Рішення № 139907496, 21.09.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2626/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Притули К.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні, справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №110130021670 від 24 березня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 період роботи у: КНП Міська лікарня швидкої допомоги Кропивницької міської ради з 25.09.2000 року по 29.05.2009 року, з 03.08.2016 року по 16.03.2021 року та з 18.03.2021 року по 24.03.2026 року; у КЗ Поліклінічне об`єднання міста Кіровограда з 01.06.2009 року по 02.08.2016 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 16.03.2026 року згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Обґрунтовуючи позов, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 тривалий час працювала рентгенолаборантом у закладах охорони здоров`я та була зайнята повний робочий день на роботах в умовах впливу іонізуючого випромінювання. На думку позивачки, спірні періоди її роботи підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1, а недоліки в оформленні окремих уточнюючих довідок та формальне найменування посади не спростовують характеру фактично виконуваної роботи. Також позивачка вважає, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 вона набула право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 45 років.

Ухвалою суду від 04.05.2026 відкрито провадження у справі №340/2626/26 за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 25.09.2000 по 29.05.2009 працювала у КНП Міська лікарня швидкої медичної допомоги Кропивницької міської ради на посаді рентгенолаборанта рентгенологічного відділення (а.с.11-13).

З 01.06.2009 по 02.08.2016 вона працювала рентгенолаборантом флюорографічного кабінету поліклінічного відділення №4, з 03.08.2016 по 16.03.2021 на аналогічній посаді, а з 18.03.2021 продовжила працювати рентгенолаборантом рентгенологічного відділення (а.с.11-13).

16.03.2026 позивачка звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.03.2026 їй відмовлено у призначенні пенсії (а.с.17).

Підставами для відмови зазначено незарахування до пільгового стажу періодів роботи за уточнюючими довідками: від 23.02.2026 №476 через неправильне посилання на постанову Кабінету Міністрів України; від 17.02.2026 №423 та від 03.03.2026 №463/01-26 у зв`язку з тим, що зазначена в них посада, за висновком пенсійного органу, не передбачена Списком №1. Крім того, відповідач виходив із недосягнення позивачкою необхідного пенсійного віку.

З матеріалів позову вбачається, що спірними є періоди роботи з 25.09.2000 по 29.05.2009, з 01.06.2009 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 16.03.2021 та з 18.03.2021 по 24.03.2026. Позивачка визначає загальну тривалість такого пільгового стажу у 25 років 5 місяців 20 днів.

Станом на 24.03.2026 позивачці виповнилося 45 років.

Отже, спір у цій справі виник щодо зарахування зазначених періодів роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 та наявності у неї права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XIІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, на підставі ч.1 ст.62 Закону №1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що основним та пріоритетним документом, який підтверджує стаж роботи особи, є трудова книжка. Саме її відомості мають братися до уваги насамперед при вирішенні питання щодо наявності у особи права на пенсійне забезпечення.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №470/836/17 у подібних правовідносинах, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом під час застосування норм права.

Разом з тим, у спірному рішенні відповідач послався, зокрема, на те, що довідка від 23.02.2026 №476 містить неправильне посилання на постанову Кабінету Міністрів України, і з цих підстав фактично не врахував підтверджені нею періоди роботи.

Суд зазначає, що такий підхід є проявом надмірного формалізму, оскільки незначні недоліки в оформленні довідки, які не спростовують факту виконання позивачкою відповідної роботи та не нівелюють відомостей трудової книжки, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів до пільгового стажу.

Більше того, формальні зауваження щодо реквізитів довідки не можуть мати перевагу над змістом документів, які підтверджують характер роботи, займану посаду та періоди трудової діяльності позивачки. Відтак відповідач, надаючи вирішального значення технічному недоліку в довідці, фактично необґрунтовано звузив право позивачки на пенсійне забезпечення.

Крім того, підставою відмови у призначені пенсії слугувало і те, що посада рентгенлаборанта, зазначена у довідках від 17.02.2026 № 423 та від 03.03.2026 № 463/01-26, не передбачена Списком 1.

За пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. Міністерством праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. Міністерством праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до розділу XIX "Охорона здоров`я" встановлено, що особи, які мають професії і працювали на посадах: п. 19 - молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок); п. 19-1 - працівники закладів охорони здоров`я, які безпосередньо працюють з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрірадію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, а також на гамма-терапевтичних апаратах; п. 19 - рентгенолаборанти, у тому числі у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) і флюорографічних кабінетах відносяться до категорії працівників, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці і мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Розділом XIX "Установи охорони здоров`я" Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, встановлено, що особи, які мають професії і працювали на посадах: п. 12300000-24577 - рентгенолаборанти, у тому числі у рентгеноопераційних, ангіографічних і флюорографічних кабінетах; п. 12300000-24713 - середній медичний персонал рентгенівських відділень (кабінетів), а також середній медичний персонал, постійно зайнятий у рентгеноопераційних, ангіографічних кабінетах.

Зазначена постанова втратила чинність 03.08.2016.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, яка набрала чинності з 03.08.2016, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зокрема, були внесені зміни до Розділу ХІХ Списку № 1, зокрема, щодо рентгенолаборанта та передбачена позиція ренгенотлаборанти зайняті відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок), а також у даний розділ включені посади молодших спеціалістів з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодших спеціалістів з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Варто зазначити, що на підставі пункту 4.14 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23.11.2007 №742 "Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою" посаду "рентгенолаборант" віднесено до молодших спеціалістів з медичною освітою.

Отже, ця позиція Списку №1 поширена і на рентгенолаборантів, у т. ч. рентгенівських відділень, за умови зайнятості повний робочий день на роботах і в умовах, передбачених Списком № 1, що має бути підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Згідно з розділом ХІХ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, було передбачено посаду рентгенолаборанта, в тому числі в рентгеноопераційних, ангіографічних і флюрографічних кабінетах.

У розділі ХІХ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, також передбачалася посада рентгенолаборанта, у тому числі у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) і флюрографічних кабінетах.

Водночас, у розділі ХІХ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, відсутня згадка про посаду рентгенолаборанта, але зазначено, що право на пільгову пенсію мають:

1. Лікарі-рентгенологи, а також лікарі, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок);

2. Молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Суд зазначає, що Списком № 1 передбачено загальну категорію посад працівників, яка характеризується освітньо-кваліфікаційними вимогами: молодші спеціалісти з медичною освітою.

Відповідно до вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою від 23.11.2007 №742 посада рентгенолаборант віднесена до молодших спеціалістів з медичною освітою.

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом міністерств праці, юстиції і соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58, записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників і службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.

Внаслідок оскаржуваного рішення позивачці не було зараховано до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 25.09.2000 по 29.05.2009 тривалістю 8 років 8 місяців 5 днів, з 01.06.2009 по 02.08.2016 тривалістю 7 років 2 місяці 1 день, з 03.08.2016 по 16.03.2021 тривалістю 4 роки 7 місяців 13 днів, а також період з 18.03.2021 по дату звернення за призначенням пенсії 19.03.2026, тривалістю 5 років 1 день. Загалом відповідачем не зараховано до пільгового стажу 25 років 5 місяців 20 днів роботи позивачки в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці.

Саме неврахування зазначених періодів стало підставою для висновку відповідача про відсутність у позивачки необхідного спеціального стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Законом № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (далі - Рішення № 1-р/2020).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення № 1-р/2020 Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік - у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України2).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, при призначені пенсії застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20 (провадження № 11-209заі21).

Вік позивачки на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії 24.03.2026 становив 45 років, що відповідає віку, необхідному для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Загальний страховий стаж позивачки становить понад 25 років, а пільговий стаж за Списком №1, який підтверджується наданими документами та безпідставно не був зарахований відповідачем, складає 25 років 5 місяців 20 днів.

Тобто на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачка досягла встановленого законом пенсійного віку 45 років, а також мала необхідний спеціальний стаж роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці, передбачений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, на час прийняття спірного рішення позивачка відповідала усім визначеним законом умовам для призначення пенсії на пільгових умовах, а тому відмова у її призначенні з мотивів нібито недостатності пільгового стажу є протиправною та такою, що ґрунтується на безпідставному неврахуванні підтверджених періодів роботи позивачки за Списком №1.

Щодо способу відновлення порушеного права, суд зазначає таке.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за наявності яких пенсійний орган зобов`язаний призначити пенсію, визначені пунктом а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення. Якщо такі умови наявні, орган має призначити пенсію. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу призначити пенсію або відмовити у її призначенні. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Як вже зазначалось, станом на час звернення до пенсійного органу позиваці виповнилось 45 років, мала необхідні страховий та пільговий стаж, а тому наявні всі умови, передбачені пунктом а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, необхідні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При цьому, зважаючи на висновок Верховного суду у постанові від 08 лютого 2024 року при розгляді справи № 500/1216/23, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення із зарахуванням до страхового стажу вказаних вище періодів роботи, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що приймав рішення про відмову у призначенні пенсії.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Україна, 61022, Харківська обл., м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №110130021670 від 24 березня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 період роботи у: КНП Міська лікарня швидкої допомоги Кропивницької міської ради з 25.09.2000 року по 29.05.2009 року, з 03.08.2016 року по 16.03.2021 року та з 18.03.2021 року по 24.03.2026 року; у КЗ Поліклінічне об`єднання міста Кіровограда з 01.06.2009 року по 02.08.2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 16.03.2026 року згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати з сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА