Рішення № 139914169, 09.09.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6270/25

Пр. № 2/333/369/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,

розглянувши в судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , який обґрунтовує наступним.

19.10.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКР КРЕДИТ ФІНАНС, Код ЄДРПОУ: 38548598 (надалі за текстом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», або «Кредитодавець», або «Позивач») і фізичною особою, якою є ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 (надалі за текстом «Відповідач», або «Позичальник», або «Боржник») за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1289-3323.

Зазначений Кредитний договір:

- як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений;

- у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A0678, для підписання Кредитного договору №1289-3323 від 19.10.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів..

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:

сума кредиту 4 900,00 грн.;

- строк кредитування 300 днів;

- базовий період* 14 днів;

- знижена % ставка 2,50 % в день;

- стандартна % ставка 3,00 % в день;

* базовий період - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

В подальшому відповідач не дотримався взятих на себе грошових зобов`язань та не повернути отримані кредитні кошти, відсотки за їх користування не сплатив.

Станом на 04.06.2025 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 48 657,00 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 4 900,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 43 757,00 гривень.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 24 157,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 24 500,00 гривень.

Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 4 900,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 19 600,00 гривень; що разом становить 24 500,00 гривень. Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2025 р. відкрито провадження по справі та призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, також встановлений строк для надання сторонами заяв по суті справи.

Відповідачка в особі представника адвоката Тивоненко Д. скористалась своїм процесуальним правом та подала відзив на позов, в якому не визнала позовні вимоги та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на наступне. відповідачка кредитний договір у будь-якому вигляді, зокрема, в електронному вигляді, з ТОВ ««УКР КРЕДИТ ФІНАНС»» не укладала та не підписувала, жодних електронних повідомлень (смс) з одноразовим ідентифікатором не отримувала, та, тим паче, не проходила жодної перевірки та/або варифікації. Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що саме відповідачці саме на її номер мобільного телефону надсилався електронний підпис з одноразовим ідентифікатором, і, що саме відповідачка його отримала та ввела в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, таким чином, підписавши спірний кредитний договір. У вказаних матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання відповідачкою кредиту, а також ознайомлення нею з усіма умовами Договору про відкриття кредитної лінії №1289-3323 продукту «CREDOS» від 19.10.2023 року (далі кредитний договір), Правилами та іншими супутніми документами, та прийняття відповідачкою пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якими попередньо, на думку позивача, відповідачка була ознайомлена. В матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів відповідачці та отримання нею вказаних коштів. позивачем разом із позовною заявою до суду було надано паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрового файлу в форматі PDF, DOC(X), XML надано не було, а відтак, неможливо перевірити відповідність копії оригіналу. Розмір нарахованих процентів навіть за весь період кредитування перевищує більше ніж в 4 рази розмір основної заборгованості. Враховуючи викладене, вважаємо, що умова договору по нарахуванню процентів є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду відповідачці, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів». З огляду на вказане, відповідачка просить суд: визнати причини пропуску відповідачкою строку на подачу відзиву поважними і поновити їй цей строк; у задоволені зазначених позовних відмовити у повному обсязі; у випадку задоволення позовних вимог, зменшити розмір стягнення нарахованих та несплачених процентів; стягнути з позивача на користь відповідачки понесені судові витрати, зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат відповідачки, до складу яких входять витрати на професійну правничу допомогу становить 32 000,00 грн.

В судове засідання представниця позивача не з`явилася, про час, дату та місце слухання повідомлена. Надала додаткові пояснення в яких наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись, що між сторонами у справі укладений електронний кредитний договір, який підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, який направлений на номер телефону повідомлений позичальницею. Надані докази на підтвердження перерахування кредитних коштів позичальницею є належними. Умови кредитного договору щодо визначення процентної ставки за користування кредитними коштами не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених в позові. Норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов Договору. Заявлені відповідачкою витрати на правничу допомогу в сумі 32 000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, а у відкритих джерелах міститься значна кількість судової практики з аналогічних спорів. Крім того, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин залишалося незмінним, що також свідчить про відсутність необхідності проведення додаткових правових досліджень чи складних процесуальних дій. На підставі вищевказаного на задоволенні позовних вимог наполягала, в задоволенні заявлених відповідачкою вимог про стягнення витрат на правничу допомогу просила відмовити.

