Вирок № 139915824, 21.09.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/76/26Справа №447/3500/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у м. Миколаєві Львівської області у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали об`єднаного кримінального провадження №12024141250000574 від 05.11.2024 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Розділ, Львівської області, українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», з професійно-технічною освітою, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 128, ч. 1 ст. 382, ч.1 ст. 382, ст. 126-1, ст. 390-1, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ст. 126-1, ч. 1 ст. 125 КК України,

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

захисник адвокат ОСОБА_6

встановив:

ОСОБА_3 28.10.2024 приблизно о 17:00 год. знаходячись неподалік будинку №12Б, по вул. Грушевського, м. Миколаїв, Стрийського району, Львівської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вступив у словесну сварку із раніше знайомим ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ході якої вирішив заподіяти останньому тілесні ушкодження.

Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_3 , в цей же період часу, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, маючи на меті заподіяти тілесні ушкодження іншій людині, підійшов до потерпілого ОСОБА_7 та переслідуючи прямий умисел, направлений на заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи перевагу в силі, використовуючи різницю у віці та фізичних можливостях, і мету спричинення тілесних ушкоджень, умисно, прикладаючи фізичну силу наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в область голови, внаслідок чого ОСОБА_7 не втримався на ногах, оскільки втратив рівновагу, та впав на асфальт, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження.

Вказані ушкодження утворилися згідно висновку судово-медичного експерта №98 від 22.11.2024, а саме, гематома волосистої частини голови могла утворитися від дії кулака, садна верхніх та нижніх кінцівок могли утворитися, як від падіння так і від дії твердого предмету з обмеженою поверхнею, синці на нижніх кінцівках могли утворитися від дії твердого предмету. Дані ушкодження по давності утворення можуть відповідати часу - 28.10.2024 та відносяться до легкого тілесного ушкодження. Окрім того, в ОСОБА_7 виявлено «перелом шийки лівого стегна», що утворився не в результаті дії твердого предмету, а в результаті не правильних ротаційних рухів в кінцівці, або при падінні на підвернуту до зовні ступню. Ушкодження по давності утворення можуть відповідати часу - 28.10.2024 та відносяться до ушкодження середнього ступеня важкості по ознаці довготривалого розладу здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 , спричинив необережне середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України.

Окрім того, постановою Миколаївського районного суду м. Миколаїв від 11.11.2024 у справі №447/2988/24, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. 22.11.2024 вказана постанова набрала законної сили.

Постановою Миколаївського районного суду м. Миколаїв від 11.11.2024 у справі №447/2900/24, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. 22.11.2024 вказана постанова набрала законної сили.

Крім того, постановою Миколаївського районного суду м. Миколаїв від 30.12.2024 у справі №447/3433/24, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. 10.01.2025 вказана постанова набрала законної сили.

Так, статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» заборонено керування транспортними засобами особам, до яких застосовано, зокрема, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду, які набрали законної сили та будучи ознайомлений з такими, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішення суду, 25.01.2025, близько 09.30 год., по вул. пл. Ринок, 23, м. Миколаїв, Стрийського району Львівської області працівниками СРПП ВнП№2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області за порушення правил дорожнього руху зупинений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , який судом позбавлений права керування транспортними засобами на строк 3 роки, що свідчить про умисне невиконання судового рішення вказаною особою. Тим самим, ОСОБА_3 , маючи реальну можливість виконати постанови суду, умисно їх не виконав.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Окрім того, постановою Миколаївського районного суду м. Миколаїв від 11.11.2024 у справі №447/2900/24, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. 22.11.2024 вказана постанова набрала законної сили.

Постановою Миколаївського районного суду м. Миколаїв від 11.11.2024 у справі №447/2988/24, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. 22.11.2024 вказана постанова набрала законної сили.

Крім того, постановою Миколаївського районного суду м. Миколаїв від 30.12.2024 у справі №447/3433/24, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. 10.01.2025 вказана постанова набрала законної сили.

Крім того, постановою Миколаївського районного суду м. Миколаїв від 11.02.2025 у справі №447/3515/24, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років. 22.02.2025 вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» заборонено керування транспортними засобами особам, до яких застосовано, зокрема, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду, які набрали законної сили та будучи ознайомлений з такими, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішення суду, 18.02.2025, близько 01.00 год., по вул. В. Великого, 14, м. Миколаїв, Стрийського району Львівської області працівниками СРПП ВнП№2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області за порушення правил дорожнього руху був зупинений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , який судом позбавлений права керування транспортними засобами на строк 10 років, що свідчить про умисне невиконання судового рішення вказаною особою. Тим самим, ОСОБА_3 , маючи реальну можливість виконати постанови суду, умисно їх не виконав.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Окрім того, ОСОБА_3 , будучи раніше неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, належних висновків для себе не зробив, а в період часу з 16.10.2024 до 22.02.2025, діючи в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, ст. 29 Конституції України, відповідно до якої кожна людина має право на особисту недоторканність, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з мотивів неповаги до установлених існуючих норм спільного життя, умисно, на ґрунті неприязних відносин, систематично, вчиняв психологічне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що призвело до їхніх психологічних страждань.

