Ухвала суду № 139914430, 21.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

21 вересня 2026 р. Справа № 200/5502/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 11.09.2026 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року по справі №200/5502/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року по справі №200/5502/25;

- у разі неподання звіту або встановлення факту невиконання рішення суду - вирішити питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень відповідно до статті 382 КАС України.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що на час подання до суду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі відповідачем рішення суду не виконане в повному обсязі. Позивач зазначив, що йому було здійснено перерахунок грошового забезпечення, однак було зменшено розмір надбавки за особливості проходження служби та премії. За доводами позивача, наявні підстави для установлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2025 по справі №200/5502/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2026 заява розподілена до провадження судді.

Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Від заявника не надходило клопотань про розгляд даної заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи положення частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, заява розглядається в порядку письмового провадження.

Справа в паперовій формі до Харківського окружного адміністративного суду не надходила, розгляд заяви здійснюється за матеріалами справи, що містяться в електронному вигляді в програмі "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)".

Дослідивши матеріали адміністративної справи в електронній формі відповідно до програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" та подану заяву в порядку ст. 382 КАС України, суд зазначає таке.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2025 по справі №200/5502/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо не застосування в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення), в тому числі нарахованих та виплачених у цей період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діяла з 29.01.2020 року. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області провести щодо періоду з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення), в тому числі нарахованих та виплачених у цей період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, - шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діяла з 29.01.2020 року, та виплатити йому його недоотриману частину. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Законом України "Про виконавче провадження" встановлено процедуру виконання судових рішень, створено систему державних органів (державних виконавців), на які покладається прямий обов`язок виконання, у тому числі судових рішень, а також визначено види заходів, що спонукають до їх виконання.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України, згідно з якими у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про порядок і строк виконання рішення.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача, за наявності відповідних обставин.

При цьому встановлення судового контролю не повинно підміняти собою порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", або бути його альтернативою, оскільки такий підхід порушує принцип поділу гілок влади на судову та виконавчу, де органи державної виконавчої служби віднесені до виконавчої гілки влади та наділені повноваженнями та функціями щодо примусового виконання, у тому числі судових рішень.

Отже, судовий контроль може бути застосований лише як додатковий спосіб виконання рішення за умови, що звичайний спосіб виконання такого рішення не дав очікуваного результату за відсутності об`єктивних (поважних) причин або якщо боржник перешкоджає виконанню такого судового рішення, що може бути захищено судом у порядку ст. 382 КАС України.

Разом з тим, у поданій заяві представник позивача не наводить обґрунтування необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду (в даному випадку від перерахунку грошового забезпечення позивача).

Також представник позивача не зазначає, у який спосіб відповідач ухиляється від виконання рішення суду. Доказів того, що відповідач створює перешкоди для виконання рішення суду в даній справі матеріали справи також не містять.

Натомість, як установлено судом, матеріали справи містять відомості щодо здійснення відповідачем перерахунку грошового забезпечення позивача у відповідності до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі №200/5502/25, що підтверджується відповідною довідкою про перерахунок грошового забезпечення, матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на загальну суму 2224,63 грн (з відрахуванням військового збору та ПДФО) та не заперечується позивачем.

Також у матеріалах заяви міститься платіжна інструкція №349 від 14.04.2026, з якої вбачається факт виплати перерахованого грошового забезпечення на суму 2224,63 грн.

Суд зазначає, що зменшення відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби та премії позивача після перерахунку його грошового забезпечення на виконання рішення суду жодним чином не стосуються виконання судового рішення в даній справі, оскільки зазначені обставини, а саме відсотковий чи арифметичний розмір надбавки за особливості проходження служби та премії позивача, не були предметом розгляду даної справи.

Так, у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі №200/5502/25 відсутні жодні зобов`язання відповідача щодо визначення конкретного розміру надбавки за особливості проходження служби та премії, оскільки таке рішення стосувалося саме зобов`язання відповідача провести щодо періоду з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення), в тому числі нарахованих та виплачених у цей період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, - шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діяла з 29.01.2020 року, та виплатити йому його недоотриману частину.

Отже, в даному випадку, встановлення відповідачем іншого відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби та премії не свідчить про неналежне виконання рішення суду в даній справі.

Суд зазначає, що зазначені обставини можуть бути предметом самостійного судового розгляду в порядку окремого позову, однак не є підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

Також, суд зазначає, що адвокатський запит представника позивача від 14.04.2026 та відповідь на такий адвокатський запит від 12.05.2026, якою було надано відповідний розрахунок виплат, складені у квітні-травні 2026 року, отже відповідні дані не були і не могли бути предметом розгляду в даній справі, оскільки рішення Донецького окружного адміністративного суду було винесено 09.09.2025, тобто ще до подання відповідного адвокатського запиту представником позивача.

Як уже було встановлено судом, матеріали справи містять відомості щодо здійснення відповідачем перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача у відповідності до резолютивної частини рішення Донецького адміністративного суду від 09.09.2025 у справі №200/5502/25, що підтверджується відповідною довідкою про перерахунок грошового забезпечення, матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на загальну суму 2224,63 грн (з відрахуванням військового збору та ПДФО), платіжною інструкцією №349 від 14.04.2026 та не заперечується позивачем.

Отже, факт здійснення відповідачем перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача відповідно до резолютивної частини рішення у справі №200/5502/25 підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, що виключає можливість висновку про невиконання або неналежне виконання такого рішення.

Також, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку.

Доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або створення відповідачем перешкод для його виконання, матеріали справи також не містять.

Із програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом установлено, що представник позивача 10.09.2025 зверталася до Донецького окружного адміністративного суду із заявою щодо направлення судового рішення за наслідками розгляду справи. При цьому з програми "Діловодство спеціалізованого суду" не вбачається факту отримання позивачем копії судового рішення та відповідного виконавчого листа. Справа у паперовій формі до суду не надходила.

Однак, матеріали справи та заява позивача про встановлення судового контролю не містять відомостей та відповідних доказів пред`явлення відповідного виконавчого листа до виконання та відкриття виконавчого провадження за відповідним виконавчим листом.

Жодних доказів вчинення позивачем будь-яких дій для виконання рішення суду у справі №200/5502/25 матеріали справи не містять.

Також, суд звертає увагу на те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, та не може замінювати визначені законом способи для виконання рішення через небажання або пасивну поведінку позивача.

Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 у справі №806/2594/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 2 ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Такий порядок передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 3 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, такий контролю здійснюється через оскарження дій, які вчинені в межах виконавчого провадження або через встановлення судового контролю за наявності об`єктивних обставин.

За таких обставин, ураховуючи не наведення позивачем у заяві обґрунтованих підстав та ненадання доказів на обґрунтування заяви про встановлення судового контролю, зокрема, що свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі, доказів вчинення позивачем будь-яких дій для виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України у справі №200/5502/25, у зв`язку з чим у задоволенні заяви позивача слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН