Ухвала суду № 139911812, 21.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 вересня 2026 року Справа № 520/29021/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії:

у розмірі 1,11 у 2021 році;

у розмірі 1,114 у 2022 році;

у розмірі 1,197 у 2023 році;

у розмірі 1,07696 у 2024 році;

у розмірі 1,115 у 2025 році та

у розмірі 1,121 у 2026 році;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у спосіб послідовного застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 коефіцієнту індексації у розмірі « 1,111» відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021р. №127 коефіцієнту індексації у розмірі « 1,114» відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 коефіцієнту індексації у розмірі « 1,197» відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, « 1,0796» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185, у розмірі « 1,115» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, у розмірі « 1,121» відповідно до постанови КМУ від 25.02.2026р. №236 та провести виплату пенсії з урахуванням раніше здійснених платежів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною 1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядженням про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Крім того суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення індексації її пенсії з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що пенсію позивачу призначено з 22.11.2020. У подальшому пенсійним органом проводилися перерахунки пенсії, зокрема на підставі рішень від 10.11.2021, 22.02.2022, 26.02.2023, 25.02.2024, 25.02.2025 та 27.02.2026, копії яких позивачем додано до позовної заяви.

При цьому позивач зазначає, що у 2021 році індексація її пенсії із застосуванням установленого коефіцієнта не проводилася, а під час перерахунків пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 замість застосування відповідних коефіцієнтів індексації було встановлено доплати у фіксованих розмірах. Також позивач зазначає про застосування відповідачем під час індексації пенсії з 01.03.2025 та 01.03.2026 коефіцієнтів, які, на її переконання, не відповідають вимогам законодавства.

Отже, про розмір пенсії, визначений унаслідок кожного відповідного перерахунку, а також про незастосування коефіцієнтів індексації, на застосуванні яких вона наполягає, позивач повинна була дізнатися під час отримання пенсійних виплат у відповідному розмірі починаючи з березня кожного року.

Водночас із цим позовом позивач звернулася до суду лише 13.09.2026, тобто після закінчення встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження порядку проведення індексації її пенсії за 2021 2025 роки.

Щодо вимог, пов`язаних із проведенням індексації пенсії з 01.03.2026, суд зазначає, що позивачем також не наведено обставин, які б свідчили про те, що про розмір пенсії після відповідного перерахунку позивач дізналася не під час отримання пенсійної виплати за березень 2026 року, а в іншу дату. З урахуванням дати звернення до суду 13.09.2026 позовна заява не містить відомостей, які дозволяли б зробити висновок про дотримання шестимісячного строку звернення до суду і в цій частині.

Посилання позивача на звернення до відповідача із заявою щодо неправильного проведення індексації пенсії та отримання відповіді від 27.08.2026 не змінює моменту, з якого позивач повинна була дізнатися про можливе порушення своїх прав.

Зазначені обставини свідчать лише про час, коли позивач почала вчиняти активні дії, спрямовані на з`ясування правильності обчислення її пенсії та реалізацію права на судовий захист, однак не є початком нового строку звернення до суду щодо перерахунків пенсії, проведених у 2021 2026 роках.

Позовна заява та додані до неї документи не містять відомостей про те, що позивач без зайвих зволікань та в розумний строк після отримання пенсії у відповідному розмірі зверталася до пенсійного органу з метою з`ясування порядку її обчислення, застосованих коефіцієнтів індексації або причин незастосування коефіцієнтів, на яких вона наполягає.

Суд також ураховує, що у цій справі предметом спору є саме правильність обчислення та проведення перерахунку пенсії. Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити новий перерахунок пенсії із застосуванням інших коефіцієнтів індексації та провести відповідну виплату. Відомостей про те, що спірні суми були раніше нараховані пенсійним органом, але не виплачені позивачу з вини відповідача, позовна заява не містить.

Отже, положення частини другої статті 46 Закону №1058-IV щодо виплати нарахованих сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком до спірних правовідносин на стадії вирішення питання про відкриття провадження застосуванню не підлягають.

Окремої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивачем до позовної заяви не додано.

Позовна заява також не містить клопотання про поновлення такого строку, обґрунтування причин його пропуску або доказів існування об`єктивних та незалежних від волі позивача обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно із частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів із дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або зазначити підстави для його поновлення.

