Ухвала суду № 139912663, 21.09.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20343/26

Провадження № 1-кс/643/7459/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене з прокурором клопотання слідчого СВ Харківського районного управління №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню за № 62024170030004852 від 06.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зі слів одруженого, із середньою освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, зі слів зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (будинок готельного типу літ. «Г-5»), -

В С Т А Н О В И В:

З представлених суду матеріалів вбачається, що слідчим відділом Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170030004852 від 06.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2024 №83 солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації. Таким чином ОСОБА_5 , в розумінні вимог ст.ст. 18, 22, 401, диспозиції ст. ст. 407, 408 КК України є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у період воєнного стану.

Однак солдат ОСОБА_5 , будучи призначеним на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , 13.04.2024 діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та без поважних причин, самовільно залишив місце служби та проводив час на власний розсуд. У період з 13.04.2024 по 18.09.2026 солдат ОСОБА_5 перебував поза межами місця служби, та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_5 у зазначений період постійно та незаконно перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 , не виконуючи обов`язків військової служби та не маючи на те поважних причин. За час самовільної відсутності солдат ОСОБА_5 обов`язки військової служби не виконував, до медичних закладів не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, причини відсутності або вчинене правопорушення не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 18.09.2026, до моменту встановлення його місця знаходження працівниками Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області.

18.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Слідчий в клопотанні зазначає, що під час досудового розслідування встановлені обставини, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому вищевказаного кримінального правопорушення, яке підтверджується зібраними під час кримінального провадження доказами, а також, про існування ризиків передбачених п.п.1, 3, 5 ст.177 ч.1 КПК України, у зв`язку з чим, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні клопотання та обранні стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що підозра обґрунтована, вину у скоєному визнає, залишив військову частині у зв`язку з незадовільним станом здоров`я, про що повідомляв керівництво. Вказав, що не може носити амуніцію, бо має малу вагу. За станом здоров`я перебувати у СІЗО не може. Проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що має спадкову хворобу, яка передалася йому від матері, однак вказати діагноз не може. Просив застосувати домашній арешт, а у разі задоволення клопотання визначити заставу.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя встановив наступне.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Судом встановлено, що Харківським районним управлінням поліції №2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170030004852 від 06.12.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.ч.6, 7 ст.176 цього Кодексу.

При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення; актом службового розслідування; показаннями свідків у вказаному кримінальному провадженні; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, що вказує на підвищену суспільну небезпеку як самого діяння та і особи підозрюваного.

Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування або суду; незаконно впливати, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я чи з інших підстав слідчому судді не надано. Належних доказів наявних захворювань, на які ОСОБА_5 посилався у судовому засіданні, останнім в підтвердження цього, не надано.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язала мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007).

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи наведене, слідчий суддя, дійшов висновку, що відносно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

В судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому суд доходить переконання, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 процесуальних прав та обов`язків, не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Так, прокурором у судовому засіданні не надано переконливих доказів виключності цієї справи для суспільства, тому слідчий суддя не знаходить підстав для призначення розміру застави поза межами розміру, визначеного ст.182 КПК України.

Враховуючи викладене, а також те, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_5 вчинено в умовах воєнного стану, суд дійшов до переконання, що з урахуванням особи підозрюваного, його соціальних зав`язків та фінансового стану, розмір застави, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а також забезпечити його належну процесуальну поведінку, має бути призначений у розмірі, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 66 560, 00 грн. (3328, 00 х 20 = 66 560, 00 грн). Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного.

В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, визначеніст.194 КПК України.

Частина друга статті 197 КПК України регламентує, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Керуючись ст.ст.176-178,182-184,186,193-194,196,197,376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб з моменту затримання.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання з 14.10 години 21.09.2026.

Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 14.10 години 19.11.2026 включно.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_5 родичів останнього.

Визначити суму застави у розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят), 00 гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 21.09.2026 у справі № 643/20343/26 (провадження 1-кс/643/7459/26) стосовно ОСОБА_5 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави, обов`язки: прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з місця перебування (несення служби) без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну та надати підтвердження цього слідчому, прокурору.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1