Ухвала суду № 139912937, 21.09.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/6905/24

Провадження по справі №2/635/3197/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року с-ще Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Літінської Г.В.,

позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1

представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом адвоката Чутченка С.О.,

відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом адвоката Перепелиця І.І.,

представника Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області Стаднік А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком,

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває зазначена цивільна справа.

19 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Чутченка С.О. про призначення судової психологічної експертизи (судово-психологічна експертиза дитячо-батьківських відносин) стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_1 та її батька ОСОБА_2 . На вирішення експерта поставити наступні питання:

1) Які індивідуально-психологічні особливості (вікові, емоційно-вольові, інтелектуальні, рівень психічного розвитку) притаманні малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

2) Яким є емоційне ставлення дитини до матері ОСОБА_1 та до батька ОСОБА_2 і чим воно зумовлене?

3) Чи залежить ставлення дитини до матері та оцінка нею сімейної ситуації від впливу з боку дорослих? Якщо так, з чийого боку?

4) Чи наявні у дитини ознаки психоемоційного напруження, тривожності або страхів і з якими обставинами вони пов`язані?

5) Чи наявні у поведінці та мовленні дорослої особи, зафіксованої на відеозаписі від 09.11.2025, ознаки психологічного впливу на дитину?

Проведення експертизи просять доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6), а також надати у розпорядження експерта матеріали, зазначені в розділі VI цього клопотання, зокрема відеозапис від 09.11.2025 на матеріальному носії.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_2 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_3 до експертної установи у визначені експертом дату та час.

Роз`яснити відповідачу ОСОБА_2 наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України.

Не зупиняти провадження у справі на час проведення експертизи та встановити експерту стислий строк для складення висновку.

Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покласти на позивача ОСОБА_1 .

В обґрунтування зазначеного клопотання зазначає, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05.06.2026 ухвалено про необхідність з`ясувати думку малолітньої дитини щодо предмета спору. Суд визнав неможливим з`ясування позиції дитини без участі фахівця, встановивши дві обставини, які мають безпосереднє значення для цього клопотання: існує ризик впливу зацікавлених осіб на волевиявлення дитини, який має бути виключений; для оцінки позиції дитини потрібні спеціальні знання у галузі психології, яких не мають ані суд, ані органи опіки та піклування, ані сторони. Листом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 29.06.2026 № 951/0/202-26 повідомлено, що у штатному розписі Департаменту служб посада психолога відсутня, а тому «виконати ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 05.06.2026 не вбачається можливим», про це до суду направлено відповідні пояснення. Процесуальний механізм, обраний судом в ухвалі від 05.06.2026, є об`єктивно нездійсненним з причин, що не залежать від учасників справи. Ухвала суду в частині залучення психолога залишається невиконаною. Ця обставина не усуває, а навпаки загострює потребу у застосуванні спеціальних психологічних знань. Проведення бесіди з дитиною в судовому засіданні без участі кваліфікованого фахівця суперечило б висновкам самого суду, викладеним в ухвалі від 05.06.2026, не забезпечило б достовірності результату та створило б ризик повторної травматизації дитини. Єдиним процесуально належним, законодавчо врегульованим і забезпеченим державними гарантіями способом отримання спеціальних знань у цивільному процесі є судова експертиза. На відміну від разової участі психолога, судова експертиза передбачає атестацію експерта, попередження про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України, застосування зареєстрованих методик та можливість перевірки висновку сторонами. Ключовим питанням, від якого залежить вирішення як первісного, так і зустрічного позовів, є те, чи є заявлена дитиною відмова від спілкування та проживання з матір`ю її власним, вільно сформованим волевиявленням, чи результатом систематичного психологічного впливу з боку відповідача. Матеріали справи містять сукупність даних, що породжують обґрунтовані сумніви в аутентичності такого волевиявлення: висновок психолога ОСОБА_4 від 15.08.2025, згідно з яким формулювання висловлювань дитини не є типовими для її віку та можуть бути результатом навіювання з боку дорослих; відеозапис від 09.11.2025 тривалістю близько шести хвилин, на якому зафіксовано, як відповідач методично впливає на дитину, доводить її до плачу та стану психоемоційного напруження, налаштовує проти матері, проти членів родини матері та проти місця її проживання; дитина називає матір на ім`я « ОСОБА_5 » замість «мама», що є ознакою штучно сформованого дистанціювання; дев`ять актів державного виконавця за період з грудня 2024 року по лютий 2026 року та акт від 15.06.2026, згідно з якими передача дитини матері жодного разу не відбулася, і щоразу відповідач мотивував це «відмовою дитини». Незмінність цієї «відмови» протягом понад вісімнадцяти місяців за повної відсутності будь- якого контакту дитини з матір`ю сама по собі є індикатором зовнішнього впливу; дитину фактично ізольовано: з 05.09.2025 припинено відвідування нею школи, приблизно з 15.09.2025 її переведено на дистанційне навчання без згоди матері; відповідач заблокував канали зв`язку матері з дитиною; дитину позбавлено спілкування з рідною сестрою, бабусею та вітчимом; 15.06.2026 під час виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76608428, у присутності дитини, старшого державного виконавця та представника служби у справах дітей, відповідач застосував фізичну силу до матері дитини; тілесні ушкодження зафіксовано довідкою травматологічного пункту КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва № 5615 від 16.06.2026, заява про вчинення кримінального правопорушення зареєстрована в поліції за № Б26694. Наведені обставини у сукупності відповідають ознакам відчуження одного з батьків другим (parental alienation), яке Верховний Суд послідовно розглядає як форму психологічного насильства над дитиною. Разом з тим встановити наявність, ступінь і причини такого відчуження, а також відмежувати справжнє волевиявлення дитини від індукованого, можливо виключно із застосуванням спеціальних знань у галузі психології. Ані суд, ані органи опіки та піклування, ані сторони такими знаннями не володіють. Це і є та передбачена частиною першою статті 103 ЦПК України ситуація, коли встановлення обставин, які мають значення для справи, неможливе без спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом адвокат Чутченка С.О. підтримав подане клопотання, посилаючись на обставини, зазначені у клопотанні.

Позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримала клопотання про призначення судової психологічної експертизи.

Відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник адвокат Перепелиця І.І. не заперечували проти призначення експертизи, але вважають, що враховуючи безпекову ситуацію можливо призначити експертну установу для проведення експертизи у Харкові або Полтаві.

Представник Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області Стаднік А.С. проти призначення експертизи не заперечував, однак вважає, що у разі можливості через безпекову ситуацію буде доцільно призначити проведення експертизи в альтернативній експертній не у місті Києві.

Вислухавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про призначення експертизи з огляду на таке.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто у контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін, вирішальним фактором є те, що подання доказів та доведення перед судом їх переконливості - є обов`язком сторін. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Відповідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручення проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд може призначити експертизу для з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що для з`ясування обставин, що мають значення у справі і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Як визначено у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в цивільному судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19): «Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.

При цьому під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою повинен проводити психолог, головним завданням такої бесіди є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків».

При вирішенні цього питання необхідним є врахування конвенційних положень про те, що процесуальні зобов`язання, передбаченіст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про право на повагу до приватного і сімейного життя також включають гарантування того, щоб батьки були спроможні навести свої аргументи.

Ці зобов`язання вимагають аби висновки національних судів гуртувались на належній фактологічній базі і не були свавільними чи нерозумними (рішення Wetjen і інші проти Німеччини від 25.03.2010 року, п.п.84,81).

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). На рівні внутрішнього законодавства України це право дитини конкретизовано, зокрема у статті 171 СК України, яка регулює врахування думки дитини при вирішенні питань, які стосуються її життя.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Через складність і неповторності кожної окремо взятої сімейної системи і унікальності існуючих в ній батьківсько-дитячих відносин, суду вкрай важко зробити об`єктивний висновок про те, який з батьків буде краще, ближче, безпечніше і комфортніше для спільного проживання з дитиною. У таких умовах саме психологічна експертиза постає необхідним обґрунтуванням забезпечення найкращих інтересів дитини та способом встановлення найліпших психологічних умов її проживання з одним із батьків.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо того, з ким із батьків слід визначити постійне місце проживання їх спільної малолітньої доньки. Вирішення даного спору судом потребує з`ясування психологічних особливостей сторін та їх дитини, особливостей їхніх взаємовідносин та прихильності дитини до кожного з батьків. Встановлення даних обставин буде сприяти суду в можливості урахувати найкращі інтереси для дитини при вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що заявлене стороною позивача за первісним позовом клопотання про призначення експертизи підлягає задоволенню, оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для даної справи, в тому числі визначення способу участі у вихованні дитини батька і матері, має, зокрема враховуватися психологічний та емоційний стан дитини, а для цього необхідні спеціальні знання у сфері психології, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне призначити по справі судово-психологічну експертизу та з урахуванням предмету та підстав позову викласти питання поставлені на вирішення експертизи.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 106 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

При визначенні питань, які підлягають вирішенню експертом суд вважає, що питання, поставлені стороною позивача підлягають вирішенню експертом, оскільки відповіді на такі питання потребують спеціальних знань, а обставини, які підлягають доказуванню в цій справі іншим шляхом встановити неможливо.

Однак суд вважає, що комплекс поставлених запитань, що підлягають вирішенню експертом не в достатньому ступені висвітлює весь комплекс взаємовідносин батьків та дитини, тому суд вважає необхідним доповнити перелік питань наступним.

