Рішення № 139913222, 10.09.2026, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/1787/25

Номер провадження 2/722/65/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Унгуряна С.В.

секретаря Ткач Н.П.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку у спільному сумісному майні та сплату компенсації за частку у спадковому майні та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку спадкового майна,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Чубенко С.В., діючи в інтересах ОСОБА_3 , 08.08.2025 року звернулася до суду з вищевказаним первісним позовом до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку у спільному сумісному майні та сплату компенсації за частку у спадковому майні.

На обгрунтування первісних позовних вимог представник позивача посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_5 , відкрилася спадщина на наступне майно: житловий будинок з господарськими побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 7324010100:01:003:1886, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль Citroen VIN НОМЕР_1 .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є позивачка по справі - його дружина ОСОБА_3 та син від першого шлюбу - відповідач ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області із заявою про видачу їй свідоцтв про право на спадщину за законом на майно її чоловіка.

Однак, 10.12.2024 року приватний нотаріус Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області постановив відмовити ОСОБА_3 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом і видачі свідоцтв про право власності на 1/2 часток майна. Свою відмову нотаріус мотивував відсутністю правовстановлюючих документів на майно та запереченням другого спадкоємця ОСОБА_4 щодо видачі свідоцтв позивачці.

Шлюб між ОСОБА_5 (спадкодавець) та ОСОБА_3 (спадкоємець) був зареєстрований 08.08.2008 року.

11.03.2003 року ОСОБА_5 придбав житловий будинок з господарськими побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Житловий будинок глиновальковий, житловою площею 35, 50 кв.м., загальною площею 48,60 кв.м., сарай кам`яний. Продаж було вчинено за 6000 грн. Інвентаризаційна оцінка - 6055 грн. Право власності на вказаний будинок було зареєстровано 01.12.2003 року.

Після реєстрації шлюбу, подружжя вирішило знести старий будинок та збудувати на його місці новий та сучасний будинок. Будівництво було завершене у 2012 році. Жодних дозвільних документів на будівництво подружжя при цьому не оформляло. Станом на сьогодні відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 має: загальну площу приміщень 67,2 кв.м., житлову площу приміщень 30,6 кв.м., кількість житлових кімнат 2, кількість поверхів 2, площу забудови 52,7 кв.м., висоту 6 м, нежитлову площу 36,6 кв.м. Зазначений будинок має місцеве опалення, водопостачання, каналізацію та водовідведення, газопостачання, електропостачання та освітлення. Також біля будинку знаходиться альтанка 10,4 кв.м, висотою 2,2 м; вигрібну яму площею 6 кв.м; криницю площею 1,4 кв.м; огорожу загальною протяжністю 23,5 м, погріб площею 16,7 кв.м; сарай площею 14,4 кв.м.

Станом на лютий 2025 року вартість будинку становить 286742 грн. Отже, вартість збудованого подружжям будинку більша в 47 разів, ніж придбаний ОСОБА_5 будинок в 2003 році.

ОСОБА_5 перебував на реєстраційному обліку за місцем проживання: АДРЕСА_1 з 05.12.2003 року по 26.04.2024 року. На день смерті ОСОБА_5 з ним в одному будинку була зареєстрована ОСОБА_3 .

Будинок, що наразі знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за спільні кошти та спільною працею, а тому, відповідно до положень Сімейного кодексу України цей будинок є спільною власністю подружжя і позивачка має право на 1/2 частину у праві власності на вказаний будинок, як об`єкт самочинного будівництва. За період спільного проживання і перебування в шлюбі належний ОСОБА_5 житловий будинок було знесено і побудовано новий, який істотно збільшився у своїй вартості, а тому його слід визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке збільшення вартості відбулося спільними трудовими та грошовими затратами подружжя, в тому числі й затратами позивачки, яка не є власником будинку.

Оскільки будинок був повністю збудований на місці придбаного спадкодавцем глиновалькованого будинку, то первинний об`єкт нерухомості, який належав ОСОБА_5 на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається і стає несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя, включно із затратами позивачки, яка не є власником.

Так, позивачка має право на 1/2 частину вказаного будинку, як на об`єкт спільної сумісної власності подружжя, та на 1/2 частину від частки спадкодавця, як спадкоємець першої черги. Відтак, позивачці за законом належить 3/4 частки будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачу, як спадкоємцю першої черги, належить 1\4 частина вказаного будинку.

Втім, зважаючи, що належним чином право власності на вказаний будинок подружжям не було зареєстровано, у встановленому законом порядку в експлуатацію вказаний будинок не ввели, свідоцтво про право власності на нього не отримали, то відповідно до норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію в розмірі 71685,5 грн.

З огляду на зазначене, належним способом захисту прав позивача за інших необхідних умов, зокрема, доведеності виникнення права спільної сумісної власності на майно, що належало одному із подружжя, внаслідок істотного збільшення його вартості в результаті реконструкції за час шлюбу, до прийняття новоствореного майна до експлуатації і його державної реєстрації, є вимога про визнання права власності на будівельні матеріали.

Оскільки, спільне проживання та користування будинком чи будівельними матеріалами позивачки та відповідача є неможливим, враховуючи, що в даній справі будівельні матеріали є неподільними, то необхідно визнати право власності позивачки на будівельні матеріали в цілому та виплатити на користь відповідача вартість 1/4 частини будівельних матеріалів.

Також, ОСОБА_5 на час смерті на підставі свідоцтва на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , виданого Сокирянською міською радою Чернівецької області 05.05.2006 року, належала земельна ділянка кадастровий номер: 7324010100:01:003:1886, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ринкова вартість вказаної земельної ділянки станом на сьогодні складає 197129 грн.

Дана земельна ділянка належала спадкодавцю на праві особистої власності, відтак, кожному із спадкоємців належить по 1/2 частці вказаної земельної ділянки.

Оскільки згадана земельна ділянка є неподільною, оскільки на ній знаходиться будинок, то слід визнати право власності на вказану земельну ділянку за позивачкою в цілому та виплатити на користь відповідача вартість 1/2 частки земельної ділянки, яка складає 98564,5 грн.

Окрім того, ОСОБА_5 на час смерті був власником автомобіля марки Citroen VIN НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль був придбаний 26.10.2021 року, тобто в шлюбі за спільні кошти. Станом на лютий 2025 року вартість автомобіля становить 145748 грн.

Відтак, позивачка має право на 1/2 частину автомобіля Citroen VIN НОМЕР_1 , як на об`єкт спільної сумісної власності подружжя, та право на 1/2 частину автомобіля, що належала ОСОБА_5 (тобто 1/4 частка) на правах спадкоємця першої черги. Тобто, ОСОБА_3 має право на 3/4 частки автомобіля Citroen VIN НОМЕР_1 . Інший же спадкоємець, відповідач по справі, має право на 1/4 частку вказаного автомобіля. Оскільки автомобіль є неподільним, то слід визнати право власності на нього за позивачкою в цілому та виплатити на користь відповідача вартість 1/4 частки автомобіля, що складає 36437 грн.

Отже, загальна сума компенсації відповідачу за належні йому частки в спадковому майні становить: 206687 грн., яка складається: 71685,5 грн. (вартість 1/4 частини будівельних матеріалів, обладнання, які були використані при будівництві будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) + 36437 грн. (вартість 1/4 частини автомобіля ) + 98564,5 грн. (вартість 1/2 частини земельної ділянки).

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім' я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

На підставі викладеного, просила суд:

1) Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 наступне майно:

1.1. будівельні матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва будинку АДРЕСА_1 та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 7324010100:01:003:1886;

1.2. автомобіль Citroen VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , 2006 р.в.;

2) Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, що були використані в процесі будівництва будинку АДРЕСА_1 та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 7324010100:01:003:1886 4, як на частку в майні спільної сумісної власності подружжя.

3) Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля Citroen VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 . 2006 р.в., як на частку в майні спільної сумісної власності подружжя.

4) Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, які були використані в процесі будівництва будинку АДРЕСА_1 та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 7324010100:01:003:1886, в порядку спадкування за законом.

5) Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля Citroen VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , 2006 р.в., в порядку спадкування за законом.

6) Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість 1/4 частини будівельних матеріалів, обладнання, що були використані в процесі будівництва будинку АДРЕСА_1 та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 7324010100:01:003:1886, що становить 71685,50 грн.

7) Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість 1/2 частини земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7324010100:01:003:1886, що становить 98564,5 грн.

8) Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість 1/4 частини автомобіля Citroen VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , 2006 р.в., що становить 36437 грн.

