Рішення № 139906568, 21.09.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. справа № 300/5110/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

15.07.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду через систему "Електронний суд" з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.05.2026 № 203750008468, яким відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, як матері особи з інвалідністю з дитинства, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалідність якого настала до досягнення шестирічного віку;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати з 15.03.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, як матері особи з інвалідністю з дитинства, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалідність якого настала до досягнення шестирічного віку;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, зарахувати до страхового трудового стажу періоди навчання з 01.09.1991 по 29.06.1993.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася 03.05.2026 через вебпортал ПФУ до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, як матері особи з інвалідністю з дитинства (сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ). За результатами розгляду заяви від 12.05.2026 позивачеві рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.05.2026 № 203750008468 (було відмовлено у достроковому призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю документів про визнання дитини з інвалідністю з дитинства до досягнення шестирічного віку згідно п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV. Страховий стаж заявниці склав 18 років 02 місяці 19 днів. Вважаючи протиправними підстави відмови у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, як матері особи з інвалідністю з дитинства, позивач звернулася до суду з цим позовом. Зазначено, що інвалідність сина позивача настала до досягнення шестирічного віку. Акцентовано увагу на тому, що син позивача - ОСОБА_2 є хворим на туретту, це вроджена хвороба, відповідно не потребує додаткових доказів той факт, що інвалідність дитини настала до досягнення шестирічного віку. Також, мотивовано, що оскаржуваним рішенням відповідачем протиправно до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1991 по 29.06.1993, так як в атестаті №1696 від 29.06.1993 значиться прізвище ОСОБА_3 , що не відповідає свідоцтву про одруження - ОСОБА_4 , оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задовольнити. Звільнено позивача від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у справі. Відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов до суду 03.08.2026. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до досягнення дитиною шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058-IV. Відповідно до поданих документів право на призначення пенсії згідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV відсутнє, оскільки згідно медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за № 16 від 23.09.2022 інвалідність встановлена у віці 13 років. До матеріалів справи не долучено висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що він мав медичні показання для визнання дитиною з інвалідністю до шестирічного віку. Також до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1991 по 29.06.1993, так як в атестаті № 1696 від 29.06.1993 значиться прізвище ОСОБА_3 , що не відповідає свідоцтву про одруження - ОСОБА_4 .

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.05.2026 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії (за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV) та доданими до заяви документами.

В зв`язку із призначенням пенсій за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, заява позивача про призначення пенсії розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

За результатами розгляду заяви та наданих до неї документів прийнято рішення від 12.05.2026 № 203750008468, яким заявнику відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком згідно п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV. Враховано страховий стаж 18 років 2 місяці 19 днів.

Зазначено, що за результатами розгляду документів, до заяви додано медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за № 16 від 23.09.2022, тобто інвалідність встановлена у віці 13 років. До матеріалів справи не долучено висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до шестирічного віку.

До страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1991 по 29.06.1993, так як в атестаті №1696 від 29.06.1993 значиться прізвище ОСОБА_3 , що не відповідає свідоцтву про одруження - ОСОБА_4 (а.с. 41-43).

Згідно медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років № 16 від 23.09.2022 син позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною з інвалідністю віком до 18 років захворювання (паталогічний стан): інші вроджені вади розвитку головного мозку, стійкі рухові порушення розвитку, генералізовані гіперкінези. Q04. Відповідає розділу І пункту 1 підпункту 1.10 Переліку медичних показань (а.с. 34).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають:

жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а висновувано, що для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідний висновок МСЕК дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058-IV. Такий висновок передбачений п. 2.18 Порядку № 22-1.

При цьому визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань. Тобто при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується не тлумачення поняття "особа з інвалідністю з дитинства", а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.12.2021 у справі № 336/2781/17-а (2а/336/294/17), від 18.01.2022 у справі № 448/1650/17, від 19.01.2022 у справі № 636/2618/17, від 18.07.2022 у справі № 448/1650/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Як встановлено оскаржуваним рішенням відповідач відмовив позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком згідно п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV з обґрунтувань, що за результатами розгляду документів, до заяви додано медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за № 16 від 23.09.2022, тобто інвалідність встановлена у віці 13 років. До матеріалів справи не долучено висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до шестирічного віку (а.с. 41-43).

Згідно медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років № 16 від 23.09.2022 син позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною з інвалідністю віком до 18 років захворювання (паталогічний стан): інші вроджені вади розвитку головного мозку, стійкі рухові порушення розвитку, генералізовані гіперкінези. Q04. Відповідає розділу І пункту 1 підпункту 1.10 Переліку медичних показань (а.с. 34).

Отже, до заяви про призначення пенсії позивачем надано пенсійному органу відповідний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років № 16 від 23.09.2022, про те, що син позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною з інвалідністю віком до 18 років, відповідає розділу І пункту 1 підпункту 1.10 Переліку медичних показань. Висновок дійсний до 12.06.2027 (а.с. 34).

Однак до матеріалів справи позивачем не додано висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, передбачений Пунктом 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Виписками із медичної карти стаціонарного хворого сина позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується інвалідність після досягнення ним шестирічного віку, проте за умовами нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, право позивача на призначення дострокової пенсії за віком прямо пов`язано з наявністю висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Суд наголошує, що визначальним для призначення дострокової пенсії по досягненню 50-річного віку є саме час встановлення інвалідності дитини (до шестирічного віку) або ж наявність висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала дійсні медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом з дитинства до досягнення вказаного віку.

Однак за встановлених обставин справи, позивач не надала належного документу для підтвердження права на призначення їй дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства за п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, а тому відповідач, відмовляючи у призначенні позивачці дострокової пенсії, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими в цій чистині.

Щодо позовних вимог в частині зарахування до страхового трудового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1991 по 29.06.1993, суд зазначає наступне.

Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (абзац перший пункту 8 Порядку № 637).

Як встановлено оскаржуваним рішенням до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1991 по 29.06.1993, так як в атестаті №1696 від 29.06.1993 значиться прізвище ОСОБА_3 , що не відповідає свідоцтву про одруження - ОСОБА_4 (а.с. 19, 41-43).

Суд звертає увагу на те, що ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідач не позбавлений права у разі наявності сумнівів звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, провести відповідні зустрічні звірки тощо. В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах.

Водночас суд зазначає, що такі недоліки довідок, як зазначення в атестаті № 1696 від 29.06.1993 прізвища позивача ОСОБА_3 , що не відповідає свідоцтву про одруження - ОСОБА_4 , не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливала заповнення атестата № 1696 від 29.06.1993 та не може нести негативні наслідки за окремі його недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні первинних документів. Крім того такі недоліки не спростовують достовірність інших відомостей.

Отже, відповідачем безпідставно не враховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1991 по 29.06.1993 згідно атестата №1696 від 29.06.1993.

За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.05.2026 № 203750008468 в частині неврахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1991 по 29.06.1993 згідно атестата № 1696 від 29.06.1993; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1991 по 29.06.1993 згідно атестата № 1696 від 29.06.1993.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.05.2026 № 203750008468 в частині неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1991 по 29.06.1993 згідно атестата № 1696 від 29.06.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період навчання з 01.09.1991 по 29.06.1993 згідно атестата № 1696 від 29.06.1993.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.