ОСОБА_3 проживає спільно із потерпілою ОСОБА_8 та їхнім сином в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_3 неодноразово, не маючи підґрунтя, вчиняв по відношенню до своєї дружини та сина дії, виражені у словесних образах, погрозах, висловлюваннях в їхню адресу словами нецензурної лайки, приниженні та залякуванні, тим самим викликав у них побоювання за свою безпеку та життя, спричинивши емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдав шкоду їхньому психічному здоров`ю, що виразилося у формі пониження самооцінки, втрати позитивних емоцій, погіршення якості життя, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілих.

ОСОБА_3 , 16.10.2024 близько 23 год. в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_8 під час якого голосно кричав, вживав нецензурну лайку. Погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілій. Відповідно був притягнутий до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Миколаївського районного суду м. Миколаїв від 11.11.2024 у справі №447/2900/24, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10(десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.

Крім того, ОСОБА_3 , 30.01.2025 близько 21.30 год., в АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство відносно малолітнього сина ОСОБА_9 під час якого голосно кричав, вживав нецензурну лексику, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілого, чим вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_3 , 30.01.2025 близько 20.00 год., в АДРЕСА_3 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_8 під час якого голосно кричав, вживав нецензурну лайку та словесно погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров?ю потерпілого, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_3 , 30.01.2025 близько 21.30 год., в АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_8 під час якого голосно кричав, вживав нецензурну лайку та словесно погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров?ю потерпілого, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_3 , 30.01.2025 близько 20.00 год., в АДРЕСА_3 вчинив домашнє насильство відносно малолітнього сина ОСОБА_9 під час якого голосно кричав, вживав нецензурну лексику, чим завдав шкоди психологічному здоров?ю потерпілого, чим вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно був притягнутий до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Миколаївського районного суду м. Миколаїв від 19.02.2025 у справі №447/387/25, на підставі ст. 36 КУпАП ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3ст.173-2 КУпАП, ч.2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 60 (шістдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцяти) гривень.

Незважаючи на неодноразове вчинення ОСОБА_3 упродовж тривалого часу дій психологічного характеру стосовно своєї дружини та сина із якими він спільно проживає, внаслідок чого була завдана шкода їхньому психологічному здоров`ю, ОСОБА_3 на шлях виправлення не став і продовжуючи свої неправомірні та систематичні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 22.02.2025 близько 18:00 год. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, знову вчинив дії психологічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_8 , та ображав її нецензурними висловлюваннями, принижував людську честь та гідність, висловлював погрози в бік останньої, чим спричинив потерпілій психологічні страждання.

Будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_3 не виправився, а вищевказаними умисними насильницькими діями заподіяв потерпілій ОСОБА_8 , яка являється йому дружиною та ОСОБА_9 який являється йому сином, тобто близькою особою, систематичне психологічне насильство, що виражалось в словесній формі образ, приниженнями, що призвело до психологічних страждань останніх.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно систематично вчиняв психологічне, фізичне насильство, щодо близьких родичів, що призводить до психологічних страждань потерпілих осіб (домашнє насильство), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

Окрім того, рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23.10.2025 у справі №447/3356/25, провадження №2-о/447/234/25, видано обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, згідно якого на ОСОБА_3 покладено обов`язок - заборони перебувати в місці проживання із ОСОБА_8 та їхнім спільним малолітнім сином ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_4 .

Відповідно до ч. 4 ст. 350-6 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Водночас, ОСОБА_3 будучи ознайомленим 03.11.2025 з рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23.10.2025 у справі №447/3356/25, провадження №2-о/447/234/25, про видачу йому обмежувального припису та про наслідки порушення встановлених судом обмежень, діючи умисно та протиправно, в порушення встановлених заборон, 23.03.2026 близько 18:00 год. маючи умисел на невиконання обмежувального припису, прибув до квартири АДРЕСА_4 , де в той час перебувала ОСОБА_8 та їхній спільним малолітній син ОСОБА_9 , відчинив двері своїм ключем, зайшов та ліг спати, чим порушив вимоги обмежувального припису.

24 березня 2026 року точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, але точно до 08:25 год., ОСОБА_3 перебуваючи в квартирі АДРЕСА_4 , вчинив із дружиною ОСОБА_8 словесний конфлікт, в результаті якого здійснено виїзд на місце події працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно не виконав обмежувальний припис, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 390-1 КК України.

Окрім того, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_3 , 15.04.2025 призваний на військову за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 до лав Збройних Сил України.

Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2025 №300 матрос ОСОБА_3 призначений на посаду оператора безпілотних літальних апаратів 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 3 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, зарахований до списків особового складу вказаної військової частини, поставлений на всі види забезпечення, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2025 №300 матрос ОСОБА_3 вважається таким, що звільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з неприбуттям до військової частини 19.09.2025.

Проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49, Статуту, зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, не допускати застосування насильства щодо підлеглих, піклуватися про стан їх здоров`я. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_3 зобов`язаний: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Однак, 02.11.2025, близько 19 години 45 хвилин, солдат ОСОБА_3 , перебуваючи на АДРЕСА_5 , керуючись раптово виниклим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, під час словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_10 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно застосував до потерпілого фізичну силу, яка виразилась, у нанесенні потерпілому декількох ударів кулаком правої руки по голові.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_10 заподіяно тілесні ушкодження, а саме садно лівої скроневої ділянки голови, які відносяться до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно спричинив легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України.

Окрім того, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_3 15.04.2025, призваний на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 до лав Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2025 №300 матрос ОСОБА_3 призначений на посаду оператора безпілотних літальних апаратів 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 3 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, зарахований до списків особового складу вказаної військової частини, поставлений на всі види забезпечення, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2025 №300 матрос ОСОБА_3 вважається таким, що звільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини у зв`язку із не прибуттям на військову службу 19.09.2025.

Проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 матрос ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49, Статуту, зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, не допускати застосування насильства щодо підлеглих, піклуватися про стан їх здоров`я. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Однак, 04.11.2025, близько 18 год 00 хв, матрос ОСОБА_3 маючи умисел на незаконне проникнення в чуже житло, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вибиття вхідних дверей, незаконно проник до квартири, що по АДРЕСА_6 , якою користується та проживає ОСОБА_11 .

В подальшому, незаконно перебуваючи у вказаній квартирі, всупереч волі законного володільця, порушив недоторканість житла особи, крім того перевернув та пошкодив холодильник, вибив скло дверей балкону.

Таким чином, ОСОБА_3 незаконно проник до житла особи, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України.

Окрім того, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Встановлено, що ОСОБА_3 в період часу з 30.01.2025 по 07.10.2025 з мотивів неповаги до усталених існуючих норм спільного життя, на ґрунті неприязних відносин, діючи умисно, вчиняв домашнє насильство відносно малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що призвело до його психологічних страждань.

Зокрема, 30.01.2025, близько 20 год 00 хв перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно малолітнього сина ОСОБА_9 , а саме голосно кричав, виражався нецензурними словами, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

Окрім цього, ОСОБА_3 30.01.2025, близько 21 год. 30 хв. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство відносно малолітнього сина ОСОБА_9 , а саме голосно кричав, виражався нецензурними словами, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

За вищевказані неправомірні дії постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 19.02.2025 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та призначено покарання.

Окрім цього, ОСОБА_3 23.03.2025 близько 19 год. 00 хв. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно малолітнього сина ОСОБА_9 , а саме голосно кричав, виражався нецензурними словами, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

За вищевказані неправомірні дії постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 19.05.2025 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та призначено покарання.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо іншої особи, з якою перебуває у сімейних відносинах (сина), що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

Окрім того, 02.11.2025, близько 19 години 45 хвилин, матрос ОСОБА_3 , перебуваючи на АДРЕСА_5 , керуючись раптово виниклим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, під час словесного конфлікту з потерпілою ОСОБА_12 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно застосував до потерпілої фізичну силу, яка виразилась, у нанесенні потерпілій одного удару кулаком лівої руки по правій руці, а саме в ділянку правого ліктя.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_12 заподіяно тілесні ушкодження, а саме підшкірну гематому по тильній поверхні правого передпліччя з поширенням на тил ліктьового суглобу, які відносяться до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно спричини легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні визнав обставини, викладені в обвинувальних актах. Вину у вчиненні кримінальних правопорушеннях визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Цивільний позов визнав повністю.

Прокурор ОСОБА_4 просив суд визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити йому покарання: за ст. 128 КК України 1 рік позбавлення волі; за ст. 126-1 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі; за ч.1 ст. 382 КК України 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 2 роки позбавлення волі. Враховуючи щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 та повне визнання ним вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також беручи до уваги його проходження служби у складі Збройних Сил України, безпосередню участь у захисті держави, перебування в полоні та отримане поранення, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням із призначенням іспитового строку тривалістю 1 рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Прокурор ОСОБА_5 просив суд визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити йому покарання: за ч.1 ст. 125 КК України штраф у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч.1 ст. 162 КК України - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ст. 390-1 КК України призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням із призначенням іспитового строку тривалістю 1 рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію прокурорів. Крім того, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 своєю сумлінною службою, участю у захисті держави, а також перенесеними випробуваннями у полоні та отриманим пораненням довів своє прагнення до виправлення, у зв`язку з чим просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень та беручи до уваги, що прокурори також не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, та зможе оскаржити вирок суду тільки в частині призначеного йому покарання. Заслухавши думку сторін, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: копія паспорта громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимога про судимість, характеристика на гр ОСОБА_3 від 15.10.2025 №12/03-50/3494 відповідно до якої, ОСОБА_3 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За час проживання у м. Миколаєві скарг від сусідів та жителів міста на гр. ОСОБА_3 не надходили; довідка від 15.10.2025 видана КНП «Миколаївська міська лікарня» відповідно до якої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога; довідка від 15.10.2025 видана КНП «Миколаївська міська лікарня» відповідно до якої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався за медичною допомогою до лікаря-психіатра; сповіщення про потрапляння у полон №305 від 02.05.2022 видане ТВО начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_13 , просить сповістити громадянку ОСОБА_8 , яка проживає у АДРЕСА_7 , про те, що її чоловік, хімік взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_3 , 1998 року народження, потрапив у полон за наступних обставин: близько 10.00 год. під час бойових дій в смузі оборони бригади противник, значними силами здійснив наступ на позиції підрозділів які розташовувались в н.п. Попасна в результаті бою, було втрачено зв`язок з військовослужбовцем. Близько 12.30 год. командиром ОСОБА_14 під моніторингу з ТК НМ ЛНР було встановлено, що військовослужбовець потрапив у полон. Подальша доля солдата ОСОБА_3 невідома; лист Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» від 06.02.2024 №09-07/1238, відповідно до якого в ході збройної агресії російської федерації проти України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат військової частини НОМЕР_2 , перебував в полоні та був звільнений 31.01.2024, постанови про визнання речових доказів та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 03.02.2025 та 11.03.2025.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальних актах, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ст. 128, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 382, ст. 126-1, ст. 390-1, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ст. 126-1, ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості та обставини вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, його вік, а також те, що він не перебуває на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога. Крім того, суд бере до уваги щире каяття обвинуваченого, тривалий захист ним держави, проходження військової служби, факт перебування в полоні та отримане поранення, яке спричинило йому моральних і фізичних страждань.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та призначити йому покарання:

- ст. 128 КК України 1 рік позбавлення волі;

- ч.1 ст. 382 КК України - 2 роки позбавлення волі;

- ч.1 ст. 382 КК України - 2 роки позбавлення волі;

- ст. 126-1 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

- ст. 390-1 КК України 1 рік обмеження волі;

- ч.1 ст. 125 КК України штраф у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- ч.1 ст. 162 КК України - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

На підставі ч. 3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу у загальному розмірі 150 (сто п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок - виконувати самостійно.

Щодо заявленої потерпілим ОСОБА_7 позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, суд зазначає.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та\або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної або юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

10.04.2025 від ОСОБА_7 на адресу суду надійшла позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення передбаченого с. 128 КК України. Дану вимогу обґрунтовує тим, що внаслідок кримінального правопорушення ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, а саме: гематома волосистої частини голови могла утворитися від дії кулака, садна верхніх та нижніх кінцівок могли утворитися, нижніх кінцівках могли утворитися як від падіння так і від дії твердого предмету з обмеженою поверхнею, синці на нижніх кінцівках могли утворитися від дії твердого предмету. Окрім того, в нього виявлено перелом шийки лівого стегна. Зазначив, що з приводу отриманих тілесних ушкоджень він перебував на стаціонарному лікуванні в Миколаївській міській лікарні Стрийського району Львівської області з 28.10.2024 по 21.11.2024, під час якого було проведено ендопротезування кульшового суглобу, в подальшому лікувався амбулаторно. Позивач вказав, що протиправними діями ОСОБА_3 заподіяв йому майнову та моральну (немайнову) шкоду, зокрема: під час лікування на медикаменти ОСОБА_7 витратив 1564,58 грн., що стверджується відповідними квитанціями; на придбання ендопротезу витратив 115000 грн. (комісія банку 1000 грн.). Звернув увагу суду, що ОСОБА_3 йому нанесено психологічної травми, що проявляється у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушення сну, депресії. Розмір душевних страждань оцінив в розмірі 100000 грн моральної шкоди. Крім цього, зазначив, що професійну правничу допомогу йому надає адвокат ОСОБА_15 відповідно до Договору про надання правової допомоги №11/2024К від 02.12.2024, згідно до п.7.3 якого загальна вартість послуг адвоката за цим договором становить 8000 грн.

До цивільного позову ОСОБА_7 долучено копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого №7953 від 10.01.2025, копії квитанцій на оплату медикаментів та ендопротезу.

Просить стягнути із відповідача ОСОБА_3 на його користь майнову шкоду у розмірі 117564,58 грн., моральної шкоди у розмірі 100000 грн., загальна сума 217564,58 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема, фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків із оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що цивільний позов, поданий ОСОБА_7 ґрунтується на засадах розумності, виваженості та справедливості, та такий ОСОБА_3 визнав у повному обсязі.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, виходить з характеру, глибини та тривалості страждань. Призначена сума компенсації відповідає ступеню фізичних та моральних страждань потерпілого.

Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року справа №752/17832/14-ц, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відтак, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню майнова та моральна шкода у загальному розмірі 217564,58 грн.

Щодо стягнення з обвинуваченого витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються зокрема із витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи долучено копію договору про надання правової допомоги (у кримінальному провадженні) №11/2024 К від 02.12.2024, укладеного між адвокатом ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , відповідно до якого, загальна вартість послуг адвоката становить 8000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст.182 ЦПК України).

Суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, вважає такі обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення у розмірі 8000 грн.

В силу вимог ст. 368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.

Ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 26.03.2026 застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, із утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», що за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 20, строком до 24.05.2026 року, в межах строків досудового розслідування. Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 24 травня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування. Визначено підозрюваному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень 00 копійок, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Миколаївського районного суду Львівської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA918201720355299001500000757). Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали. У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_3 на строк до 24 травня 2026 року включно обов`язки: - прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; - утримуватись від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну (у разі їх наявності/відновлення).

15.04.2026 на адресу суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 390-1, ч.5 ст. 407 КК України.

20.04.2026 прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури Львівської області ОСОБА_5 подано клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності для продовження проходження військової служби.

Ухвалою суду від 20.04.2026 клопотання прокурора задоволено. Звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України закрито кримінальне провадження №42026142410000013 від 27.01.2026 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку із звільненням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності. Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_3 після набрання ухвалою законної сили невідкладно зарахувати ОСОБА_3 на військову службу та всі види забезпечення. Зобов`язано ОСОБА_3 не пізніше 72 годин після звільнення від кримінальної відповідальності прибути до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби. Запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін.

Як встановлено із повідомлення виконувача обов`язків начальника ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_16 від 03.04.2026 вих. №9/2522, 03.04.2026 з ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» звільнений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 26.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначена застава в розмірі 66560,00 грн. для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК України, яка підлягає внесенню на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області UA918201720355299001500000757, ЄДРПОУ 26306742, відкритий в Державній казначейській службі України (МФО 820172). Звільнений у зв`язку із внесенням застави громадянином ОСОБА_17 за ОСОБА_3 . Підтвердження про внесення застави з ТУ ДСА у Львівській області надійшло 03.04.2026.

Згідно ч. 11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Внесена заставодавцем ОСОБА_17 застава в дохід держави не зверталась.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе повернути грошові кошти в розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, внесені на рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області заставодавцю ОСОБА_17 , після набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази підлягає вирішенню на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (за епізодом від 25.01.2025), і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (за епізодом від 18.02.2025), і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126-1 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

за ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 покарання за ст. 128, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 126-1, ст. 390-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу за ч. 1 ст. 125 КК України (850 грн.) та ч. 1 ст. 162 КК України (1700 грн.) виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 5 ст. 91-1 КК України, зобов`язати ОСОБА_3 пройти програму для кривдників.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 117 564 (сто сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) гривні 58 копійок на відшкодування майнової шкоди та 100 000 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього 217 564 (двісті сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) гривні 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований відносно ОСОБА_3 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Заставу в розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, внесену заставодавцем ОСОБА_17 на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_17 .

Речові докази у кримінальному провадженні:

оптичні диски формату DVD-R марки «MyMEDIA» з відеозаписами від 25.01.2025 та 18.02.2025 залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1