Рішення № 139910530, 21.09.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3532/26

Номер провадження 2/585/2181/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Зубко К.В.,

Справа № 585/3532/26, провадження № 2/585/2181/26

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшла позовна заява ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що 19.09.2021 року між

ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 206349 (далі-Кредитний договір, Договір). Договір підписано одноразовим ідентифікатором. На виконання вказаного Договору позивачем на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 переховані кредитні кошти у розмірі 3000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 ЦК України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 19.04.2024 р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 42146903) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746), відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №568/ФК-24 (далі- «Договір факторингу»). Згідно даного Договору факторингу 19.04.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 206349 від 19.09.2021 року. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 17850 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 1890,00 грн.; заборгованість за комісіями - 450,00 грн.; заборгованість за пенею - 12510,00 грн. Добровільно відповідач борг не сплачує, тому представник позивача просить стягнути його в судовому порядку. Також сторона позивача просить про стягнення судових витрат: сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

19 серпня 2026 року судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.60).

Позивачу, представнику позивача ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету 20.08.2026 (а.с.62).

Відповідачу ОСОБА_1 копію ухвали направлено на адресу його місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.59,61), проте на адресу суду повернувся конверт з відміткою «Адресат відсутній» (а.с.65).

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 215/7312/20 від 23.11.2023.

Відзив на позов до суду не надійшов.

У відповідності ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Клопотання будь-якої зі сторін про інший порядок розгляду справи суду не надходило.

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.09.2021 року пройшовши ідентифікацію в ІТС ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (а.с.9) між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 206349, на умовах якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Згідно п. 1.2 Договору кредит надається строком на 21 днів, тобто до 09-10-2021. Строк дії договору 21 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Відповідно п. 1.3 Договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1110 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Договір підписаний відповідачем електронним підписом CL4777 (а.с.10-13).

Первісним кредитором умови указаного Договору виконані, кредитні кошти надано відповідачу, що стверджується повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 04.09.2026 року, згідно якого на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Ідентифікаційні дані власника картки: - прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 - серія та номер паспорта НОМЕР_5 адреса місця проживання Адр. факт.: АДРЕСА_2 , - контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) НОМЕР_6 . До повідомлення додано виписку по рахунку (а.с.67-68).

19.04.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 42146903) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746 укладений Договір факторингу № 568/ФК-24, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 206349 від 19.09.2021 року (а.с.23-31).

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач має заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 206349 у розмірі 17850,00 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 1890,00 грн., заборгованість за комісіями - 450,00 грн.; відсотки на прострочці - 12510,00 грн. (а.с.15-22).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закон №675-VIII).

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом №675-VIII, який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону №675-VIII зазначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч.ч.3, 6 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Як передбачено ч. 1 ст. 12 Закону №675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У своїй постанові від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

В абзаці 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотиви суду.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що 19.09.2021 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 206349, на умовах якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою 1110 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3 % (процентів) на добу. Договір підписаний відповідачем електронним підписом CL4777 (а.с.10-13).

Аналізуючи викладене законодавство, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір, на підставі якого Позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних Відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд вважає, що наявними серед матеріалів справи доказами підтверджується укладання Відповідачем кредитного договору, оскільки указаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету на офіційному сайті первісного кредитора.

Первісним кредитором умови указаного Договору виконані, кредитні кошти надано відповідачу, що стверджується повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 04.09.2026 року та випискою по рахунку (а.с.67-68).

Позичальник свої зобов`язання за договором не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості, долученого до позову, відповідач має заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 206349 у розмірі 17850,00 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 1890,00 грн., заборгованість за комісіями - 450,00 грн.; відсотки на прострочці - 12510,00 грн. (а.с.15-22).

Позивач за указаним Договором про надання коштів у кредит № 206349 від 19.09.2021 року на підставі Договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 року, набув права грошової вимоги до відповідача.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

З положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.

Окреме стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення є порушенням закону, в зв`язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 450,00 грн. не підлягає задоволенню з указаних вище підстав.

Представник позивача у поданій до суду позовній заяві також просить про стягнення пені у розмірі 12510,00 грн.

Проте, з доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що у графі «Пеня» вказано суму 0,00 грн.

Натомість у графі «відсотки на прострочці» зазначена сума 12510,00 грн.

Проте, вимога позивача в частині стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджується з нормами матеріального права.

Так, договір, укладений між первісним кредитором та відповідачем строковий, а саме, кредит надавався відповідачу на строк 21 днів, тобто до 09.10.2021.

Матеріали позову не містять інформації щодо вчинення дій позичальником для продовження строку дії договору.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений договором строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, не повернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк, за відсутності активних дій відповідача, направлених на зміну кінцевої дати повернення кредиту, є неправомірною поведінкою боржника, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу встановленого договором періоду кредитування проценти за користування кредитними коштами у розмірі, встановленому договором.

З урахуванням наведеного, є безпідставним нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Тому заявлена позивачем до стягнення сума 12510 грн., що згідно розрахунку заборгованості є відсотками на прострочці, не підлягає задоволенню.

Оскільки добровільно відповідач заборгованість з тіла кредиту та нарахованих відсотках в межах дії договору не повертає, під час розгляду даної справи заперечень щодо незгоди із наданим кредитом та розміром нарахованої заборгованості по ньому суду не висловив, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, та вважає необхідним стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4890,00 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн., заборгованість за відсотками - 1890,00 грн., нараховані в межах дії договору.

Дослідивши подані стороною позивача документи на підтвердження судових витрат суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 729,36 грн. (4890,00 (сума, що стягується) : 17850,00 (сума, заявлена до стягнення) х 2662,40 (сума сплаченого судового збору)) та витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1643,69 грн. (4890,00 (сума, що стягується) : 17850,00 (сума, заявлена до стягнення) х 6000 (сума витрат на адвоката)).

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 206349 від 19.09.2021 року у розмірі 4890 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто) грн. 00 коп., сплачений судовий збір у розмірі 729 (сімсот двадцять дев`ять) грн. 36 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн. 69 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова