/13228/24 Верховний Суд, установивши, що у період, який мав значення для проведення індексації пенсії з 01 березня 2022 року, перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення не здійснювався, дійшов висновку про відсутність обставин, які відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №400/6254/24 виключали застосування підвищення, передбаченого постановою КМУ №118.

Верховний Суд зазначив, що право на підвищення пенсії за 2022 рік, установлене постановою КМУ №118, виникає за наявності визначених законом умов і не припиняється лише внаслідок проведення у наступному календарному періоді перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення.

Зазначений підхід послідовно застосований Верховним Судом у постанові від 30 червня 2026 року у справі №520/22511/24.

У цій постанові Верховний Суд, врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №400/6254/24, дійшов висновку, що перерахунок пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, сформованої у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є перерахунком у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення та виключає застосування підвищення пенсії, передбаченого постановою КМУ №168.

Водночас, установивши відсутність відповідного перерахунку у період, який мав значення для проведення індексації пенсії з 01 березня 2022 року, Верховний Суд дійшов висновку про збереження права особи на підвищення, установлене постановою КМУ №118, незалежно від подальшого перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року.

За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд формулює такий висновок щодо застосування статті 64 Закону №2262-XII у системному зв`язку з пунктом 2 постанови КМУ №118 та пунктом 2 постанови КМУ №168: право особи на підвищення пенсії внаслідок індексації за відповідний календарний рік визначається з урахуванням того, чи здійснювався у період, визначений статтею 64 Закону №2262-XII для проведення такої індексації, перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення.

Перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, здійснений у наступному календарному періоді, сам по собі не припиняє право на підвищення пенсії внаслідок її індексації, набуте за попередній період.

Водночас з матеріалів справи не вбачається, що у період, який відповідно до статті 64 Закону №2262-XII мав значення для проведення індексації пенсії з 01 березня 2022 року, пенсія позивача перераховувалася відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб.

За таких обставин судом не встановлено наявності, передбачених статтею 64 Закону №2262-XII та постановою КМУ №118 обставин, які виключали б виникнення у позивача права на підвищення пенсії з 01 березня 2022 року.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2026 року у справі №620/12763/24.

На підставі викладеного суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Підстави для відшкодування судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеженням її максимальним розміром з 01.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області з 01.03.2026 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області у виплаті ОСОБА_1 індексації пенсії, нарахованої відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2026 перерахунок пенсії з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П`ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівський р-н, Чернігівська обл.,14005 код ЄДРПОУ 21390940.

Повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко