Рішення № 139907194, 21.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Київ справа №320/365/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНЕНКАМП" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "БОНЕНКАМП" з позовом до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 30.08.2023р. за №45712/6/10-36-07-07, зобов`язання відповідача застосувати до позивача встановлені пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу 20 "Перехідні положення" ПКУ спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, за податкові (звітні) періоди з 19.08.2011р. по 03.03.2022р., та винести відповідне рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Від відповідача надійшов відзив, в якому ГУ ДПС проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи, викладені у відзиві відповідача, не спростовують обставин, наведених у позовній заяві, ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права та не підтверджені належними доказами. Відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

Офіційною адресою та фактичним місцезнаходженням Товариства станом на 24.02.2022 р. було с. Стоянка, вул. 21 кілометр Житомирського шосе, Бучанський (колишній Києво-Святошинський) р-н, Київська обл. За даною адресою були розташовані як складські, так і адміністративні приміщення та зберігалися усі оригінали первинних та інших документів Товариства.

У зв?язку з проведенням бойових дій в районі с. Стоянка, у березні 2022 року товари, техніку, первинні та інші документи Товариства було повністю знищено внаслідок влучання боєприпасів та подальшої пожежі. За наслідком знищення приміщення та документів у травні 2022 р. було складено Акт про пожежу.

У зв?язку з цим, Товариство звернулося до ГУ ДПС з Повідомленням від 08.09.2022 р. N?109 про втрату (знищення) документів (далі - Повідомлення).

Листом від 07.11.2022 N? 27706/6/10-36-07-07 «Про розгляд повідомлення» (Додаток N? 2 до цієї Позовної заяви) ГУ ДПС повідомило Товариство, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України, проте такий перелік, необхідний для застосування процедури відповідно до пп.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, станом на дату розгляду повідомлення не затверджений.

В подальшому, зі спливом майже року після подання Повідомлення, ГУ ДПС направило Товариству Рішення про результати розгляду повідомлення про втрату (неможливість вивезення) первинних документів відповідно до п.69.28 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України N?45712/6/10-36-07-07 від 30.08.2023 р. (далі - «Рішення», Додаток N? 3 до цієї Позовної заяви), яким Товариству відмовлено у застосуванні спеціальних правил, передбачених пп. 69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Такий висновок ГУ ДПС обґрунтовує тим, що нібито викладені у повідомленні факти втрати первинних документів ТОВ «Боненкам» не підтверджені належними та допустимими доказами, що унеможливлює застосувати положення пп. 69.28 п.69 підрозділу 0 розділу ХХ ПК України. Крім того, ГУ ДПС стверджує, що нібито подане повідомлення не відповідає вимогам ПК України, оскільки не містить обставин втрати таких документів та податкові (звітні) періоди.

Водночас, Рішення ГУ ДПС не містить будь-якого спростування наведених Товариством обставин щодо втрати первинних документів у зв?язку з веденням бойових дій та чіткого обгрунтування, які конкретно вимоги ПК України не дотримані у поданому Повідомленні.

Тому, не погоджуючись із правомірністю висновків ГУ ДПС, Товариство звернулося до ДПС України зі Скаргою від 27.09.2023 р. (Додаток N? 4 до цієї Позовної заяви) та Додатковими поясненнями від 17.11.2023 р. до Скарги (Додаток N? 5 до цієї Позовної заяви), однак Рішенням до ДПС України N? 35039/6/99-00-06-03-03-06 від 24.11.2023 р. (Додаток N? 6 до цієї Позовної заяви) скаргу було залишено без задоволення, а Рішення ГУ ДПС без змін.

У Рішенні ДПС України N? 35039/6/99-00-06-03-03-06 від 24.11.2023 р. про результати розгляду скарги вказано: До скарги також надано копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження .N?42022112200000120 від 21.03.2022 року у відповідності до ч. 1 ст. 438 Кримінального Кодексу України, відповідно до якого потерпілим (заявником) є ТОВ «Вест Гейт Логістик» (директор - Кот Г. Д.). Інформацію щодо відкриття кримінального провадження за зверненням посадових осіб ТОВ «Боненками» щодо зазначеної події не надано.

Позивач вважає, що попри наявність усіх встановлених законом підстав для застосування положень п.69.28 підрозділу 10 XX "Перехідні положення" ПК України, відповідач протиправно та безпідставно відмовив у застосуванні спеціальних правил, визначених цим пунктом, та виніс протиправні рішення, чим позбавив позивача гарантованих законом прав, а тому позивач звертається за захистом своїх прав до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням наведеним у пп.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до обов`язків, закріплених у ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Законом України від 01.04.2022 № 2173 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану", яким доповнено п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України п.п. 69.28 такого змісту: - Установити, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень ст.44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

З`ясовуючи чи були дотримані контролюючим органом вимоги, з якими Податковий кодекс України пов`язує виникнення у контролюючого органу права приймати рішення за результатами розгляду повідомленням про неможливість вивезення первинних документів платника податків, суд вказує таке.

П.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України визначено дві обставини, за яких до платника податків можуть бути застосовані визначені вказаним підпунктом спеціальні правила, а саме втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів внаслідок бойових дій та/або неможливість вивезення первинних документів в зв`язку із знаходженням їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.

Оскільки у абзаці третьому зазначеної норми вказані обставини, пов`язані сполучником "та/або", з метою застосування вказаних спеціальних правил вони можуть існувати як кожна окремо, так і в сукупності.

Абзац восьмий п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України містить єдину обставину, на підставі якої контролюючий орган має право прийняти рішення про відмову у застосуванні цієї норми. Такою обставиною є втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, бойових дій.

При цьому п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, як і загальною нормою ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення вказаної обставини покладено на контролюючий орган.

Вказаним підпунктом ПК України передбачено підставу для відмови у застосуванні спеціальних правил виключно у разі втрати документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, бойових дій.

П.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України не містить підстав для відмови у застосуванні спеціальних правил у разі неможливості вивезення платником податків первинних документів, якщо платником податків надано докази на підтвердження своїх доводів, а територія на якій знаходяться первинні документи визначена у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.

Тлумачення п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України дає підстави зробити висновок, що у разі якщо платник податків подав до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів з підстав ведення на територіях знаходження первинних документів бойових дій або якщо території тимчасово окуповані збройними формуваннями російської федерації, і будь яке знаходження там становить загрозу життю працівникам підприємства, у контролюючого органу не було підстав для відмови у застосуванні спеціальних правил до позивача.

Тобто абз.2 п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податковий кодекс України встановлює чотири підстави неможливості пред`явлення первинних документів:

- втрата (знищення чи зіпсування);

- знаходження документів на території, на якій ведуться або велися бойові дії, на окупованій території, у разі якщо їх неможливо вивезти:

- знаходження документів на території, на якій ведуться або велися бойові дії, на окупованій території, у разі якщо їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я фізичних осіб;

- знаходження документів на території, на якій ведуться або велися бойові дії, на окупованій території, у разі якщо їх вивезення неможливо у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади;

Отже, вирішальним є не те, коли територію віднесено до території активних бойових дій, а неможливості пред`явлення первинних документів.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями РФ, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом, щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні. У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов`язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за зазначені звітні періоди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм у контексті спірних правовідносин свідчить про те, що обов`язковою умовою для застосування спеціальних правил підтвердження даних податкового обліку, встановлених п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, є факт втрати (знищення чи зіпсуття) первинних документів, що безпосередньо пов`язаний з проведенням бойових дій на території, на якій провадилась господарська діяльність, або з тимчасовою окупацією цієї території.

Також треба виокремити, що обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган.

У спірному випадку відповідачем прийнято рішення про відмову у застосуванні положень пп.69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

Як вже зазначалося, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією РФ проти України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, який не скасований і на теперішній час.

Ключовим аспектом застосування положень пп.69.28 п.69 підр.10 розд. ХХ Перехідні положення ПК України є саме провадження платником податків діяльності на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, внаслідок чого останні не можуть пред`явити первинні документи.

Отже, саме географічний чинник у поєднанні із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, є ключовим у застосуванні вищенаведеного положення, адже ризику руйнації (в даному випадку знищення документів первинного та податкового обліку) наразі піддається вся без виключень територія України.

При цьому обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган.

06.12.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" згідно із якою, перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.

Офіційною адресою та фактичним місцезнаходженням Товариства станом на 24.02.2022 р. було с. Стоянка, вул. 21 кілометр Житомирського шосе, Бучанський (колишній Києво-Святошинський) р-н, Київська обл. За даною адресою були розташовані як складські, так і адміністративні приміщення та зберігалися усі оригінали первинних та інших документів Товариства.

У зв?язку з проведенням бойових дій в районі с. Стоянка, у березні 2022 року товари, техніку, первинні та інші документи Товариства було повністю знищено внаслідок влучання боєприпасів та подальшої пожежі. За наслідком знищення приміщення та документів у травні 2022 р. було складено Акт про пожежу.

Разом з тим, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Згідно із встановленим переліком село Стоянка Білогородської сільської територіальної громади Бучанського району (колишній Києво-Святошинський район) Київської області віднесено до тимчасово окупованих російською федерацією територій.

Тобто Товариство підпадає під статус платника податку, який провадив діяльність на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації. Відповідно, на даній території велися активні бойові дії.

Так, за наявною інформацією 03.03.3022 у будівлю ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК», яку частково орендувало Товариство, відбулося потрапляння боєприпасів та їх уламків, внаслідок чого сталася пожежа і будівля ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» була повністю зруйнована.

У зв`язку з даними обставинами 21.03.2022 р. за заявою директора ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» Кота Григорія Дмитровича було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 438

Кримінального кодексу України «Порушення законів та звичаїв війни». Кримінальне провадження зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42022112200000120.

Так, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.03.2022, 03.03.2022 військовими збройних сил російської федерації здійснено артилерійський обстріл складського комплексу ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК», що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський (колишній Києво-Святошинський) район, с. Стоянка, вул. 21-км Житомирського шосе, буд. 7, в результаті чого вказане приміщення інфраструктури повністю зруйноване.

Відповідно, з огляду на повне руйнування вказаного приміщення інфраструктури, було також знищено приміщення, які Товариство орендувало у ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» та все майно, включаючи і документи, Товариства, що перебувало в орендованих складських та адміністративних приміщеннях.

У Повідомленні Товариство зазначило про дані обставини знищення первинних та інших документів та надало належне документальне підтвердження - Акт про пожежу від 05.05.2022 р. (далі - Акт про пожежу).

Даний Акт про пожежу був складений 05.05.2022 Комісією у складі начальника відділу організації профілактичної роботи Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області підполковника служби цивільного захисту Кириченка Юрія Олександровича, інспектора відділу застосування санкцій та аналітичної роботи центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС України у Київській області Дерди Віктора Івановича, виконавчого директора ТОВ «БЮРО ВИН» Дикого Олексія Сергійовича, директора ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» Кота Григорія Дмитровича, Заступника начальника відділу транспортної та складської логістики ТОВ «ДЦ Україна» Супруна Сергія Олександровича, Генерального директора ТОВ «ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС» Голімбовського Андрія Віталійовича, юриста «ЛОГІСТИК-ПЛЮС» Погребняка Олександра Олеговича.

У даному Акті вказано, що причиною пожежі є потрапляння боєприпасів, їх уламків внаслідок бойових дій (стор. 3 Акту). Також у Акті про пожежу зазначається, що сили та засоби до гасіння пожежі не залучались у зв?язку з проведенням активних бойових дій (стор. 2 Акту).

Щодо обставин знищення майна Товариства у даному Акті про пожежу (на стор. 3) зазначено наступне: пожежею було знищено наступне майно ТОВ «Боненками»: основні засоби (офісні меблі, комп?ютери, ноутбуки, принтери, кондиціонери, кухонна техніка, сервер, та інша офісна техніка, електронавантажувачі, рокли, стелажі та інша складська техніка), рекламна та сувенірна продукція, договори, первинна документація, установчі документи, печатки підприємства, товарно-матеріальні цінності (шини сільськогосподарського та промислового призначення, камери, диски, велосипеди та інші товари).

Тобто, даний Акт про пожежу є офіційним документом державного органу - ДСНС України, що відповідно до законодавства уповноважений засвідчувати факт знищення майна, а тому є достатнім та належним доказом втрати документів, та містить відомості про причину їх втрати - проведення бойових дій.

Додатково, у зв?язку з укладенням Товариством Договору добровільного страхування майна та перерви у господарській діяльності N?CPR24567 від 24.01.2022 р., незалежний експерт у сфері оцінки завданої шкоди (сюрвеєр) ФОП ОСОБА_1 здійснив дослідження обставини та причин події «пожежа», яка мала місце у складських та офісних приміщеннях, в результаті чого знищено майно страхувальника (Товариства). Результати дослідження викладені у Звіті про страхове розслідування пошкоджень складських та офісних приміщень, за адресою: Київська область с. Стоянка, 21 км Житомирського шосе N?1567 від 18.05.2022 року.

У даному Звіті зазначено наступне: при проведені огляду встановлено, що складська будівля враховуючи зміст та товарні запаси страхувальника знищено в наслідок масштабної пожежі. Загальне фото N?2,3. На фото N?3 стрілкою вказано розташування офісного приміщення страхувальника.

Будівля повністю зруйнована - наявні обвалення перекриття, металевих ферм, колон, даху та покрівлі, зовнішніх стін та перегородок. В наслідок руйнування утворились завали з конструкцій будівлі та не горючого змісту приміщень, в основному металеві конструкції стелажів (стор. 8 Звіту).

За результами оглядало що нало матї порі та дії факторів пожежі (високої температури, продуктів горіння) зміст складського та офісного приміщень знищено повністю (стор. 10 Звіту).

Для визначення ймовірних обставин виникнення пожежі, було оглянуто конструктивні елементи будівлі, там де це було можливо, та прилеглу територію. Додатково було оглянуто будівлі що розташовано безпосередньо до території складського комплексу.

При детальному огляді прилеглої до будівлі території, конструкцій самої будівлі розташованих біля неї залишків конструкцій (у тому числі автомобілей та причепів) було ідентифіковано місця підриву боєприпасів та було виявлено елементи ураження.

На фото N?10 представлено місце підриву. На фото N? 11 представлено вражаючі елементи - металеві осколки (стор. 11 Звіту). Виходячи з даних отриманих при проведенні огляду можливо однозначно казати що будівля складу та прилегла до неї територія зазнала обстрілу зі ствольної артилерії (можливо гармати, танки, міномети) та крилатих ракет.

Виходячи з того, що у місці підриву таких боєприпасів, виникає температура близько 3000 К, займання будівлі складу могло стати їх наслідками.

Такі обставини є беззаперечно військовими діями (стор. 16 Звіту).

Тобто, даний Звіт додатково підтверджує факт повного знищення приміщень Товариства та усього наявного майна, включаючи і документи, а також причину даної обставини - проведення бойових дій та влучання боєприпасів.

Також Товариство до цієї Позовної заяви додає фото, що також однозначно вказують на факт повного знищення складських та адміністративних приміщень, орендованих Товариством, та всього майна і документів, що у них зберігались.

Більше того, даний факт ведення активних бойових дій у районі с. Стоянки та знищення адміністративних і складських приміщень ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» у зв?язку з влучанням боєприпасів було відображено і в медіа.

Так, на сайті Forbes Ukraine було опубліковано статтю щодо знищення внаслідок пожежі складського комплексу ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК», в якому орендувало приміщення Товариство:

На початку березня в Стоянці Київської області внаслідок російського обстрілу згорів один із найбільших логістичних комплексів в Україні West Gate Logistic. Це - складський комплекс класу А площею майже 100 000 кв. М, який належить одній із компаній Dragon Capital Томаша Фіали.

Разом із будівлею згоріли товари орендарів - ритейлерів Good Wine та Watsons, великого дистрибутора SAVService, постачальника шин Bohnenkamp Україна, та логістичних операторів Ekol Logistics Ukraine та «Логістик Плюс».

