Ухвала суду № 139911665, 21.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

21 вересня 2026 року Справа № 520/18316/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши заяву представника позивача в порядку ст.382 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача в якій просить суд: зобов`язати суб`єкта владних повноважень Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення ухвали суду про розгляд заяви, подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 520/18316/25.

Дослідивши подану заяву, суд зазначає наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 15.03.2022 по 09.07.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 15.03.2022 р. по 09.07.2025 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішення від 24.12.2025р. набрало законної сили 10.02.2026р.

Ухвалою суду від 24.08.2026р. прийнято до розгляду заяву в порядку ст. 382 КАС України у справі № 520/18316/25.

На виконання вимог вказаної ухвали Військовою частиною НОМЕР_2 надано заперечення на клопотання (заява), відповідно до якої, вказано, що відповідачем вчинені дії по виконанню рішення суду у даній справі.

Так, судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 520/18316/25 посадовими особами військової частини НОМЕР_2 проведений розрахунок неотриманого грошового забезпечення згідно з рішенням суду та, в свою чергу, були підготовлені та направлені до розпорядника коштів вищого рівня заявка-розрахунок на фінансування для виплати щодо виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні витрати» за напрямом грошового забезпечення за вих. № 18992/3 від 08.03.2026, № 18992/04 від 06.04.2026, № 18992/5 від 08.05.2026, № 1899206 від 08.06.2026, № 18992/07 від 08.07.2026, № 18992/08 від 08.08.2026.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2026 № 1656/24995 від ЦФЕУ КСВ ЗСУ грошові кошти на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 по справі № 520/18316/25 для виплати ОСОБА_1 не надходили.

Виплата ОСОБА_1 грошових коштів буде здійснена військовою частиною НОМЕР_2 після надходження від розпорядника 2 рівня ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошових коштів за цільовим призначенням.

При отриманні коштів на рахунок Військової частини НОМЕР_2 , вони негайно будуть перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Отже, на даний час рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 року по справі № 520/18316/25 знаходиться на стадії виконання в межах повноважень та у визначеному законом порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем вчинені дії по виконанню Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 по справі № 520/18316/25.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У ч. 4 ст. 372 КАС України встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до приписів ч.1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2020 року у справі № 539/3406/17.

Суд приймає до уваги, що матеріали справи містять докази вчинення відповідачем дій по виконанню рішення суду.

Отже, суд зазначає, що на даній стадії, не вбачається наявності обґрунтованих підстав для сумніву у належному виконанні рішення відповідачем.

Крім того, виконання рішення суду забезпечується також через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Водночас, станом на момент звернення заявника з заявою про встановлення судового контролю та її розгляду судом відсутні відомості щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання в органи державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення.

Тобто позивачем також не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, враховуючи відсутність обставин, які б підтверджували, що рішення суду не буде виконано відповідачем, суд приходить до висновків про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України у справі № 520/18316/25, у зв`язку з чим заява в порядку ст.382 КАС України не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 382 КАС України суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача в порядку ст.382 КАС України залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Рубан В.В.