Рішення № 139915524, 21.09.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1587/26 2/441/1220/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21.09.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Ференц О.І.,

за участю секретаря судових засідань Пеленської Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

І. Стислий виклад обставин справи:

06.07.2026 представник ТзОВ «ФК «Венера Фінанс» Пархомчук С.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 129489 від 28.01.2025 в сумі 7620.80 грн. та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, в розмірі 2662 грн. 40 коп..

15.07.2026 представник позивача Пархомчук С.В. подав заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 грн. (а.с.13-15).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28.01.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 129489 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Вказує, що 28.01.2025 на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

19.12.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/2, ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 7620,80 грн.

ІІ. Процесуальні дії у справі:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 вказану цивільну справу передано для розгляду судді Ференц О.І.

09.07.2026 ухвалою суду відкрито провадження у цій справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. Позиція учасників справи:

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, 28.08.2026 року подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Представником позивача не доведено факту реального перерахування та надання кредитних коштів, що в силу закону свідчить про неукладеність кредитного договору. На підтвердження факту видачі коштів позивач долучив лише «Інформаційну довідку» (Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів) від платіжного посередника ТОВ «ПрофітГід». Зазначений документ не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Він фіксує лише внутрішній технічний факт проведення транзакції у системі посередника на маскований номер картки ( НОМЕР_1 ). У вказаній довідці повністю відсутні його персональні ідентифікатори (ПІБ, РНОКПП), що позбавляє суд можливості встановити належність рахунку саме йому та факт отримання ним коштів. Належним доказом зарахування коштів є банківська виписка, натомість позивач не надав жодної банківської виписки з рахунку ТОВ «ФК «Авіра Груп» про списання коштів або офіційної довідки банку-емітента про їх зарахування на його рахунок. Також звертає увагу суду на те, що представник позивача просить і про стягнення з нього комісії всупереч ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Крім цього заперечує щодо стягнення з нього 15 500,00 грн за послуги адвоката при загальній ціні позову лише 7 620,80 грн, оскільки заявлені витрати більш ніж удвічі перевищують суму самої заборгованості. Позовна заява є абсолютно типовою (шаблонною), її текст згенеровано шляхом підставлення персональних даних Відповідача у стандартний зразок, який масово використовується ТОВ «ФК «Венера фінанс» у сотнях аналогічних справ. Заповнення реквізитів у готовому шаблоні та роздруківка документів із системи не є висококваліфікованою адвокатською роботою, яка потребує 3 годин часу та коштує 9000,00 грн. Окрім цього, жодних інших заяв по суті справи чи складних клопотань представник не складав, що нівелює заявлені 1,5 години додаткового часу. Розгляд справи просить проводити у його відсутності.

01.09.2026 від представника позивача надійшли заперечення на відзив, в яких вказує, що у відповідності до умов укладеного кредитного договору кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Ні Первісний кредитор, ні Позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки Відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Отже, доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач. Відтак останній, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Отже, на виконання пункту 1.5. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера ТОВ «ПРОФІТГІД», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «ПРОФІТГІД», з якого вбачається, що 28.01.2025 о 17:10 було проведено транзакцію на суму 4 000,00 грн, маска картки - НОМЕР_1 . За таких обставин Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку ( НОМЕР_1 ), реквізити якої були надані самим позичальником. В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду інформаційну довідку ТОВ «ПРОФІТГІД» (технологічного оператора платіжних послуг), яка підтверджує зарахування кредитних коштів. Зазначений документ містить відомості щодо суми перерахованих кредитних коштів, дати їх зарахування, а також реквізитів карткового рахунку, що повністю узгоджується з нормами Закону. Закон є спеціальним нормативно правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання відповідача на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 12.06.2023 року у справі № 263/3470/20, провадження № 61-7018св21. Згідно з умовами Кредитного договору стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 0,72 % від суми основного боргу. Враховуючи, що розмір наданого кредиту становить 4 000,00 грн, розмір щоденних процентів за користування кредитом складає: 4 000,00 грн * 0,72 % = 28,80 грн на день. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором заборгованість була нарахована за 91 календарний день. Таким чином загальна сума нарахованих процентів становить: 28,80 грн * 91 днів = 2 620,80 грн; Крім того, відповідно до умов договору, за надання, обслуговування та супроводження фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити на користь товариства плату у розмірі 25 % від суми наданого кредиту. Враховуючи, що сума кредиту становить 4 000,00 грн, розмір зазначеної плати складає 1 000,00 грн (4 000,00 грн * 25 % = 1 000,00 грн). Загальна заборгованість за Кредитним договором становить: 4 000,00 грн сума основного боргу; 2 620,80 грн нараховані проценти; 1 000,00 грн послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, усього 7620,80 грн. Таким чином сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальник погодився на умови, визначені договором, щодо нарахування відсотків, комісії за обслуговування та супроводження фінансового кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів та комісії є необґрунтованими. Крім цього заперечує про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки належними та допустимими доказами підтверджено розмір таких витрат з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката.

04.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що у розділі щодо перерахування коштів позивач стверджує, що надав вичерпні докази виконання договору, а відповідач зобов`язаний самостійно подати банківську виписку на підтвердження того, що кошти йому не надходили. Вказана теза є неприпустимою процесуальною маніпуляцією, яка прямо суперечить основоположним принципам цивільного судочинства та сталій практиці Верховного Суду. Неприпустимо покладати на відповідача негативний тягар доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Вимога позивача до відповідача «надати виписку про неотримання коштів» є вимогою довести негативний факт. Надана позивачем інформаційна довідка оператора ТОВ «ПрофітГід» не є платіжним дорученням, меморіальним ордером чи банківською випискою. Довідка ТОВ «ПрофітГід» містить лише знеособлену маску платіжної картки 5355287896. У ній відсутні його прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП та паспортні дані. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що вказаний картковий рахунок був відкритий на його ім`я. Перерахування коштів на маскований номер без ідентифікації власника рахунку не підтверджує надання коштів саме йому. Таким чином позивач не надав суду жодного первинного фінансово-банківського документа, який би фіксував реальну передачу суми кредиту безпосередньо йому. В силу імперативних вимог ч. 2 ст. 1046 ЦК України за відсутності доказів реального надання коштів Кредитний договір № 129489 від 28.01.2025 року є неукладеним, що тягне за собою повну відмову у позові без необхідності оцінки похідних вимог. Крім цього зазначає, що плата у розмірі 1 000,00 грн., замаскована під «комісію за обслуговування та юридичне оформлення», є платою за дії, які кредитор зобов`язаний вчиняти у силу закону та у власних інтересах. Пункт 1.4 Кредитного договору № 129489 є нікчемним, а вимога про стягнення комісії у сумі 1 000,00 грн підлягає безумовній відмові у задоволенні. Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору № 129489 від 28.01.2025 року сторони погодили строк кредиту - 90 днів, тобто до 27.04.2025 року. Максимально можлива сума договірних процентів за ставкою 0,72 % на день за цей погоджений період становить 2592 грн. (4 000,00 грн. х 0, 0072 х 90), проте позивач на сторінці 6 своєї Відповіді на відзив власноруч фіксує та визнає: «заборгованість була нарахована за 91 календарний день. Таким чином, загальна сума нарахованих процентів становить: 28,80 грн * 91 днів = 2 620,80 грн». Тобто позивач офіційно визнав перед судом нарахування договірних відсотків за 91-й день, який перебуває поза межами встановленого договором строку кредитування Враховуючи вищенаведене, позивач у процесуальному документі прямо визнав нарахування відсотків поза межами 90-денного строку договору (за 91-й день), не спростував розрахунок перевищення ліміту денної ставки в 1 % та безпідставно намагається перекласти відповідальність за нікчемні нарахування на первісного кредитора. За таких обставин вимоги про стягнення відсотків у сумі 2 620,80 грн та комісії у сумі 1 000,00 грн є протиправними, не підтвердженими належними правами вимоги та задоволенню не підлягають. Щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним із складністю справи, витраченим часом та ціною позову. Стягнення 15 500,00 грн витрат при ціні позову 7 620,80 грн (перевищення більш ніж удвічі) грубо нівелює критерій пропорційності та перетворює судові витрати на інструмент покарання споживача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч.2 ст.247 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:

28.01.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 129489 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до п.1.1. Договору Товариство зобов`язалося надати клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором. Згідно з п.1.2. Договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 27.04.2025. Строк дії договору - 90 днів.

