Рішення № 139915673, 21.09.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8743/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Мруць І.С.

за участю секретаря судового засідання Булавки Х.Н.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Львівська міська рада,

треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 , представника Львівської міської ради Поповича Ярослава Дмитровича,

встановив:

позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати за ним право на частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 та у порядку спадкування обов`язкової частки за законом після смерті матері ОСОБА_6 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , який за життя склав заповіт, яким належну йому частину житлового будинку по АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель заповів позивачу своєму сину. Позивач із матір`ю ОСОБА_6 звернулись до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав. 19.05.2013 року матір позивача померла не отримавши свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову частку у спадщині будинковолодінні АДРЕСА_1 . Позивач отримав від нотаріальної контори повідомлення про неможливість визначити спадкове майно, яке належить померлому ОСОБА_5 , та роз`яснення про можливість звернення до суду. Третім особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 на частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , та вони заперечують права позивача на таку ж частку спадкового майна. Враховуючи наведене просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.11.2025 року прийнято справу до розгляду, постановлено розглядати справу у загальному позовному провадженні.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.12.2025 року витребувано в Другої Львівської державної нотаріальної контори належним чином завірені матеріали спадкових справ після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ухвалою від 04.02.2026 року - матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» - матеріали реєстраційної та інвентаризаційної справ на будинок АДРЕСА_1 .

26.01.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якій вони позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали, просили позов задоволити.

У судовому засіданні позивач позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Пояснив, що народився та все життя проживав у спірному будинку, незаконних прибудов до такого не здійснював, арешти та заборони на такий будинок не накладалися.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві. Пояснила, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 була надана батьку позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_8 для будівництва житлового будинку. На цій ділянці вони будували житловий будинок. Згодом ОСОБА_8 будинку подарував своєму сину ОСОБА_9 . За рішенням суду у 2006 році за ОСОБА_7 визнано право власності на частину спірного будинку, яку після смерті останньої успадкували в рівних частках її діти, треті особи у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Після смерті батька ОСОБА_5 позивач та його матір не оформили своїх спадкових прав. Матір позивача померла у 2013 році, а позивачу нотаріус відмовила в оформленні спадкових прав, оскільки неможливо визначити спадкове майно, яке належить спадкодавцю.

Таким чином, станом на час розгляду справи будинком користуються троє співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Причому останні оформили право власності на свою частину майна, їм кожному належить частина будинку.

Представник позивача пояснила, що між ними склався такий порядок користування будинком, за якого позивач користується меншою його частиною, однак треті особи не заперечують, що ідеальна частина будинку належить позивачу та після постановлення рішення суду про визнання за ОСОБА_1 права на частку у праві спільної часткової власності на будинок мають намір визначити нотаріально належні кожному з них приміщення.

Представник Львівської міської ради у судовому засіданні пояснив, що в даному випадку, якщо треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є власниками кожен по частини будинку, то відповідач, враховуючи відсутність незаконних прибудов та добудов в цьому будинку, не заперечує проти визнання за позивачем частки у праві спільної часткової власності на спірний житловий будинок в порядку спадкування.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона є двоюрідною сестрою позивача ОСОБА_1 . Будинок по АДРЕСА_1 будувався їхніми батьками, а зараз ним користується позивач та вона з братом ОСОБА_3 . Після смерті матері ОСОБА_7 вони з братом ОСОБА_3 отримали свідоцтва про право на спадщину кожен на частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд. Між ними та ОСОБА_1 склався певний порядок користування цим будинком, кожен має свій окремий вхід. ОСОБА_2 розуміє, що частина будинку якою фактично користується вона із ОСОБА_3 є фактично більшою за частину, в якій проживає та якою користується позивач, однак не заперечує проти визнання за ним частки у праві спільної часткової власності на спірний будинок. В подальшому розглядає можливість укласти нотаріальний договір щодо визначення належних кожному з них частин будинку. Також пояснила, що у своїй частині будинку проживає із сім`єю. Спорів ані у неї, ані у її сім`ї із позивачем щодо володіння чи користування будинком немає. Вважає, що рішення суду не породить нових спорів. Додала, що позивач неодружений, дітей немає, проживає сам. У нього є рідний брат, який проживає окремо.

Третя особа ОСОБА_3 підтримав свою заяву, подану до суду раніше, а також пояснення сестри ОСОБА_2 . Зазначив, що розуміє, що частина будинку якою користується він із ОСОБА_2 є фактично більшою за частину, в якій проживає та якою користується позивач, та не заперечує проти задоволення позову. Будь яких спорів щодо володіння чи користування спірним будинком у нього чи його сім`ї з позивачем немає та вважає, що рішення суду до виникнення таких спорів не призведе.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з матеріалів справи, а саме копії рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих №189 від 10.02.1954 року задоволено заяву ОСОБА_8 та ОСОБА_5 та видано їм земельну ділянку площею 0,06 га під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 (том 1, а.с.33).

Згідно копій договору від 16.04.1956 року, посвідченого 5 Львівською нотконторою, дозволу №116/197 від 31.12.1954 року Львівське міське житлове управління на підставі рішення виконавчого комітету №189 надало ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на праві безстрокового користування земельною ділянкою, на якій останні зобов`язалися збудувати житловий будинок, а інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м.Львова надала дозвіл на будівництво житлового одноповерхового будинку (том 1, а.с.30-32).

Відповідно до копій довідок від 10.01.1958 року домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано на праві особистої власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_8 кожному на ідеальну половину на підставі договору, завіреного Львівською держнотконторою 16.04.1956 року і акту прийому будинку в експлуатацію від 29.12.1957 року (том 1, а.с.26,27).

Виходячи із копії договору дарування, укладеного 23.05.1961 року, ОСОБА_8 подарував половину а ОСОБА_9 прийняв у дар половину з належної ОСОБА_8 половини, що знаходиться у АДРЕСА_1 (том 1, а.с.34).

Згідно копії технічного паспорту, складеного 12.12.1996 року, власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_9 (1/4 частки), ОСОБА_8 (1/4 частки), ОСОБА_5 (1/2 частки) (том 1, а.с.35).

Згідно копій дублікатів реєстраційних посвідчень №609 від 25.02.1997 року Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації посвідчило, що житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 в частині зареєстрований за ОСОБА_5 , в частині - за ОСОБА_8 , на праві особистої власності на підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва, посвідченого 5 Львівською держнотконторою 16.04.1956 р. за р.№1533 (том 1, а.с.28,29).

Судом оглянуто інвентаризаційну/реєстраційну справу №5380287 на будинок АДРЕСА_1 .

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.04.2000 року, яке міститься у цій справі, спадкоємцем майна ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дружина ОСОБА_7 . Спадкове майно, на яке видане дане свідоцтво складається з частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.04.2004 року будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 із розміром частки , ОСОБА_8 із розміром частки та ОСОБА_7 із розміром частки .

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 13.11.2006 року за ОСОБА_7 визнано право власності на частину будинку АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.12.2009 року будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 із розміром частки та ОСОБА_7 із розміром частки 1/2. Відомості про самовільно прибудовану площу відсутні.

Відповідно до копій свідоцтв про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (том1 а.с.113зв., том2 а.с.4).

Судом оглянуто спадкові справи, заведені після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та встановлено наступне.

Згідно копії свідоцтва про шлюб, повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 одружились 14.02.1959 року, після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_11 (том1, а.с.116, 128,129).

Згідно копії свідоцтва про народження, повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (том1 а.с.116 зв,130).

02.03.2004 року ОСОБА_6 та позивач у справі ОСОБА_1 звернулися в Другу Львівську державну нотаріальну контору із заявами, у яких зазначили, що після смерті їх чоловіка та батька залишилося спадкове майно, яке складається з частини житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 просила видати їй свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно за законом, а ОСОБА_1 за заповітом (том1 а.с.111,112).

Згідно копії заповіту та інформаційної довідки зі спадкового реєстру, такий складено 04.12.2001 року про те, що ОСОБА_5 належну йому на праві власності частину житлового будинку АДРЕСА_1 заповів своєму сину ОСОБА_1 (том1 а.с.114, 122зв).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (копія свідоцтва про смерть, НОМЕР_1 а.с.125зв). В матеріалах спадкової справи відсутні інформація про видачу їй свідоцтва про право на спадщину або про відмову у видачі такого свідоцтва.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 24.04.2026 року спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилася (том 2, а.с.49,50).

В межах спадкової справи після смерті ОСОБА_5 нотаріус Другої Львівської державної нотаріальної контори 21.05.2025 року скерувала ОСОБА_12 повідомлення про вимогу діючого законодавства щодо видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя (том 1, а.с.195зв.).

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_12 звертався до нотаріальної контори із будь якими заявами щодо будинку АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_5 та після смерті матері ОСОБА_6

12.07.2019 року до Другої Львівської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 із заявою, у якій просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначив, що крім нього спадкоємцем до обов`язкової частки була дружина померлого ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1 а.с.135).

25.05.2021 року нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із неподанням документів, які посвідчують право власності спадкодавця на майно (том1 а.с.149,150).

30.05.2023 року Друга Львівська державна нотаріальна контора звернулась із запитом до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», у якому зазначила, що відповідно до реєстраційного посвідчення житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований в частині за гр. ОСОБА_5 відповідно до технічного паспорту на будинок, інвентаризаційна справа №247, виготовленого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 25.10.2021 року на ім`я ОСОБА_1 , вказано три квартири, відповідно до довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 23.08.2019 року взагалі не вказана технічна характеристика частини житлового будинку, що успадковується після смерті ОСОБА_5 , у зв`язку з чим неможливо визначити з 1/1 (цілої частки) будинку спадкове майно (том 1 а.с.160).

Згідно довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №1180-з від 12.07.2023 року станом на 29.12.2012 року будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Станом на 12.07.2023 року житловий будинок складається з шести житлових кімнат та трьох кухонь, загальною площею 133.1 кв.м. Самочинного переобладнання немає (том1 а.с.161).

21.05.2025 року нотаріус Другої Львівської державної нотаріальної контори склала повідомлення, у якому зазначила, що відповідно до документів стосовно нерухомого майна розташованого за адресою АДРЕСА_1 неможливо визначити спадкове майно, яке належить померлому ОСОБА_5 , та роз`яснила ОСОБА_1 право звернутися до суду з метою реалізації його спадкових прав.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 13.03.2010 року спадкоємцями ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її донька ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 .

Так, відповідно до свідоцтв про право на спадщину від 13.03.2010 року такі видані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожному на частку спадкового майна, яке складається з частини житлового будинку АДРЕСА_1 (том 2, а.с.21-24).

Таким чином, судом встановлено, що позивач та треті особи проживають у будинку АДРЕСА_1 , між ними встановлено певний порядок користування таким будинком. При цьому, треті особи є власниками 1/2 частини цього будинку в рівних частинах, а позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його батька у зв`язку із неможливістю визначити спадкове майно, яке належало померлому ОСОБА_5 .

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, згідно зі ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Тобто, за загальним правилом, визначеним в Главах 87, 89 ЦК України, здійснення права на спадкування та оформлення спадкоємців в спадкових правах здійснюється через нотаріуса і лише у тих випадках, коли об`єктивно неможливо спадкоємцеві оформити спадкові права через нотаріуса суд вправі визнати за таким спадкоємцем право власності на майно в порядку спадкування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

У справі, що розглядається судом, позивач просить визнати за ним право на частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 133,1 кв.м, житловою 69,3 кв.м у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 та у порядку спадкування обов`язкової частки за законом після смерті матері ОСОБА_6 .

До матеріалів справи долучено копію технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_1 , виготовлений 03.03.2026 року, замовник ОСОБА_2 (том 2, а.с.54-58).

В судовому засіданні позивач та його представник пояснили, що ОСОБА_1 фактично користується приміщеннями №2 згідно експлікації приміщень у технічному паспорті, а саме: коридором (2.1 кв.м.), кладовою (3.6 кв.м), кухнею (8.1 кв.м.), житловими кімнатами (8.8 кв.м., 11.7 кв.м., 10.9 кв.м.), коридором (3.5 кв.м.), загальною площею 48.7 кв.м., житловою площею 31.4 кв.м., а треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приміщеннями №1 та №3, загальною площею відповідно 47.6 кв.м. та 36.8 кв.м., житловою площею відповідно 27.7 кв.м. та 10.2 кв.м. (том 2 а.с.56).

Таким чином, судом встановлено, що треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками частини будинку, а позивач просить визнати право на іншу частину у праві спільної часткової власності у цьому будинку, однак, при цьому фактично площа приміщень, якими користуються треті особи є більшою за площу приміщень, якими користується позивач.

В судовому засіданні як позивач так і треті особи підтвердили ці обставини та пояснили, що спорів з цього приводу між ними немає, а після задоволення позовних вимог судом, вони матимуть право звернутися до нотаріуса для укладення договору, який визначить за кожним з них відповідні приміщення.

Водночас, суд зазначає наступне.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що

відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Застосування цього способу повинно давати реальний результат і захищати від нових порушень, а не призводити до формального судового рішення, яке неможливо виконати або, яке може призвести до нових спорів.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд звертає увагу, що нотаріус Другої львівської державної нотаріальної контори в запиті уточненні від 30.05.2023 року до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зазначала, що відповідно до Реєстраційного посвідчення №609 від 25.02.1997 року житловий будинок за АДРЕСА_1 зареєстрований в частині за ОСОБА_5 , однак взагалі не вказана технічна характеристика частини будинку, що успадковується після смерті останнього, у зв`язку з чим неможливо визначити з 1/1 (цілої частки) будинку спадкове майно (том 1, а.с.160).

Відмовляючи позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у повідомленні від 21.05.2025 року, нотаріус зазначила про неможливість визначити спадкове майно, яке суто належить померлому ОСОБА_5 (том 1, а.с.196-198).

Таким чином, визнання судом за позивачем права на частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок, без визначення технічної характеристики цієї частини, конкретних приміщень, якими користується ОСОБА_1 , та право на які він просить визнати, за наявності обставин, які встановлені судом у даній справі, не є ефективним способом захисту спадкових прав позивача та може в майбутньому призвести до нових спорів з приводу спадкового майна чи унеможливити виконання такого рішення.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

На підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач Львівська міська рада (місце знаходження місто Львів, площа Ринок, будинок 1, ЄДРПОУ 04055896);

третя особа ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

третя особа ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя:/підпис/ І.С. Мруць