Рішення № 139909301, 21.09.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/825/26

Провадження № 2/346/1505/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Калинюка О.П,

з участю секретаря Слободян А.Р.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.01.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» як кредитодавцем та відповідачем як позичальником за допомогою веб-сайту кредитодавця укладено електронний договір про споживчий кредит №9844127 (далі - кредитний договір, договір). Позивач зазначає, що перед укладенням договору відповідач був ознайомленим з його умовами, Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту та іншими документами, розміщеними на офіційному веб-сайті позивача, після чого відповідач підписав цей договір шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов вказаного договору відповідачу надано кредитні кошти в сумі 15 000 грн. на строк 30 днів (дата повернення кредиту 16.02.2022 р.) зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою - 5.00 % щодня від фактичного залишку кредиту; знижена ставка (2% щодня - протягом 30 днів). Комісія за надання кредиту становить 19 % від суми кредиту.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за договором вказаний кредитор виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку, зазначену відповідачем.

26.07.2024 року між вказаним первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №26-07/24, за яким право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Однак, відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, загальний розмір якої на час переходу до позивача права вимоги (26.07.2024 р.) за розрахунком позивача становить 32 100 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом 15 000 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 14 250 грн.; заборгованість за комісією за надання кредиту - 2 850 грн.

Тому сторона позивача просить стягнути з позичальника вказаний загальний розмір заборгованості, а також присудити судові витрати, понесені на сплату судового збору, в розмірі 2 662, 40 грн., та на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

Ухвалою судді від 26.02.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву.

Суд, перевіривши матеріали справи, та оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.01.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» як кредитодавцем та відповідачем як позичальником за допомогою веб-сайту кредитодавця укладено електронний договір про споживчий кредит №9844127.

Згідно з даним договором вказане товариство надало клієнту грошові кошти в сумі 15 000 грн. (п.1.2 кредитного договору).

Відповідно до п.1.3 та 1.4 цього договору кредит видається строком на 30 днів, який закінчується 16.02.2022 року (дата остаточного погашення заборгованості за кредитом, процентами та сплати комісії).

Відповідно до п.1.5.3 комісія за надання кредиту складає 19 % від його суми, що становить 2 850 грн.

В п.1.5.2 і 1.6 кредитного договору сторони погодили наступні фіксовані процентні ставки за користування позикою:

-знижена ставка - 2.0 % за кожен день користування кредитом та в загальному розмір процентів складає 9 000 грн.;

-стандартна, яка становить 5,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

В п.2.3.1.2 кредитного договору сторони передбачили пролонгацію цього договору на 1 день на стандартних умовах, якщо позичальник продовжує корисуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку, але загалом цей строк не може перевищувати 60 днів.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, складений ТОВ «Мілоан» та договір факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 р., відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу належні права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором від 26.03.2024 року, ТОВ «Мілоан» передало, а позивач прийняв реєстр боржників, серед яких вказано відповідача за вказаним кредитним договором.

У витягу з реєстру боржників до договору міститься інформація про те, що заборгованість відповідача становить 31 200 гривень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормами ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

При цьому, судом згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Згідно зі статтями 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Отже, судом встановлено, що після отримання кредитних коштів відповідач не скористався правом на відмову від договору. Такі дії свідчать про визнання ним факту укладення кредитного договору та існування договірних правовідносин між сторонами.

Судом також встановлено, що відповідач, уклавши з позивачем електронний договір, та взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином не виконав таких зобов`язань, що призвело до виникнення вище вказаної заборгованості.

При перевірці правильності здійснених позивачем розрахунків, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 року - не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 року - не більше 1 %.

Розглядуваний кредитний договір укладено 12.12.2023 року, тобто до набрання чинності пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення вказаної норми застосовуються до даного кредитного договору з 24.12.2023 р.

Згідно з вище вказаним розрахунком заборгованості, наданим позивачем, загальний розмір заборгованості за період з 17.01.2022 р. по 04.03.2022 року включно становить 31 200 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом 15 000 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 14 250 грн.; заборгованість за комісією за надання кредиту - 2 850 грн.

Проценти за період з 18.01.2022 р. по 16.02.2022 року включно нараховано за ставкою 2.0 %, тобто 300 грн. щодня, що загалом складає 9 000 грн.

Проценти за період з 17.02.2022 р. по 04.03.2022 року включно нараховано за ставкою 5.0 %, тобто 750 грн. щодня, що загалом складає 6 750 грн.

Отже, загалом розмір заборгованості за процентами складає 15 750 грн. Однак, враховуючи, що позивач просить стягнути лише 14 250 грн., то суд вважає, що ця вимога є обгрунтованою, оскільки з 17.02.2022 р. по 04.03.2022 р. відбулася пролонгація кредитного договору на стандартних умовах.

Таким чином, позов підлягає повному задоволенню.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору.

Отже, вказані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, тобто в розмірі 100%.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання професійної правничої допомоги, (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення цих витрат.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» на підставі договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 р. надавало позивачу професійну правничу допомогу у даній справі.

Однак, суд вважає, що заявлений стороною позивача розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 13 000,00 грн. не є співмірним зі складністю даної справи та часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вище викладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру і пов`язаність витрат з розглядом справи, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявлених представником позивача розміру таких витрат до 4 000,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код за ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за договором про споживчий кредит №9844127 від 17.01.2022 року в загальному розмірі 31 200 (тридцять одна тисяча двісті) гривень, визначену за період з 17.01.2022 року по 04.03.2022 року включно.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код за ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) судові витрати в загальному розмірі 6 662 (шість шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особами, які беруть участь у справі, до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя: Калинюк О. П.