Рішення № 139911422, 21.09.2026, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/577/26

Єдиний унікальний №733/890/26

Рішення

Іменем України

21 вересня 2026 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді Вовченка А.В.,

за участі секретаря судового засідання Ткаченко В.М.,

прокурора Гнип Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ічня Чернігівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Прилуцької окружної прокуратури в особі заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури Бондаря Андрія Васильовича в інтересах Ічнянської міської ради до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічнянське» про витребування з незаконного володіння на користь держави в особі Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2025 року до Ічнянського районного суду Чернігівської області надійшла вищевказана вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що Прилуцькою окружною прокуратурою при виконанні повноважень визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі рішення 11 сесії 8 скликання Ічнянської міської ради № 362-VIII від 16.07.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства» отримала земельну ділянку з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161 площею 1,8562 га із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами м. Ічня Ічнянського (на даний час Прилуцького) району Чернігівської області.

На підставі рішення сесії Ічнянської міської ради приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. 04.09.2021 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, номер запису 43831139.

В подальшому, на підставі договору оренди від 06.09.2021 ОСОБА_1 передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,8562 га з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161 товариству з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯНСЬКЕ» (далі ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ»). Право орендиземельної ділянки зареєстровано за вказаним підприємством 28.09.2021 (номерзапису про інше речове право 44298431).

Водночас, на підставі рішення 12 сесії 7 скликання Коровинської сільської ради

Недригайлівського району Сумської області № 5-12-VII-16 від 01.11.2016 ОСОБА_1 вже у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 5923583400:06:000:0175 площею 0,1801 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення сесії Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 01.11.2016 державним реєстратором Коровинської сільської ради Мартиненко В.М. 21.12.2016 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, номер запису 18282381.

У подальшому, 25.07.2024 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки № 1456 від 25.07.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 5923583400:06:000:0175 площею 0,1801 га відчужена на користь ОСОБА_2 .

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (рішенням 11 сесії 8 скликання Ічнянської міської ради № 362-VIII від 16.07.2021) використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (рішення 12 сесії 7 скликання Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області № 5-12-VII-16 від 01.11.2016) що є порушенням вимог статей 116, 118, 121, 125 Земельного Кодексу України.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161 незаконно вибула з комунальної власності, оскільки ОСОБА_1 набула право власності на землю без відповідної правової підстави.

Позивач просить суд витребувати з незаконного володіння земельну ділянку з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161, площею 1,8562 га у ОСОБА_1 на користь територіальної громади Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Ухвалою Ічнянського районного суду від 16 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 21 липня 2026 року.

13 липня 20236 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву , в якому вона просила закрити провадження у розглядуваній справі за №733/890/26 , оскільки вона має той самий предмет, розглядається між тими самими сторонами та з тих самих підстав, що й справа за №733/15/23 у якій постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11.02.2026 року цьому самому позивачу Прилуцькій окружній прокуратурі Чернігівської області, було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Отже провадження у розглядуваній справі №733/890/26 є намаганням анулювати правові наслідки дії остаточного рішення Верховного Суду у тотожній справі №733/15/23, оскільки позивач не згоден з остаточним рішенням Верховного Суду.

Як і тотожній справі №733/15/23, у розглядуваній справі №733/890/26 позивач наводить тотожні аргументи щодо заперечення її права на безоплатне отримання спірної земельної ділянки у приватну власність. Передбачений в ч.7 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» законодавчий механізм повторної приватизації земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства демонструє, що загальний обсяг 2,0 га може складатися з кількох земельних ділянок, оскільки саме громадяни, які «реалізували право на безоплатну приватизацію земельної ділянки» для ведення особистого селянського господарства, Законом уповноважені отримувати додаткові земельні ділянки, щоб вичерпати своє право на безоплатне отримання земель в межах норми

2,0 га, встановлені ст.121 чинного ЗК України 2001 року.

Просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

І відповіді на відзив позивач прокурор Прилуцької окружної прокуратури зазначив, що справа №733/15/23 та справа №733/890/23 не є тотожними, як зазначила відповідач, оскільки позови вважаються тотожними , якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами , що обгрунтовують звернення до суду. Відтак , для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, Не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі (постанова КАС ВС №140/559/22 від 06.02.2023), отже вказані справи не є тотожними, у них не збігаються ні сторони, ні предмет, ні підстави позову.

Крім цього, Верховний Суд, приймаючи постанову від 11.02.2026 року у справі №733/15/23 відмовив у задоволенні позовної заяви Прилуцької окружної прокуратури до Ічнянської міської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення сесії Ічнянської міської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Підставою для відмови слугувало обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права, а сам спір по суті вирішений не був.

