Ухвала суду № 139908677, 07.09.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4515/25

Провадження № 1-кп/206/181/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12025042230000273 від 24.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_3

захисника-адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадженне, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12025042230000273 від 24.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_3 , оскільки строк запобіжного заходу спливає. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а саме: про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція статті якої передбачає позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, і, у зв`язку тим, що остання вчинила особливо тяжкий злочин проти життя і здоров`я особи, є підстави вважати, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи про покарання, яке їй загрожує, може переховуватись від прокуратури та суду. На наявність вказаного ризику також вказує та обставина, що ОСОБА_3 після скоєння кримінального правопорушення залишила місце його вчинення, вжила заходи до спотворення дійсних обставин вчиненого нею кримінального правопорушення, у тому числі знищила сліди вчиненого злочину. Щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України вказує та обставина, що ОСОБА_3 після скоєння кримінального правопорушення вжила заходи до приховання та знищення слідів злочину. На наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 , не будучи обмеженою у свободі, може вчинити спроби незаконного впливу на свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших свідків, потерпілого, з метою зміни ними показань та спотворення фактичних обставин події кримінального правопорушення, оскільки вони місцеві жителі та є рідними і знайомими їй особами. У поєднанні з тяжкістю злочину, у якому вона обвинувачується, та суворості покарання, яке загрожує їй у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності, ОСОБА_3 може вчинити спроби незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні шляхом погроз або застосуванням насильства, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень, про що, зокрема, свідчать зухвалий спосіб вчиненого злочину. Вказані обставини виключають об`єктивну можливість застосування до ОСОБА_3 іншого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Захисник-адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив змінити запобіжний захід на будь-який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Обвинувачена ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, просила змінити їй запобіжний захід, оскільки вважає себе невинуватою.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно зі змістом ст. 131 та ст. 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Частиною першою ст. 199 КПК України, визначено що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Частиною першою ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Так, згідно з позицією Європейського суду з прав людини питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Суд, вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, у відповідності до ст.ст.177, 178 КПК України, враховує тяжкість покарання передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином. Вказаний злочин скоєно проти життя та здоров`я особи, а відтак є наявні підстави для продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція статті якої передбачає позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, і, у зв`язку тим, що остання вчинила особливо тяжкий злочин проти життя і здоров`я особи, є підстави вважати, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи можливість покарання, яке їй загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду. На наявність вказаного ризику також вказує та обставина, що ОСОБА_3 після скоєння кримінального правопорушення залишила місце його вчинення, вжила заходи до спотворення дійсних обставин вчиненого нею кримінального правопорушення, у тому числі знищила сліди вчиненого злочину; нa наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України вказує та обставина, що ОСОБА_3 після скоєння кримінального правопорушення вжила заходи до приховання та знищення слідів злочину; на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 , не будучи обмеженою у свободі, може вчинити спроби незаконного впливу на свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших свідків, потерпілого, з метою зміни ними показань та спотворення фактичних обставин події кримінального правопорушення, оскільки вони місцеві жителі та є рідними і знайомими їй особами. Так ОСОБА_3 може впливати на них шляхом вмовляння, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою схиляння їх до зміни показань та спотворення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення (злочину), чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого та повного розгляду кримінального провадження.

Таким чином, ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на сьогодні не перестали існувати.

Крім того, практика ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Дані відносно особи обвинуваченої враховуються судом, як соціальні зв`язки обвинуваченої, її вік та стан здоров`я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою обвинуваченої, та вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки обвинувачена ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченій у встановленому законом порядку.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд, вважає за необхідне задовольнити частково клопотання прокурора та обрати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачена не позбавлена можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну їй запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.

Враховуючи вищевикладене, суд, вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора частково та продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 131, 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, ч. 2 ст. 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні під №12025042230000273 від 24.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, тобто до 05.11.2026 включно, з визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 гривень.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 , обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, строком на два місяці, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що застава може бути внесена як ним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області у (код ЄДРПОУ - 26239738, номер рахунка за стандартом IBAN - UA158201720355229002000017442).

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до частини 8 статті 182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору..

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1