У Dragon Capital припускають, що їхні збитки будуть на рівні €45,8 млн, в Good Wine втрати вже оцінили у €15 млн, Bohnenkamp - у €7 млн.

На сайті Commercial Property, який присвячено питанням комерційної нерухомості, також опубліковано статтю щодо пожежі на складському комплексі ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» у с. Стоянка:

Через воєнні дії 3 з 11 об?єктів, що входять до портфеля складської нерухомості компанії Dragon Capital, було зруйновано. У метрах квадратних це 116 000 із 391 000. West Gate Logistic (Стоянка, Київська область) - найбільший об?єкт компанії загальною площею 97 175 м2 - майже повністю зруйновано в березні 2022 року.

Орієнтовно 2 березня 2022 року загорівся великий склад; за непідтвердженою інформацією, основних руйнацій він зазнав внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Крім того, як стверджують очевидці, в ніч із 2 на 3 березня 2022 року окупанти здійснили авіаційний наліт на територію Київської області, під час якого на об?єкт скинули уламково-фугасну авіабомбу. Внаслідок цього було повністю знищено приміщення великого складу та вибуховою хвилею пошкоджено фасад малого складу, ступінь руйнації якого сягав 40%.

Відтак, Товариство у Повідомленні навело факти та документально підтвердило:

- обставини втрати усіх первинних та інших документів;

- факти здійснення бойових дій за офіційною адресою та фактичним місцезнаходженням Товариства: с. Стоянка, вул. 21 кілометр Житомирського шосе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.;

- причинно-наслідковий зв?язок між втратою документів та бойовими діями.

Також у Повідомленні Товариство зазначило період втрати документів та навело приблизний перелік знищених документів, зокрема вказавши наступне:

- Уставні (з 19.08.2011р по 03.03.2022р);

- Реєстраційні документи (з 19.08.2011р по 03.03.2022р);

- Первинні документи (з 19.08.2011р по 03.03.2022р).

Повідомлення підписано директором Товариства - Бондаренко Оксаною. Підпис головного бухгалтера у Повідомленні відсутній, оскільки така посада не передбачена штатним розписом Товариства.

Як наслідок, Повідомлення, подане Товариством, відповідає вимогам п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, містить всі необхідні реквізити та достовірні і належні докази втрати документів саме у зв?язку з веденням бойових дій.

Водночас, конструкція норми п.69.28 дає підстави вважати, що заява платника податків про втрату документів, не потребує будь-яких доказів, зокрема документів, актів, фото, відео, свідчень очевидців та ін. Діє презумпція правдивості заяви платника податків, допоки не буде доведено протилежне. В разі, якщо документи платником податку на підтвердження обставин втрати документів подані, саме контролюючий орган повинен здійснити їх аналіз, та зазначити конкретно в чому полягає невідповідність поданих документів Закону, чому такі документи не можуть бути враховані для умов задоволенні заяви.

При цьому, відповідач жодним чином не спростував повідомлення позивача, не надав належної оцінки наданим документам, лише поставив під сумнів повідомлення, водночас доводи позивача та надані ним документи не спростовано.

Відтак невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до порушення принципу юридичної визначеності, а отже, є неприйнятним.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 815/2985/18.

Вищенаведена правова позиція узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.07.2019 по справі № 140/2160/18, від 27.04.2023 по справі № 460/8040/20, від 20.06.2023 по справі № 200/6012/20-а, згідно яких загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого.

Щодо посилання ДПС України у Рішенні № 35039/6/99-00-06-03-03-06 від 24.11.2023 р. про результати розгляду скарги на те, що кримінальне провадження за фактом знищення внаслідок бойових дій складського комплексу ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК», в якому орендувало приміщення Товариство, відкрито за заявою директора ТОВ «Вест Гейт Логістик» Кот Григорія Дмитровича , а не посадових осіб ТОВ «Боненкамп», то відповідне посилання жодним чином не спростовує факт втрати (знищення) внаслідок бойових дій первинних документів ТОВ «Боненкамп», які зберігалися у орендованому у ТОВ «Вест Гейт Логістик» приміщенні.

Також твердження ДПС України у вказаному Рішенні про те, що за звітні періоди інвентаризацію офісних та складських приміщень ТОВ «Боненкам» на дату подання повідомлення та скарги не проводило, - не відповідає дійсності.

Суд враховує позицію Шостого апеляційного адміністративного суду, висловлену у межах розгляду справи № 320/4257/233, згідно якої, заходи щодо проведення інвентаризації майна не мають відношення до застосування чи відмови у застосуванні спеціальних правил підтвердження даних, визначених у податковій звітності, оскільки предметом спору є саме неможливість вивезення та/або втрата документів, а не знищення майна. Порядок застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності внаслідок втрати та/або неможливості вивезення первинних документів регулюється виключно пп. 69.28. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що відповідно до Наказу N? 9 від 15.04.2022 р. було вирішено провести у позивача повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 15.04.2022 р. Наказом N? 44/9 від 15.04.2022 р. призначено робочу інвентаризаційну комісію.

За результатами роботи інвентаризаційної комісії у зв?язку зі знищенням складських та офісних приміщень було списано товарно-матеріальні цінності згідно з інвентаризаційними описами від 15.04.2022 р. N? 1 на суму 78 285 618,21 грн, N? 2 на суму 6 537 927,23 грн, N? 3 на суму 1 275 221,15 грн, N? 6 на суму 736 937,58 грн.

Водночас, Рішення ДПС України N? 35039/6/99-00-06-03-03-06 не містить посилань на норми закону, які б передбачали, що з метою застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлених пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, Товариство має надати інформацію щодо відкриття кримінального провадження за фактом знищення первинних документів саме за заявою Товариства, а також інформацію щодо проведення інвентаризації.

Таким чином, позивачем, виконано всі дії, які передбачені пп.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, водночас відповідачем не доведено правомірності прийняття спірних рішень, а тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимога детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач дотримався порядку, визначеного ПК України, щодо направлення повідомлення про втрату документів, відповідно до п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України до відповідача та правомірно просив контролюючий орган застосувати до нього спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачених п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, мотивуючи свої дії беззаперечним фактом військової агресії російської федерації проти України, а саме на території м. Буча Київської області за місцем розташування позивача на території якого знаходились документи бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Аналізуючи доводи відповідача, які стали підставою для відмови позивачу у застосуванні до нього спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, передбачених п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, суд зазначає, що належного обґрунтування підстав відмови позивачу у застосуванні до нього спеціальних правил, визначених у ПК України в спірному рішенні, відповідач не вказав, доказів на підтвердження своїх доводів до суду не надав.

Отже, оскаржуване рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, треба зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими треба розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на вищенаведені норми права, враховуючи, що не вчинення відповідачем відповідних дій призвело до порушення права позивача у спірних правовідносинах на застосування до нього підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, суд вважає, що позивач обрав у позовній заяві належний спосіб захисту порушеного права.

Відтак суд, задовольняючи позовну вимогу позивача про зобов`язання застосувати до позивача встановлені підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, не втручається в дискреційні повноваження відповідача, оскільки останній за викладених обставин не має інших варіантів дій, як застосувати до позивача п. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК".

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1,3 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок про задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 5368,00 грн. Оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 5368,00 грн потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНЕНКАМП" (місцезнаходження: 08169, Київська область, Бучанський район, с. Стоянка, вул. 21 км Житомирського шосе; код ЄДРПОУ 37757186) до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а; код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 30.08.2023 № 45712/6/10-36-07-07 про відмову у застосуванні до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНЕНКАМП" положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Київській області застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНЕНКАМП" положення пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України та винести відповідне рішення за результатами розгляду повідомлення від 08.09.2022 № 109.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а; код ЄДРПОУ 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНЕНКАМП" (місцезнаходження: 08169, Київська область, Бучанський район, с. Стоянка, вул. 21 км Житомирського шосе; код ЄДРПОУ 37757186) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень).

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.