Ухвала суду № 139916216, 21.09.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/871/22

Провадження № 1-кп/466/115/26

У Х В А Л А

16 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові в режимі відеоконференції об`єднане кримінальне провадження №12020140000000493 від 23.06.2020 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.1 ст.203-2 КК України та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.1 ст.203-2 КК України, кримінальне провадження №12022140000000042 від 25.01.2022 про обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України та кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022140000000041 від 25.01.2022, про обвинувачення ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України, -

встановив:

в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться об`єднане кримінальне провадження №12020140000000493 від 23.06.2020 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.1 ст.203-2 КК України та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.1 ст.203-2 КК України, кримінальне провадження №12022140000000042 від 25.01.2022 про обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України та кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022140000000041 від 25.01.2022, про обвинувачення ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_16 28.08.2026 звернулась до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , без визначення розміру застави, строком на 60 днів.

16.09.2026р. захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_15 подав заперечення на клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, обґрунтовуючи тим, що ризики переховування обвинувачено від суду є недоведеними та ґрунтуються виключно на припущеннях. Окрім того, захисник зазначає, що в обвинуваченого ОСОБА_10 наявне тяжке захворювання - гепатит С хронічне вірусне захворювання печінки. Будь-яке переривання курсу терапії або неналежне її проведення несе реальну загрозу для життя та здоров`я обвинуваченого. Подальше тримання обвинуваченого під вартою за таких умов створює реальну загрозу погіршення стану його здоров`я. Окрім стану здоров`я обвинуваченого захисник зазначає, що обвинувачений є батьком малолітньої дитини, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наголошує на необхідності врахування сімейного стану та соціальних зв`язків обвинуваченого при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання, вважає, що ризики, передбачені законом та враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та не відпали, у зв`язку з чим просить продовжити строк дії зазначеного запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_15 в судовому засіданні заперечив щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора або обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 .

За змістом ч.1ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Як було встановлено судом, на досудовому слідстві ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В подальшому ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 09.03.2023 ОСОБА_10 оголошено в розшук, на час розшуку зупинено судове провадження.

Ухвалою суду від 08.06.2023 оголошено ОСОБА_10 в міжнародний розшук.

Ухвалою суду від 08.06.2023 ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою безстроково.

ОСОБА_10 перебував в розшуку за Управлінням стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР НП України.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 170979/202769-30-25/12.4 від 26.11.2025 повідомлено, що на підставі Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року Федеральне Міністерство юстиції Федеративної Республіки Німеччини прийняло рішення про видачу ОСОБА_10 .

Відповідно до повідомлення ДУ «Львівської установи виконання покарань №19», обвинувачений ОСОБА_10 затриманий 09.02.2026року працівниками УСР у Львівській області ДСР Національної поліції України на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 08.06.2023р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою суду від 11.02.2026р. застосовано до обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів- до 11 квітня 2026року включно.

Надалі строк дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався судом.

Ухвалою суду від 21.07.2026р. продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на 60 днів-включно до 18 вересняя 2026 року.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 закінчується, судове слідство по даному провадженню триває і потребує значного часу для розгляду справи..

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст.199КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з вимогами ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого - вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Під час розгляду кримінального провадження в суді не здобуто доказів, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, та не встановлено обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Розглядаючи доводи сторони захисту про те, що відсутність встановлених фактів спроб впливу обвинуваченого на свідків чи інших учасників кримінального провадження під час тримання під вартою є свідченням виключно гіпотетичного характеру ризику, суд оцінює їх критично та відхиляє з огляду на таке.

Враховуючи специфіку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутність нових фактів тиску на свідків чи інших учасників провадження протягом перебування під вартою не є підтвердженням відсутності відповідного ризику, а є безпосереднім наслідком ефективності застосованого запобіжного заходу, який ізолює обвинуваченого та об`єктивно позбавляє його процесуальної та фізичної можливості здійснювати такий вплив.

Сама по собі відсутність нових зафіксованих спроб впливу в умовах тримання під вартою не усуває ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки цей ризик має превентивний характер і оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, зокрема: роллю та ступенем участі обвинуваченого у кримінальному правопорушенні та наявністю зв`язків з іншими учасниками провадження та специфікою допиту свідків у судовому засіданні, який на даній стадії ще не завершено.

Відтак, суд дійшов висновку, що посилання сторони захисту на правові позиції ЄСПЛ у справі «Ігнатов проти України» є невідповідним до обставин даної справи, оскільки продовження запобіжного заходу ґрунтується не на автоматичному відтворенні підстав, а на збереженні ризику незаконного впливу на свідків, який потенційно відновиться у разі зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Згідно ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана ОСОБА_10 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та даних про його особу, процесуальних дій останнього, який знаючи що в переведенні суду розглядається кримінальне провадження відносно нього, покинув теріторію України та виїхав за її межі, щоб уникнути відповідальності за вчинений злочин.

ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за що передбачено покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою, на даний час, відпала, а наявність в обвинуваченого малолітньої дитини не є достатньою гарантією його належної процесуальної поведінки та не усуває визначених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Доводи захисника пов`язані з врахуванням стану здоров`я обвинуваченого та наявністю у нього певних хронічних захворювань, за відсутності офіційного висновку медичної комісії про неможливість утримання особи під вартою або про загрозу її життю, не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу.

Обвинувачений не позбавлений права на отримання необхідного лікування та медичного обстеження в установі попереднього ув`язнення або за її межами відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із цивільними закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (наказ МОЗУ №239/5/104 від 10.02.2012)

За таких обставин, доводи захисника щодо неналежного стану здоров`я та сімейного стану обвинуваченого не знайшли свого підтвердження як підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Зазначені обставини не переважують існуючих ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час продовжують існувати, є реальними та не зменшилися. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігти спробам перешкоджання кримінальному провадженню.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в подальшому належить утримувати під вартою.

З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого обвинувачується останній та обставини вчинення злочину, що інкриміновано, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для продовження ОСОБА_10 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, можливість незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, міцність його соціальних зв`язків та репутацію, ризик продовження або повторення протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При цьому необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить за мету передбачити можливе покарання за інкримінований обвинуваченому злочин.

З урахуванням викладеного, заслухавши думку сторін, суд приходить висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 без визначення розміру застави, строком на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 176-177, 183,197-199, 331,372,395 КПК України, суд, -

постановив:

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на 60 днів, з 16 вересня 2026 року по 14 листопада 2026 року включно.

Копію ухвали надіслати для відома до Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» та вручення обвинуваченому ОСОБА_10 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду в п`ятиденний строк з дня оголошення ухвали, обвинуваченим з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 21.09.2026р.

Суддя ОСОБА_1