З п.1.3. Договору вбачається, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 1.5 Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Згідно з п.3.1. Договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору.

У п. 4.4.2 Договору вказано, що клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому договором.

Відповідно до Розділу 7 Договору ОСОБА_1 підписав даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL2157.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 28.01.2025 присвоєно одноразовий ідентифікатор KL2157.

Згідно із інформаційною довідкою, виданою директором ТОВ «Профітгід», кредитодавець виконав свій обов`язок, передбачений договором, надіславши ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , вказаної відповідачем.

Заперечуючи проти отримання коштів, відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що вказана вище сума не була перерахована 28.01.2025 на його картковий рахунок хоча мав таку можливість. У постанові від 12.06.2023 у справі № 263/3470/20 КЦС у складі Верховного Суду, відхиляючи доводи касаційної скарги про відсутність у справі бухгалтерських документів про видачу кредиту, суд зазначив таке. Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку. Зазначивши, що Закон «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, КЦС ВС визнав посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» безпідставним.

Відтак суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за договором № 129489 від 28.01.2025 року в сумі 4000 грн. і такий факт доведений позивачем належними та допустимими доказами.

19.12.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» відступило до ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до п. 4.1 Договору право вимоги переходить від ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» до ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/2 ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 7620,80 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4000 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 2620,80 грн.; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору 1000 грн.

Доказів повернення відповідачем ОСОБА_1 позивачу отриманої у кредит від ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» за кредитним договором № 129489 від 28.01.2025 грошової суми у розмірі 4 000 грн. матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту 4 000 грн. 00 коп. є обґрунтованою.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування коштами в розмірі 2 620,80 грн., обраховані як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку, а саме понад 90 днів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Договором про надання фінансового кредиту № 129489 від 28.01.2025 визначений строк його дії - 90 днів, саме протягом цього строку кредитодавець мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки за користування кредитом, тому заборгованість за відсотками, яку слід стягнути з ОСОБА_1 за вказаним договором, становить 2592,00 грн. ( 4 000,00 грн. х 0.72 % х 90).

Правильність такого висновку підтверджується й додатком №1 до кредитного договору № 129489 від 28.01.2025.

Доказів про те, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики відповідно до п. 1.2 договору, позивачем до матеріалів справи не долучено.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положенням ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

Щодо частини позовної вимоги про стягнення комісії за договором у розмірі 1000 гривень, суд зазначає наступне:

На спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту більше одного місяця.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», (далі Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19) у кредитному договір не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно зі ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч.1 ст.11 цього Закону.

Суд звертає увагу, що у договорі не вказано, за яку саме послугу позивач встановив комісію.

Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа №755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа №755/9486/21).

Аналізуючи умови договору, суд прийшов до переконання про те, що позивачем не подано доказів у відповідності до ст. 76-80 ЦПК України, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, а відтак суд прийшов до переконання про те, що відповідач не зобов`язаний сплачувати таку комісію у розмірі 1000 гривень, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» слід стягнути заборгованість за договором №129489 від 28.01.2025 у розмірі 6592 гривень.

V. Розподіл Судових витрат:

При зверненні до суду з даним позовом позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662 гривень 40 копійок.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2302,98 гривень.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст. 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Доказами у справі встановлено, що 09.04.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» та Адвокатське бюро «Пархомчук та Партнери» уклали договір про надання правової допомоги №09/04/2026.

Предметом договору визначено, що Клієнт доручає, а Адвокат «Адвокатського бюро» приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

З розрахунку, наведеному у позовній заяві, вбачається, що Адвокатським бюро «Пархомчук та Партнери» надано ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» юридичні послуги вартістю 15500 гривень.

З урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, пояснень та значимості таких дій у справі, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, а також того, що представник позивача не з`являвся в судове засідання, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від заявленої представником позивача суми.

Беручи до уваги час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, який є завищеним, та те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи, у розмірі 4000 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 268, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (ЄДРПОУ 43561872) заборгованість за договором № 129489 від 28.01.2025 в сумі 6592 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні, 2302 (дві тисячі триста дві) гривні 98 коп. сплаченого судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень понесених витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду складено та підписано 21.09.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, адреса місце знаходження: 03115, м.Київ, вул.Львівська, буд.23, офіс 703.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Ференц О.І.