Рішення № 139909960, 21.09.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №953/3674/26 Провадження № 2/613/898/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 953/3674/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернувся до Київського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить: 1) стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №554960-КС-002 про надання кредиту від 02.09.2025, що становить 90728,91 грн, що складається із : суми прострочених платежів по тілу кредиту 32343,30 грн, суми прострочених платежів по процентах 41075,61 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України 16500,00 грн, суми прострочених платежів за комісією 810,00 грн; 2) стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 02.09.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» було укладено договір № 554960-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронним повідомленням, підписаним в порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію», а саме шляхом підпису одноразовим ідентифікатором, направленим через ІТС позивача на телефонний номер НОМЕР_2 , вказаний позичальником у заявці на отримання кредиту.

Згідно з умовами п. 1 Договору ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 33000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надавши позичальнику грошові кошти в розмірі 33000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 , яку позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором №554960-КС-002, лише частково сплатив кошти на загальну суму 20214,30 грн, і таким чином, вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору. Таким чином, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 90728,91 грн, шо складається з : 32343,30 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту, 41075,61 грн - сума прострочених платежів по процентах, 16500,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ, 810,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Зазначив, що ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору.

Порушення відповідачем зобов`язань по укладеному договору зумовило звернення ТОВ «Бізнес Позика» до суду із відповідним позовом.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 31.03.2026 матеріали позовної заяви ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено за підсудністю до Богодухівського районного суду Харківської області.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 21.05.2026 позовну заяву ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано в установлений судом строк подати письмовий відзив на позов.

01.06.2026 відповідачем було подано письмовий відзив на позов, у якому зазначено, що нарахування ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом є неправомірним в силу ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки ОСОБА_1 з січня 2023 року є діючим військовослужбовцем (призваний на військову службу під час мобілізації), був ним на дату укладення договору від 02.09.2025 та протягом всього строку його дії. Отже, ОСОБА_1 підпадає під визначені законом пільги, тому всі нарахування за кредитом, окрім тіла кредиту, є незаконними.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку борг позивача перед кредитором складав : за тілом кредиту 33000,00 грн, за комісією 6600,00 грн. Під час дії договору відповідачем було сплачено в рахунок погашення зазначеної заборгованості 20214,30 грн, які були розподілені позивачем наступним чином : 656,70 грн на сплату тіла кредиту, 13767,60 грн на сплату відсотків, 5790,00 грн на сплату комісії. Враховуючи, що позивачу як військовослужбовцю за мобілізацією проценти за користування кредитом не нараховуються, сплачена сума у розмірі 13767,60 грн мала бути зарахована позивачем у сплату тіла кредиту. Отже, станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем має складати : 18575,70 грн (33000,00 грн 656,70 грн 13767,60 грн), та 810,00 грн за комісією, разом 19385,70 грн.

Разом з тим, з посиланням на п.5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ № 49 від 08.06.2017, ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, стверджує про відсутність підстав для нарахування відповідачу комісії в сумі 6600,00 грн, як наслідок відсутність стягнення з відповідача залишку несплаченої комісії в сумі 810,00 грн. З огляду на викладене, заборгованість відповідача повинна бути зменшена на суму, зараховану позивачем в рахунок сплати комісії 5790,00 грн.

Враховуючи викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в заявленому розмірі та задовольнити позов частково.

02.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що норма ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» лише встановлює неможливість нарахування відсотків за користування кредитом для військовослужбовців (після набрання чинності цією нормою), однак, не встановлює обов`язку кредитодавця списати нараховані відсотки. Крім того, ця норма не передбачає звільнення військовослужбовця від сплати комісії за надання кредиту. Вказує, що стороною відповідача не надано належних і допустимих доказів того, що відповідач перебував на військовій службі саме протягом строку дії договору, а саме з 02.09.2025 по 17.02.2026, що було б правовою підставою для застосування ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування відсотків. З наданих відповідачем фотокопій документів неможливо встановити, чи є особа, про яку йдеться у них, відповідачем по справі, оскільки надані документи не містять РНОКПП особи, дати її народження та адреси реєстрації. Копії паспорту, картки платника податків та документу щодо актуальної адреси відповідачем не надано. Вважає, що сам по собі факт начебто перебування відповідача на військовій службі до чи після укладення кредитного договору, жодним чином не означає, що він справді перебував (продовжує перебувати) на військовій службі протягом строку дії кредитного договору (міг бути демобілізований за станом здоров`я, внаслідок чого втрати пільги).

Наполягає на правомірності нарахування відсотків за кредитом кожен день на залишок заборгованості за тілом кредиту, що відбувалося у відповідності до умов договору, з якими відповідач ознайомився і погодився, а також відмітив, що відповідачем не надано доказів погашення кредиту за графіком, який є додатком до договору.

03.08.2026 відповідачем було подано копію довідки військової частини НОМЕР_4 від 27.07.2026 № 3004 за формою 5 стосовно ОСОБА_1 ..

04.08.2026 представником позивача було подано додаткові пояснення у справі, в яких він просить не брати до уваги під час розгляду та вирішення справи та не долучати до матеріалів справи нові докази, які сторона відповідача додала до своїх додаткових пояснень 03.08.2026, визнати їх недопустимими на підставі ч.1 ст.78 ЦПК України та залишити їх без розгляду на підставі ч.2 ст.126 ЦПК України.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 17.09.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про залишення без розгляду додаткових пояснень відповідача. Продовжено відповідачу ОСОБА_1 строк на подачу додаткових доказів та прийнято додаткові пояснення відповідача ОСОБА_1 щодо позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості разом з наданими доказами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві та додаткових поясненнях просив розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «Бізнес Позика».

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву він просив розглядати справу без його участі.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, просили розглянути справу за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

02.09.2025 між позивачем ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №554960-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідачем вказаний договір підписаний шляхом використання одноразового ідентифікатора «UA-2244».

Відповідно д..о п. 2.1 вказаного Договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 33000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Також сторонами погоджено наступні умови кредитування: строк, на який надається кредит, - 24 тижні. Стандартна процентна ставка в день - 1 %, фіксована. Комісія за видачу кредиту становить 6600,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту 33000,00 грн. Строк дії договору - до 17.02.2026. Денна процентна ставка - 0,87 процентів.

Сторонами у п. 4.2.2 Договору погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дати внесення позичальником платежів, а саме повернення кредиту, з 16.09.2025 по 17.02.2026, усього 12 платежів на загальну суму 81025,88 грн.

До вказаного договору додані паспорт споживчого кредиту (інформація обов`язкова для ознайомлення позичальником), пропозиція (оферта) укласти Договір № 554960-КС-002 про надання кредиту від 02.09.2025, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору № 554960-КС-002 про надання кредиту від 02.09.2025, у яких зафіксовано погоджені сторонами умови надання кредиту, які підписані сторонами.

На підтвердження укладення договору № 554960-КС-002 від 02.09.2025 позивачем надано Анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи http://my.tpozyka.com) та Візуальну форму послідовності дій Клієнта щодо укладення вказаного договору, з яких вбачається, що 02.09.2025 о 02:22 клієнт ОСОБА_1 , використовуючи власний номер телефону, ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет на сайті, надав усю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту. В Анкеті клієнта ОСОБА_1 зазначив банківську карту для перерахунку коштів № НОМЕР_3 .

На підтвердження переказу грошових коштів ОСОБА_1 позивачем надано підтвердження щодо здійснення переказу коштів від ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції відправника, ТОВ «ПрофітГід» здійснило наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер транзакції 45676-91018-62563, дата здійснення переказу 02.09.2025 о 02:25 год., сума переказу 33000,00 грн, платіжна картка отримувача № НОМЕР_5 , призначення переказу - "перерахування коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , згідно кредитного договору № 554960-КС-002 від 02.09.2025 без ПДВ".

З кредитного договору № 554960-КС-002 від 02.09.2025 вбачається, що при його укладенні відповідач вказував номер банківської картки, на яку слід здійснити перерахування коштів №4441-1111-4491-0779.

Отже, позивач виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 554960-КС-002 від 02.09.2025, станом на 11.03.2026 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 90728,91 грн, яка складається з : 32343,30 грн за кредитом, 41075,61 грн по відсотках, 810,00 грн по комісії, 16500,00 грн по відсотках за ст. 625 ЦК України. Заборгованість в сумі 90728,91 грн сформувалася станом на 17.02.2026 (дата закінчення строку кредитування), після закінчення строку кредитування нарахувань за кредитом позивачем не здійснювалось.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «Бізнес Позика» до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ізстаттею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу Українита статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 554960-КС-002 від 02.09.2025, ТОВ «Бізнес Позика» умови кредитного договору виконало належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти.

Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконав, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем склалась заборгованість у розмірі 90728,91 грн, яка складається з : 32343,30 грн тіло кредиту, 41075,61 грн відсотки, 810,00 грн комісія за видачу кредиту, 16500,00 грн відсотки за ст. 625 ЦК України, штрафи.

Факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів відповідач не заперечує.

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 33000,00 грн та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення, що не заперечується відповідачем.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 41075,61 грн та відсотків за ст. 625 ЦК України/штрафів у розмірі 16500,00 грн, слід зазначити наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Бізнес Позика», відповідачу нараховувалися відсотки за користування кредитом за період з 02.09.2025 по 17.02.2026 включно, відсотки за ст.625 ЦК України були нараховані за період з 29.10.2025 по 23.11.2025 включно.

Водночас, відповідачем до матеріалів справи було долучено копію військового квитка серії НОМЕР_6 , виданого 28.01.2023, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.01.2023 по 22.03.2023 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_7 , з 23.03.2023 по 10.05.2023 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_8 , з 11.05.2023 по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_7 від 08.02.2023 №767, виданої командиром військової частини НОМЕР_7 , ОСОБА_1 перебував на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_7 з 30.01.2023.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 04.08.2025 №3089, виданої командиром військової частини НОМЕР_4 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 з 22.01.2025 по теперішній час.

Відповідно до довідки (Форма 5) від 27.07.2026 № 3004, виданої ТВО командира військової частини НОМЕР_4 , старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 .

Отже, з наданих документів убачається, що ОСОБА_1 фактично проходив військову службу за мобілізацією у різних військових частинах з 29.01.2023 і проходить її на теперішній час. Проходження ним військової служби підтверджується військовим квитком, довідками військових частин НОМЕР_7 та НОМЕР_4 , а також довідкою за формою 5 від 27.07.2026 № 3004.

Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Таким чином, на момент укладення кредитного договору № 554960-КС-002 від 02.09.2025 та протягом всього строку дії кредитного договору ОСОБА_1 перебував на військовій службі за мобілізацією, а відтак, ОСОБА_1 підпадає під дію ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з чим нараховані йому відсотки за кредитом та відсотки річних за ст.625 ЦК України підлягають списанню.

Крім того, суд зауважує, що законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_1 відсотків за кредитним договором у розмірі 41075,61 грн та відсотків річних за ст.625 ЦК України у розмірі 16500,00 грн слід відмовити.

Щодо заборгованості за тілом кредиту у розмірі 32343,30 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 554960-КС-002 від 02.09.2025, ОСОБА_1 було здійснено часткове погашення заборгованості у загальному розмірі 20214,30 грн (15.09.2025 сплачено 6770,00 грн, 30.09.2025 сплачено 6720,50 грн, 13.10.2025 сплачено 6723,80 грн), з яких : 656,70 грн було зараховано на погашення тіла кредиту, 13767,60 грн було зараховано на погашення відсотків, 5790,00 грн було зараховано на погашення комісії за видачу кредиту.

Разом з тим, на момент здійснення зазначених платежів ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця, призваного на військову службу за мобілізацією, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Таким чином, сума у розмірі 13767,60 грн, яка була зарахована на погашення відсотків за користування кредитом, з урахуванням передбаченої законом пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом військовослужбовцю, призваному на військову службу за мобілізацією, підлягає перерахунку та зарахуванню в рахунок погашення основної суми заборгованості (тіла кредиту).

Разом з цим, суд зауважує, що одноразова комісія за видачу кредиту, прямо передбачена кредитним договором, є правомірним платежем та складовою договірних зобов`язань позичальника. Доводи відповідача щодо незаконності стягнення зазначеної комісії є необґрунтованими, оскільки така комісія не пов`язана з розрахунково-касовим обслуговуванням.

Відповідно, розмір заборгованості за тілом кредиту має становити 18575,70 грн (32343,30 грн - 13767,60 грн).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 554960-КС-002 від 02.09.2025 у розмірі 19385,70 грн (18575,70 грн залишок заборгованості за тілом кредиту, 810,00 грн залишок заборгованості за комісією).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог складає 21,37%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 568,95 грн (2662,40грн*21,37/100).

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.259, 263-265, 274-279 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №554960-КС-002 про надання кредиту від 02.09.2025 в розмірі 19385,70 грн (дев`ятнадцять тисяч триста вісімдесят п`ять грн 70 коп) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 568,95 грн (п`ятсот шістдесят вісім грн. 95 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , зареєстрований як ВПО за адресою : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя О.С. Сеник