Рішення № 139913818, 14.09.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3013/26

Провадження № 2/309/1622/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.

за участю секретаря: Калинич Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом: ТзОВ «Новий Колектор » до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_2 21.09.2024 року укладено Кредитний договір № 1782502. Перед укладенням договору кредитором було здійснено віддалену ідентифікацію відповідача, що підтверджено довідкою про ідентифікацію. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 2500 грн., строком на 360 днів.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Відповідно до кредитного договору № 1782502 від 21.09.2024 року кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 2500 грн., що підтверджується доказами про перерахунок коштів, що містяться в реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК».

Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі, натомість позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 26.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 10172,41 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 2499,91 грн., за відсотками - 3075.00 грн. та штраф- 4 597,50 грн.

В свою чергу, між ТОВ "Селфі кредит " та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу № 261125/1 від 26.11.2025р. На виконання умов зазначеного договору складено Реєстр боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 261125/1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 1782502 від 21.09.2024 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_2 . Отже, станом на дату подання даної позовної заяви позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 1782502 укладеним між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_2 .

Покликаючись на викладене, товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 10 172,41 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. та судові витрати в розмірі 2662,40 грн. судового збору.

Ухвалою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 10.08.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження .

Відповідачу ОСОБА_1 направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами та було запропоновано подати відзив, однак відповідач своїм правом не скористалась, відзиву на позовну заяву не надіслала. Крім того відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом відправлення повістки рекомендованою кореспонденцією на адресу, вказану у Єдиному державному демографічного реєстрі, однак такий лист повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, будь- яких клопотань не надіслав. Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, фіксація процесу звукозаписувальними технічними засобами засідання згідно зі ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2024 року ОСОБА_1 за допомогою програмного забезпечення (ІКС ТОВ «Селфі кредит») заповнила Анкету клієнта - фізичної особи та підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором В542 (а.с.11-12). Крім того, ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію позичальника для укладення кредитного договору де зазначила особисті дані, суму кредиту - 2500грн., процентну ставку-1%, одноразовий ідентифікатор - А581, дату укладення договору - 21.09.2024 р., фінансовий номер телефону - НОМЕР_2 , дату переказу коштів - 21.09.2024р. (а.с.16).

Отже, належним чином підтверджено факт укладення 21.09.2024року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_2 договору про надання споживчого кредиту № 1782502 (а.с.30-38). Позичальнику кредит у розмірі 2500 грн. та зараховано на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується доказами про перерахунок коштів, що містяться в реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК» (а.с.25).

В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 26.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 10172,41 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 2499,91 грн., за відсотками - 3075.00 грн. та штраф- 4 597,50 грн., що підтверджено розрахунком заборгованості (а.с.68-77).

Право вимоги до відповідача позивач підтверджує укладеним договором факторингу № 261125/1 від 26.11.2025р. На виконання умов зазначеного договору складено Реєстр боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 261125/1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 1782502 від 21.09.2024 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_2 (а.с.41-54).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд констатує, що у даному випадку договір кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора А581, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 21.09.2024 року правочину.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

При цьому, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору у відповідача виникла заборгованість, а тому вимога ТОВ «Новий Колектор» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом -2499,91 грн. та заборгованість за відсотками - 3075.00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості по штрафам 4 597,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 21.09.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми штрафу з відповідача є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Також витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, надано суду Договір про надання правничої допомоги № 07/24 НК від 02.07.2024 року, Додаткову угоду № 17 про внесення змін до Договору про надання правничої допомоги № 07/24 НК від 02.07.2024 року , копію платіжної інструкції № 37204767222223644 від 05.08.2026, а також копію Звіту від 05.08.2026 року про виконану роботу згідно Додаткової угоди №19 до Договору № 07/24 НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 року.

З врахуванням вищенаведеного, попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи складає 2662.40 грн., яка вираховується виходячи із розміру сплати позивачем судового збору за подання даного позову та підтверджується долученим у формі додатку до позовної заяви копією платіжного доручення та 6000.00 грн. - витрат на правничу допомогу

Таким чином оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання правової допомоги позивачу, обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, у зв`язку з чим такі витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача. Також, беручи до уваги те, що судом частково задоволено позовні вимоги суд вважає за необхідне стягнути витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 3288 грн. (6000 грн * 54,80% = 3288).

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до норм ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1459 грн.00 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 258, 512, 514, 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТзОВ «Новий Колектор » - задоволити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» ( ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження 01133 м. Київ вул. Алмазова Генерала № 13 офіс 601) заборгованість за кредитним договором № 1782502 від 21.09.2024 року у розмірі 5574,91 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 2499,91грн., та нарахованими процентами- 3075,00 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» ( ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження 01133 м. Київ вул. Алмазова Генерала № 13 офіс 601) пропорційно до суми задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 1459 грн.00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» ( ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження 01133 м. Київ вул. Алмазова Генерала № 13 офіс 601) пропорційно до суми задоволених позовних вимог 3288 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 21.09.2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я. В.