Рішення № 139915916, 21.09.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1728/26 Справа №447/2552/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

21.09.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Павліва В.Р., за участю секретаря судового засідання Янкевич М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

08.07.2026 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Танцуріна Є.В. звернулася в Миколаївський районний суд Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №460297-КС-001 про надання кредиту від 20.02.2023, що становить 12900,36 грн., що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 4000,00 грн.; суми прострочених платежів за процентами - 8300,36 грн., суми заборгованості за штрафами - 0,00 грн., суми заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦКУ - 0,00 грн., суми прострочених платежів за комісією - 600,00 грн., крім цього просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн. В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що 20.02.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №460297-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». 20.02.2023 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №460297-КС-001 про надання кредиту. ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1732, на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 1 Договору про надання кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 4000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Як зазначає позивач, ним виконано зобов`язання за договором та надано позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором №460297-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у відповідача станом на 08.06.2026 утворилась заборгованість за Договором №460297-КС-001 про надання кредиту, у розмірі 12900,36 грн., що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 4000,00 грн.; суми прострочених платежів за процентами - 8300,36 грн., суми заборгованості за штрафами - 0,00 грн., суми заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦКУ - 0,00 грн., суми прострочених платежів за комісією - 600,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача суму заборгованості, та сплачений судовий збір. Крім цього, просить витребувати у АТ КБ «Приватбанк» письмові докази.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

16.07.2026 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі. Відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень. Витребувано АТ КБ "ПРИВАТБАНК" письмові докази.

Ухвала суду про відкриття провадження від 16.07.2026 була надіслана судом відповідачу за адресою місця його реєстрації, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Крім того, позивач, на виконання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, додав до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів.

У позовній заяві представник позивача просила розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення не заперечує.

04.08.2026 від представника АТ КБ «Приватбанк» на адресу суду надійшов лист. Встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Крім цього, долучено виписку за договором №б/н за період з 20.02.2023 по 12.06.2023, з якої встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами.

14.09.2026 відповідач ОСОБА_1 подав заяву про визнання позову. Просив стягнути тіло кредиту у розмірі 4000 грн., звільнити від сплати заборгованості за процентами та судового збору, оскільки він є інвалідом 2 групи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

20.02.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №460297-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 4000,00 грн., стандартна процентна ставка в день 2,0 фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день становить 1,15958554, фіксована. Комісія за надання кредиту - 600,00 грн. Термін дії договору до 12.06.2023. Орієнтовна загальна вартість кредиту 8400,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 12126,10 процентів.

У паспорті споживчого кредиту визначені, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредитку, порядок повернення та інша додаткова інформація. Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1732.

20.02.2023 ОСОБА_1 заповнив анкету клієнта, у якій вказав анкетні дані, та інформацію стосовно бажаного кредиту.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції відправника, 20.02.2023 було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача НОМЕР_4 у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до довідки про стан заборгованості заборгованість ОСОБА_1 за договором №460297-КС-001 про надання кредиту від 20.02.2023 станом на 16.06.2026 становить 12900,36 грн., що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 4000,00 грн.; суми прострочених платежів за процентами - 8300,36 грн., суми заборгованості за штрафами - 0,00 грн., суми заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦКУ - 0,00 грн., суми прострочених платежів за комісією - 600,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №460297-КС-001 станом на 16.06.2026 становить 12900,36 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому відповідно до ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він фактично був ознайомлений, що ствердив своїм підписом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, відповідач підтвердив своїм підписом, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, та зобов`язався виконувати їх умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому, окрім листів та телеграм, можуть використовуватися й інші засоби зв`язку, наприклад електронний або інший інтернет/SMS-pecypc.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Крім того, суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 20.02.2023 року було укладено Договір №460297-КС-001 про надання кредиту, який за своєю правовою природою є договором споживчого кредиту в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 600,00 грн., суд зазначає таке.

Статтею 3 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Враховуючи наведене, положення кредитного договору №460297-КС-001 від 20.02.2023 щодо сплати позичальником комісії у розмірі 600,00 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 650,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Т ОВ «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у сумі ____ грн., що складається із: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 4000,00 грн.; суми прострочених платежів за процентами - 8300,36 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до наданого суду витягу із мобільного застосунку «Дія» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено інвалідність другої групи.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ч. 6 статті 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, який звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (40,32% від 2662,40 грн.) компенсувати позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6, 15, 205, 207, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором №460297-КС-001 про надання кредиту від 20.02.2023, що становить 12300 (дванадцять тисяч триста) гривень 36 копійок.

Судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», компенсувати позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Бізнес Позика », ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя Павлів В. Р.