В судове засідання відповідачка та її представник не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені. В матеріалах справи наявна заява від представника відповідачки про розгляд справи за їх відсутності, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

19.10.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКР КРЕДИТ ФІНАНС", Код ЄДРПОУ: 38548598, і ОСОБА_1 (за допомогою Веб-сайту позивача, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле), був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1289-3323, шляхом його підписання позичальницею за допомогою одноразового ідентифікатора з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до п. 11.1 кредитного договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним..

За умовами кредитного договору (п. 4.1, 4.2, 4.12): розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 4900.00 (чотири тисячі дев`ятсот цілих, нуль сотих ) гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 19.10.2023. Дата повернення (виплати) Кредиту 13.08.2024 року.

Відповідно до п. 4.10, 10.1 кредитного договору, Стандартна процентна ставка становить 3.00% (три цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промоставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою). Знижена процентна ставка становить 2.50 % (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом. Пільгова процентна ставка 0,01% (нуль цілих, одна сота відсотка)..

Позивачем виконані його кредитні зобов`язання та надані обумовлені стороною кошти у розмірі 4900,00 грн. на кредитну картку відповідача, за допомогою системи LIQPAI.

Вищевказані обставини підтверджується електронною копією кредитного договору, Монiторингу дiй користувача в lнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi; довідки про перерахування коштів, наданою позивачем, листом АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», адресованого позивачу, договору №4010 про надання послуг в системі LIQPAI від 02.10.2019 р., укладеного між позивачем та АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», інформацією наданою АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів у справі.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованість по даному кредитному договору станом на 04.06.2025 року становить 48 657,00 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 4 900,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 43 757,00 гривень.

Позивач скориставшись своїм процесуальним правом пред`явив позовні вимоги про стягнення частини заборгованості на суму 24 500,00 гривень, в тому числі: 4 900,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 19 600,00 гривень, посилаючись на те, що у разі сплати цієї суми боргу, інша частина боргу буде списана і дія договору припинена.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Посилання відповідачки щодо не укладення нею вищевказаного кредитного договору та не отримання вказаних позивачем кредитних коштів спростовується вищезазначеними дослідженими судом доказами, які оцінені як кожен окремо та і в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та його вимог.

Згідно з ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У порушення зазначених норм закону та умов договору, які є обов`язковими для виконання відповідачем, як стороною договору, враховуючи, що відповідачем в судовому поряду договорі не оспорювався, недійсним не визнався, в порядку передбаченому законодавством не розривався сторонами, позичальниця ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки не повернула отримані кредитні кошти у розмірі 4900,00 грн.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки заявленого непогашеного тіла кредиту обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості зі сплати відсотків, суд враховує наступне.

Згідно із ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вже зазначалося вище, позивачем пред`явлені вимоги про часткове стягнення суми процентів, нарахованих за період дії кредитного договору, а саме на суму 19 600,00 гривень. В додаткових пояснень представник позивача зазначає, що за період з 19.10.2023 року по 01.11.2023 року (включно) - нарахування процентів протягом першого Базового періоду відбувалось за Пільговою процентною ставкою, яка становить 2,50 % за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. За період з 02.11.2023 року по 13.08.2024 року (включно) нарахування процентів відбувалось за Стандартною процентною ставкою, у зв`язку із наявністю простроченої заборгованості.

Судом встановлено, що позичальницею отримані кредитні кошти у розмірі 4900,00 грн., при цьому сума нарахованих відсотків за період дії договору становить 43 757,00 гривень, тобто сума нарахованих відсотків майже в 10 років перевищує суму тіла кредиту, а пред`явлена до стягнення часткова сума боргу майже в чотири рази перевищує суму отриманих кредитних коштів.

Даний кредитний договір є споживчим.

На переконання суду, зазначені вище умови кредитного договору про нарахування відсотків у розмірі 2,5 % та 3% за кожен день прострочення є непропорційно високими в порівняні з отриманою в кредит сумою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021. Укладення кредитного договору з такими умовами щодо нарахування відсотків перетворюється на непомірний тягар для відповідача як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальниці, яка є пересічним споживачем та не є юридично обізнаною людиною, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Про це також свідчить і те,що після внесення в грудні 2023 р. змін до законодавства щодо розміру максимальної денної процентної ставки, кредитодавець не ініціював зменшення процентної ставки за даним кредитним договором та приведення умов договору у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509 та чч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію права та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у заявленому розмірі не є співрозмірною сумі кредиту за договором про відкриття кредитної лінії, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення суми процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів до суми 4 900,00 гривень. З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення процентів з відповідачкою підлягають частковому задоволенню на суму 4900,00 грн.

З огляду на вказане, з відповідачки на користь відповідача підлягає стягненню заборгованість за даним кредитним договором в загальній сумі 9800,00 грн., яка складається з: 4900,00 грн. борг по тілу кредиту, 4900,00 грн. борг по несплаченим відсоткам.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання цього позову сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується відповідним платіжним документом.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог (40,00 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у розмірі 968,96 грн. В іншій частині заявлені вимоги позивача про стягнення витрат на сплату судового збору не підлягають задоволенню.

Відповідачкою заявлені вимоги про стягнення на її користь з позивача понесених витрат на правничу допомогу, наданих адвокатом Тивоненко Д.Р. На підтвердження надання відповідачці правничої допомоги надано копію договору №10/9 про надання правничої професійної допомоги від 10.09.2024 р., відповідно до якого розмір гонорару адвокатського бюро, а також умови і порядок його оплати визначається у додатках до цього договору; ордер адвоката на надання правничої допомоги у цій справі та його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; Акту №1 від 18.10.2025 р. надання послуг до вказаного вище договору, відповідно до якого станом на 18.10.2025 р. відповідачці надані адвокатом Тивоненко Д.Р. правничі послуги вартістю 15000,00 грн. з них:

1) консультація щодо можливості та доцільності вирішення Справи у судовому порядку, у тому числі: проведення двох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права»), формування висновку щодо можливості захисту прав Клієнта у судовому порядку вартістю 2000,00 грн. (1 година);

2) складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та її відкладення № 333/6270/25 та ознайомлення з ними вартістю 2000,00 грн. (1 година);

3) складання відзиву на позову - 7 000,00 грн. (за 6 годин надання послуг)

4) підготовка до подачі відзиву до канцелярії Суду через підсистему «Електронний суд», у тому числі: роздрукування відзиву, добірка та сканування письмових доказів для додавання до відзиву, завіряння копій документів - 1 000,00 грн. за 2 години послуг.

5) Представництво інтересів Клієнта у Суді в одному судовому засіданні, незалежно від тривалості засідання та його виду (підготовче засідання, судове засідання) - 3 000,00 грн.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів цивільного судочинства) є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді; ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову; а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.141 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом статті 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем в додаткових поясненнях, по суті, заявлено обґрунтоване клопотання про зменшення зазначених відповідачкою витрат на правничу допомогу до нулю.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Тивоненко Д.Р. не брав участі в судових засіданнях у цій справі, тому заявлені послуги з представництва інтересів Клієнта у Суді в одному судовому засіданні фактично на час розгляду справи в суді першої інстанції не надавалися. Суд також погоджується з доводами представника позивача щодо завищеної вартості та часу наданих відповідачці правничих послуг.

З огляду на вказане, враховуючи ціну позову, малозначність справи, досвідченість адвоката Тивоненко Д.Р., часткову відмову в задоволенні позовних вимог на 60%, суд дійшов висновку про зменшення заявлених відповідачкою витрат до 3 000,00 грн., з розрахунку: юридична консультація та складання заяви про ознайомлення з матеріалами справи 1000,00 грн., складання та подання відзиву на позов 2000 грн. В іншій частині заявлені відповідачкою вимоги про стягнення правничих витрат не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, на підставі ч.10 ст.141 ЦПК України, в тому числі у зв`язку із стягненням судових витрат з обох сторін, слід провести їх взаємозарахування та остаточно стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 2031,04 грн. = 3000,00 грн. 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ: 38548598) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1289-3323 від 19.10.2023 р. в сумі 9800,00 (дев`ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.), в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 4900,00 гривень; заборгованість за відсотками, - 4900,00 гривень.

В іншій частині, заявлені позовні вимоги, - залишити без задоволення.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ: 38548598) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2031,04 грн.

В іншій частини, заявлені ОСОБА_1 вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й. Наумова