Ухвала суду № 139910681, 21.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 вересня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 826/14825/16 Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., перевіривши матеріали адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про:

- визнання протиправними дій відділу митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації від 24 листопада 2015 року №500040403/2015/006145;

- скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24 листопада 2015 року №500040403/2015/000091/2, прийнятого відділом митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" відповідача;

- скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 24 листопада 2015 року №500040403/2015/00097, складеної відділом митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" відповідача (далі - оскаржувані рішення та картка).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2016 №826/14825/16 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Справа №640/14825/16 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 13.03.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею з розгляду справи визначено суддю Бевза В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою суду від 18.03.2025 адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці Державної Фіскальної служби про визнання протиправними дій, скасування рішення прийнято до розгляду; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 замінено первинного відповідача у справі №826/14825/16 з Одеської митниці ДФС (юридична адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21а, м. Одеса, 65078, ЄДРПОУ - 39441717) на правонаступника - Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (юридична адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21а, м. Одеса, 65078, ЄДРПОУ - 44005631). Встановлено Одеській митниці, як відокремленому підрозділу Держмитслужби строк для подання відзиву на позовну заяву, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Суд враховує, що матеріали справи містять клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, що вмотивована недотриманням позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

В силу пункту 13 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд наголошує на тому, що порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників і відповідальність визначена главою 4 МК України.

Частиною першою статті 24 МК України передбачено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 24 МК України предметом оскарження є рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

Як слідує зі змісту частини третьої статті 24 МК України, правила глави 4 застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з частиною першої статті 29 МК України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Так, за приписами частини п`ятої статті 24 МК України оскарження податкових повідомлень-рішень органів доходів і зборів здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За приписами статей 56 та 102 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Своєю чергою Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 826/13159/17, від 18 лютого 2021 року у справі № 826/14826/16 та від 18 червня 2020 року у справі № 805/1536/17-а неодноразово акцентував увагу на тому, що даними статтями врегульовано питання застосування спеціальних строків давності у разі визначення податкових зобов`язань. Тобто, строк у 1095 днів може застосовуватись у випадку, коли суб`єктом звернення є платник податку та стосується таке звернення оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 у справі № 826/14826/16 ухвалив висновок:

"У вересні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними дій відділу митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Митниці з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації №500040403/2015/006433 від 12 грудня 2015 року; скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000098/2 від 12 грудня 2015 року, прийнятого відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Митниці, та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00104 від 12 грудня 2015 року, складеної відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Митниці.

"Враховуючи, що позивач в даній справі оскаржує дії митного органу та рішення, яке прийнято з питань державної митної справи, то з урахуванням положень статті 29 МК України строк його оскарження визначається згідно із вимогами КАС України.

Висновок у подібних правовідносинах вже викладався в постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі №813/1276/16 та від 18 червня 2020 року у справі №805/1536/17-а.

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції (з яким погодився й апеляційний суд), розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення позивача до суду та відмовляючи в його задоволенні, неправильно застосував до даних правовідносин приписи частини 5 статті 24 МК України та статті 102 ПК України.

Таким чином фактичні дані та обставини, що мають значення для справи, залишились поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору."

За визначенням, що міститься у підпункті 14.1.39 пункті 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Поряд із цим рішення про коригування митної вартості товарів не є тотожним податковому повідомленню-рішенню, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів лише встановлює результати здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 54 та 55 МК України, а податкове повідомлення-рішення приймається на інших підставах, створює інші правові наслідки та містить податкове зобов`язання для платника податків.

Відтак, ані норми податкового, ані норми митного законодавства не встановлюють спеціальних строків звернення до суду з приводу оскарження рішення про коригування митної вартості товарів, а тому суд апеляційної інстанції, з урахуванням практики Верховного Суду, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку застосуванню підлягають положення частини другої статті 122 КАС України, якими передбачено шестимісячний строк звернення до суду з позовом.

Аналогічна правова оцінка викладена Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 380/7722/24.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на те, що рішення, стосовно правомірності яких виник спір, датовані 24.11.2015, які отримані у той же день, що не заперечується сторонами, а з даним позовом позивач звернувся до суду лише 23.09.2016, суд приходить до висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Слід зазначити, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З огляду на наведене та беручи до уваги те, що позивач не надала заяви про поновлення строку звернення до суду та жодних доказів на її обґрунтування, у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду 23.09.2016 з позовом щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів від 24 листопада 2015 року №500040403/2015/000091/2, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 24 листопада 2015 року №500040403/2015/00097.

Позивач не подав заяву про поновлення строку звернення до суду із наведенням обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, чим не дотримав вимог частини шостої статті 161 КАС України.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, позовна заява не відповідає вимогам частини п`ятої статті 160 та частини сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки відмови залишити без руху.

Позивачеві усунути недоліки протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява залишається без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.В. Бевза