Рішення № 139910376, 10.09.2026, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1983/26

2/579/827/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі судді - Кибець І.А.

з участю секретаря - Сомок А.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 адвоката Овчинникової Р.О.,

недієздатної особи, в інтересах якої розглядається справа - Мельничук О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кролевець цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах недієздатної ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання недійсним кредитного договору,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в інтересах недієздатної ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 листопада 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №22.11.2024-100001309, відповідно до умов якого останній було надано кредит у розмірі 4 000 грн.

З 2021 року ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря-психіатра КП «Кролевецька лікарня» Кролевецької міської ради з діагнозом F 20.0 шизофренія, параноїдна форма.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 07 травня 2026 року у справі №579/73/26 2-о/579/23/26 ОСОБА_3 визнана недієздатною, а її опікуном призначена вона, ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Споживчий центр» від 22.11.2024 року №22.11.2024-100001309.

Представником відповідача ТОВ «Споживчий центр» подано відзив на позов, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах недієздатної ОСОБА_3 , оскільки позивачем не доведено наявності, передбачених ст.225 ЦК України, підстав для визнання спірного кредитного договору недійсним. Крім того, волевиявлення ОСОБА_3 було вільним, кредитний договір відповідав внутрішній волі останньої. Разом з тим, договір не містить доказів недієздатності ОСОБА_3 на час укладення кредитного договору (а.с.22-25).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала свою позовну заяву в повному обсязі та просила її задовольнити. Додала, що її донька тривалий час перебуває на обліку лікаря психіатра. Враховуючи діагноз, який встановлено її доньці ОСОБА_3 та ліки, які вона приймала на час укладання кредитного договору, вона не могла розуміти значення своїх дій. Просила долучити до справи ряд медичних документів, які підтверджують стан її доньки ОСОБА_3 та які досліджувались під час винесення рішення Кролевецьким районним судом Сумської області від 07 травня 2026 року про визнання ОСОБА_3 недієздатною.

Представник ОСОБА_3 адвокат Овчинникова Р.О. в судовому засіданні підтримала позовну заяву ОСОБА_1 та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви з підстав зазначених в письмовому відзиві на позовну заяву. Додав, що позивач не довів наявності підстав, передбачених ст.225 ЦК України, для визнання спірного кредитного договору недійсним.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши наявні в справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 22.11.2024 року та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) (а.с.32-38), 22 листопада 2024 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено електронний кредитний договір №22.11.2024-100001309. Кредитний договір підписаний ОСОБА_3 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору №22.11.2024-100001309 від 22.11.2024 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 22.11.2024 року; сума кредиту 4000 грн.; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 10.04.2025 року.

Вищевказані умови кредитування містяться в заявці (а.с.35-36), яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).

Згідно рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 07 травня 2026 року у справі №579/73/26 2-о/579/23/26, ОСОБА_3 визнано недієздатною, встановлено над нею опіку, призначено ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 11.06.2026 року (а.с.3-4).

В рішенні Кролевецького районного суду Сумської області від 07 травня 2026 року справі №579/73/26 2-о/579/23/26, яке набрало законної сили зазначено, що за висновком судово-психіатричного експерта ДУ «Інституту судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» від 09 квітня 2026 року №44 вбачається, що ОСОБА_3 в період з 2024 року по теперішній час страждає психічним захворюванням у вигляді шизофренії, параноїдна форма, безперервний перебіг зі стабільним дефектом за змішаним типом. Дане захворювання має хронічний, стійкий характер. За своїм психічним станом ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; на період часу 2024 року ОСОБА_3 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.3).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024205460000186 від 24 грудня 2024 року вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_3 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.190 КК України (а.с.7).

Відповідно до виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми М027/0 №550, №689 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 19.03.2021 року по 28.04.2021 року, у період з 17.03.2024 року по 16.04.2024 року перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП СОР «Обласна спеціалізована лікарня у м.Глухів», діагноз «Шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу по змішаному типу» (а.с.62-65).

Згідно з виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми М027/о №153 від 06.03.2025 року та №587 від 28.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 20.01.2025 року по 06.03.2025 року, у період з 10.03.2025 року по 28.03.2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП СОР «Обласна спеціалізована лікарня у м.Глухів», діагноз «Шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, з наростаючим дефектом, по змішаному типу, загострення» (а.с.68-71).

За висновком судово-психіатричного експерта ДУ «Інституту судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» від 09 квітня 2026 року №44 вбачається, що ОСОБА_3 в період з 2024 року по теперішній час страждає психічним захворюванням у вигляді шизофренії, параноїдна форма, безперервний перебіг зі стабільним дефектом за змішаним типом. Дане захворювання має хронічний, стійкий характер. За своїм психічним станом ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; на період часу 2024 року ОСОБА_3 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.72-76).

Згідно п.18.2 висновку судово-психіатричного експерта ДУ «Інституту судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» від 09 квітня 2026 року №44 вбачається, що ОСОБА_3 психічно хворіє багато років, визнана особою з інвалідністю.

Відповідно до п.18.5 висновку експерта «Психічний статус» вбачається, що ОСОБА_3 повідомила, що стала жертвою шахраїв, брала грошові кредити «не розуміла що робить». Амбівалентна. Інструкції виконує. Вольові якості нівельовані, підкоряєма. Мету експертизи повністю не розуміє. Критика до свого стану відсутня.

Відповідно до абз.4 п.19 висновку експерта вбачається, що ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За 2024 рік згідно наданої медичної документації досліджувана ОСОБА_3 , тричі перебувала на стаціонарному лікуванні, а саме з 17.03.24 р. по 16.04.24 р., з 01.05.24 р. по 07.06.24 р., з 15.07.24 р. по 14.08.24 р. Госпіталізації пов`язані з погіршенням психічного стану, до стаціонару доставлялась машиною швидкої допомоги з неадекватною, агресивною поведінкою, галлюцинаторно-параноїдною симптоматикою, отримувала лікування специфічними антипсихотичними препаратами, встановлений діагноз: Шизофренія, параноїдна форма … безперервний тип перебігу, виписки між госпіталізаціями були короткими, погіршання наставало на фоні прийому підтримуючого лікування. Окрім цього, в 2024 році на прийом до психіатра зверталась мати досліджуваної та повідомляла про погіршення стану доньки, її неадекватну поведінку. А саме: 17.03.2024 р. (скарги на порушення сну непосидючість); 01.05.2024 р. (втекла з дому через вікно, нічого не розуміє, побігла на базар), отримувала рецепти на направлення, на госпіталізацію. Таким чином, експерт дійшов висновку, що досліджувана ОСОБА_3 в 2024 році страждала на стійке хронічне психічне захворювання у виді Шизофренії, безперервний перебіг зі стабільним дефектом за змішаним типом, F20,00, не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно п.20 висновку експерта вбачається, що ОСОБА_3 страждає стійким хронічним психічним захворюванням у вигляді Шизофренії, параноїдна форма, безперервний перебіг зі стабільним дефектом за змішаним типом.

Захворювання ОСОБА_3 є хронічним та стійким.

ОСОБА_3 страждала психічним захворюванням у виді шизофренії, параноїдна форма, безперервний тип перебігу зі стабільним дефектом в період з 2024 року по теперішній час.

На даний час ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; на період часу 2024 року ОСОБА_3 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 тривалий час страждає психічним захворюванням у виді шизофренії, параноїдна форма, безперервний тип перебігу зі стабільним дефектом, захворювання є хронічним та стійким, вказаний психічний розлад був наявний на час укладання кредитного договору, тому укладаючи 22 листопада 2024 року кредитний договір №22.11.2024-100001309 з ТОВ «Споживчий центр» не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 2, 3 ст.203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, вчиняючи правочин, фізична особа повинна усвідомлювати значення своїх дій та мати можливість керувати ними.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред`явити її опікун.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Презумпція правомірності правочину у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зазначає, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Враховуючи зазначене, надані докази, суд вважає, що наявні правові підстави для визнання недійсним кредитного договору № 22.11.2024-100001309 від 22.11.2024 року, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_3 .

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Сторонам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.78-80 ЦПК України, протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.

При цьому, заперечуючи проти вимог позову відповідачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами обґрунтувань позову.

Згідно ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до частини першої статті 1057-1 ЦК України у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов`язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 ЦК України та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Разом з тим, у даному випадку, суд не застосовує наслідки недійсності правочину, оскільки заява щодо застосовування наслідків, передбачених частиною першою статті 216 ЦК України, сторонами не заявлена.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 16, 203, 215, 216, 225, 612, 626, 1054, 1057-1 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в інтересах недієздатної ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833, про визнання недійсним кредитного договору - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №22.11.2024-100001309 від 22.11.2024 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2026 року.

Суддя І. А. Кибець