Ухвала суду № 139913174, 18.09.2026, Новоселицький районний суд Чернівецької області

18.09.2026

Справа № 720/3177/25

Провадження № 2-о/720/12/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

присяжних Негруца Е.А., Пріску В.В.

з участю секретаря Княгницької Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року заявник звернувся до суду із заявою про визнання своєї матері ОСОБА_2 недієздатною, посилаючись на те, що остання є психічно хворою. Через свою хворобу вона не може розуміти значення своїх дій, керувати ними та потребує постійної допомоги як в побутових, повсякденних питаннях, так і в прийнятті рішень юридичного характеру від її імені, отже потребує опіки. Просив визнати ОСОБА_2 недієздатною та встановити над нею опіку, призначивши його опікуном.

В послідуючому представник заявника звернувся до суду із клопотанням про залишення заяви без розгляду.

Зважаючи, що таке клопотання було подано до початку судового засідання по суті, воно підлягає задоволенню та заява про визнання ОСОБА_2 недієздатною підлягає залишенню без розгляду.

У цивільному процесі питання щодо судових витрат за загальним правилом вирішується судом у судовому рішенні (рішенні суду) під час розгляду справи по суті, проте в окремих випадках воно може вирішуватися шляхом ухвалення додаткового рішення або окремою ухвалою (наприклад, у разі закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду)

У своєму листі № 29/02/1481-26 від 07 липня 2026 року Чернівецька філія судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії та судової медицини міністерства охорони здоров`я України» повідомила, що вартість проведеної судово-психіатричної експертизи у даному провадженні для визначення психічного стану ОСОБА_2 становить 11540 гривень, яких вона просить стягнути судовим рішенням на із заявника на користь даної установи, посилаючись на вимоги ст. 15 Закону України «Про судову експертизу».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даному провадженні суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 299 ЦПК країни судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

В той же час, за змістом ч. 3 ст. 299 ЦПК України суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов?язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

За змістом частини першої статті 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Отже, для визнання фізичної особи недієздатною необхідним є встановлення судом сукупності юридично значимих обставин, а саме: наявності у особи хронічного, стійкого психічного розладу та обумовленої саме цим психічним розладом нездатності особи усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними

Саме наявність зазначених обставин є визначальною для вирішення питання про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи шляхом визнання її недієздатною.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 (провадження № 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому відповідно до положень статті 105 ЦПК України призначення експертизи у справах про визнання особи недієздатною є необхідним для встановлення психічного стану особи, оскільки питання про наявність у неї психічного розладу та здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними потребують спеціальних знань.

У даній справі ухвалою про відкриття провадження від 22 грудня 2025 року судом було призначено судово-психіатричну експертизу саме з метою встановлення психічного стану ОСОБА_2 та з`ясування обставин, які мають визначальне значення для вирішення питання про її цивільну дієздатність.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи N?647 від 03 червня 2026 року встановити актуальний психічний стан обстежуваної та дати відповіді на постановлені судом питання не є можливим, оскільки ОСОБА_2 при огляді мовному контакту недоступна, на запитання не відповідає. Матеріали справи не містять будь-якої медичної документації обстежуваної ОСОБА_2 ..

Таким чином, за результатами проведеного експертного дослідження не встановлено, що ОСОБА_2 страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій/або керувати ними.

Заявник також не надав суду будь-яких інших належних доказів, які можуть свідчити про те, що ОСОБА_2 страждає на хронічний, стійкий психічний розлад.

Після проведення вказаної експертизи, яка не встановила, що ОСОБА_2 страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, заявник просив залишити свою заяву про визнання недієздатною ОСОБА_2 без розгляду.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (постанова ВС від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання судової колегії, і мало місце у даній справі - відповідач, визнаючи в актах приймання-передачі та гарантійному листі факт виконання позивачем умов Договору щодо укладення договорів страхування та підтверджуючи надходження сум страхових платежів і зазначаючи суми комісійної винагороди позивачу, гарантуючи їх виплату, у судових засіданнях зайняв протилежну позицію та став стверджувати про відсутність доказів того, що саме за участі позивача укладено низку договорів страхування (постанова ВС від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17.

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавстващодо здійснення визначених ним дій.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи (постанова ВС від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19 (провадження № 61-14448св20).

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права (постанова ВС від 12 жовтня 2021 року у справі № 311/2121/19 (провадження № 61-11958св20).

Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій (постанова ВС від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21 (провадження № 61-2472св22).

Так, звернення з завідомо безпідставним позовом або позовом у спорі, що має очевидно штучний характер, у правовій системі України чітко кваліфікується як недобросовісна поведінка та зловживання процесуальними правами.

Цей принцип закріплений у процесуальних кодексах України (ст. 44 ЦПК) та детально розтлумачений у практиці Верховного Суду.

В даному провадженні звертаючись до суду заявник свідомо зазначив, що ОСОБА_2 є психічно хворою та через свою хворобу вона не може розуміти значення своїх дій.

Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини заявник не надав. Вказана обставина спростовується також висновком судово-психіатричної експертизи N?647 від 03 червня 2026 року, а тому суд вважає, що звертаючись до суду із вказаною заявою заявник діяв недобросовісно без достатніх для цього підстав, а тому судові витрати за проведення судово-психіатричної експертизи слід стягнути з нього на користь експертної установи в порядку ч. 3 ст. 299 ЦПК України.

На підставі наведеного, суд керуючись ст.ст. 257, 259, 260, 263, 299 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання недієздатною ОСОБА_2 та встановлення над нею опіки, залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державної установи «Інститут судової психіатрії та судової медицини міністерства охорони здоров`я України» вартість проведеної у справі судово-психіатричної експертизи в сумі 11540 (одинадцять тисяч п`ятсот сорок) гривень, перерахувавши їх за банківськими реквізитами: отримувач платежу: ДУ «ІСПСМ МОЗ України»; код отримувача: 04803492; розрахунковий рахунок: UA158201720313251005201007077; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; призначення платежу: «Оплата за судово-пчихіатричну експертизу ОСОБА_2 (цив.спр. № 720/3177/25), експерт Вакулик В.С.».

Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Ляху Г.О.

Присяжні: 1) Негруца Е.А.

2) Пріску В.В.