Таким чином, позовну заяву подано без додержання вимог частини шостої статті 161 КАС України, що є підставою для залишення її без руху з наданням позивачу строку для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог із зазначенням підстав для поновлення такого строку та наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

Щодо сплати судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що адміністративний позов подано позивачем в електронній формі з використанням підсистеми «Електронний суд».

Отже, ставка судового збору за подання фізичною особою у 2026 році в електронній формі адміністративного позову, який містить одну вимогу немайнового характеру, становить 1064,96 грн (3328,00 грн X 0,4 Ч 0,8).

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Визначаючи кількість заявлених позивачем вимог немайнового характеру, суд виходить не лише з їх формального викладення в окремих пунктах прохальної частини позову, а зі змісту кожної вимоги, предмета оскарження, підстав заявлення та правового результату, якого позивач прагне досягти.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням:

коефіцієнта 1,11 у 2021 році;

коефіцієнта 1,114 у 2022 році;

коефіцієнта 1,197 у 2023 році;

коефіцієнта 1,0796 у 2024 році;

коефіцієнта 1,115 у 2025 році;

коефіцієнта 1,121 у 2026 році.

Також позивач просить зобов`язати відповідача провести перерахунок її пенсії шляхом послідовного застосування зазначених коефіцієнтів індексації відповідно до окремих постанов Кабінету Міністрів України, якими визначалися умови проведення індексації пенсій у кожному відповідному році, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, позов стосується правильності проведення шести окремих щорічних індексацій пенсії у 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роках.

Кожна із зазначених вимог стосується окремого перерахунку пенсії, проведеного або такого, що мав бути проведений з окремої дати, передбачає застосування самостійного коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати та ґрунтується на окремому нормативно-правовому акті Кабінету Міністрів України, прийнятому щодо проведення індексації пенсій у відповідному календарному році.

Заявлені вимоги можуть бути предметом самостійного судового розгляду, оскільки правомірність проведення індексації пенсії у кожному відповідному році підлягає окремій перевірці з урахуванням нормативного регулювання, чинного на час виникнення відповідних правовідносин, застосованого коефіцієнта та фактично проведеного пенсійним органом перерахунку.

Об`єднання позивачем вимог щодо шести щорічних індексацій в одному пункті прохальної частини позову не змінює їх самостійного характеру та не є підставою для сплати судового збору лише за одну вимогу немайнового характеру.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату пенсії є способом поновлення права, порушення якого позивач пов`язує з бездіяльністю щодо непроведення відповідної щорічної індексації, а тому окремо від вимоги про визнання протиправною бездіяльності за кожний відповідний рік при визначенні розміру судового збору не враховується.

Отже, у позовній заяві об`єднано шість самостійних вимог немайнового характеру, за кожну з яких підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Таким чином, загальний розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання цього адміністративного позову, становить 6389,76 грн (1064,96 грн X 6).

До позовної заяви додано квитанцію від 13.09.2026 №1527-1482-3613-9893, відповідно до якої за подання цього позову сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, тобто як за одну вимогу немайнового характеру.

Отже, судовий збір сплачено позивачем не в повному розмірі. Розмір судового збору, який необхідно доплатити, становить 5324,80 грн (6389,76 грн 1064,96 грн).

Документів, які підтверджують наявність у позивача передбачених законом підстав для звільнення від сплати судового збору, позовна заява та додані до неї матеріали не містять. Клопотання про відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати позивачем не заявлено.

Таким чином, позовну заяву подано без додержання вимог частини третьої статті 161 КАС України, що є підставою для залишення її без руху.

Для усунення зазначеного недоліку позивачу необхідно надати до суду документ про доплату судового збору в розмірі 5324,80 грн. за наступними реквізитами:

"отримувач коштів - УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом _(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), або документи, що підтверджують право заявника на звільнення від сплати судового збору відповідно до закону";

або документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звільнення від сплати судового збору.

Керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог із зазначенням підстав для поновлення такого строку та наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;

- документ про доплату судового збору в розмірі 5324,80 грн. або докази, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звільнення від сплати судового збору.

Роз`яснити позивачу, що неподання заяви в зазначений строк або визнання судом неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, є підставою для повернення позовної заяви.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Полях