03.12.2025 року адвокат Чубенко С.В., діючи в інтересах ОСОБА_3 , подала до суду заяву про зміну предмета позову, у якій первісні позовні вимоги виклала в новій редакції та просила суд:

1) Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 наступне майно:

1.1. будівельні матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва будинку АДРЕСА_1 та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 7324010100:01:003:1886;

1.2. автомобіль Citroen VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , 2006 р.в.;

2) Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, що були використані в процесі будівництва будинку АДРЕСА_1 та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 7324010100:01:003:1886, як на частку в майні спільної сумісної власності подружжя.

3) Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля Citroen VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 . 2006 р.в., як на частку в майні спільної сумісної власності подружжя.

4) Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, які були використані в процесі будівництва будинку АДРЕСА_1 та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 7324010100:01:003:1886 в порядку спадкування за законом.

5) Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля Citroen VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , 2006 р.в., в порядку спадкування за законом.

6) Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість 1/4 частини будівельних матеріалів, обладнання, що були використані в процесі будівництва будинку АДРЕСА_1 та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 7324010100:01:003:1886, що становить 71685,50 грн.

7) Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7324010100:01:003:1886, що знаходиться по АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість 1/2 частини земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7324010100:01:003:1886, що становить 98564,50 грн.

8) Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість 1/4 частини автомобіля Citroen VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , 2006 р.в., що становить 36437 грн.

11.09.2025 року представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 адвокат Суська В.В. подала до суду відзив на первісну позовну заяву. Вважає, що первісні позовні вимоги ОСОБА_3 є незаконними, безпідставними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Зокрема, вказувала на те, що позивач не надала безспірних доказів на підтвердження своїх вимог, які б свідчили про належність будівельних матеріалів, обладнання та автомобіля до спільної сумісної власності подружжя, їх придбанні під час перебування у шлюбі, за рахунок спільної участі та за участю спільних коштів.

Позивач також не надала беззаперечних доказів, що саме за період спільного проживання і перебування в шлюбі належний ОСОБА_5 житловий будинок було знесено і побудовано новий, який істотно збільшився у своїй вартості. Не доведено і те, що таке збільшення вартості відбулося спільною працею та грошовими затратами подружжя.

Крім цього, представником відповідача звернуто увагу на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що поділ будівельних матеріалів, обладнання і конструктивних матеріалів, а також земельної ділянки, є неможливим.

Також представник відповідача зазначала, що визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвіти) ці матеріали чи обладнання, однак позивачем не було надано жодних документів з переліком матеріалів, обладнання та їх грошової оцінки.

З наведених підстав, представник відповідача просила відмовити у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_3 .

10.09.2025 року адвокат Суська В.В., діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку спадкового майна.

На обгрунтування зустрічних позовних вимог представник відповідача посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_5 , відкрилася спадщина на наступне майно: житловий будинок з господарськими побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 73240101100:01:003:1886, площею 0,0644 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль Citroen VIN НОМЕР_1 .

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 .

У встановлені законом строки ОСОБА_4 була подана до приватного нотаріуса Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області відповідна заява про прийняття спадщини.

Однак, після смерті ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області із заявою від 26.09.2024 року, у якій нею було зазначено, що вона має намір звернутися в судові органи з метою визначення належної їй частки в спадковому майні і просить до закінчення судового процесу не видавати свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 , що унеможливлює спадкування, оформлення ним спадщини у нотаріальному порядку.

Оскільки зазначений будинок зазнав змін з моменту його придбання у 2003 році і не введений в експлуатацію у встановленому законом порядку, то відповідно до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Враховуючи що недобудова, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не введена в експлуатацію у встановленому законом порядку та не набула юридичного статусу житлового будинку, то враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.04.2023 року у справі №511/2303/19, суд може визнати право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Таким чином, ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом першої черги, має право на 1/2 частину всього спадкового майна після смерті батька ОСОБА_5 .

На підставі викладеного, просила суд:

1) Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, що були використані в процесі будівництва недобудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом;

2) Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 73240101100:01:003:1886, площею 0,0644 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.;

3) Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину автомобіля Citroen VІN VF7UA9HZC45009649, державний номерний знак НОМЕР_3 , 2006 р.в., в порядку спадкування за законом.

05.11.2025 року представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 адвокат Чубенко С.В. подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву. Вважає, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, представник зазначала, що ОСОБА_4 не врахував, що половина будівельних матеріалів, обладнання, що були використані в процесі будівництва недобудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить дружині ОСОБА_5 , оскільки будівництво будинку відбувалося, коли вони були одружені, а тому подружжя володіє рівними частками майна.

Тому, ОСОБА_3 має право на 1/2 частину вказаного будинку, як на об`єкт спільної сумісної власності подружжя, та на 1/2 частину від частки спадкодавця, як спадкоємець першої черги. Відтак, ОСОБА_3 за законом належить 3/4 частки будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , як спадкоємцю першої черги, належить 1/4 частина вказаного будинку. Втім, зважаючи, що належним чином право власності на вказаний будинок подружжям не було зареєстровано, у встановленому законом порядку в експлуатацію вказаний будинок не введено, свідоцтво про право власності на нього не отримано, то відповідно до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Тобто, ОСОБА_4 має право на 1/4 частину будівельних матеріалів, обладнання, що були використані в процесі будівництва недобудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо земельної ділянки, то вона належала спадкодавцю на праві особистої власності, відтак, кожному із спадкоємців належить по 1/2 частці вказаної земельної ділянки. Оскільки згадана земельна ділянка є неподільною, враховуючи, що на ній знаходиться будинок, то слід визнати право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 в цілому та виплатити на користь ОСОБА_4 вартість 1/2 частки земельної ділянки, яка складає 98564,5 грн.

Щодо вимоги ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на 1/2 частину автомобіля Citroen VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 . 2006 р.в., то ОСОБА_4 також не врахував, що вказаний автомобіль був придбаний 26.10.2021 року, тобто в шлюбі за спільні кошти. Доказом цього є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Відтак, ОСОБА_3 має право на 1/2 частину автомобіля Citroen VIN НОМЕР_1 , як на об`єкт спільної сумісної власності подружжя та право на 1/2 частину автомобіля, що належала ОСОБА_5 (тобто 1/4 частка) на правах спадкоємця першої черги. Тобто, ОСОБА_3 має право на 3/4 частки автомобіля Citroen VIN НОМЕР_1 .

Тому, ОСОБА_4 має право на 1/4 частку вказаного автомобіля. Оскільки автомобіль є неподільним, то слід визнати право власності на нього за ОСОБА_3 в цілому та виплатити на користь ОСОБА_4 вартість 1/4 частки автомобіля, що складає 36437 грн.

Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримали та з наведених у первісній позовній заяві підстав просили їх задовольнити. У задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у поданому відзиві, просили відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнала та з наведених у відзиві підстав просила у їх задоволенні відмовити. При цьому, підтримала заявлені ОСОБА_4 зустрічні позовні вимоги та з наведених у зустрічній позовній заяві підстав просила їх задовольнити.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та обставини, на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.2003 року ОСОБА_5 придбав у власність житловий будинок літ. «А» глиновальковий, житловою площею 35,50 кв.м., загальною площею 48,60 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41 Т.2). Право власності на вказане нерухоме майно ОСОБА_5 зареєстрував 01.12.2005 року (а.с.42 Т.2).

Вищевказаний житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами розташовані на належній на праві власності ОСОБА_5 земельній ділянці, площею 0,0644 га, кадастровий номер 7324010100:01:003:1886, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_5 набув у власність 05.05.2006 року (а.с.64-70, 73 Т.2). Ринкова вартість вказаної земельної ділянки згідно звіту про експертну грошову оцінку від 04.08.2025 року становить 197129 грн. (а.с.30-45 Т.1).

08.08.2008 року ОСОБА_5 уклав шлюб із ОСОБА_3 , який було зареєстровано відділом РАЦС Сокирянського РУЮ Чернівецької області за актовим записом №78 (а.с.23 Т.2).

Під час перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, 22.10.2021 року між ПП «Глобал Автотрейд» та ОСОБА_5 укладено договір №1525 купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки «Citroen C4», 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , право власності на якого 26.10.2021 року було зареєстровано за ОСОБА_5 (а.с.71-71 Т.2). Ринкова вартість вказаного транспортного засобу згідно звіту про незалежну оцінку від 28.02.2025 року становить 145748 грн. (а.с.46-56 Т.1).

Крім цього, під час перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, на місці житлового будинку літ. «А» глиновалькового, загальною площею 48,60 кв.м., що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за вказаною адресою було побудовано будинок літ. «В-2», загальною площею 67,20 кв.м., в тому числі житловою площею 30,60 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, а саме: альтанка літ. «Г»; сарай літ. «Д»; погріб літ. «Пг»; ворота/огорожа №1-2; вигрібна яма №3; криниця №4, ринкова вартість яких згідно звіту про незалежну оцінку від 28.02.2025 року становить 286742 грн. (а.с.11-29 Т.1, а.с.55-63 Т.2).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч.2 ст.39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об`єкт вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 року у справі №826/12166/1682, за наявності хоча б однієї з вищевказаних обставин або сукупності їх усіх чи декількох одночасно, об`єкт вважається самочинним будівництвом.

З огляду на те, що будинок літ. «В-2» з господарськими та побутовими будівлями і спорудами були зведені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, а також враховуючи відсутність документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, суд констатує, що будинок літ. «В-2», загальною площею 67,20 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом у розумінні норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ч.1 ст.376 ЦК України.

За вимогами частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 цього Кодексу).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (аналогічні положення містить і норма частини третьої статті 368 ЦК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).

У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22) та ін.

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21)).

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Вказані висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі №511/2303/19 (провадження №14-56цс22).

При цьому, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 року у справі №607/10858/22 (провадження №14-138цс24), зокрема у п.п.138-140, 142 зазначено, що з урахуванням викладеного наявні підстави для конкретизації сфери застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, та зазначення, що для застосування такого висновку недостатньо встановити, що об`єкт нерухомості, який є предмет спору, не введено в експлуатацію.

Необхідною кваліфікуючою ознакою є встановлення судом, що до складу відповідного об`єкта, про поділ якого заявлено вимогу, входять самочинно збудовані споруди (елементи), які відповідають ознакам, визначеним частиною першою статті 376 ЦК України.

По суті, висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 необхідно читати так: «у разі неможливості поділу (яка обумовлюється входженням до складу відповідного об`єкта самочинно збудованих споруд) незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку».

З висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, про те, що з урахуванням конкретних обставин справи (зокрема, волі сторін) суд може залишити такий об`єкт одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію, суд погоджується.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с.69 Т.1).

У відповідності до вимог ст.1261 ЦК України, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , є його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 (а.с.12-14, 21-23 Т.2).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №638/18231/15 сформульовано висновок, що законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї. Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Оскільки за встановлених судом у цій справі обставин будівництво спірного об`єкта та придбання спірного автомобіля здійснені в період перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, і презумпцію спільності права власності подружжя на таке майно відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 не спростував, суд вважає, що первісні позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання спільною сумісною власністю будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які були використані в процесі самочинного будівництва спірного будинку та автомобіля марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , а також про визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частини у вказаному спільному сумісному майні подружжя є обгрунтованими та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим право спільної сумісної власності на вказане майно слід припинити.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст.1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258 ЦК).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК).

Згідно ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.ч.1,3,5 ст.1268 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено дослідженими матеріалами спадкової справи, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , є його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 , які відповідно до вимог закону вчасно прийняли спадщину після смерті спадкодавця (а.с.12-14, 21-23 Т.2).

Із урахуванням встановлених у даній справі обставин, а також враховуючи задоволення судом первісних позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, суд дійшов висновку, що до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , входить наступне майно, а саме:

1) 1/2 частини будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які були використані в процесі самочинного будівництва будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) земельна ділянка, площею 0,0644 га, кадастровий номер 7324010100:01:003:1886, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) 1/2 частини автомобіля марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 .

З огляду на своєчасне прийняття сторонами спадщини після смерті ОСОБА_5 , а також виходячи із принципу рівності часток у спадщині кожного із спадкоємців, суд вважає, що як первісні, так і зустрічні позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання за кожним із сторін права власності в порядку спадкування на 1/4 частини будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які були використані в процесі самочинного будівництва будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0644 га, кадастровий номер 7324010100:01:003:1886, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/4 частини автомобіля марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 .

Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК Українивстановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) виснувала, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

У постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №760/8958/15-ц (провадження №61-4860св18), від 01 червня 2023 року у справі №344/2399/21 (провадження №61-1592св23), від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161св23), від 10 січня 2024 року у справі № 344/6767/14-ц (провадження № 61-6980св22) зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400 цс 19).

Оцінивши в сукупності докази, які містяться у справі та встановлені на їх підставі обставини, суд дійшов дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом та її представником не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявності обставин, передбачених ст.365 ЦК України, які б давали суду достатні підстави для припинення права відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 на частку у спільному майні, яке ним було успадковане після смерті батька.

Зокрема, позивачем не доведено, що належні відповідачу частки у будівельних матеріалах і конструктивних елементах, які були використані в процесі самочинного будівництва будинку та у земельній ділянці, не можуть бути виділені в натурі, є неподільними, є неможливим спільне володіння і користування ними, а також, враховуючи те, що відповідач має статус внутрішньо переміщеної особи, позивачем не доведено, що таке припинення не завдасть його інтересам та інтересам членам його сім`ї істотної шкоди. Крім цього, позивачем не доведено, що належна відповідачу 1/2 частка спірної земельної ділянки, є незначною і не може бути виділена в натурі.

За вказаних обставин, суд вважає, що первісні позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за нею в порядку спадкування права власності на 1/2 частини будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які були використані в процесі самочинного будівництва будинку та на 1/2 частини земельної ділянки, а також про сплату відповідачу грошової компенсації за його частку у спільному майні є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливого виділу в натурі такої частки. Такий виділ (поділ) не повинен порушувати права та законні інтереси спадкоємців. Якщо виділ (поділ) частки спадщини неможливий, то спадкоємець може отримати від іншого спадкоємця грошову компенсацію вартості цієї частки.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16.

З огляду на те, що частка ОСОБА_4 у спірному автомобілі є незначною і не може бути виділена в натурі, а також враховуючи те, що спірний автомобіль є річчю неподільною, суд вважає обгрунтованими первісні позовні вимоги ОСОБА_3 про сплату відповідачу ОСОБА_4 грошової компенсації за належну йому 1/4 частини автомобіля марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , в розмір 36437 грн., які були внесені позивачкою ОСОБА_3 на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Чернівецькій області відповідно до платіжної інструкції №2.252022337 від 08.08.2025 року.

При цьому, враховуючи те, що спірний автомобіль до набуття права на частку у ньому відповідачем ОСОБА_4 взагалі не використовувався, суд вважає, що припинення його права на частку у вказаному спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам та інтересам членам його сім`ї.

Вказаний розмір грошової компенсації вартості частки у спільному майні відповідачем не оспорювався у будь-який спосіб, зокрема, ні шляхом проведення експертного дослідження ні шляхом подачі клопотання до суду про призначення експертизи.

Враховуючи задоволення первісних позовних вимог в частині сплати відповідачу ОСОБА_4 грошової компенсації вартості частки у спільному майні, внаслідок чого позивач ОСОБА_3 набула статусу одноосібного власника спірного транспортного засобу, суд вважає, що право спільної часткової власності на автомобіль марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , слід припинити.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням того, що первісні та зустрічні позовні вимоги задоволено частково, відповідно розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог в сумі 4229,32 грн., а також з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог в сумі 2066,87 грн.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи те, що на відповідача ОСОБА_4 покладено більшу суму судового збору, суд вважає, що з нього слід стягнути на користь позивача ОСОБА_3 різницю судового збору в розмірі 2162,45 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст.7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З огляду на те, що за подання зустрічного позову ОСОБА_4 внесено судовий збір в сумі 6296,19 грн., тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд вважає, що переплачена ним сума судового збору в розмірі 3148,10 грн. підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Первісні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку у спільному сумісному майні та сплату компенсації за частку у спадковому майні задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступне майно:

-будівельні матеріали і конструктивні елементи, які були використані в процесі самочинного будівництва будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-автомобіль марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, а саме:

-на 1/2 частини будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які були використані в процесі самочинного будівництва будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-на 1/2 частини автомобіля марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 .

Право спільної сумісної власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи, які були використані в процесі самочинного будівництва будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на автомобіль марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 припинити.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на наступне майно:

-1/4 частини будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які були використані в процесі самочинного будівництва будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0644 га, кадастровий номер 7324010100:01:003:1886, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/4 частини автомобіля марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 .

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку спадкового майна задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом право власності на наступне майно:

-1/4 частини будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які були використані в процесі самочинного будівництва будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0644 га, кадастровий номер 7324010100:01:003:1886, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/4 частини автомобіля марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 1/4 частини автомобіля марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , в розмір 36437 (тридцять шість тисяч чотириста тридцять сім) грн.

Право спільної часткової власності на автомобіль марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 припинити.

В задоволенні решти первісних позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 2162 (дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 45 коп.

Повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) переплачену суму судового збору згідно квитанції №1UUF-M96T-41QE від 08.09.2025 року в розмірі 3148 (три тисячі сто сорок вісім) грн. 10 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Унгурян

Повний текст судового рішення складено 21.09.2026 року.