Суд вважає необхідним питання № 2 та 4 сформулювати в такій редакції:

«2.Яким є емоційне та індивідуально-психологічне ставлення дитини до матері ОСОБА_1 та до батька ОСОБА_2 і чим воно зумовлене?»

«4. Чи наявні у дитини ознаки психоемоційного напруження, тривожності, страхів або інших негативних психоемоційних станів, з якими обставинами вони пов`язані і чи наявна причинно-наслідковий зв`язок з поведінкою, діями або конфліктом батьків?»

Суд вважає необхідним поставити на вирішення експерта наступні запитання:

- які особливості виховного стилю та стилю поведінки кожного із батьків і чи впливає поведінка кожного із батьків (в тому числі їх емоційний стан, стиль спілкування і виховні заходи) на психологічний стан, емоційний розвиток та поведінку дитини? Якщо так, то який характер такого впливу?

- яке реальне психологічне ставлення кожного із батьків до дитини? Чи наявні конфлікти в системі відношень «батьки дитина»?

Стосовно вибору експертної установи суд враховує, що сторона позивача просить суд доручити проведення експертизи експертам Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а сторона відповідача просить суд доручити експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». Сторони однаково мотивують свої доводами безпековою ситуацією в містах Києва та Харкові.

Суд погоджується, що такі доводі є обґрунтованими, однак безпекова ситуація, пов`язана із військовим станом хоча і відрізняється за характером загроз, але в цілому однаково становить загрозу для життя і здоров`я як сторін, так і дитини. Якщо виходити виключно із необхідності забезпечення більш сприятливих умов безпеки, то в даному випадку необхідно керуватися насамперед інтересами дитини, а тому суд вважає, що для дитини необхідно створити найменше незручностей для спілкування з експертами. З огляду на інтереси дитини, суд приходить до висновку, що проведення експертизи в місті Харкові скоротить шлях та час перебування в небезпечних умовах саме в місті Харкові, а також це значно скоротить транспортні витрати сторін, пов`язані із проведенням експертизи та витрати, скоротить час поштових пересилань та поштові витрати. Крім того, при проведенні в експертизи місті Харкові матеріали, необхідні для висновку експерта можуть бути вручені кур`єром суду, що значно скоротить перебіг кореспонденції у часі.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає необхідним доручити проведення експертизи експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

З огляду на тривалість судового розгляду на час проведення експертизи суд вважає необхідним не зупиняти судовий розгляд.

Керуючись ст. ст. 103, 104 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

клопотання представника позивача первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Чутченка С.О. про призначення судової психологічної експертизи (судово-психологічна експертиза дитячо-батьківських відносин) - задовольнити.

Призначити у цивільній справі № 635/6905/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком судово-психологічну експертизу дитячо-батьківських відносин.

На вирішення експертів поставити наступні питання:

1) Які індивідуально-психологічні особливості (вікові, емоційно-вольові, інтелектуальні, рівень психічного розвитку) притаманні малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

2) Яким є емоційне та індивідуально-психологічне ставлення дитини до матері ОСОБА_1 та до батька ОСОБА_2 і чим воно зумовлене?

3) Чи залежить ставлення дитини до матері та оцінка нею сімейної ситуації від впливу з боку дорослих? Якщо так, з чийого боку?

4) Чи наявні у дитини ознаки психоемоційного напруження, тривожності, страхів або інших негативних психоемоційних станів, з якими обставинами вони пов`язані і чи наявна причинно-наслідковий зв`язок з поведінкою, діями або конфліктом батьків?

5) Чи наявні у поведінці та мовленні дорослої особи, зафіксованої на відеозаписі від 09.11.2025, ознаки психологічного впливу на дитину?

6) Які особливості виховного стилю та стилю поведінки кожного із батьків і чи впливає поведінка кожного із батьків (в тому числі їх емоційний стан, стиль спілкування і виховні заходи) на психологічний стан, емоційний розвиток та поведінку дитини? Якщо так, то який характер такого впливу?

7) Яке реальне психологічне ставлення кожного із батьків до дитини? Чи наявні конфлікти в системі відношень «батьки дитина»?

Проведення експертизи доручити експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (м. Харків, вул. Золочівська, 8а).

Експертизу проводити за участі обох батьків, а саме: матері ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та батька ОСОБА_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Попередити експертів про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384, 385 КК України.

Оплату за проведення експертизи покласти на позивача за первісним позовом ОСОБА_1 .

Строк виконання даної ухвали суду не повинен перевищувати 2-х місячного строку з моменту отримання ухвали суду та матеріалів цивільної справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду справі подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений 21 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Назаренко