В позовній заяві обгрунтовано підстави для витребування спірної земельної ділянки не тільки з незаконного володіння ОСОБА_1 , а і від тимчасового володільця орендаря ТОВ «Ічнянське». Витребування спірної земельної ділянки лише у співвідповідача ОСОБА_1 не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою з боку ТОВ «Ічнянське» та її повернення у фактичне володіння Ічнянської міської ради, оскільки це буде ефективним та достатнім способом захисту.

Майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника.

Ст.ст.116,118 ЗК України встановлено заборону на повторне безоплатне отримання у власність земельних ділянок державної та комунальної власності особами, які вже використали своє право на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Отримання першої земельної ділянки відбувалося за особистої участі та підписом відповідача. Отже, подаючи документи на другу ділянку з тим самим цільовим призначенням. Відповідач об`єктивно усвідомлював незаконність своїх дій. Процедура безоплатної приватизації за кожним видом призначення є одноразовим. Отже , набуваючи майно всупереч прямій забороні закону (ч.4 ст.116 ЗК України) відповідач діяв очевидно недобросовісно.

Просив позовну заяву в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради до ОСОБА_1 та ТОВ « Ічнянське» про витребування земельної ділянки задовольнити.

Ухвалою Ічнянського районного суду від 21 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. В задоволенні клопотання

відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено.

Прокурор Прилуцької окружної прокуратури Гнип Я.О. в заяві , поданій через канцелярію суду позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому без її участі.

Представник Ічнянської міської ради, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився, заяв , клопотань не надав, причини неявки не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просила проводити розгляд справи без її участі.

Представник ТОВ «Ічнянське» , будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, дійшов до висновку .

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі рішення 11 сесії 8 скликання Ічнянської міської ради № 362-VIII від 16.07.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства» отримала земельну ділянку з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161 площею 1,8562 га із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами м. Ічня Ічнянського (на даний час Прилуцького) району Чернігівської області.

На підставі рішення сесії Ічнянської міської ради приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. 04.09.2021 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, номер запису 43831139.

В подальшому, на підставі договору оренди від 06.09.2021 ОСОБА_1 передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,8562 га з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161 товариству з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯНСЬКЕ» (далі ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ»). Право орендиземельної ділянки зареєстровано за вказаним підприємством 28.09.2021 (номерзапису про інше речове право 44298431).

Водночас, на підставі рішення 12 сесії 7 скликання Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області № 5-12-VII-16 від 01.11.2016 ОСОБА_1 вже у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 5923583400:06:000:0175 площею 0,1801 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення сесії Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 01.11.2016 державним реєстратором Коровинської сільської ради Мартиненко В.М. 21.12.2016 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, номер запису 18282381.

У подальшому, 25.07.2024 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки № 1456 від 25.07.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 5923583400:06:000:0175 площею 0,1801 га відчужена на користь ОСОБА_2 .

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (рішенням 11 сесії 8 скликання Ічнянської міської ради № 362-VIII від 16.07.2021) використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (рішення 12 сесії 7 скликання Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області № 5-12-VII-16 від 01.11.2016) що є порушенням вимог статей 116, 118, 121, 125 Земельного Кодексу України.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161 незаконно вибула з комунальної власності, оскільки ОСОБА_1 набула право власності на землю без відповідної правової підстави.

Згідно з ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується Конституцією України. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Положеннями статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за

результатами аукціону.

Водночас, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Передбачена ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектарів.

Визначений ст. 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. 116, 121 ЗК України.

З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду, громадянин може використати лише один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі 525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19.

Ічнянська міська рада здійснюючи функцію із розпорядження землями комунальної власності, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про передачу їй у власність земельної ділянки із кадастровим номером 7421710100:05:000:1161, мала відмовити у затвердженні проекту землеустрою та не допустити повторного надання ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Відтак, рішення 11 сесії 8 скликання Ічнянської міської ради Чернігівської області № 361-VIІІ від 16.07.2021 прийнято із порушенням ст. ст. 116, 121-122, 186 ЗК України, оскільки земельна ділянка із кадастровим номером 7421710100:05:000:1161 вибула з комунальної власності всупереч встановленого законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо

володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Однак, визнання недійсним рішення 11 сесії 8 скликання Ічнянської міської ради Чернігівської області № 361-VIІІ від 16.07.2021 не є ефективним способом захисту у цій справі, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою. Водночас, посилання в позові на незаконність такого рішення, є необхідним для надання судом правової оцінки такому наказу.

У пункті 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення».

Також, у пункті 150 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено: «Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)».

Таким чином, вимога про визнання недійсним рішення не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку територіальної громади та для її витребування з чужого володіння.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст.

387 Цивільного кодексу України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно з положень ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 зазначено, що застосування конкретного способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України). На підставі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зроблено висновок, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його

вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Оскільки рішення Ічнянською міською радою № 362-VIII від 16.07.2021 року прийнято з порушенням вимог земельного законодавства та явно не відповідає інтересам цієї територіальної громади, вказане рішення не є належною правовою підставою для набуття земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

У силу вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ознаками вказаного способу захисту є: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ знаходиться у чужому володінні незаконно.

Володіння нерухомим майном може бути підтверджене фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19).

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності) (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16).

За встановлених обставин, вимога про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області земельної ділянки загальною площею 1,8562 га з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161, розташована на території Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, як установлено судом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.01.2024 року внесено запис № 44298431 про право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі № б/н від 06.09.2021 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Ічнянське».

Водночас оскільки передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відбулася із порушенням чинного законодавства, останній здійснює правомочності власника щодо неї незаконно.

У свою чергу, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).

Ураховуючи, що суд дійшов висновку про неправомірність набуття ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки, відтак передача її у користування ТОВ «Ічнянське» є також незаконною.

З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокуратури щодо витребування спірної земельної ділянки з незаконного користування СФГ «Нептун» також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим, оскільки за договором оренди землі від 15.01.2024 року незаконний володілець ОСОБА_1 передала ТОВ «Ічнянське» право користування, а не володіння земельною ділянкою, площею 1,8562 га з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161, позовні вимоги прокуратури в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому суд зазначає, що згідно з усталеною практикою судів власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17, від 16.06.2020 року у справі № 372/266/15-ц, від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19).

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема позбавлення особи права власності на майно шляхом витребування на користь держави, є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Усталена практика Європейського суду з прав людини свідчить про наявність трьох критеріїв, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно легітимну мету; чи є такий захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності

передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Виділення спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 не відповідало вимогам закону, земельну ділянку надано особі, яка вже не мала права її безоплатно отримувати у власність а тому суд дійшов висновку, що у справі підлягають застосуванню положення ст.387 ЦК України про витребування спірної земельної ділянки у останнього, оскільки її виділено їй за відсутності відповідної правової підстави.

Отже, втручання у право мирного володіння відповідача спірною земельною ділянкою ґрунтується на законі.

Також судом встановлено, оскільки Ічнянська міська рада Прилуцького району Чернігівської області самостійно не звернулась до суду для захисту свого порушеного права на спірну земельну ділянку, прокурором правомірно поданий даний позов в інтересах держави.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішення суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з власності поза її волею. Окрім того, суспільний інтерес полягає у забезпеченні рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, а тому мету втручання у право власності на спірну земельну ділянку суд вважає легітимною.

Зважаючи на встановлені у справі обставини щодо незаконності набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, котра перебувала у постійному користуванні ТОВ «Ічнянське» враховуючи сталу судову практику щодо недобросовісності такого набуття, витребування спірної земельної ділянки не є надмірним тягарем для відповідачів, оскільки є пропорційним втручанням держави у права володіння та користування, вчиненим із дотриманням справедливої рівноваги між державними інтересами та інтересами окремих осіб.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн., тобто по 1331,20 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст . 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 2, 4, 30, 175, 177 ЦПК України, ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України ст.321, 387 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Прилуцької окружної прокуратури в особі заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури Бондаря Андрія Васильовича в інтересах Ічнянської міської ради до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічнянське» про витребування з незаконного володіння на користь держави в особі Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області земельної ділянки задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області земельну ділянку загальною площею 1,8563 га з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161, яка знаходиться на території Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2449485274217 та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Витребувати з незаконного користування ТОВ «Ічнянське» на користь держави в особі Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області земельну ділянку загальною площею 1,8563 га з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161, яка знаходиться на території Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2449485274217, номер запису про інше речове право 44298431.

В задоволенні позову про витребування з незаконного володіння ТОВ «Ічнянське» земельної ділянки , площею 1,8563 га, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ТОВ «Ічнянське » на користь Чернігівської обласної прокуратури ( отримувач коштів Чернігівська обласна прокуратура , рахунок отримувача UA248201720343140001000006008 судові витрати у розмірі по 1 331,20 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Представник позивача Прилуцька окружна прокуратура Чернігівської області, 17500 Чернігівська область м.Прилуки вул. Вячеслава Чорновола,50-а код ЄДРПОУ 0291011425.

Позивач Ічнянська міська рада Прилуцького району Чернігівської області, 16700, Чернігівська область , Прилуцький район м.Ічня площа Шевченка,1, код ЄДРПОУ-04061748.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ..

Відповідач ТОВ «Ічнянське», 16700 Чернігівська область Прилуцький район м.Ічня вул.Ковалівка,49 код ЄДРПОУ-42496078.

Повне судове рішення складено та підписано 21 вересня 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко