Рішення № 139907593, 21.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 рокусправа № 380/7505/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області код ЄДРПОУ 21782461, адреса: 93404, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 16 березня 2026 року № 909190106198 про відмову виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 09 березня 2026 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою № 2343 про виплату допомоги на поховання померлої баби пенсіонера ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16 березня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області рішенням № 909190106198 відмовлено у виплаті допомоги на поховання позивачу ОСОБА_1 . Позивач вказує на те, що факт призупинення виплати пенсії, відповідно до положень як Закону №1058-IV, так і Порядку №22-1 жодним дописом не передбачає можливості позбавити громадянина України статусу пенсіонера. Право на отримання допомоги на поховання Законом №1058-IV пов`язується із самим лише фактом смерті пенсіонера. Жодних застережень, обмежень, заборон про виплату такої допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому з тих чи інших підстав призупинено виплату пенсії, чинне законодавство не передбачає, а тому позивач вважає оскаржене рішення протиправним.

11.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Додатково зазначає, що у період з 01.08.2022 по 30.04.2023 пенсія ОСОБА_2 (з урахуванням невиплаченої пенсії за період 01.03.2022 по 31.07.2022) була перерахована на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» за зверненням Пенсійного фонду України. У зв`язку з відсутністю укладеного договору банківського рахунка пенсійні кошти за період з 01.03.2022 по 30.04.2023 повернуті банком на рахунок Пенсійного фонду України. З 01.05.2023 нарахування пенсії ОСОБА_2 припинено відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд. Матеріалами електронної пенсійної справи підтверджується, що ОСОБА_2 з 01.03.2022 по день смерті із зазначеними заявами до органів Пенсійного фонду України не зверталась. Отже, за життя пенсіонер - ОСОБА_2 за поновленням виплати пенсії та з повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації до органів Пенсійного фонду України не зверталася.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 27.04.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

У період з 01.08.2022 по 30.04.2023 пенсія ОСОБА_2 (з урахуванням невиплаченої пенсії за період 01.03.2022 по 31.07.2022) перерахована на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» за зверненням Пенсійного фонду України. У зв`язку з відсутністю укладеного договору банківського рахунка пенсійні кошти за період з 01.03.2022 по 30.04.2023 повернуті банком на рахунок Пенсійного фонду України.

З 01.05.2023 нарахування пенсії ОСОБА_2 припинено відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом шести місяців підряд.

28.09.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла у м.Сіверськодонецьк, Луганської області, Україна, у віці 93 роки.

09 березня 2026 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою № 2343 про виплату допомоги на поховання померлої баби пенсіонера ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16 березня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області рішенням № 909190106198 відмовлено у виплаті допомоги на поховання позивачу ОСОБА_1 .

Вважаючи, що відмова у виплаті допомоги є протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону №1058-IV, у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Згідно зі статтею 53 Закону №1058-IV, у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі - Порядок № 22-1).

Звернення за допомогою на поховання регламентовано нормами розділу V Порядку №22-1.

Так, відповідно до пункту 5.1 Порядку №22-1, особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 №1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за №691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Згідно з пунктом 5.2 Порядку №22-1, заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.

Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

Як встановлено судом у цій справі, сторони визнають той факт, що за життя ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУПФ, де отримував пенсію, призначену відповідно до Закону №1058-IV.

Водночас слід зазначити, що факт призупинення виплати пенсії, відповідно до положень як Закону №1058-IV, так і Порядку №22-1 жодним дописом не передбачає можливості позбавити громадянина України статусу пенсіонера.

Тож навіть після призупинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 залишалася пенсіонером з усіма гарантіями, передбаченими статтею 46 Конституції України та Законом №1058-IV.

Суд акцентує увагу на тому, що право на отримання допомоги на поховання Законом №1058-IV пов`язується із самим лише фактом смерті пенсіонера.

Жодних застережень, обмежень, заборон про виплату такої допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому з тих чи інших підстав призупинено виплату пенсії, чинне законодавство не передбачає.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату йому допомоги на поховання, надавши документи за переліком згідно з пунктом 5.1 розділу V Порядку №22-1.

Тож позивач виконав всі передумови, передбачені чинним законодавством для отримання спірної допомоги.

У зв`язку з цим жодних підстав для відмови у виплаті такої допомоги відповідач не мав.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 16 березня 2026 року № 909190106198 про відмову у виплаті допомоги на поховання є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17).

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин (зокрема: надання повного пакету документів, передбаченого пунктом 5.1 Порядку № 22-1, та наявності факту державної реєстрації смерті померлого) діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, призначати особі допомогу на поховання чи ні.

Отже, правомірним у спірному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Тому для відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача виплатити позивачу допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 16 березня 2026 року № 909190106198 про відмову у виплаті допомоги на поховання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області код ЄДРПОУ 21782461, адреса: 93404, м. Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, 9 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович